Густав Курбе. Бурхливе море, говорить хвиля. 1870. Париж, Музей Орсе.

Густав Курбе. Хижка в горах. Б. 1874. Москва, Музей ім.. О.С.Пушкіна.

Густав Курбе. Натюрморт: Яблуки і гранати. 3 чверть ХІХ ст.

Лондон, Національна галерея.

Головним засобом вираження у Курбе був колір. Його гама дуже точна, майже монохромна, ґрунтується на багатстві напівтонів. Тон у нього ставав дедалі інтенсивнішим і глибшим при згущенні і потовщенні шару фарби, для чого Курбе часто замінював пензель шпателем. Об’єм речей для нього важливіший за їх силует. Він не часто компонував свої картини вглиб, його постаті немовби виступають з картини. Форму він визначає насамперед колоритом і світлом. Курбе, який зображав провінційне суспільство, звинувачували в наклепі і прославлянні “потворного”. Але він відповів на ці нападки пізніше, у 1855 р., коли не прийнятий на міжнародну виставку, відкрив свою експозицію у дерев’яному бараку, названому їм “Павільйоном реалізму”, і випустив каталог, в якому виклав свої принципи: “Бути спроможним передати звичаї, ідеї, обличчя моєї епохи згідно з моєю власною оцінкою; бути не тільки живописцем, а й людиною; одне слово, створювати живе мистецтво – така моя мета”. Він написав у ці роки кілька картин, зокрема, “Ательє”, що мала таку розгорнуту назву “Майстерня художника або Реальна алегорія, що характеризує семирічний період мого художнього життя”(1855, Париж, Музей Орсе). В центрі великого полотна сам Курбе, який пише пейзаж. У нього за спиною оголена модель – символ життєстверджуючої творчої енергії. Справа – друзі художника, в тому числі і поет Шарль Бодлер, зліва – соціальні алегорії. Картина написана в теплих коричнювато-вохристих тонах. Вона стала одним з кращих творів майстра.

Популярність Курбе як борця за рове мистецтво зробила художника активним учасником революції 1870 р., а потім Паризької комуни (він став головою Комісії художників по охороні пам’яток мистецтва). Коли Комуна отримала поразку, йому присудили шість місяців ув’язнення.

Небезпечність подальших переслідувань змусила Курбе у 1873 р. поїхати до Швейцарії. В маленькому містечку Турде-Пейльц він найняв старий породній готель, на другому поверсі якого влаштував майстерню. З під його пензля вийшли чудові роботи: сцени полювання, краєвиди, натюрморти. Тут проминули останні роки художника.

Восени 1870 року, з перемогою у Франції республіканців, Гюстава Курбе обрали президентом Художньої комісії у справах охорони національних музеїв і пам’яток мистецтва – він одразу ж розпорядився демонтувати Вандомську колону (споруджену на честь Наполеона І) в центрі Парижа, що асоціювалася у нього з “варварством, символом грубої сили і фальшивої слави” (після цього пожертвував одну з своїх картин для лотереї й за виручені франки придбав)для республіки гармату з написом: “Курбе. Оборона Парижа. Грудень 1870 р.”: колону зруйнували у травні 1871 р., коли владу зайняла Паризька комуна (Курбе був її членом). Після поразки Комуни він став “заручником Вандомської колони”: його засудили до шести місяців в’язниці, після цього – до сплати 323 тисяч франків на відбудову колони – зацькований, з репутацією Герострата, вигнанець у своїй країні Курбе змушений був емігрувати до Швейцарії, де й помер (лише через 41 рік його останки перепоховали у Франції).

4. Графіка Оноре Дом’є.

Дата добавления: 2015-10-26