Злочин та покарання в нормах Псковської судної грамоти. Види злочинів та покарань.

Під злочином Псковська судна грамота вперше в російській праві розуміє заподіяння шкоди не лише приватним особам, а й державі. Однак спеціального терміна для позначення поняття злочину грамота не містить.

Суб'єктами злочину могли бути усі вільні і феодально-залежні люди. Про холопах Псковська грамота не згадує взагалі.

Псковська грамота розрізняла винні і невинні діяння. У всякому випадку закон передбачає виключення відповідальним за відсутності провини. Так, за ст.98, якщо пристав прийде в будинок підозрюваного у крадіжці для проведення обшуку, а вагітна жінка, що проживає в цьому будинку злякається і в неї станеться викидень, то в тому «головного провини немає», тобто пристава не можна звинуватити у вбивстві дитини.

Відповідно до зміни загального поняття злочину Псковська судна грамота передбачає і більш складну систему злочинів.

Вперше з'являються державні злочини («перевет», тобто зрада), а також злочини проти порядку управління і суду.

За ст.58, якщо свідок тієї чи іншої сторони намагався силою проникнути в приміщення, де проходив суд, або наносив побої воротареві, суду належало укласти винного в колодку ^1, стягнути з нього рубль штрафу на користь князя і 10 грошей на користь потерпілого.

Псковська грамота розглядала майнові злочини більш детально, ніж Російська Правда. Псковському праву відомі підпал, татьба ^2, розбій та знаход. Одним з найбільш небезпечних злочинів був підпал, за який покладалася страта. Якщо кого-небудь підозрювали в підпалі, але прямих доказів не було, він звільнявся від відповідальності, присягнувши в тому, що він не скоював даного злочину ^3.

Татьба могла бути кваліфікованою і простий. До кваліфікованої татьбе ставилася Кримская татьба, тобто крадіжка в псковському Кремлі, конокрадство та татьба, вчинена в третій раз. Простий татьбой вважалася крадіжка, вчинена в перший, другий раз, за ​​винятком конокрадства і крадіжки з Кремля.

Згідно ст.ст. 34, 35 потерпілий сам розшукує злодія і веде його до присяги. За ст.52 винний повинен був сплатити продаж ⁴ князю і винагороду потерпілому. Ст.60 пропонує не вірити свідченням злодія. Але, тим не менш обшук у людини, на якого «злодій виникне», проводився.

У ст. 1 згадується такий злочин, як наход, тобто розбій, здійснений зграєю. Відповідальність несли всі співучасники. Винуватці в знаходиться каралися так само як за розбій та грабіж.

Судно грамотою визначалися злочини проти особистості. За ст.27 людина може поскаржитися до суду у разі, якщо його побили під час бою, вчиненого в публічному місці (в даному випадку - на торгу). Ст.111 передбачає санкції за нанесення побоїв позивачу на суді. Грошовий штраф йшов на користь князя, а побитому виплачувався моральну шкоду. Найбільш серйозним злочином проти особистості вважалося виривання бороди, а також вбивство (головшіна), про який йдеться у ст.ст. 96, 97.

Псковська грамота передбачала такі види покарання: смертна кара і продаж.

Людина засуджувався до смертної кари за конокрадство, підпал, державну зраду, крадіжку церковного майна або майна з Кремля ^1, крадіжку на посаді і за триразове вчинення злочину ^2.

Способи здійснення смертної кари в грамоті не вказуються. Однак псковські літописи зафіксували кілька випадків смертної кари, а саме шляхом побиття і катувань, повішення або спалення.

Другим видом покарання був продаж, призначувана більшістю статей судно грамоти. Вона не перевищувала 2 рублів.

Крім продажу, підсудний повинен був платити грошову винагороду потерпілому або його родичам.

Досить великі за розмірами штрафи розоряли бідноту, міські низи і приводили їх у кабалу до лихварів, боярам, ​​купцям.

8. Суд та процес за судними грамотами Новгорода і Пскова.

Основні норми, пов'язані з судочинству, в Новгороді і Пскові ми можемо знайти у Новгородській та Псковській судних грамотах. Слід зауважити, що суд, як і в Київській Русі носив змагальний характер. Сторони в процесі називалися сутяжників..

Судові функції в Новгороді і Пскові виконували різні органи. Найбільш великі кримінальні справи: державні злочини, злочини вищих посадових осіб та ін, - розглядало віче. До суду князя з посадником входило ще 10 «доповідачів» (за боярина і жітьему людині від кожного з п'яти кінців ^3). Вони розбирали справи про вбивства, розбої, грабежі та ін

Торговим судом відав тисяцький разом з п'ятьма старост, які обиралися купецьким товариством-Іванськой сотнею. Цей же суд за участю посадника розглядав справи, що виникали між новгородцями і купцями Німецького двору в Новгороді.

Право суду над духовенством^, а також над феодально-залежним населенням, що проживало на землях монастирів і церков, належала новгородському єпископу ^5. Він мав у Новгороді і Пскові своїх владичних намісників, які безпосередньо або за допомогою своїх тіунів здійснювали судові функції. До підсудності церковних судів ставилися злочини проти релігії, сім'ї і справи про спадщину. Дрібні кримінальні справи, всі цивільні справи, крім спорів про землеволодіння в самому Новгороді і Пскові, були підсудні виборним особам-соцьким. У Новгородських та львівських передмістях справи розглядалися княжнами намісниками разом з посадниками передмість. Судові функції у волостях виконували старости волостей.

Крім зазначених органів, суд могла здійснювати також братчина. Братчина - це об'єднання ремісників, що носило виробничий, професійний характер. Учасники братчини (півци) обирали зі свого середовища старосту, який був організатором веселощів. Під час цих увесіленій могли бути випадки побоїв, образ і т.д. Псковська судна грамота надавала самої братчини розглядати справи цієї категорії ^1.

Особами, які виконували функції судових виконавців, були підвойські або пристави і князівські агенти, які отримували за виконання своїх обов'язків з сторони, що програла судові мита.

Дата добавления: 2015-10-30