Види відтворення

1) Впізнання – це відтворення якої-небудь інформації в умовах повторного сприймання

(Н., не можете згадати улюблену мелодію, але ви знову чуєте її і у вас виникає відчуття знайомості, т.б. ви усвідомили, о вже сприймали її раніше).

Види впізнання:

Ø повне

(При повному впізнаванні повторно сприйнятий об’єкт одразу ототожнюється з раніше відомим, повністю відтворюються час, місце та інші деталі попереднього ознайомлення з ним. Повне впізнавання спостерігається, наприклад, при зустрічі добре знайомої людини або при ходінні добре відомими вулицями);

Ø неповне.

(Неповне впізнавання характеризується невизначеністю, утрудненням співвіднесення об’єкта, що сприймається, з тим, що було в попередньому досвіді. Так, почувши мелодію, людина може переживати почуття знайомого, проте буде неспроможною ототожнити її з конкретним музичним твором).

2) Згадування – це така форма відтворення, яка не вимагає повторного сприймання.

Види згадування.

1) Мимовільне – це таке згадування, яке не вимагає спроб і зусиль для пригадування.

2) Довільне – це таке згадування, яке вимагає повторних спроб і зусиль для пригадування.

3) Пригадування – згадування, яке вимагає від людини напруження розумових зусиль, переборення труднощів.

При цьому людина вирішує іноді досить складні мнемічні задачі, аналізує умови, обдумує логічні зв'язки, залучає все відоме, по-новому його впорядковує, глибше усвідомлює завдання, виявляє активність і наполегливість.

Від уміння пригадувати залежить ефективність використання здобутих знань, розвинення пам’яті як психічного процесу загалом. К. Ушинський одну з основних причин “поганої пам’яті” вбачав саме у лінощах пригадувати.

4) Спогади – це відтворення образів минулого локалізовані у просторі і в часі.

У спогадах етапи життя людини співвідносяться нею із суспільними подіями, з важливими в особистому житті датами. Об’єктом спогадів як специфічної форми відтворення є життєвий шлях конкретної особистості в контексті історичних умов певного періоду, до яких вона так чи інакше була причетна безпосередньо.

ІV. Забування – це втрата раніше набутого теоретичного, практичного, емоційного досвіду, внаслідок руйнування тимчасових нервових зв'язків у корі півкуль головного мозку через відсутність підкріплення.

Цікавим щодо цього є думки З. Фрейда, який пов'язував забування з потребами, емоціями, мотивами діяльності. Він стверджував, що часто причиною забування є не зовсім усвідомлений мотив – небажання пам'ятати. Негативні емоції, брак потреби теж сприяють виникненню умов для підсвідомого забування. Люди нерідко схильні швидше забувати неприємне, уникнути згадок про сумні випадки в своєму житті, позбавитись всього, що викликає внутрішній протест, негативні переживання, порушує комфорт.

За допомогою забування мозок звільняється від непотрібної інформації.

Дата добавления: 2015-07-10