Фактори гуморальної регуляції

  Ліберини і статини гіпоталамуса   Нейропептиди і нейроаміни гіпоталамуса. Ендорфіни і енкефаліни, гістамін, серотонін тощо   Гормони травного каналу   Компоненти ренінангіотензинової системи тощо  

  Компоненти каллікреїнкі-нінової системи   Проста- гландини   Спленін   Натрійуре тичний фактор   Ендотелін   NO    

  С0₂   Молочна, піровиноградна та інші кислоти   Аденозин  

  Аденогіпофізу   Гіпоталамо-нейрогіпо-фізарні

Кіркової речовини надниркових залоз

Мозкової речовини надниркових залоз

Підшлункової залози

Щитоподібної залози

Паращитоподібних залоз

Статевих залоз

Гіпоксія   Гіперосмія   Накопичення іонів калію    

Схема 4

Механізм дії гормонів шляхом активації аденілатциклазної системи

Схема 5

Механізм дії гормонів шляхом активації ІФ₃

Регуляція діяльності ендокринних залоз відбувається:

- за відхиленням, коли у відповідь на зміну РП залоза змінює свою активність так, щоб це відхилення усунути;

- за збуренням, за цих умов інформація до залози (клітини) надходить каналом зовнішнього зв’язку, найчастіше нервовими волокнами, що її іннервують.

За домінуючим механізмом у регуляції діяльності всі ендокринні залози умовно можна поділити на 3 групи:

1. Ті, що регулюються за відхиленням рівня тих чи інших параметрів гомеостазу (РП) (на основі негативного зворотнього зв’язку, саморегуляції). Секреція таких залоз вмикається (або ж вимикається) залежно від зміни даного параметру гомеостазу. Таким чином регулюється секреція гормонів наступних залоз:

Таблиця 3. Гормони, регуляція яких здійснюється за принципом відхилення

№	Залоза	Гормон	РП (параметр гомеостазу)
	Підшлункова	а) Інсулін	Рівень глюкози в крові
б) Глюкагон
	С-клітини щитоподібної залози	Тиреокальцитонін	Рівень іонів кальцію в крові
	Паращитоподібні залози	Паратгормон
	Кіркова речовина надниркових залоз	Мінералокортикоїди (альдостерон)	Рівень іонів натрію та калію в крові (Na^+; К^+)
	Нейрогіпофіз	Вазопресин	ОЦК, осмотичний тиск

2 Ті, що регулюються за відхиленням - у відповідь на зміни концентрації гормону в крові. Таким чином регулюється секреція залоз, гормони яких є під безпосереднім контролем гіпоталамо-гіпофізарної системи (ліберини та статини гіпоталамуса, тропні гормони гіпофізу), а саме:

- йодовані гормони щитоподібної залози (трийодтиронін та тетрайодтиронін);

- гормони кіркової речовини надниркових залоз (глюкокортикоїди);

- статеві гормони гонад;

- меланоцитстимулюючий гормон гіпофізу;

- пролактин гіпофізу.

Цей тип регуляції може здійснюється шляхом:

а) довгого негативного зворотнього зв’язку – у відповідь на зміни концентрації в плазмі крові гормону “периферійної” залози;

б) короткого зворотного зв’язку – у відповідь на зміни концентрації в крові тропних гормонів гіпофізу.

Секреція гормонів залозами, що є під контролем гіпоталамо-гіпофізарної системи, регулюється за збуренням (нейросекреторні клітини гіпоталамуса отримують і опрацьовують інформацію від нервових клітин. Тому секреція цих гормонів змінюється, до прикладу, під час стресу).

3. Мозкова речовина надниркових залоз, маючи симпатичну інервацію, є виключенням із загальних правил, оскільки регулюється за допомогою нервових механізмів. Секреція катехоламінів (адреналін, норадреналін) зростає при підвищенні активності симпатичного відділу автономної нервової системи, наслідком чого є забезпечення ерготропної перебудови функцій організму в стані напруження. Симпатична нервова система та мозкова речовина наднирників функціонують як єдине ціле, утворюючи симпато-адреналову систему адаптації організму до дії стресових ситуацій.

Більшість захворювань виникає внаслідок зниження (гіпо-) чи підвищення - гіперпродукції гормонів, що можуть бути зумовлені різними причинами:

Гіпопродукція та її види: 1) Первинна гіпопродукція обумовлена втратою функції залози, що продукує активний гормон.

2) Вторинна гіпопродукція – втрата регуляторного гормону, що в нормі стимулює продукцію залозою активної форми даного гормону (знижений синтез тропних гормонів гіпофізу, що підтримують нормальне функціонування периферійних ендокринних залоз).

3) Відносна гіпопродукція виникає при дефекті рецепторів (мутації); за цих умов реакція відсутня, навіть у випадку наявності гормону.

Гіперпродукція та її види: 1) Первинна – гормон синтезується в надлишку, не дивлячись на ендогенні сигнали, скеровані на припинення його продукції (часто спостерігається при новоутворах, що розвиваються з популяції гормонпродукуючих клітин).

2) Вторинна гіперпродукція – виникає внаслідок надлишкової стимуляції залози-мішені (пр.:пухлина аденогіпофіза – надлишкова продукція тропних гормонів – стимуляція синтезу гормонів периферійною ендокринною залозою).

3) Відносна гіперпродукція – виникає в результаті мутації рецепторів чи компонентів клітин, що призводять до активації рецепторів (пр. – синдром Лідла – активація натрієвих каналів ниркових епітеліальних клітин, що клінічно нагадує гіперальдостеронізм, при нормальному рівні альдостерону).

Дата добавления: 2015-10-31