Тепер звернемось до історичних подій. Звичайно ж візантійські вчителі не могли охопити всієї території. В історичних джерелах віднаходимо згадки про їх певні научительські переміщення по території Русі, та це, звичайно – крапля в морі. Церковні тексти Служб мусіли дуже оперативно з’явитися для забезпечення релігійного життя. Сапунов В.В. в книзі "Книга в России в ХІ-ХІІІ вв. " пише про 140 тис. книг, з яких 1/5 нотованих.68
Треба прийняти до уваги, що НОТОВАНІ – не в теперішньому розумінні. Наближені в звукопередачі невми швидше давали підказки /дуже часто стосовно характеру виконання, аніж точності звукового тексту.
А як же тоді з системою 8-гласся? Сучасний вірменський дослідник Л.Акопян пише стосовно гласів: "... ни один из известннх источников средневековых не повествует о формулах". Як же в такому випадку вдалось прийти до єдності, що стала визначальною в даному питанні? Ніхто не може дати відповіді фактологічно підтвердженої. Але гіпотетично ми вважаємо за потрібне подати свою версію. І тут нам має опорною точкою послужити наступна думка: не заторкуючи питання появи Служби християнського обряду в перекладі на церковно-слов’янську /отже сакральну/ мову св. Кирилом і св.Методієм, наголосимо на надзвичайних лінгвістичних здібностях св. Кирила. Відповідність обох текстів /церковно-слов’янського і грецького/ своєю досконалістю здавна вражала знавців обох мов.70 Що лягло в основу цієї "теоретической стороны": питання подібності чи навіть певної міри тотожності обох текстів?71
Грецька метрика, на наш погляд, стала взірцем для перекладу і відтак цей "урочистий" стиль запанував не тільки в церкві, але став надбанням верхнього суспільного прошарку, що вилилось у творах книжної словесності, з подальшим розвитком /після втрати державності/ у певних мутаційних видозмінах в епічних, історичних, героїчних думах. 72
З кінця ХVІст. силабічна версифікація витісняє з світського вжитку останні спроби втримати теорію грецької метрики, засновану на довгих і коротких складах 73. Так барокове особистісне витісняє минуле узагальнене.
Відповідність візантійських і руських гласів базується на метричній співмірності. Відшліфовані впродовж початкового певного періоду найбільшими талантами зі слов’янського боку до вершин досконалості, ці діаманти /Гласи/, поряд з давньослов’янськими текстами, якщо і не в першу чергу стали "спільним джерелом народності, що допомогло слов’янам не отатаритись, не онімечитись і т. п. – зберегти свою самобутність і культуру". 74
І ще одне питання не можемо не заторкнути, виходячи з вищезгаданого набуття досвіду проникнення в музичну сферу сакральної музики. При всій здавалося б на перший погляд монолітності і одновимірності ми розділили б усе ж таки її на дві окремі частини стосовно способу сприйняття.
Для сакральних текстів, що підпадають під гласове виконання "... важно, чтобы произношение слов не навязывало бы слушателям эмоций, а ВЕЛО БЬІ МЫСЛЬ предстоящих"75 /виділено мною – Л.Л,/. На нинішній день, як данність ми сприймаємо те величезне благо – розуміння /звичайно в певній мірі/ сакральних текстів. Ця можливість, надана нам за посередництвом св. Кирила і св. Методія, дала відбиток на формування характеру, а навіть ментальності українця. Потреба в синхронно-усвідомленому розумінні Чинів і Служб релігії, а не тільки у відчутті Божественного проводу, задоволена від самого початку: "Бо коли молюся незнайомою мовою, то дух мій молиться, а розум залишається безплідним”76. Тут ми подибуємо різні відтінки т. зв. давньогрецьких ладів, відібраних стараннями і декількавіковою "селекцією” Отців Церкви 77,78.
Інша природа звукопису Слова, що охоплює різні літургічні піснеспіви. Дуже умовно їх можна об"єднати – тільки з огляду на відмінність від гласової структури. Ця частина сакральної музики зазнала значних і різноманітних впливів, процесів наверствування. І все ж назагал мелодії можна охарактеризувати "...у своїй основі діатонічні, /що/ допускають хроматизм", що стали такими "...внаслідок історичних комбінацій впливів самого народного духа". 79
А назагал хочемо приєднатись до Н.Герасимової-Персидської в тому, що "... древній спів... не хоче піддаватись дискурсивному аналізу..., який здатний торкнутись лише його зовнішніх сторін.”80 Розвиваючи думку відмітимо, що дана теза перегукується з тезою Ніколауса Харнонкурта:"... кожен вид мистецтва є безпосереднім відбиттям духу Свого часу”81, а"... єдність музики й життя, як і єдність всієї музики... втрачено"82 і... "вся музика... розглядалася /барокова ідея/, як прояв духовного /SACRUM / ”,83 що аж ніяк не можемо сказати про час, в котрім живемо ми.
Дата добавления: 2015-12-08; просмотров: 61 | Нарушение авторских прав