Досконалість абсолюту

"Послухай, звитяжцю, кого супроводить відвага:

Я віще скажу тобі слово, бажаючи блага.

Боги й мудрі ріші походження мого не знають -

Походження своє від мене вони починають.

Хто знає мене, нерожденного владаря світу,

Нікому за вчинки свої не складатиме звіту.

Терпіння, правдивість, упевненість, воля, відвага,

Начало й кінець, осторога, любов і зневага,

Розважність, правдивість, терпіння - всі стани на світі

Від мене походять, які б не були розмаїті.

Сім рішів, всі предки людей - від мого повеління, -

А з них почалися на світі нові покоління.

Хто добре усі мої втілення знає, для того -

Хай сумнів його не терзає - відчинена йога.

Я - Всесвіту цього основа і першоначало,

Хто це осягнув, ті з любов'ю мене величають.

Життя в мої руки вручають, і слово по слову

Про мене ведуть нескінченну і мудру розмову.

За вірність і відданість кожного з них, як одного,

Наблизив до себе я їх через себе самого.

Я також у їхнім єстві за любов у віддяку

Світильником мудрості їх розсіватиму мряку".

"Ти звешся, - сказав на те Арджуна, - духом священним,

Божественним, вічним, невразливим і нерожденним.

Скажи, всемогутній, мені, в чому правда й неправда?

Такими ж тебе величають Асіта, Нарада.

Я вірю у все, що говориш ти, русоволосий,

Про тебе ж боги і данави не відають досі.

Лише через себе ти знаєш себе, сонцеликий,

Творець всіх богів та істот, всього світу владика.

Скажи-но мені, щоби міг до кінця я збагнути,

У чім заховались джерела твоєї могуті?

До тебе звертаюсь, з тобою в думках повсякчасно,

В яких іпостасях мені ти покажешся ясно?

Докладно мені розтлумач вияв власної сили,

Амрітою слів ти ще досі мене не наситив".

"Хай буде! - сказав на те Арджуні Крішна. -

Для сили моєї шукати обмеження смішно.

У кожному серці живому я бути повинен,

Я - цілого світу початок, кінець, середина.

Я - Вішну з простору, якого ніхто ще не змірив,

Я - вихор вітрів, я зірниця із дому сузір'їв.

Із вед - Самаведа, свідомість у смертних істотах,

Я - Індра з богів, з вражень - манас, це відай достоту.

Із Рудрів я -Шіва, з володарів скарбів - Кубера,

Я - Агні з вогнів, з гір, уславлених скарбами, - Меру.

З жерців Бріхаспаті верховний - про це відай ти лиш, -

З вождів - Картікейя, і море - із водовмістилищ.

Із мови - той склад, що кінця, ні початку не має,

Із жертв - шепіт мантри священний, із гір - Гімалаї.

Я - фікус - з дерев, я - Нарада - із рішів священних,

Я - із мудреців Чітрарадга, Капіла - з блаженних.

З коней - Уччайшрава, який народився з амріти,

Із царських слонів - Айравата, з людей - повелитель.

Із зброї - вогонь блискавиці в долині лицарства,

Із зміїв - Васукі - мудрець із підводного царства.

Із нагів - Ананта, що землю тримає на спині,

Я - аріїв предок, я - в світі найперша людина.

Зі звірів - я лев, із птахів піднебесних - Гаруда,

Із виміру - час, що тримати в полоні всіх буде,

Я вітер з очисних стихій, з воїв - Рами відвага,

Із риб я - акула, а з рік повноводних я - Ганга.

Усяких створінь я - початок, кінець, середина,

Я - вчення про душу, я - мудрості мова єдина.

Із літер я - А, я - зразок граматичних сполучень,

Я - час нескінченний, я - вічний учитель і учень.

Народження й смерть, що усі їм підвладні істоти,

З жіночості - врода, принада, високі чесноти.

Із гімнів я - Бріхатсаман, ритм - із пісні спасіння,

Весна - із пір року, що землю встеляє цвітінням.

Із вічних спокус я - гра в кості, я - пишних пишнота,

Я - правда правдивих, вояків - до бою охота.

Я - Арджуна з роду Панду, я - Васудева - з Крішни,

Із мудрих - Ушана, з мислителів - В'яса безгрішний.

Я - жезло владик, я - стражденних до битви спонука,

Обітниця вічної тайни, я - мудрих наука.

Що мають істоти насіння - моя це турбота,

Мені непідвладної в світі немає істоти.

Нема моїм силам межі у минулім, прийдешнім -

Про всі мої втілення звідай, звитяжцю, нарешті.

Збагни: все вродливе, міцне, життєдайне, правдиве

Із частки моєї одвічної сили сплодилось.

Навіщо, сподвижнику, знань тобі стільки одному?

Я, світ увесь цей сотворивши, є часткою в ньому".

Дата добавления: 2015-07-08