Змістовий модуль 2. Підсистеми забезпечення стратегічного управління

Мета та завдання навчальної дисципліни

Метою викладання навчальної дисципліни “Стратегічне управління” є засвоєння сутності й особливостей стратегічного управління на підприємстві; закладення основи знань теоретико-методологічних аспектів та навичок практичного застосування прийомів і методів формулювання стратегій, розробки стратегічних планів, проектів і програм; створення системи стратегічного управління та забезпечення її функціонування в динамічному ринковому середовищі.

Основними завданнями вивчення навчальної дисципліни «Стратегічне управління» є: вивчення сучасних вітчизняних і зарубіжних концепцій підприємства, стратегічного управління ним, методів аналізу та прогнозування розвитку зовнішнього і внутрішнього середовища, принципів формування цілей організації, моделей і методів розроблення системи стратегій з урахуванням обраної політики ведення бізнесу; набуття навичок стратегічного мислення, аналізу систем стратегічного управління організаціями.

Згідно з вимогами освітньо-професійної програми студенти повинні володіти компетенціями:

Інструментальні компетенції

· Здатність отримувати, аналізувати та систематизувати інформацію з базових питань програмного матеріалу навчальної дисципліни з різних джерел (підручник, навчальний посібник, періодичні видання, Інтернет та ін.), здатність ефективно організувати свій робочий час.

Міжособистісні компетенції

· Здатність здійснювати ефективні міжособистісні комунікації, здатність до постійного удосконалення емоційних здібностей як інструменту розвитку у майбутніх менеджерів навичок стратегічного управління на індивідуальному, міжособистісному та груповому рівнях.

Системні компетенції

· Здатність застосовувати знання з теорії стратегічного управління у професійній діяльності в сучасних організаціях як відкритих соціально-економічних системах.

Спеціальні компетенції

· Аналізувати конкурентоспроможність організації.

· Володіти методами аналізу та прогнозування розвитку середовища організації.

· Розробляти місію та цілі організації.

· Володіти методологією формування стратегічного набору організації.

· Володіти прийомами та методами стратегічного планування організації.

· Організувати систему забезпечення стратегічного управління організацією.

Інформаційний обсяг навчальної дисципліни

Змістовий модуль 1. Стратегічний аналіз та

Формування стратегії

Тема 1. Еволюція розуміння і передбачення майбутнього організації

Бюджетування і фінансовий контроль. Бюджетування і поточне планування. Зміст бюджетування, сфери застосування, позитивні якості й обмеження цього методу. Види бюджетів. Управління на базі фінансового і адміністративного контролю.

Довгострокове планування. Причини виникнення довгострокового планування. Прогнозування як основа довгострокового планування. Підходи до планування: підприємницький, адаптивний, плановий.

Стратегічне планування. Умови переходу від довгострокового до стратегічного планування. Загальні риси і відмінності довгострокового і стратегічного планування. Фундаментальні елементи стратегічного планування: місія бізнесу; вивчення зовнішнього середовища та критичний аналіз внутрішніх умов функціонування; формулювання стратегій та розробка програм їх виконання.

Стратегічне управління. Концепція стратегічного управління: сутність елементи, механізм здійснення. Необхідність переходу підприємств до стратегічного управління. Типи існуючих підходів до стратегічного управління. Школи у стратегічному управлінні.

Тема 2. Стратегічне управління: сутність та основні поняття

Передумови застосування стратегічного управління на підприємствах. Характеристика передумов застосування стратегічного управління на підприємствах. Концепція підприємства як «відкритої системи». Порівняльна характеристика «закритого» і «відкритого» типу організації. Фактори, які визначають перехід від стратегічного планування до стратегічного управління.

Сутність та зміст поняття «стратегічне управління». Сутність категорії «стратегічне управління». Роль стратегічного мислення у формуванні стратегічного рівня підприємства. Визначення стратегічного рівня підприємства. Характеристики стратегічно орієнтованого підприємства.

Основні завдання стратегічного управління. Стратегічне бачення та його сутність. Постановка цілей. Розробка стратегії. Втілення та реалізація стратегії.

