Емоційний розвиток у дошкільному віці

Емоційний розвиток дошкільника пов’язано насамперед з появою у нього нових інтересів, мотивів і потреб. Найважливішим зміною у мотиваційній сфері виступає виникнення громадських мотивів, вже не обумовлених досягненням вузькоособистих утилітарних цілей. Тому інтенсивно починають розвиватися соціальні емоції і моральні почуття, в преддошкольном віці відсутні або спостерігалися в зародковому стані. До змін в емоційній сфері призводить встановлення ієрархії мотивів. Виділення основного мотиву, якому підпорядкована ціла система інших, стимулює сталі й глибокі переживання. Причому вони належать не до найближчих, миттєвим, а досить віддаленим результатам діяльності. Тобто емоційні переживання тепер викликаються не тим фактом, який безпосередньо сприймається, а глибоким внутрішнім змістом, який цей факт набуває у зв’язку з провідним мотивом діяльності дитини. Почуття втрачають ситуативність, стають більш глибокими за смисловим змістом, виникають у відповідь на передбачувані уявні обставини (П. М. Якобсон). У дошкільника формується емоційне передбачення, яке змушує його переживати з приводу можливих результатів діяльності, передбачити реакцію інших людей на його вчинки. Тому роль емоцій у діяльності дитини істотно змінюється. Якщо раніше дитина відчував радість від того, що отримав бажаний результат, то тепер він радіє тому, що може цей результат отримати. Якщо раніше він виконував моральну норму, щоб заслужити позитивну оцінку, то тепер він її виконує, передбачаючи, як зрадіють оточуючі його вчинку.
Поступово дошкільник починає передбачити не тільки інтелектуальні, але й емоційні результати своєї діяльності. Припускаючи, як зрадіє мама, він робить їй подарунок, відмовляючись від привабливою гри. Саме в дошкільному віці дитина освоює вищі форми експресії — вираження почуттів за допомогою інтонації, міміки, пантоміміки, що допомагає йому зрозуміти переживання іншої людини, «відкрити» їх для себе.
Таким чином, з одного боку, розвиток емоцій обумовлено появою нових мотивів та їх супідрядність, а з іншого — емоційне передбачення забезпечує це супідрядність.
Зміни в емоційній сфері пов’язані з розвитком не тільки мотиваційної, а й пізнавальної сфери особистості, самосвідомості. Включення промови в емоційні процеси забезпечує їх інтелектуалізацію, коли вони стають більш усвідомленими, узагальненими. Перші спроби стримати свої почуття, наприклад зовнішні їх прояви — сльози, можна помітити у дитини в 3-4 роки. Хоча маляті це ще погано вдається. Старший дошкільник до певної міри починає управляти вираженням емоцій, впливаючи на себе за допомогою слова.
Наведемо приклад.
Дорослий змащує Максиму Д. (5 років 10 міс.) Подряпину йодом. Хлопчик відвертається, морщиться і щільно стискає губи. Дорослий: Максим, тобі боляче? Максим: Чоловіки не плачуть!
Підкреслимо, що дошкільнята насилу стримують емоції, пов’язані з органічними потребами. Голод, спрага змушують їх діяти імпульсивно.
У дошкільному віці розвиток спілкування з дорослими і однолітками, поява форм колективної діяльності і, головним чином, сюжетно-рольової гри призводять до подальшого розвитку симпатії, співчуття, формуванню товариства. Інтенсивно розвиваються вищі почуття: моральні, естетичні, пізнавальні.
Джерелом гуманних почуттів виступають стосунки з близькими людьми. На попередніх етапах дитинства, проявляючи доброзичливість, увагу, турботу, любов, дорослий заклав потужний фундамент для становлення моральних почуттів.
Якщо в ранньому дитинстві дитина частіше був об’єктом почуттів з боку дорослого, то дошкільник перетворюється на суб’єкт емоційних відносин, сам співпереживаючи іншим людям. Практичне оволодіння нормами поведінки також є джерелом розвитку моральних почуттів. Переживання тепер викликаються громадської санкцією, думкою дитячого суспільства. Досвід таких переживань узагальнюється у формі моральних почуттів. Якщо молодші дошкільнята дають оцінку вчинку з точки зору його безпосереднього значення для оточуючих людей («Маленьких не можна ображати, а то вони можуть впасти»), то старші — узагальнену («Маленьких не можна ображати, тому що вони слабкіше. Їм треба допомагати, ми ж старше»). У цьому віці моральні оцінки вчинків з зовнішніх вимог стають власними оцінками дитини і включаються в переживання ним відносин до певних вчинків або дій.
Потужним чинником розвитку гуманних почуттів є і сюжетно-рольова гра. Рольові дії і взаємини допомагають дошкільнику зрозуміти іншого, врахувати його положення, настрій, бажання. Коли діти переходять від простого відтворення дій і зовнішнього характеру взаємовідносин до передачі їх емоційно-виразного змісту, вони вчаться розділяти переживання інших.
