Роль византийской культуры в развитии древнерусской культуры

Хронологічні рамки епохи Київської Русі - середина 1Х-Х11 в.в. Уісторії слов'янського народу 1Х століття відкриває нову сторінку. Починаєтьсяпроцес збирання східнослов'янських племен під єдиною князівської владою здопомогою військової сили народжується в Гардарика (скандинавська назва Русі,що означає «країна міст») молоде сильна держава. Для російського народу, порівняно пізно вступив на шляхісторичного розвитку, прийняття християнства означало в той часприлучення до багатовікової і високої культури Візантії. Але християнізація
Русі не є єдиною відправною точкою окультурення російськоїнароду. Навіть незважаючи на те, що музика, живопис, значною міроюархітектура і майже вся література Київської Русі знаходилися в орбітісаме християнської думки. При детальному вивченні шедеврів давньоруськогомистецтва виявляється глибоке їх спорідненість зі спадщиною архаїки: будьто заставки - ініціали текстів книг і літописів, фрескові і скульптурніорнаменти соборів, а так само мелодійний лад церковних піснеспівів. Краса візантійського богослужіння, і її естетичний ефектзмусили російських послів віддати перевагу християнську віру візантійськогозразка. Захоплені цією красою, давні слов'яни і звернули свої серцядо грецької мудрості, сприйнятим ними перш за все у формі художніхобразів. За визначенням мистецтвознавця В. В. Бичкова, Платонова думка про
«Тотожність краси, істини і божества, своєрідно втілене ввізантійському храмовому дійстві, виявилося дуже близької серцю давньогослов'янина. Вже при перших контактах з Візантією Русь сприймала, ще неусвідомлюючи цього повністю, саму суть візантінізму - висуненняемоційно - естетичної сфери на чільне всієї духовної культури. Візантійська естетика справила величезний вплив на музичнукультуру Київської Русі, надовго визначивши шлях розвитку російської музики.
Церковний спів, почуте російськими послами в Константинополі, вразило їхуява нечуваної до того приємним красою. Принцип канону відігравав найважливішу роль в культурі Візантії, де вінскладався поступово, формуючи всі види богослужбовихчинопослідування. Канон володів охоронною тенденцією, він не дозволявпривносити в церковну культуру нічого низького банального, чужого їй.
Візантійський канон ліг в основу співочої церковної культури Давньої Русі. В епоху Київської Русі був задан тип культурно --історичного розвитку російського народу, в якому тісно перепліталосяхристиянство та язичництво.

Дата добавления: 2015-07-08