Тема 3. Середовище господарської організації

Зовнішнє середовище організації. Необхідність аналізу зовнішнього середовища. Компоненти зовнішнього середовища та їх характеристика. Вплив факторів зовнішнього середовища на організацію. Характеристика зовнішнього середовища. Аналіз впливу факторів зовнішнього середовища.

Безпосереднє середовище організації. Характеристика основних елементів безпосереднього середовища підприємства: споживачі, конкуренти, постачальники, товари-замінники, організації-регулятори, профспілки. Методи дослідження елементів безпосереднього середовища.

Внутрішнє середовище організації. Аналіз внутрішнього середовища підприємства. Характеристика основних елементів внутрішнього середовища підприємства: організаційна структура, виробництво, маркетинг, персонал, фінансові ресурси, організаційна культура.

Тема 4. Визначення конкурентоспроможності організації

Сутність та зміст поняття «конкурентоспроможність». Основи теорії «конкурентних переваг». Конкуренція та конкурентоспроможність. Ключові фактори успіху (КФУ) та їх характеристика. Визначення конкурентної позиції підприємства за допомогою КФУ. Методи оцінки конкурентоспроможності підприємства.

Методи аналізу галузі та конкуренції. Основні економічні характеристики галузі. Підходи до аналізу привабливості галузі. Галузева модель конкуренції за М. Портером.

Стратегічні групи. Визначення «стратегічної групи конкурентів». Методика побудови «карти стратегічних груп». Застосування «карти стратегічних груп» в аналізі середовища організації. Матриця конкурентного профілю.

Тема 5. Методи аналізу і прогнозування розвитку

Середовища організації

Складання стратегічного балансу та сутність SWOT – аналізу. Основні етапи застосування SWOT – аналізу. Загальні характеристики сильних та слабких сторін, що використовуються в SWOT-аналізі. Загальні зовнішні можливості та загрози, що використовуються в SWOT-аналізі. Матриця SWOT-аналізу. Сутність SNW-аналізу.

Складання та сутність PEST – аналізу. Матриця SPACE. Сутність PEST – аналізу як інструменту стратегічного аналізу. Основні показники PEST – аналізу та їх характеристика. Основні етапи застосування PEST – аналізу. Оцінка стратегії підприємства за допомогою «SPACE-матриці».

Прогнозування в системі стратегічного управління. Функції прогнозування в системі стратегічного управління. Основні завдання прогнозування. Типи прогнозів. Основні методи прогнозування, що використовуються в стратегічному управлінні. Методи розробки сценаріїв (метод посилань, метод системи діаграм, метод критичних полів, метод «заголовків газет», метод «логіки можливого розвитку», матриця перехресного впливу подій).

Тема 6. Стратегічне управління як реалізація цільового підходу.

Мета в стратегічному управлінні

Цільовий підхід в діяльності організації. Сутність цільового підходу. Цільовий підхід як метод координації. Завдання та умови розвитку цільового підходу на сучасному етапі.

Місія, генеральна мета підприємства. Сутність місії фірми та її роль в управлінському процесі. База для розробки місії: коло потреб, сукупність споживачів, продукція, конкурентні переваги. Правила вибору місії підприємства.

Роль, значення, сутність та місце мети у стратегічному управлінні. Сутність і зміст категорії «мета в управлінні». Роль мети в управлінні. Функції цілей. Етапи визначення мети в управлінні. Вимоги до цілей.

Дерево цілей підприємства. Поняття «дерева цілей» організації. Основне правило та вимоги до побудови «дерева цілей». Методи побудови «дерева цілей».

Тема 7. Вироблення стратегії організації

Сутність та зміст поняття «стратегія». Сутність поняття категорії «стратегія». Визначення «стратегії» різними авторами (А. Чандлер, І. Ансофф, А.Євенко, Б. Карлофф, А. Хакс, Дж. Томпсон та ін.). Фактори, що впливають на зміст стратегії. Рівні стратегічного управління. Стратегічні зони господарювання (СЗГ). Основні етапи вибору стратегії та їх загальна характеристика. Фактори, що впливають на вибір стратегії.

