Студопедия
Случайная страница | ТОМ-1 | ТОМ-2 | ТОМ-3
АрхитектураБиологияГеографияДругоеИностранные языки
ИнформатикаИсторияКультураЛитератураМатематика
МедицинаМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогика
ПолитикаПравоПрограммированиеПсихологияРелигия
СоциологияСпортСтроительствоФизикаФилософия
ФинансыХимияЭкологияЭкономикаЭлектроника

Мова рідна, слово рідне

В дошкільній лінгводидактиці | Вивчення теми та її обґрунтування | Самооцінка особистих освітніх досягнень | Лінгводидактична концепція К.Д. Ушинського | Лінгводидактична спадщина І.І. Срезневсъкого | Лінгводидактична концепція В.О. Сухомлинського | Сучасний етап розвитку вітчизняної та зарубіжної лінгводидактики | Схема 2. Взаємодія компонентів процесу формування мовлення | Схема 3. Напрями роботи з розвитку мовлення | Комплексні і тематичні заняття |


Читайте также:
  1. A2.Укажите, в каком значении употребляется слово «дух» (предложение 2).
  2. I. Вступительное слово
  3. I. Вступительное слово
  4. I. Вступительное слово
  5. I. Вступительное слово
  6. I. Вступительное слово
  7. I. Вступительное слово
Вікова група Зміст програми за підрозділами і темами
Наші малята (четвертий рік життя) Дослідники «Чомусики» (середня група)   Наша старша група Від гри до навчання (підготовча група) У світі звуків. Слово до слова — складається мова. У країні граматики. У нас у гостях книжка. Ми розмовляємо. Любій малечі — про цікаві речі (Теми: «Наш садочок», «Іграшки, ігри, забави», «Родина», «Культура родинних стосунків», «Рідний дім (квартира)», «Предмети побуту та вжитку», «Я сам (сама)», «Що ми їмо?», «Що ми вдягаємо, а що взуваємо?», «Життя навколо нас», «Свята») Мовленнєві підрозділи ті самі. Любій малечі - про цікаві речі (Тематика роботи з розвитку мовлення) (Теми: «Наш дитячий садок», «Дитячі іграшки, ігри, забави», «Наш дім (квартира)», «Предмети побуту та вжитку», «У нашої Оксаночки таке хороше вбраннячко», «Смачного вам!», «Золоті руки», «У світлиці природи», «Мій рідний край», «Ми подорожуємо», «Обереги нашого дому», «Свята», «Навчаємося грамоти») Мовленнєві підрозділи такі самі, як і в попередніх групах. Любій малечі - про цікаві речі (Теми ті самі, що й у середній групі, додаються нові: «Вони живуть поряд із нами!», «Про сталевих коней, килими-літаки і чоботи-скороходи», «Фольклорні символи»). Навчаємося грамоти. Формування звуковимови. Розвиток фонетичного слуху. Ознайомлення з літерами. Навчання читати Мовленнєві підрозділи такі самі, як і в попередніх групах. Любій малечі — про цікаві речі (Додається нова тема «Транспорт»). Навчаємося грамоти. Робота над реченням. Робота над словом. Формування початкових фонетичних уявлень. Формування вміння читати. Підготовка до письма  

 

Важливим моментом є врахування автором ситуації функ­ціонування української мови в різних регіонах України, недо­статнє володіння педагогами українською мовою. Другу части­ну програми становить довідник «Пробний орієнтовний слов­ник української мови для дітей 3-6 років життя» з диференці­ацією за віковими групами і частинами мови за такою структу­рою — діти віком 3 роки: іменники (в алфавітному порядку) з наголосами і перекладом окремих слів російською мовою, що подані в дужках. Наприклад, будинок (рос. дом ), вовк (рос. волк) та ін. Дієслова, прикметники, прислівники, числівни­ки, займенники, частки, вигуки, вирази. Цей словник може слугувати насамперед довідковим матеріалом вихователям як з українською, так і з російською мовами навчання.

У 1997 р. було опубліковано тематичну програму А. Богуш «Витоки мовленнєвого розвитку дітей дошкільного віку» як програму-максимум. Крім програми в ній представлено теоре­тичні засади мовленнєвої і художньо-мовленнєвої діяльності дітей (функції, принципи, форми навчання, різновиди компетенцій та їх сутність).

Пізніше її було перевидано за назвою «Мовленнєвий компо­нент дошкільної освіти», яка складається з 3-ох частин: «Навчаль­но-мовленнєва діяльність дітей у дошкільному закладі», «Про­грама навчання рідної мови і базові характеристики мовленнєво­го розвитку дітей»,«Художньо-мовленнєва діяльність дітей дош­кільного віку» та Додатку «Орієнтовний словник-мінімум до Ба­зового компонента дошкільної освіти».

У першій частині розкрито теоретичні засади та принципи навчання дітей рідної мови; базовий компонент мовленнєвого розвитку дітей, зміст і форми навчання дітей рідної мови (види мовленнєвих занять).

