Схема бібліографічного опису статті

БІБЛІОГРАФІЧНИЙ ОПИС ТЕКСТУ

Наукова робота за своєю суттю є науковою інформацією, яку певним чином оформлено.

Від того, наскільки правильно і грамотно оформлено зміст наукової роботи, у значній мірі залежить адекватність сприйняття її в цілому.

Невід’ємною складовою частиною оформлення будь-яких наукових робіт, а також різноманітної студентської науково-навчальної документації (реферати, звіти з навчально-виробничої практики, курсові та дипломні роботи, проекти) є довідково-бібліографічний апарат.

Бібліографія (від грецького biblio – книга, qrapho - пишу) – це науковий опис книг та складання їх переліків і покажчиків.

Бібліографічний апарат наукової роботи – це сукупність підрядкових і позатекстових бібліографічних відомостей про всі документи, що їх цитують або згадують у науковій роботі чи використовують при її підготовці. Ці відомості обов’язково використовують у всіх наукових роботах у вигляді посилань, бібліографічних описів та списків.

Основою для правильного оформлення посилань та складання бібліографічних списків є бібліографічний опис.

Бібліографічний опис – це певна сукупність необхідних і достатніх для загальної характеристики та ідентифікації документа бібліографічних відомостей-елементів, розташованих за усталеними правилами.

Всі елементи опису розділяються між собою за допомогою спеціально призначених знаків: крапки, коми, двокрапки, крапки з комою, тире, скісної риски, дужок. До їх використання треба бути особливо уважними, бо вони, як і всі інші компоненти опису, визначають правильність оформлення наукової роботи.

СХЕМА БІБЛІОГРАФІЧНОГО ОПИСУ КНИГИ

Прізвище та ініціали автора. Основна назва твору: Інша назва (якщо вона є) та відомості, що відносяться до назви твору: відомості, що уточнюють або пояснюють основну назву / Відомості про індивідуальних або колективних авторів; відомості про інших осіб. – Відомості про повторність видання. – Місце видання: Видавництво, рік видання. – Кількість сторінок: відомості про ілюстрації.

СХЕМА БІБЛІОГРАФІЧНОГО ОПИСУ СТАТТІ

Прізвище, ініціали автора. Основна назва статті: Інша назва (якщо вона є) та відомості, що відносяться до назви статті / Ініціали та прізвища автора (авторів) // Назва журналу. – Рік видання. – Номер. – Сторінки, на яких вміщено статтю.

Отже, бібліографічний опис книги складається з таких, розташованих у певній послідовності, елементів:

1) заголовок опису;

2) назва твору;

3) відомості про видання;

4) вихідні дані;

5) кількісна характеристика даних;

6) надзаголовкові дані;

7) примітки.

Заголовок опису – це відомості про автора твору – прізвище та ініціали індивідуальних авторів або найменування колективного автора.

Відомості подаються у називному відмінку, ініціали розташовуються після прізвища автора. Ці ж відомості записуються після назви твору через скісну риску. Вказуючи ім’я та по батькові автора, їх записують перед прізвищем.

Наприклад:

Чак Є. Д. Складні випадки вживання слів / Чак Є. Д. або

Чак Є. Д. Складні вживання слів / Євгенія Давидівна Чак

Якщо книга має два автори, спочатку зазначається прізвище та ініціали першого автора, а після назви твору через скісну риску – ініціали та прізвища першого й другого авторів. Прізвища співавторів розділяються комою.

Наприклад:

Ковалик І. І. Загальне мовознавство / І. І. Ковалик, С. П. Самійленко

Якщо книга має трьох авторів, то спочатку зазначається прізвище та ініціали першого автора, а після назви твору через скісну риску - прізвища та ініціали усіх авторів.

Наприклад:

Доленко М. Т. Сучасна українська мова / Доленко М. Т., Доцюк І. І., Кващук А. Г.