Базисні (еталонні) стратегії розвитку бізнесу. Сутність поняття корпоративної стратегії. Класифікація корпоративних (загальних) стратегій: зростання, стабільності, скорочення діяльності, комбінація вищезгаданих стратегій. Фактори, що впливають на визначення загальної стратегії.

Загальноконкурентні стратегії. Сутність та поняття бізнес-стратегії. Характеристики загально конкурентних стратегій за М. Портером: лідирування по зниженню витрат, диференціація, фокусування. Конкурентні стратегії за Ф. Котлером та їх характеристика. Конкурентні стратегії за Ф. Котлером та Р. Тернером.

Методи портфельного аналізу. «Портфель» підприємства. Методи «портфельного» аналізу: матриця Бостонської консалтингової групи (матриця BCG), дев’ятисекторна матриця «GE-McKincey» («Дженерал-Елекрик-Мак-Кінсі»), модель ADL-LC, модель Д. Абеля, метод адаптивного пошуку І. Ансоффа.

Функціональні стратегії. Сутність функціональної стратегії підприємства. Характеристика моделей і методів розробки основних функціональних стратегій управління: маркетингової стратегії, стратегії НДПКР (наукових досліджень та розробок), виробничої стратегії, стратегії фінансування, стратегії управління персоналом, стратегії матеріально-технічного забезпечення.

Стратегії конкуренції в епоху глобалізації. Стратегія експорту, стратегія ліцензування, стратегія франчайзингу. Стратегічні альянси.

Тема 8. Сутність стратегічного планування

Сутність стратегічного планування. Сутність поняття «стратегічне планування». Характерні особливості стратегічного планування. Мета та принципи стратегічного планування. Основні завдання стратегічного планування та їх характеристики. Етапи стратегічного планування та їх характеристика. Бар’єри стратегічного планування.

Стратегічний план та стратегічна програма. Стратегічний план як інструмент реалізації стратегій різного типу. Типи стратегічних планів. Структура стратегічного плану. Стратегічна програма та стратегічний проект як інструменти реалізації стратегії.

Змістовий модуль 2. Підсистеми забезпечення

Стратегічного управління

Тема 9. Організаційне забезпечення стратегічного управління

Сутність процесу реалізації стратегії. Сутність поняття «стратегічні зміни». Типи стратегічних змін на підприємстві та їх загальна характеристика.

Організаційна структура як об’єкт стратегічних змін. Визначення організаційної структури управління. Взаємозв’язок категорій «стратегія-структура». Характеристика «традиційних» і стратегічних ОСУ. Фактори вибору організаційної структури управління на підприємстві та їх загальна характеристика. Формування ОСУ стратегічного типу.

Фінансово-економічне забезпечення стратегічного управління (ФЕЗ СУ). Фінансово-економічні аспекти реалізації стратегічних планів і програм. Структура ФЕЗ СУ. Сфера діяльності ФЕЗ СУ.

Тема 10. Соціально-психологічне забезпечення процесів стратегічного управління і формування стратегічної поведінки персоналу

Учасники процесу реалізації стратегічними змінами. Методи зниження опором. Процес формування та мобілізації ресурсів на підприємстві. Сутність «управління опором». Методи зниження опором та їх загальна характеристика.

Організаційна культура як об’єкт стратегічних змін. Роль лідерства у процесі реалізації стратегії. Сутність поняття «організаційна культура». Основні складові організаційної культури. Фактори які впливають на організаційну культуру. Зміна організаційної культури у процесі реалізації стратегії. Роль лідерства у процесі реалізації стратегії.

Система мотивації в стратегічному управлінні. Роль мотивації у формуванні «стратегічної поведінки». Принципи будування системи мотивації персоналу. Змістовні і процесуальні теорії мотивації та їх використання в стратегічному управлінні.

Тема 11. Інформаційно-аналітичне забезпечення

Стратегічного управління

Сутність стратегічної інформації. Стратегічні інформаційні потреби організації. База стратегічних даних (БСД). Джерела стратегічної інформації і методи її одержання.

Інформаційна система стратегічного управління. Специфічні риси інформаційної системи стратегічного управління. Дворівнева структура ІУС. Централізований та децентралізований підходи до ІУС.

Стратегічний контроль. Сутність, мета, властивості контролю. Основні етапи стратегічного контролю. Системи стратегічного контролю та їх класифікація.

