Анатомія доби Відродження

Анатоми доби Відродження першими після античних лікарів зробили спроби вивчити будову людини і процеси, що відбуваються в ньому, і поклали початок науковій медицині і анатомії. Вони домоглися дозволу на проведення розтинів. Були створені анатомічні театри для проведення публічних розтинів. Основоположниками наукової анатомії є Леонардо да Вінчі, Андрій Везалий і Вільям Гарвей.

Леонардо да Вінчі (1452-1519), зацікавивши анатомією як художник, надалі захопився нею як наукою, одним з перших став розкривати трупи людей для дослідження будови людського тіла. Леонардо да Вінчі першим правильно зобразив різні органи людського тіла, уніс великий вклад у розвиток анатомії людини і тварин, а також з'явився основоположником пластичної анатомії.
Андрій Везалий (1514-1564) використовував об'єктивний метод спостереження при описі будови людського тіла. Розкриваючи трупи, Везалий уперше систематично вивчив будову тіла людини. При цьому він викрив і усунув

-6-

Численні помилки Галена (більш 200). Так почався аналітичний період в анатомії, протягом якого було зроблено безліч відкриттів описового характеру. Везалий приділив основну увагу відкриттю й опису нових анатомічних фактів, які виклав у великому і багато ілюстрованому праці «De humani corporis fabrica» («Про будову людського тіла») (1543). Опублікування книги Везалия викликало, з одного боку, переворот в анатомічних представленнях того часу, а з іншого - опір анатомів, старалися зберегти авторитет Галена. Англійський лікар, анатом і фізіолог Вільям Гарвей (1578-1657), як і його попередник Везалій, вивчав організм, користаючись спостереженнями і досвідом. При вивченні анатомії, Гарвей не обмежувався простим описом структури, а підходив з історичної (порівняльна анатомія й ембріологія) і функціональної (фізіологія) точок зору. Він висловив здогад про те, що тварина у своєму онтогенезі повторює філогенез, і таким чином передбачив біогенетичний закон, доведений Ковалевським і сформульований пізніше Геккелем і Мюллером у XIX сторіччі. Гарвей стверджував, що усяка тварина походить з яйця. Це положення дає право вважати Гарвея основоположником ембріології. Гарвей довів циклічність кровообігу і тим самим відкинув навчання Галена про «пневме» і припливи і відливи крові. Результати своїх досліджень Гарвей виклав у знаменитому трактаті «Анатомічне дослідження про рух серця і крові у тварин» (1628), де стверджував, що кров рухається по замкнутому колу судин, проходячи з артерій у вени через дрібні трубочки.

Протягом XVII-XVIII ст. з’являються не тільки нові відкриття в області анатомії, але і починає виділятися ряд нових дисциплін: гістологія, ембріологія,порівняльна і топографічна анатомія.

Дата добавления: 2015-10-28