У трудовій діяльності, спрямованої на досягнення результату, корисного для оточуючих, виникають нові емоційні переживання: радість від загального успіху, співчуття зусиллям товаришів, задоволення від хорошого виконання своїх обов’язків, невдоволення від своєї поганої роботи.
На основі знайомства дітей з працею дорослих формується любов і повагу до нього. А позитивне ставлення до праці дошкільнята переносять і на власну діяльність (Я. З. Неверович).
Співпереживання сверстнику багато в чому залежить від ситуації і позиції дитини. В умовах гострого особистого суперництва емоції захльостують дошкільника, різко зростає кількість негативних експресії на адресу ровесника. Дитина не наводить ніяких аргументів проти однолітка, а просто (в мові) висловлює своє ставлення до нього, співпереживання товаришеві різко знижується.
Пасивне спостереження за діяльністю однолітка викликає у дошкільника двоякі переживання. Якщо він упевнений у своїх силах, то радіє успіхам іншого, а якщо не впевнений, то відчуває заздрість.
Коли діти змагаються один з одним, реально оцінюючи свої можливості, порівнюючи себе з товаришем, то прагнення до особистого успіху, визнанню власних достоїнств і досягнень збільшує силу експресій до найвищого рівня. У групових змаганнях ж головним стрижнем служать інтереси групи, а успіх чи невдачу ділять всі разом, сила і кількість негативних експресій знижується, адже на загальному тлі групи особисті успіхи і невдачі менш помітні.
Найбільш яскраві позитивні емоції дитина відчуває в ситуації порівняння себе з позитивним літературним героєм, активно йому співпереживаючи. Таке порівняння дошкільник проводить лише подумки і з упевненістю, що в подібній ситуації вчинив би так само. Тому негативні емоції на адресу персонажа відсутні.
Симпатія у дошкільника стає більш дієвою, проявляючись як бажання допомогти, поспівчувати, поділитися.
Так, Олена А. (6 років) постає в кут поряд з братом, якого покарали, і пояснює мамі: «Раз Сашу покарали, і я буду стояти. Коли його звільнять, тоді і я вийду». В іншій ситуації, коли мама в магазині запропонувала купити морозиво, дівчинка сказала: «І Саші. Якщо Саші не купиш, то і мені не треба».
Даша Н. (5 років 4 міс.) Пошила сорочку для подружки, щоб доставити їй задоволення, а Олена (5 років) пошила Даші носовичок. І нехай сорочка підійшла лише Леночкіной ляльці. Важливо, що дитина дієво висловлює свою прихильність, демонструє доброзичливе ставлення до однолітків, прагне зробити приємне для іншого.
Симпатія і співчуття спонукають дитину до звершення перших моральних вчинків. Навіть 4-5-річна дитина виконує моральні норми, виявляючи почуття обов’язку насамперед по відношенню до тих, кому симпатизує і співчуває. Дослідження Р. Ібрагімової дозволило простежити, як розвивається почуття боргу протягом дошкільного віку.
Зачатки почуття обов’язку спостерігаються на 3-му році життя. Малюк підкоряється вимогам дорослого, не усвідомлюючи їх сенсу, він не розуміє, яке значення мають для інших здійснювані ним вчинки. Йде лише процес накопичення первинних моральних уявлень: «можна», «не можна», «погано», «добре» і співвіднесення їх зі своїми діями і вчинками. Емоційні реакції на позитивну і негативну сторону вчинків дорослих у малюка нестійкі. Він може поступитися, але тільки під впливом дорослого або з симпатії і співчуття до кого-небудь.
Перші більш-менш складні прояви почуття боргу виникають у дітей 4-5 років. Тепер на базі життєвого досвіду і початкових моральних уявлень у дитини зароджується моральна свідомість, він здатний розуміти сенс пред’являються йому вимог і відносити їх до своїх вчинків і дій, а також до дій і вчинків інших.
Дитина переживає радість, задоволення при здійсненні їм гідних вчинків і засмучення, обурення, невдоволення, коли він сам або інші порушують загальноприйняті вимоги, здійснюють негідні вчинки. Пережиті почуття викликаються не тільки оцінкою дорослих, а й оцінним ставленням самої дитини до своїх і чужих вчинків. Такі почуття він відчуває при вчиненні дій і вчинків по відношенню до людей, з якими він знаходиться в безпосередньому спілкуванні, живить прихильність, симпатію, співчуття, але самі ці почуття неглибокі і нестійкі. У 5-7 років почуття обов’язку виникає у дитини по відношенню до багатьох дорослих і однолітків, дошкільник починає відчувати це почуття і по відношенню до малюків.