ЗАВДАННЯ ТА МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ

Самостійна робота студента є основним засобом оволодіння навчальним матеріалом у час, вільний від обов’язкових аудиторних занять. Основними видами самостійної роботи студента з навчальної дисципліни «Стратегічне управління» є:

· Вивчення теоретичного матеріалу відповідно до плану лекцій та програми навчальної дисципліни.

· Відповіді на контрольні питання за темою.

· Підготовка до семінарських занять.

· Підготовка до модульного контролю.

Змістовий модуль 1. Стратегічний аналіз та формування стратегії

Тема 1. Еволюція розуміння і передбачення майбутнього організації

План вивчення теми

1.1. Бюджетування і фінансовий контроль.

1.2. Довгострокове планування.

1.3. Стратегічне планування.

1.4. Стратегічне управління.

Навчальні цілі

Після вивчення теоретичного матеріалу студенти повинні вміти:

· Характеризувати основні риси підходів до планування й управління на підприємстві;

· Розкрити сутність, основні відмінності й обмеження бюджетування, довгострокового та стратегічного планування, стратегічного управління;

· Розкрити переваги та недоліки існуючих типів стратегічного управління.

Завдання та методичні рекомендації до вивчення теми

При вивченні теми необхідно з’ясувати, що розгляд проблематики стратегічного управління, всебічна характеристика його особливостей неможливі без історичного підходу. Дуже корисним є відстеження етапів розвитку та елементів систем управління, які призначені та спрямовані на передбачення майбутнього з метою розробки таких варіантів управлінського впливу, котрі дозволяють своєчасно адаптувати організації до цього майбутнього. Історичний підхід до викладення проблематики становлення стратегічного управління – це розгляд прикладів досягнення поставлених цілей за допомогою бюджетування, довгострокового та стратегічного планування і, насамперед, стратегічного управління.

Характеристика бюджетування, його переваг та недоліків має на мети з’ясувати необхідність його застосування, місце та роль на різних етапах розвитку менеджменту. Зіставлення бюджетування та поточного планування дає змогу визначити спільні обмеження, які має орієнтація підприємств, що застосовують їх у своїй діяльності, на короткострокові цілі. Далі цілком зрозумілим є поступовий перехід до гнучких, структурованих та „0”-бюджетів, котрі є реакцією на необхідність подолання обмежень „класичного” бюджетування.

При вивченні цього питання теми необхідно зосередити увагу на тому, що й сьогодні застосування бюджетування потребує чіткого визначення місця та ролі бюджетів у системи управління організаціями.

Наступним проблемним питанням теми є сукупність прийомів і методів, що можуть бути умовно визначені як управління „від досягнутого”. Даний тип управління застосовує елементи аналізу та контролю не тільки внутрішніх, але й зовнішніх факторів, які впливають на діяльність підприємства. Роль планування тут стає більш значною, воно розглядається як інструмент досягнення цілей розвитку. Орієнтація на розвиток потребує використання прогнозів, що стали основою довгострокового планування. Студентам необхідно звернути увагу на те, що саме на цьому етапі функція планування почали трактувати як комплексну і розподіляти на під функції цілевстановлення, прогнозування, моделювання та програмування. Перевагами довгострокового планування є: можливість передбачення майбутніх змін і забезпечення підготовленості до них; орієнтація на довгостроковий розвиток; накопичення досвіду роботи з довгостроковими планами.

Перехід до стратегічного планування був зумовлений певними новими чинниками, що стали найсуттєвішими для розвитку підприємств в умовах підвищення конкуренції на більшості ринків. Студенти повинні зосередитись на тому, що стратегічне планування дуже тісно пов’язане з процесом прийняття довгострокових рішень: стратегічне планування націлене не тільки на досягнення стратегічних цілей, а й на вирішення завдань, пов’язаних з вибором альтернативних варіантів дій. Стратегічне планування охоплює систему довго-, середньо- та короткострокових планів, проектів і програм, однак головний змістовний акцент при цьому робиться на довгострокові цілі та стратегії їхнього досягнення.