У тому випадку, якщокнига має чотирьох і більше авторів, спочатку зазначається назва твору, а потім через скісну риску - ініціали та прізвища авторів. При складанні опису на книгу п’яти і більше авторів можна зазначати прізвища перших трьох авторів зі словами «та інші» («та ін.»).

Наприклад:

Методика нормування ресурсів для виробництва продукції рослинництва / В. В. Вітвіцький, М. Ф. Кисляченко, І. В. Лобастов, А. А. Нечипорук

Механізація переробної галузі агропромислового комплексу / О. В. Гвоздєв, Ф. Ю. Ялпачик, Ю. П. Рогач, М. М. Сердюк, О. Т. Фещук або Механізація переробної галузі агропромислового комплексу / О. В. Гвоздєв, Ф. Ю. Ялпачик, Ю. П. Рогач та інші

Відомості про інших осіб, які несуть відповідальність за зміст видання, наводяться після імен авторів і розділяються між собою крапкою з комою.

Наприклад:

/ Ф. Бутинець, М. Добія; за ред. Ф. Ф. Бутинця

Якщо відомості вказують не з приписаного джерела (титульного аркуша видання) – їх зазначають у квадратних дужках.

Наприклад:

/ [упорядкув.: Д. М. Федака, І. Ю. Яцканин; передм. та нариси про авт. Д. М. Федака]

Назва твору пишеться з титульної сторінки, з великої літери, у лапки не береться.

Наприклад:

Шевченко В. Ф. Українські дожовтневі письменники / Шевченко В. Ф.

Інколи після основної назви твору може міститися загальне позначення матеріалу. Це факультативний елемент, який доцільно наводити в описі для інформаційних масивів, що вміщують відомості про документи різних видів. Загальне позначення матеріалу уможливлює визначення знакової природи документа (текст, карти, зображення, шрифт Брайля тощо) чи фізичну форму об’єкта опису (мікросхема, електронний ресурс). Загальне позначення матеріалу наводять в установленій формі, вибираючи із даного в національному стандарті ДСТУ ГОСТ 7.1: 2006 списку із відповідних термінів: відеозапис, звукозапис, образотворчий матеріал, карти, комплект, мікроформа, мультимедіа, ноти, предмет, рукопис, текст, шрифт Брайля, електронний ресурс. Із перелічених термінів вибирають один. Загальне позначення матеріалу наводять після основної назви з великої літери у квадратних дужках.

Наприклад:

Неопубліковані гуцульські п’єси [Текст]

Антологія лемківської пісні [Ноти]

Якщо основна назва містить відомості, які відносяться до неї, то цю другу назву наводять з великої літери, і слова в ній не скорочуються. Ці відомості відокремлюються від основної назви за допомогою знака «двокрапка» і пишуться без лапок.

Наприклад:

Неділько Г. Я. Тарас Шевченко: Життя і творчість / Неділько Г. Я.

Якщо основна назва має відомості, що її уточнюють або пояснюють, то ці відомості відокремлюються від назви за допомогою знака «двокрапка» і пишуться з малої літери без лапок.

Наприклад:

Ющук І. П. Я вивчу українську мову: Правопис. Синтаксис. Стилістика: посібник для учнів / Ющук І. П.

Відомості, необхідні для розкриття чи пояснення основної назви, жанру твору, виду документа тощо, можуть бути сформульовані на основі аналізу документа. У цих випадках їх беруть у квадратні дужки.

Наприклад:

Екологічний менеджмент: [підручник для студентів вищих навчальних закладів]

Відомості про видання – це відомості, що відрізняють дане видання від інших видань того ж твору. Перед ними ставиться крапка і тире, номер пишеться арабськими цифрами. До порядкового номера видання після дефісу додають закінчення «е», «-те», «-ге».

Наприклад:

. - 2-е вид., випр. та доповн.

. - 7-е вид., переробл.

. - Вид. 5-те, доповн.

Якщо відомості про видання беруть не з приписаного джерела (титульного аркуша видання), то його зазначають у квадратних дужках.

