Прогалини в законодавстві як чинник, що сприяє поширенню корупції

Як відомо, явища корупції характеризують:

 безпосереднє заподіяння шкоди авторитету чи іншим інтересам держави (публічної служби), що охороняються законом;

 наявність у службовця умислу на вчинення дій (бездіяльність), які об’єктивно завдають шкоду інтересам держави та служби, що охороняються законом;

 використання службовцем свого становища всупереч інтересам публічної служби;

 корислива мета або інша зацікавленість публічного службовця;

 незаконне одержання службовцем благ (матеріальних і нематеріальних), послуг, переваг.

Корупцію та інші негативні соціальні явища зумовлює ціла система чинників. М. І. Мельник, досліджуючи проблему корупції, пропонує під “чинниками корупції” визнавати “явища, процеси, чинники, які здійснюють будь-який детермінуючий вплив на корупцію, обумовлюючи корупцію як явище та породжуючи її конкретні прояви”.

З розвитком держави урізноманітнюються фактори, які спричиняють різний вплив на вчинення тих чи інших корупційних діянь. Одні з них є безпосередніми причинами вчинення корупційних діянь, інші опосередковано впливають на їх вчинення, треті створюють, так би мовити, політичне, психологічне чи інше тло для існування корупції.

Суб’єктивною передумовою існування корупції у всіх державах є психологічна допустимість (схильність) певної частини людей до задоволення життєвих потреб у протиправний спосіб, зокрема шляхом неправомірного використання влади чи службових повноважень. Причому така допустимість може мати різні ступені вираження:

1) цілеспрямоване проникнення у владні структури з метою досягнення відповідних цілей шляхом зловживання владою;

2) прояви ситуаційного використання влади в особистих чи корпоративних інтересах.

Розглядаючи “корупцію” з точки зору політичної економіки, С.Верстюк зазначає, що найбільше сприяє розвиткові корупції ситуація, “коли держава виконує свої функції неефективно”. У результаті цього в осіб, наділених владними повноваженнями, з’являється можливість зловживати делегованою народом владою.

Умовно чинники можна поділити на окремі групи, що допомагає проводити аналіз чинників кожної групи і розробляти відповідні заходи для їх попередження чи усунення.

Це чинники:

 притаманні усім державам;

 притаманні переважно державам певного типу і розвитку,

зокрема й державам перехідного типу;

 притаманні конкретній державі (наприклад, Україні).

У межах кожної держави можна визначити сфери поширення чинників. Відповідно, за сферами поширення та змістом їх можна поділити на: 1) політичні; 2) економічні; 3) організаційно-управлінські; 4) правові; 5) ідеологічні; 6) морально-психологічні.

На особливу увагу заслуговують фактори правового характеру.

До основних із них належать:

1) порушення основних принципів, на яких має ґрунтуватися здійснення державного управління, зокрема, принцип верховенства прав людини і громадянина та принцип законності;

2) недосконалість законодавчої бази, зокрема, відсутність чіткості та однозначності щодо понять “корупція” і “суб’єкт корупційного діяння”. Наприклад, у Законі України “Про боротьбу з корупцією” (1995 р.) до кола суб’єктів корупційних діянь віднесено посадових осіб місцевого самоврядування, однак у Законі України “Про службу в органах місцевого самоврядування”10 такі положення з’явилися лише нещодавно;

3) низький рівень матеріально-фінансового забезпечення державних службовців, посадових осіб місцевого самоврядування, що створює спокусу використання владних повноважень в особистих цілях службовця.

Підсумовуючи, можна стверджувати, що законодавчі прогалини та колізії в практиці правового застосування починають інтерпретуватися в інтересах тих осіб, які безпосередньо застосовують відповідну норму.

Дата добавления: 2015-11-26