У межах стратегічного планування широко застосовуються такі категорії: «життєвий цикл продукту», цикл попиту на продукцію, що виготовляється, період, потрібний для досягнення цілей, тощо. Усе це сформувало потребу в більш гнучких підходах до визначення горизонтів планування, необхідність балансування різних за тривалістю дій для досягнення цілей, а також зумовило необхідність підвищення ролі стратегічного аналізу в діяльності підприємств: треба чіткіше визначати, які саме сфери та напрямки діяльності потребують довго-, а які – середньострокових термінів їхнього здійснення в конкретних умовах. При цьому зростає і кількість доступних підприємству альтернативних варіантів розвитку, внаслідок чого відкривається більш широкий вибір дій на перспективу.

Серед специфічних методів, що їх використовує стратегічне планування, основну увагу при вивченні цього питання слід приділити „портфельному” аналізу та плануванню, експертним методам, методам побудови сценаріїв, контролінгу тощо.

Стратегічне управління виявляє собою процес, що визначає послідовність дій організації по розробці та реалізації стратегій. Відмінність стратегічного планування та стратегічного управління полягає у масштабах охоплення стратегічною діяльністю підсистем підприємства: у першому випадку – однієї системи планування; у другому – охоплює всю систему. В цьому випадку підприємство спрямовує свою діяльність на пристосування організації до середовища і, до певної міри, середовища до своїх потреб.

Вихідною ідеєю, що відображає сутність концепції стратегічного управління, є ідея необхідності врахування взаємозв’язку та взаємовпливу зовнішнього та внутрішнього середовища при визначенні цілей підприємства; стратегії в цьому випадку виступають як інструменти досягнення цілей, а для реалізації стратегій необхідно, щоб усе підприємство функціонувало у стратегічному режимі. Необхідність підтримки стратегічної орієнтації підприємства робить стратегічне управління процесом безперервним і динамічним, отже, одноразовий аналіз та діагностика не можуть бути основою такого процесу, оскільки надають обмежену певним відтинком часу інформацію.

Мета стратегічного управління – це визначення місії, цілей та стратегій, розробка і забезпечення виконання системи планів як інструментів реалізації стратегічних орієнтирів з удосконалення підприємства та його окремих підсистем, що є основою для забезпечення його конкурентоспроможного існування в довгостроковій перспективі.

Питання до самоконтролю

1. Назвіть причини переходу від розуміння підприємства як «закритої системи» до «відкритої системи».

2. Які основні тенденції в Україні сприяють (протидіють) існуванню стратегічного управління?

3. Розкрийте сутність, основні відмінності та обмеження бюджетування, довгострокового та стратегічного планування, стратегічного управління.

4. Назвіть переваги та недоліки існуючих типів стратегічного управління.

5. Чи потрібно мати уявлення про майбутнє в управлінської діяльності?

Рекомендована література

/1/, /8/, /9/, /15/, /17/, /21/

Тема 2. Стратегічне управління: сутність та основні поняття

План вивчення теми

2.1. Передумови застосування стратегічного управління на підприємствах.

2.2. Сутність та зміст поняття «стратегічне управління».

2.3. Основні завдання стратегічного управління.

Навчальні цілі

Після вивчення теоретичного матеріалу студенти повинні вміти:

· Характеризувати причини переходу від розуміння підприємства як «закритої системи» до розуміння підприємства як «відкритої системи»;

· Виділяти фактори, що зумовили зміну завдань управління на підприємстві;

· Розкрити сутність та зміст поняття «стратегічне управління»;

· Розкрити основні завдання стратегічного управління.

Завдання та методичні рекомендації до вивчення теми

Розпочати вивчення теми треба з розгляду питання про зміну завдань управління організаціями внаслідок зміни форм господарювання, викликаної переходом до ринкової економіки. По-перше, слід звернути увагу на ті процеси, що відбулися в економіці України за останні 10 років і суттєво вплинули на діяльність підприємств: формування елементів ринкового середовища і поступовий перехід до соціально орієнтованої ринкової економіки. Всі трансформаційні процеси необхідно розглядати під таким кутом зору: як вони впливають на діяльність організації і до якої міри відповідають їх потребам. Необхідність адаптації до нових умов, підвищення самостійності організації приводить до:

· зміни цілей та завдань управління;

· зміни механізмів ціле встановлення та оцінки можливостей самостійного вирішення організаціями завдань різного змісту.