. - [ 2-ге вид., переробл. та доповн.]

Вихідні дані – це відомості про місце видання твору, назву видавництва та рік видання.

Місце видання – це назва міста, де видано твір. В українській мові скорочується тільки назва одного міста – Києва (К.), всі інші пишуться повністю.

Наприклад:

. - Львів

. - Кривий Ріг

. - Запоріжжя

При наявності декількох місць видання, виготовлення тощо подається назва, вказана першою в джерелі інформації. Пропущені відомості позначаються скорочено «та ін.» і наводяться у квадратних дужках.

Наприклад:

. - Луганськ [та ін.]

Друге та наступні місця видання відокремлюються одне від одного крапкою з комою.

Наприклад:

. - Луганськ; Донецьк

Якщо відомостей про місце видання в документі немає, але воно відоме, його наводять у квадратних дужках.

Наприклад:

. - [Луганськ]

Назва видавництва наводиться у тому вигляді, в якому вона зазначається у джерелі інформації(без лапок). Слово «видавництво» опускається, як і відомості про форму власності видавця (АТ, ТОВ, ЗАТ, ПП, ВАТ тощо). Якщо в книзі зазначено імена (назви) трьох і більше видавців, тоді наводять перше, а друге та наступні імена пропускають, позначаючи пропуск скороченням «та ін.» у квадратних дужках.

Наприклад:

. - Кривий Ріг: Мінерал

. - Запоріжжя: Січ

. - К.: Знання [та ін.]

Рік видання твору подається арабськими цифрами без слова «рік» чи його скорочення.

Наприклад:

1987

2008

Кількісна характеристика даних дає відомості про фактичну наявність у роботі аркушів, сторінок, колонок, ілюстрованого матеріалу. Ця кількість позначається арабськими цифрами і літерами «с.», «арк.», «кол.», «іл.». Перед кількісною характеристикою даних ставиться крапка і тире.

Наприклад:

. - 176с.

. - 34 іл.

У квадратних дужках зазначають кількість непронумерованих сторінок.

. - 211, [4] с.

Відомості про ілюстрації, розміщені на пронумерованих сторінках, наводяться після відомостей про обсяг та відокремлюються знаком «двокрапка».

. - 367 с.: іл.

Наявні в книзі вклеєні та непронумеровані аркуші ілюстрацій перераховують та записують у квадратних дужках у кінці відомостей про обсяг, через кому.

. - 436с., [15] арк. іл.

У разі наявності у виданні різнорідних ілюстрацій, їх наводять в описі через кому.

іл., табл., ноти, схеми.

Надзаголовкові дані належать до необов’язкових елементів опису й наводяться тільки тоді, коли підкреслюється, від імені якої установи публікується наукова робота. У цьому випадку назву установи, серію, під- серію беруть у дужки.

. - (Бібліотечка соціального працівника).

. - (Серія «Дистанційне навчання»; №34).

Примітки теж належать до необов’язкових елементів. Вони містять відомості про наявність у науковій роботі бібліографічних списків, допоміжних покажчиків, іменних покажчиків тощо. Ці відомості розділяються всередині за допомогою знака «двокрапка».

Бібліогр.: с. 367-369.

Імен. покаж.: с. 145-149.

ПРИКЛАДИ

Чак Є.Д. Складні випадки вживання слів / Чак Є. Д. – Вид.2-ге, переробл. – К.: Радянська школа, 1984. – 185с.

Культура і побут населення України: навчальний посібник / В. І. Науменко, Л. Ф. Артюх, В. Ф. Горленко та інші. – 2-ге вид. – К.: Либідь, 1993. – 288с.: іл.

Пашковський П. О. Визначення теплового стану породних відвалів / П. О. Пашковський, В. В. Засевський, Є. П. Попов // Охорона праці. – 1987. - №9. – С.38-39.

Дата добавления: 2015-10-28