|
Читайте также: |
Характерний для людини інтенсивний ріст нервової трубки завдяки своїй формотворчій силі у формуванні тіла визначальний також для ранніх диференціювань нижнього кінця тіла. Річ ось у чому. Вже після закриття нервової трубки в ембріона величиною 2 мм центральна нервова система у верхньому кінці тіла значно менше чутлива, ніж у нижньому. У верхньому кінці тіла стінка, що оточує мозок, який потужно росте, швидко розтягується в тонкий ковпак. На нижньому кінці тіла, там, де нервова трубка в області алантоїдного стебельця не може рости, – навпаки. У зв’язку з швидким ростом мозку нервова трубка у нижньому гострому кінці тіла відтягується вгору (піднімання спинного мозку).[25] Це означає колапс (різке звуження – прим. ред.) стінки тіла на нижньому кінці. Згаданий колапс, хоча й призводить до загострення нижнього кінця, але це не є утворенням хвоста. Утворення хвоста у тварин полягає у справжньому апозиційному (шляхом додавання – прим. ред.) рості, а загострення нижнього кінця тіла у людини – навпаки, у сповільненому рості із колапсом стінки тіла. Тому утворення хвоста, як у тварини, в людини не відбувається. У людини ніколи не утворюються такі пропорції, які характерні для хвостатих тварин. Можливі невеликі кінчики – це граничні випадки норми.
Високий ступінь церебралізації проявляється у різних подальших диференціюваннях в ділянці голови. Окрім згаданих складок, це утворення язика. Тенденції його розвитку засвідчують функції тіла, котрі передують людському мовленню. Це функції, в яких ще задовго до народження, бере участь головний мозок із своїми периферійними відгалуженнями. Із згинанням голови ембріона в цій ділянці відповідно згинається кишкова трубка. Як частина процесу згинання, епітелій дна ротової порожнини, якому згинання заважає площинно рости, потовщується, випинається у просвіт кишкової трубки і тут формує задаток язика. Між згинанням верхнього кінця тіла як наслідком інтенсивного росту мозку та випинанням язика можна помітити конструктивний взаємозв’язок. Язик виникає спочатку як потовщення епітелію на дні головної трубки, а потім збільшується у зону втягування ротової порожнини, яка розширюється. Всередині задатка язика, коли збільшується його поверхня, утворюються тривимірні поля розтягу (поля дилації). Вони спонукають мезенхіму розвивати м’язові клітини. Інтенсивне забезпечення полів дилації нервами забезпечує високий ступінь рухливості язика.
Схожість будови дихальних шляхів багатьох вищих хребетних, голосових зв’язок, мускулатури голосових зв’язок та складних з’єднань скелету гортані у мавп і людей такого високого ступеня, що можна припускати, що мова розвинеться у всіх хребетних. Але насправді виявляється, що тільки людина спроможна на більше, ніж просто видавати звуки, тобто – говорити. Це свідчить про те, що хоча гортань і органічні умови для посиленого видиху є важливою передумовою для диференційованого розвитку мовлення, однак навіть і близько не достатньою для цих функцій. Характерність формування мовлення полягає не у розвитку гортані, ротової порожнини та язика, а у формуванні типового для людини головного мозку. Там, разом із центрами нервів, що іннервують гортань, виникають місця інтеграції, котрі внаслідок потужного розвитку головного мозку людини вступають у зовсім нові взаємозв’язки, яких нема у випадку церебралізації нижчого рівня, або коли вона взагалі відсутня.
Те, що ми називаємо людською мовою, це все-таки щось більше, ніж органічна функція. Це – духовна здатність людини, яку неможливо зрозуміти зі самих лише даних розвитку, що пояснюються морфологією. Для цього слід визнати духовну душу (Geist-Seele) людини, недоступну для експериментів і прямого спостереження, адже мова – це вираз духовного, а не просто вмикання нервових волокон у мозку.
Необхідність розвитку функцій стосується, в основному, розгортання всіх видів діяльності. Так звані інстинкти, або первинні рефлекси – це часто не що інше, як постнатальна ілюстрація пренатальних тенденцій розвитку. У них нема нічого спільного із схожими способами поведінки інших видів, через те її не можна розглядати як доказ правильності уявлень еволюціоністської біології, тобто – рекапітуляції філогенетичних процесів. Навпаки, органічні ознаки та способи поведінки різних видів слід у кожному випадку пояснювати з їх онтогенетичного розвитку. Визначити спільні для різних видів принципи розвитку та пояснити їх, не зводячи їх один до одного, – це важлива тема в біології, яку можливо розв’язати.
Як виникає, наприклад, рефлекс смоктання? В ембріона величиною 30 мм, обличчя якого починає видовжуватися, скелет обличчя складається з верхньощелепно-носового хряща з одного боку та хрящової нижньої щелепи – з другого боку. Обидва вогнища скелетизації утворюють, якщо дивитися збоку, кут з вершиною біля вуха і відкритий допереду (т. зв. скелетний рот, мал. 8).
Мал. 8: череп плода величиною приблизно 80 мм, наприкінці третього місяця. Великі стрілки: напрям росту кісток щелеп (отвір скелетного рота). Малі півстрілки: загинання губ.
Оскільки дивергентні сторони цього кута, ростучи в довжину, збільшуються, то скелетний рот ембріона розширюється і внутрішня тканина навколо отвору рота розтягується. У цьому полі дилації виникає кільцева мускулатура рота.
Із посиленням розтягу кільцевої мускулатури посилюється опір розтягу. При цьому краї рота – губи – загинаються досередини. Таким чином рот закривається. Тим не менше, за губами ротова порожнина далі збільшується у всіх напрямах. Так виникає простір смоктання. Ембріон ніби смокче. Так званий рефлекс смоктання у немовлят – це пізніший наслідок раннього акту розвитку, його не слід розуміти, виходячи із припущеного філогенезу. Рефлекс смоктання у людини, – це, радше, наслідок раннього – безсумнівно людського – стану речей у розвитку.
Після усього сказаного не можна, точніше – некоректно говорити про людський організм, зокрема про індивідуальність людини щойно тоді, коли вже існує мозок із гангліями. Оскільки ми в розвитку людини не знаходимо жодної перервності, то не можемо визначити точний час, коли починає функціонувати головний мозок. Задаток центральної нервової системи помітний вже у зовсім раннього зародка віком 14 днів. Він, як і задатки інших органів, існує ще раніше, ніж його можна побачити під мікроскопом. Задовго до того, як виникнуть ганглії, процес церебралізації йде повним ходом.
Дата добавления: 2015-12-08; просмотров: 31 | Нарушение авторских прав