Стратегічне управління вимагає від підприємств наявності певних ознак, які дозволяють ефективно його використовувати, тому при характеристиці найбільш поширених сучасних концепцій підприємства необхідно приділити основну увагу тим рисам, що дозволяють визначити конкретну організацію як «відкриту соціально-економічну систему». Система стратегічного управління залежатиме від особливостей самого підприємства, його стратегічного рівня, тобто можливостей сприймати зміни в середовищі та ефективно реагувати на них за допомогою обґрунтованих стратегічних рішень.

Необхідно також з’ясувати зміст стратегічного мислення, який полягає в усвідомленні мети розвитку підприємства та способів її досягнення, в ствердженні необхідності спостереження за зовнішнім і внутрішнім середовищем, формування стратегій та рішень, а також налагодження діяльності з метою їх здійснення. Стратегічне мислення управлінського персоналу будь-якого підприємства відбито в понятті «стратегічний рівень підприємства».

Студенти повинні з’ясувати, що стратегічне управління являє собою процес, що визначає послідовність дій організації по розробці та реалізації стратегій. Він містить у собі визначення цілей, формування стратегії, оцінку в необхідності ресурсах для створення та/або підтримки виробничого потенціалу, підтримку зв’язків із зовнішнім середовищем.

Вихідною ідеєю, що відображає сутність концепції стратегічного управління, є ідея необхідності врахування взаємозв’язку та взаємовпливу зовнішнього та внутрішнього середовища при визначенні цілей підприємства; стратегії в цьому випадку виступають як інструменти досягнення цілей, а для реалізації стратегій необхідно, щоб усе підприємство функціонувало у стратегічному режимі.

Стратегічне управління – багатоплановий, формально-поведінковий управлінський процес, який допомагає формулювати та виконувати ефективні стратегії, що сприяють балансуванню відносин між організацією, включаючи її окремі частини, та зовнішнім середовищем, а також досягненню встановлених цілей. Характерні риси системи стратегічного управління певного підприємства залежать від взаємодії таких чинників: галузевої приналежності; розмірів підприємства; типу виробництва, рівня спеціалізації, концентрації та кооперації; характерних рис виробничого потенціалу; рівня управління; рівня кваліфікації персоналу тощо.

Різні підходи до побудови системи стратегічного управління потребують чіткого уявлення про переваги цього явища в діяльності окремих підприємств, які в загальному вигляді можна сформулювати через мету стратегічного управління.

Мета стратегічного управління – це визначення місії, цілей та стратегій, розробка і забезпечення виконання системи планів як інструментів реалізації стратегічних орієнтирів з удосконалення підприємства та його окремих підсистем, що є основою для забезпечення його конкурентоспроможного існування в довгостроковій перспективі.

Питання до самоконтролю

1. Які фактори визначають перехід від стратегічного планування до стратегічного управління.

2. Розкрийте сутність і роль «стратегічного мислення» менеджерів.

3. Ідентифікуйте фактори, що визначають стратегічний рівень підприємства.

4. У чому полягає сутність та зміст поняття «стратегічне управління».

5. У чому полягає сутність та завдання стратегічного управління.

Рекомендована література

/1/, /8/, /9/, /15/, /17/, /21/

Тема 3. Середовище господарської організації

План вивчення теми

3.1. Зовнішнє середовище організації.

3.2. Безпосереднє середовище організації.

3.3. Внутрішнє середовище організації.

Навчальні цілі

Після вивчення теоретичного матеріалу студенти повинні вміти:

· Розкрити сутність і основні характеристики середовища організації;

· Виділяти найбільш значущі фактори для характеристики середовищ різних типів для конкретного підприємства;

· Застосовувати аналітичні методи оцінки середовища;

· Характеризувати моделі зовнішнього, безпосереднього і внутрішнього середовища, що застосовуються у стратегічному управлінні.