У другій частині подано зміст і базові характеристики роз­витку мовлення дітей раннього і дошкільного віку та педа­гогічні умови реалізації програми.

У третій частині презентовано теоретичні засади, принци­пи організації художньо-мовленнєвої діяльності та види художньо-мовленнєвої компетенції; подано зміст художньо-мовлен­нєвої діяльності для кожної вікової групи.

Додаток містить орієнтований словник-мінімум за сфера­ми життєдіяльності дитини відповідно до БКДО, в якому пред­ставлено в алфавітному порядку всі частини мови.

У Державній національній програмі «Освіта» («Україна XXI століття») вперше розглядалося питання щодо нагальної потреби визначення базисного компонента дошкільної освіти. Державні програмні документи визнали дошкілля початковою, вихідною ланкою освіти у країні. В Україні розроблено новий державний документ — стандарт «Базовий компонент дошкіль­ної освіти».

Базовий компонент дошкільної освіти — це мінімально не­обхідний і водночас достатній для нормального функціонуван­ня дитини в довкіллі рівень знань, умінь і навичок, рівень обіз­наності, або ступінь компетентності.

Ступенем компетентності (обізнаності) вважають комплекс особистісних якостей і властивостей, розвинених потреб і здібнос­тей, елементарних теоретичних уявлень, що становлять систему знань дитини; життєво важливих практичних умінь, які гаранту­ють дошкільнику пристосованість до життя, вміння орієнтуватися в ньому, здатність реалізувати свій природний потенціал.

Базисний компонент дошкільної освіти визначає вимоги суспільства та держави до вихованості, обізнаності й навченості дошкільника, а також умови, за яких вони можуть бути досяг­нуті. Це фундаментальні засади, підвалини перших років жит­ні дитини, мінімальне освітнє ядро, що відображає якісно-кількісні показники поведінки й діяльності дитини і ні за яких умов у жодному дошкільному закладі України не може бути знижене.

Учені по-різному розуміють мінімально необхідну «обіз­наність дитини». Так, О. Кононко, один з авторів проекту ба­зисного компонента, наголошує, що в контексті базисного ком­понента поняття «мінімальний» вживається «не стільки в ро­зумінні «найнижчий за ступенем розвитку», скільки у значенні «обов'язковий набір елементарних, доступних вікові складо­вих». Отже, документ орієнтує на досягнення дитиною ниж­нього вікового, а не індивідуального порога. Бути нижче за цю межу не має права жоден педагог. Якщо дитина не опанувала віковим мінімумом, то це показник психологічного або соціаль­ного відхилення. Як бачимо, йдеться про забезпечення кожній психічно нормальній дитині своєрідної вікової мірки, «не ниж­чий за мінімально достатній ступінь розвитку».

Базовий мінімум обізнаності розглядається сучасними вче­ними (JI. Парамонова, М. Поддьяков, О. Кононко та ін.) як склад­на, структурована, інтегрована одиниця, як сукупність мінімальних одиниць виміру різнобічних компетенцій дитини-дошкільника. Так, мовленнєва компетенція охоплює лек­сичну, фонетичну, граматичну, діамонологічну та інші компе­тенції. Базовий мінімум, як інтегрований феномен, може бути вищим за означений у сучасних чинних програмах оптимум чи максимум (йдеться «про орієнтовні показники розвитку»). На­приклад, дитина швидко опанувала правильною вимовою, вод­ночас вона ще не вміє зв'язно розповісти про свою діяльність, бачене й пережите, бо в неї бідний словниковий запас, що не відповідає означеному «мінімуму».

«Базовий компонент» становить 2 частини - інваріантну та варіантну. Інваріантна частина є обов'язковою для всіх дітей віком до 7 років (як у дошкільному закладі, так і в сім'ї). Її мета — забезпечення єдності освітньо-виховного простору Ук­раїни і його відповідності до європейського освітнього простору та духовного розвитку дітей. Варіантна частина враховує інди­відуально-психічні властивості розвитку особистості дитини (потреби, нахили, здібності та ін.), регіональний, етно-соціо-культурний компонент, що дає можливість відкривати різні альтернативні дошкільні заклади, створювати варіантні програ­ми і методики навчання.

«Базовий компонент дошкільної освіти» визначив і її кінце­ву мету, яка полягає в розвитку елементарного світогляду, ціннісного ставлення до зовнішнього й внутрішнього світу, еле­ментарного самовизначення, духовного розвитку дитини.

Засобами реалізації мети дошкільної освіти є прилучення дітей до національних і загальнолюдських цінностей, форму­вання базисної особистісної культури і механізмів забезпечен­ня життєдіяльності, виховання потреб у самореалізації та само­ствердженні. Завдання дошкільної установи і сім'ї в реалізації мети полягає в тому, щоб полегшити дитині процес входження в соціальне середовище й адаптування в ньому, прищепити на­вички практичного життя, розвинути внутрішній світ дитини.

