Нормування та контроль якості води

Відповідно до Водного кодексу України оцінка якості води здійснюється на основі нормативів екологічної безпеки водокористування й екологічних нормативів якості води водних об’єктів.

Діючі нормативи екологічної безпеки водокористування дозволяють оцінити якість води, використовуваної для комунально-побутового, господарсько-питного і рибогосподарського водокористування.

До комунально-побутового водокористування відноситься використання водних об’єктів для купання, заняття спортом і відпочинку. До господарсько-питного водокористування відноситься використання водних об’єктів як джерела господарсько-питного водопостачання і для водопостачання підприємств харчової промисловості. До рибогосподарського водокористування відноситься використання водних об’єктів як середовище існування риб і інших водних організмів. Водні об’єкти рибогосподарського призначення підрозділяються на вищі, першу і другу категорії. Різні ділянки одного водного об’єкта можуть відноситися до різних категорій водокористування.

Нормативну базу оцінки якості води складають загальні вимоги до сполуки і властивостей води і значення гранично припустимих концентрацій речовин у воді водних об’єктів.

Загальні вимоги визначають припустимі сполуки і властивості води, оцінювані за найбільш важливими фізичними, бактеріологічними й узагальненими хімічними показниками. Вони можуть задаватися у виді конкретної величини, зміни величини показника в результаті впливу зовнішніх факторів або у виді якісної характеристики показника.

Гранично допустимі концентрації (ГДК) – це встановлений рівень концентрації речовин у воді, вище якого вода вважається непридатною для конкретного виду водокористування. ГДК, як правило, задаються у виді конкретного значення концентрації.

При оцінці якості води враховується принцип адитивності (властивість величин, яка полягає в тому, що значення величини, яка відповідає цілому об'єкту, дорівнює сумі значень величин, що відповідають його частинам, незалежно від того, яким чином поділено об'єкт) – односпрямованої дії. Відповідно до цього принципу приналежність декількох речовин до того самого ЛПВ виявляється в підсумовуванні їхнього негативного впливу

Екологічні нормативи якості води встановлюються для оцінки стану водних об’єктів на основі екологічної класифікації поверхневих вод.

Система екологічної класифікації якості поверхневих вод включає три класифікаційні групи: сольової сполуки, еколого-санітарних показників і показників складу і біологічної дії специфічних речовин.

Вода, що використовується населенням для пиття і господарсько-побутових цілей, повинна відповідати певним гігієнічним вимогам, викладеним в Державних санітарних правилах і нормах України
ДСанПіН 2.2.4-171-10 «Гігієнічні вимоги до води питної, призначеної для споживання людиною» замість ДСанПіН №383 від 23 грудня 1996 року «Вода питна. Гігієнічні вимоги до якості води централізованого господарсько-питного водопостачання». СанПіН є нормативним актом, що встановлює критерії безпеки та нешкідливості для людини води централізованих систем питного водопостачання. СанПіН застосовується щодо води, що подається системами водопостачання та призначеної для споживання населення в питних і побутових цілях, для використання в процесах переробки продовольчої сировини, виробництва, транспортування і зберігання харчових продуктів.

Більш того, СанПіН регламентує і саме проведення контролю якості води централізованого господарсько-питного водопостачання.

Згідно з вимогами СанПиН питна вода повинна бути безпечною в епідеміологічному і радіаційному відношенні, нешкідливою за хімічним складом і мати сприятливі органолептичні властивості. При цьому якість питної води повинна відповідати гігієнічним нормативам як перед її надходженням у розподільну мережу, так і в будь-якій наступній точці водорозбору.

Дата добавления: 2015-07-07