Завдання та методичні рекомендації до вивчення теми

Домінування підходів до організації як до відкритої матеріально-речової системи привело до чіткого відокремлення категорії «середовище господарської організації». Розгляд основних характеристик стратегічного управління, його проблематики та особливостей базується на економічній категорії «середовище функціонування організації». Суть ефективного стратегічного управління полягає в такій організації діяльності підприємства, за якої напрямок його розвитку найбільшою мірою відповідає тенденціям змін в оточенні підприємства. Таким чином, при прийнятті стратегічних рішень аналіз структурних складових оточення організації стає найбільш складним та трудомістким етапом процесу управління.

При вивченні теми необхідно акцентувати увагу на тому, що концепції середовища організації, які набули поширення в ХХ ст., в загальному випадку можуть бути поділені на ієрархічні та неієрархічні. Ієрархічні концепції знайшли вираження у ряді структурних моделей середовища. Неієрархічні підходи, навпаки, заперечують необхідність розгляду середовища організації як структури з визначеними зв’язками. Такі підходи відображені у ряді динамічних концепцій середовища функціонування організації.

Найбільшого поширення набули підходи У. Ділла, Дж. Томпсона, М. Портера, Дж. Р. Гелбрейта, Л. Буржуа, Е. Міллера, А. Райса, П. Лоуренца, Ф. Котлера, Е. Торсруда.

Підходи різних авторів до середовища організації базуються на специфічних характеристиках самої категорії «середовище організації»:

1. Наявність великої кількості різноманітних факторів, що ототожнюються з поняттям «середовище організації».

2. Складність середовища, тобто наявність взаємовпливу факторів.

3. Системні характеристики середовища, які визначають найбільш тісно пов’язані фактори.

4. Динамічність або рухомість середовища.

5. Невизначеність середовища.

Вивчення даної теми базується на найбільш поширеному структурному підході в трактуванні категорії «середовище функціонування організації». Суть такого підходу полягає у використанні як критерію розмежування середовища можливості організації впливати на ті або інші його складові. Таким чином, більшість авторів виділяють зовнішнє, безпосереднє та внутрішнє середовище.

Найбільш змістовними дослідженнями щодо характеристики основних елементів проміжного середовища організації відрізняються прихильники моделі «галузевої структури». Вважалось за доцільне ототожнення зовнішнього середовища з галуззю або галузями, в яких функціонує організація.

Методологічну базу для аналізу галузевої структури вперше було запропоновано М. Портером. Згідно з моделлю «галузевої структури» галузеве середовище складається з ряду «конкурентних сил», які мають двоїстий характер впливу. З одного боку, конкурентні сили загрожують виживанню організації, з іншого – створюють передумови для підвищення ефективності діяльності. Позитивний або негативний вплив конкурентних сил на організацію визначається діями конкурентних факторів, до яких М. Портер відносить покупців, постачальників, товари-замінники, організації, що потенційно можуть увійти в галузь, а також прямих конкурентів та їх групи.

Можливість появи інших підприємств у галузі спричиняє появу своєрідних «бар’єрів», вплив яких проявляється у разі необхідності виходу або входу в галузь. Управління конкурентоспроможністю передбачає розробку чіткої політики щодо подолання бар’єрів відповідно до цілей організації.

Вивчення підходів до внутрішнього середовища організації повинно базуватися на усвідомленні, що внутрішнє середовище складають контрольовані фактори. Аналіз внутрішнього середовища вимагає використання системного підходу.

Студентам слід усвідомити, що необхідність структуризації середовища виникає з необхідності класифікації сил впливу та необхідності кількісної або якісної оцінки цих сил. Оцінка сил проводиться для виявлення можливості впливу на них організацією.

Питання до самоконтролю

1.Схарактеризуйте відомі вам моделі зовнішнього, безпосереднього та внутрішнього середовища, що застосовуються в стратегічному управлінні. У чому відмінність між зовнішнім і безпосереднім середовищами?

2.Як впливає нестабільність середовища на вибір і сполучення різних підсистем управління в умовах конкретного підприємства?

3.Схарактеризуйте основні фактори зовнішнього, безпосереднього та внутрішнього середовища організації.

4.Визначить механізм впливу факторів середовища на діяльність організації.

Рекомендована література

/1/, /8/, /9/, /15/,/17/, /21/

Дата добавления: 2015-10-29