Студопедия
Случайная страница | ТОМ-1 | ТОМ-2 | ТОМ-3
АрхитектураБиологияГеографияДругоеИностранные языки
ИнформатикаИсторияКультураЛитератураМатематика
МедицинаМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогика
ПолитикаПравоПрограммированиеПсихологияРелигия
СоциологияСпортСтроительствоФизикаФилософия
ФинансыХимияЭкологияЭкономикаЭлектроника

Види театру для дошкільнят

Схема 2.Організовані та спонтанні форми мовленнєвотворчої діяльності дошкільників | Характеристика запитань та вимоги до них. | Тема: «Методика навчання розповіді за картинами». | Практичне заняття 4. | Практичне заняття 5. | Самооцінка особистих освітніх досягнень | Тип: множинний вибір — єдина відповідь. | Тип: заповніть бланк. | Стимулювання мовленнєвої активності дітей у процесі образотворчої діяльності | Мал. 25. Структура образотворчо-мовленнєвої діяльності |


Читайте также:
  1. Сценарій новорічного ранку для дошкільнят.
  2. Творчість Кальдерона як центральне художнє явище іспанського театру XVII ст. «Життя – це сон» як естетизація етико-філософських уявлень бароко про світ та людину.
Спосіб розміщення ігрового матеріалу Ігровий матеріал
маріонетки топотушки смикунчики ляльки іграшки ляльки бі-ба-бо картинки фланелаграф пальчиковий театр кокони тіньовий театр «живі тіні»
Ширма театр маріонеток ляльковий театр - - пальчиковий театр - -
Стіл - - - - - -
Екран - - -   - - театр на фланелеграфі - - тіньовий театр
Фланелеграф - - - - - - - - - -

 

Кожен із цих видів театру має специфічні потенціальні можливості щодо розвитку мовлення дітей, їхньої ігрової діяль­ності. Так, найбільш потенціальним щодо розвитку зв'язного монологічного та діалогічного мовлення виявляється драматич­ний театр іграшок на столі; для відтворення складних казко­вих діалогів - ляльковий, пальчиковий театри, театр маріоне­ток. Фланелеграф, тіньовий театр навпаки можна віднести до моно-театру, моногри, в яких мовлення переходить на внутріш­ній рівень, що є надзвичайно важливим для стимулювання сюжетоскладання. Театр коконів, топотушок, смикунчиків є дуже складним видом, адже вимагає високого рівня розвитку уяви; маніпулюючи, діти створюють певний образ. Важливим у керів­ництві цього виду є цілеспрямований розвиток виразного мов­лення.

Театралізована діяльність дошкільників має певні особли­вості в межах кожного вікового періоду. Це пов'язано з різним рівнем розвитку мовлення, ігрової діяльності, театральних дій, сприймання літературних творів.

Так, діти молодшого дошкільного віку подекуди грають у театр і запрошують подивитися дорослих або однолітків. Але глядачі їм потрібні лише як атрибут театру. Малюків не турбує, чи зрозуміло й цікаво глядачам те, що вони показують. Діти молодшого дошкільного віку люблять входити в образ, пережи­вають яскраві хвилювання, наслідують дорослих. Але інтерес до такого роду діяльності в них ще не стійкий, не довготрива­лий. Недостатньо розвинуте й мовлення молодших дошкіль­ників: вони можуть повторити слова за дорослим, але самостійно не створюють фрази. Театральні дії в них виражаються в руховій активності. В ігровій діяльності малюкам необхідно керівниц­тво вихователя. Діти переважно грають поруч. Ігрові дії дітей молодшої групи розгорнуті й фіксуються на основі операції дії.

Керівництво іграми в молодшому віці передбачає цілеспря­мований вплив на зміст ігор дітей, але без підміни їхньої ініціа­тиви й самостійності, створює умови для розвитку творчості, допомагає малюкам встановити позитивні взаємовідносини.

C.Л. Рубінштейн, Г.І. Сорокіна підкреслювали, якщо для дітей трьох-п'яти років важливо суто переміщення фігурок, тобто маніпулювання іграшками та предметами, що стимулює їхню мовленнєвотворчу діяльність, то у старшому дошкільно­му віці така театралізована творча гра переходить на вербаль­ний рівень, коли для дітей стає суттєвою сама наявність персо­нажів, незалежно від їх рухів на сюжетному полі. У старших дошкільників ігрові дії часто мають символічний узагальнений характер, зберігаючи лише загальні риси дій, що надає дитині можливість за короткий час програвати більші «часові відрізки» подій. Старших дошкільників більше цікавить результат ігро­вої діяльності. Ігри мають колективний характер, довготривалі, з міцно складеним сюжетом, із виконанням правил, які містять­ся в ролі й обумовлені сюжетом гри (C.Л. Рубінштейн). Про­відним мотивом гри у цьому віці стає пізнавальний інтерес, який проявляється у прагненні упорядкувати власні уявлення про довкілля.

До старшої групи діти приходять уже з певним запасом ігро­вих умінь: будувати план-сюжет, розподіляти ролі, самостійно готувати атрибути та декорації, використовувати способи ко­лективного спілкування.

Діти старшого дошкільного віку мають можливість само­стійно організовувати й здійснювати театрально-ігрову діяль­ність, вони оволодівають умінням осмислено вибирати засоби виразності для самостійної театралізованої діяльності через художній аналіз літературного твору, образів героїв; узгоджу­вати власні дії з діями учасників гри; самостійно й справедливо розв'язувати суперечки; допомагати товаришам; дбайливо ста­витися до ігор; радіти успіхам. У старших дошкільників з'яв­ляється інше ставлення до вистави. Вони прагнуть глибше пе­редати образ героя та показати власне ставлення до нього. Іноді діти вражають виразністю міміки, жесту, слова. У дошкільників шести—семи років гра-драматизація стає виставою, в якій вони грають «для глядачів», а не «для себе», вона є ніби переходом до драматичного мистецтва (Б.М. Теплов).

Залежно від віку дітей змінюється й керівництво театралі­зованою діяльністю. У педагогіці існують різні погляди щодо ролі вихователя в організації дитячих ігор. На думку багатьох учених, гра - єдиний вид діяльності, в якому дитина виявляє незалежність від дорослих. Необережне втручання дорослих нерідко приводить до того, що гра затухає, перестає викликати інтерес дітей. Науковці відзначають, що не слід втручатись у гру дітей, що таке втручання перетворює її в навчання, «пара­лізує» дитячу творчість і самостійну вигадливість.

У старших групах більш широко використовуються прийо­ми опосередкованого педагогічного впливу: організація пред­метно-ігрового середовища, постановка перед дітьми проблем­них ігрових завдань, допомога у плануванні діяльності, попе­редня мовленнєва робота тощо.

Методика розвитку мовлення дітей у процесі театралізова­ної діяльності має бути спрямованою на формування елемен­тарних уявлень про літературні та театральні жанри, їх специфі­ку; формування вміння будувати самостійне зв'язне висловлю­ вання на запропоновану вихователем тему, розігрувати інсцен­івки за складеними сюжетами та на розвиток інтонаційної ви­разності мовлення.


Дата добавления: 2015-11-04; просмотров: 650 | Нарушение авторских прав


<== предыдущая страница | следующая страница ==>
Розвивальний потенціал театралізованих ігор| Методика художнього читання та розповідання в різних вікових групах

mybiblioteka.su - 2015-2024 год. (0.007 сек.)