Найбільш яскраво почуття обов’язку проявляється в 6-7 років. Дитина усвідомлює необхідність і обов’язковість правил суспільної поведінки і підпорядковує їм свої вчинки. Зростає здатність до самооцінки. Порушення правил, негідні вчинки викликають незручність, провину, збентеження, занепокоєння.
Наведемо приклад.
Мама забирала Максима Д. (5 років 9 міс.) З дитячого саду. Вихователь розповіла їй про непослух хлопчика. По дорозі додому відбувся такий діалог.
Мама: Максим, як же тобі не соромно! Мені ж неприємно за тебе червоніти! Чому ти погано себе вів?!
Максим заплакав: Залиш мене! Навіщо тобі такий син! Краще я тут замерзну! Щоб тобі за мене не було соромно!
До 7 років почуття обов’язку не грунтується тільки на уподобання та поширюється на більш широке коло людей, з якими дитина безпосередньо не взаємодіє. Переживання досить глибокі і зберігаються довго.
Розвиток товариства і дружби відбувається задовго до того, як діти починають усвідомлювати свої відносини з товаришами з точки зору моральних норм. У 5 років у хлопців переважає дружба черзі з багатьма дітьми, залежно від обставин. Широко поширена дружба відразу з декількома дітьми і нетривала індивідуальна дружба з багатьма по черзі. У 5-7 років дружба однієї дитини з багатьма дітьми зберігається, хоча парна дружба зустрічається частіше. Дружба невеликими підгрупами найчастіше народжується в грі на основі ігрових інтересів і схильностей, в тому числі і на основі інтелектуальних інтересів. Парна дружба характеризується глибокою симпатією. Малюки дружать тому, що вони разом грають (грати і дружити для них рівнозначно). Старші дошкільнята грають з тими, з ким дружать на основі симпатії та поваги.
«… Я такий радий, що він мій друг!» — Вигукнув Максим Д. (6 років), коли Максим С. (6 років 1 міс.) Допоміг йому знайти загублену деталь від конструктора.
Підкреслимо, що у дітей 5-7 років парна дружба поєднується з широким товариством і в той же час зростає вибірковість дружніх контактів.
Розвиток інтелектуальних почуттів у дошкільному віці пов’язане зі становленням пізнавальної діяльності. Радість при впізнавання нового, здивування й сумнів, яскраві позитивні емоції не тільки супроводжують маленькі відкриття дитини, але і викликають їх. Навколишній світ, природа особливо вабить малюка таємничістю, загадковістю. Вона ставить перед ним численні проблеми, які малюк намагається вирішити. Подив породжує питання, на який треба знайти відповідь.
«Чиї сліди на дорозі в снігу?» — Цікавиться Даша Н. (5 років 5 міс.) І протягом 30 хв розглядає сліди. Одного разу побачила, як з норки визирнула миша, дуже здивувалася, вигукнула: «Ой, мишка!» Присівши навпочіпки, 20 хв сиділа поруч з норкою, заглядала в неї, принесла печиво і поклала біля норки. На наступний день малювала мишачу нірку, будувала для мишки будиночок.
Розвиток естетичних почуттів пов’язаний із становленням власної художньо-творчої діяльності дітей та художнього сприйняття.
Наведемо приклад.
Даша Н. (5 років 5 міс.) Любить розглядати дорогоцінні камені в музеї, які «блищать, золоті та срібні». Із задоволенням дивиться історичні фільми і балет, де багато гарних суконь. Вважає, що красиві дівчата — це «в пишних довгих сукнях, золотих і срібних, бальних, яскравих, з пишними рукавами». Розглядає на вулиці виставки картин, вигукуючи: «Ой, як гарно», віддає перевагу пейзажу натюрморти. Любить троянди в саду, особливо рожеві, захоплюється: «Ой, я їх обожнюю! Ой, які ніжні пелюстки!»Постійно відзначає фарби в природі:«рожевий захід»,«бузковий схід», улюблений колір — рожевий, але певного відтінку.
Даша хотіла б перетворити маму в павича, тому що «мама повинна бути найкрасивішою, а у павича найкрасивіший хвіст».
Естетичні почуття дітей взаємопов’язані з моральними. Дитина схвалює прекрасне й добре, засуджує потворне і зле у житті, мистецтві, літературі. Н. А. Ветлугіна писала: «… Не можна навчити дитину правди, добра без формування в нього понять«гарне»і«негарне»,«справжнє»і«хибне», не можна навчити його йти до захисту правди, добра, не сформувавши в нього емоційний протест проти зла і брехні, вміння цінувати прекрасне й добре в людях».
Особливості емоційного розвитку в дошкільному віці:
- Дитина освоює соціальні форми вираження почуттів;
- Змінюється роль емоцій у діяльності дитини, формується емоційне передбачення;
- Почуття стають більш усвідомленими, узагальненими, розумними, довільними, внеситуативно;
- Формуються вищі почуття — моральні, інтелектуальні, естетичні.

Дата добавления: 2015-11-04