Про сокрушення сердець (щодо науки про покаяння)

Збираюся говорити до тих, що почуваються до гріха, а попри те, не каються. Але така бесіда трудна. Голосу людини не вистачає. Треба б, щоб сам Бог відгукнувся до душі, щоб сам Христос Спаситель так могутньо застукав до серця людини, щоб у ній відгукнувся голос совісти, а відгукнувся могутньо і перемінив душу, сокрушив серце, витиснув з очей сльози покаяння та викликав у душі рішучу, сильну постанову виправлення. Тому поки почну до Вас тую бесіду покаяння, мушу передовсім просити Ісуса Христа Спасителя, щоб моїм словам дав потрібну силу для порушення Вашого серця, щоб Вам дав благодать так слухати чи так читати це моє письмо, щоб Ваше серце схилилося до жалю і бажання виправлення.

Христе Спасителю, Ти, що одним словом переміняв не раз людські душі; Tи, що одним поглядом спричинив, що Твій Апостол Петро спостеріг свій упадок та гірко заплакав; Ти, Спасителю наш всемогутній, що невидимою благодаттю так сокрушив серце явногрішниці, що вона прибігла до Тебе і з покаянням стала Твої ноги заливати сльозами; Ти, що одним словом Закхея-грішника перемінив на каянника і праведника, − вчини всемогутньою Твоєю благодаттю, щоб моя бесіда потрапляла до сердець тих, до яких говорю і за яких тепер молюся. Сокруши, переміни їхні серця та з грішників зроби каянників, праведників, людей, що працею цілого життя прагнули б до святости та спасення. Амінь.

34. “Нехай утихне буря війни”

У важкому лихолітті, коли доводиться всім нам зносити непомірні страждання і складати Господові болючі жертви, коли над усім народом зависли чорні хмари воєнної бурі і в очі кожного заглядає смерть, коли грізне марево недолі гнітить нашу душу, словом, коли гряде час, в якому від воєнних потрясінь валиться увесь суспільний лад і вирішується, бути чи не бути народу, звертаємося до вас, Дорогі Браття і Сестри.

Маючи перед очима такий жахливий образ і дивлячись на потоп, що світ заливає, і на ту потворну лавину, що котиться і рівняє з землею міста і села, нищить людське життя, загороди, надбання і загалом усю людську культуру, чи ж маємо западати в зневіру? Стараймося і самі зараджувати лихові, наскільки можна, а бодай не спричинюймо одчайдушними вчинками нових нещасть! Коли ж наші людські зусилля здаються даремними, складім у гарячій молитві і покорі всю нашу печаль на Господа, бо Він єдиний може піднести людину і весь нарід з найбільшого приниження, нужди і розвалу до найбільшої потуги і слави. Як колись цілу Церкву вивів з презирства та кривавих мук і поширив по всьому світі, так може піднести і прославити наш нарід. Рятунок не у нас, а в Бозі. Один Всевишній Бог у Своєму безконечному милосерді може висушити ті пекельні джерела, з яких на світ виливаються ріки ненависти, а перемученому людству засвітити наново світло Євангелія, світло любови.

Доручаємо Всечесному Духовенству, щоб тоді, коли це буде можливе, кожний у своїй парохії, в церкві чи в обсягу свого діяння урядив такі Богослужби, які видаватимуться йому найвідповідніші, з наміром ублагати Всевишнього Бога, щоб зіслав нам небесних Ангелів, які б викорінили поміж людьми всяку ненависть поміж родинами і партіями, поміж народами і державами та щоб зволив з високого неба злити на зболене, перемучене, стражденне людство шумливі потоки Божої любові, що проявляються в чинній любові до ближнього.

Зберігайте спокій. В Божих руках наша доля; без Божої волі і волос з голови не спаде. В Бозі наша надія і наша сила. В огні сеї страшної війни виковується краща для нас доля.

Христе Спасителю, на Твій наказ утихла на Галілейському морі буря, що загрожувала затопленням корабля. Ти сам, Владико Пресвятий, піднеси сьогодні Свою руку і вели, нехай утихне буря війни, буря поширеної всюди ненависти, нехай утихне буря, що шаліє і загрожує розбиттям корабля дочасного щастя і вічного спасіння нашого народу. А нам, Твоїм слугам, єпископам, душпастирям, священикам, − дай нам потрібну благодать достойно проповідувати науку Твоєї любови. Амінь.

Дата добавления: 2015-07-10