Розроблення базисного компонента дошкільної освіти - нове завдання як для науковців, так і для практиків України. Тож його створення вимагало враховувати принаймні три по­зиції: базисні характеристики особистості, якісні новоутворен­ня психічного розвитку та вікову сенситивність.

Базисними характеристиками дитини-дошкільника пси­хологи визнають такі психічні якості та властивості, як: креативність, ініціативність, самостійність і відповідальність, довільність, свобода поведінки й безпека, самосвідомість і са­мооцінка.

Креативність — це здібність дитини до творчого розв'язан­ня будь-яких проблем, що виникають у тій чи тій ситуації пев­ного напряму діяльності (Л. Венгер, JI. Парамонова, М. Поддьяков та ін.). Показниками креативності вважають:

· здібність дитини до створення нового оригінального про­дукту (малюнок, конструкція, вірш, розповідь та ін.);

· ініціативність показники розвитку творчого інтелекту дитини, що виявляється в ігровій, продуктивній, художньо-мовленнєвій діяльності;

· самостійність і відповідальність — своєрідна форма дитячої активності, яка відображає актуальний рівень розвитку особистості (JI. Виготський) і забезпечує дитині самостійність (без допомоги дорослого) у виборі й розв'язанні різних завдань. Відповідальність дитини за власні вчинки й поведінку визначається мірою її самостійності, рівнем розвитку вольових якос­тей у ситуації вибору «можна" не можна», «добре — погано», «хочу - повинен (зобов'язаний)».

Довільність — це вміння управляти своєю поведінкою відпо­відно до вимог, правил, норм поведінки (JI. Виготський, О. Запо­рожець). Показники довільності: супідрядність мотивів, умін­ня виокремлювати провідний мотив і підпорядковувати йому інші; внутрішня мотивація та оволодіння нормами поведінки.

Свобода поведінки і безпека залежать від рівня обізнаності та вихованості дитини, їх показниками є: почуття міри, обе­режність і передбачливість наслідків своїх дій і вчинків; чуття безпеки, дотримання соціально-детермінованих правил і заборонів. Показниками самосвідомості і самооцінки є: образ влас­ного «Я»; усвідомлення свого місця в системі суспільних відно­син; прагнення до здійснення суспільно значущої та суспільно оцінної діяльності (Б. Ананьев).

Якісними новоутвореннями психічного розвитку, за дани­ми психологів (JI. Виготський, О. Запорожець, О. Леонтьев, Д. Ельконін та ін.), є класична формула «Я сам» трирічної ди­тини, оволодіння діалогічним (у молодшому віці), монологіч­ним (у середньому віці) мовленням; виникнення планувальної, регулювальної мовної функції у шість років; довільність пове­дінки; самостійність дітей старшого дошкільного віку та ін.

Сензитивний період розвитку — це найсприятливіший вік (щодо пластичності нервової системи) для засвоєння певного матеріалу, набуття знань, умінь і навичок у певному напрямі діяльності, наприклад, в оволодінні мовою - від 2 до 5 років. Зауважимо, що розроблення базисного компонента не може повторювати за своєю структурою сучасні чинні програми дошкіль­них закладів. Базисний компонент дошкільної освіти має за­безпечити цілісне, інтегроване, взаємопов'язане знання ди­тини про природу, предметний світ, світ мистецтва, світ лю­дей, світ власного «Я». Тому в базисному компоненті виділено чотири сфери життєдіяльності дитини: «Природа», «Культу­ра», «Інші», «Я сам».

Зміст освітньо-виховної роботи спрямований на збережен­ня дитячої субкультури, орієнтацію дорослого насамперед на цінності, інтереси і норми самих дітей, на врахування особистісних новоутворень раннього дошкільного дитинства - розви­ток активного мовлення, наочно-дієвого й елементарного логіч­ного мислення, самостійності, образу «Я», виникнення схема­тичного контуру дитячого світогляду, формування внутрішніх етичних інстанцій, супідрядності мотивів, виявів довільної по­ведінки, особистої самосвідомості дитини.

Базисний компонент розроблено з урахуванням того, що засвоєння змісту дошкільної освіти як завершеної цілісності має відповідати всьому періоду перебування дитини на віково­му етапі від одного до семи років життя. Кожний віковий ща­бель (ранній, молодший, середній і старший дошкільний вік) виконує в цьому процесі свої психологічні й педагогічні зав­дання лише за умови їх повної реалізації як на кожному щаблі зокрема, так і в сукупності загалом.


Дата добавления: 2015-11-04; просмотров: 127 | Нарушение авторских прав


<== предыдущая страница | следующая страница ==>
Мовленнєве спілкування| Схема 1. Завдання розвитку мовлення дошкільників

mybiblioteka.su - 2015-2024 год. (0.009 сек.)