Студопедия
Случайная страница | ТОМ-1 | ТОМ-2 | ТОМ-3
АрхитектураБиологияГеографияДругоеИностранные языки
ИнформатикаИсторияКультураЛитератураМатематика
МедицинаМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогика
ПолитикаПравоПрограммированиеПсихологияРелигия
СоциологияСпортСтроительствоФизикаФилософия
ФинансыХимияЭкологияЭкономикаЭлектроника

Керівник — особа, що управляє трудовою діяльністю групи на ос­нові адміністративно правових повноважень і узвичаєних норм співжиття.

Потреба — стан живого організму, який виражає його залежність від об'єктивних умов існування та розвитку спонукає до активнос­ті відносно цих умов. | Освоєння діяльності. | Уміння — зумовлена знаннями і навичками готовність людини успішно досягати свідомо поставленої мети діяльності в мінливих умовах її протікання. | ПСИХОЛОГІЯ ОСОБИСТОСТІ | Потяг — неусвідомлюване, нецілеспрямоване спонукання, що ви­ражається в чуттєвому переживанні потреби і не викликає актив­них дій. | Я-концепція (лат. conceptio — сприйняття) — динамічна система уявлень людини про себе, на основі якої вона вибудовує взаємо­відносини з іншими людьми. | Рівень домагань — прагнення досягти мети тієї складності, на яку людина вважає себе здатною. | Раціоналізація (лат. rationalis — розуміння) — псевдорозумне по­яснення людиною своїх бажань, вчинків, зумовлене причинами, ви­знання яких загрожувало б утратою самоповаги. | Довільна увага — увага, яку особистість свідомо викликає, спря­мовує і регулює. | Розподіл уваги — здатність людини одночасно виконувати два або більше видів діяльності. |


Читайте также:
  1. В аптеку № 12 було придбано виробниче обладнання. До якої групи господарських засобів відноситься виробниче обладнання?
  2. Выбор того или иного способа, видимо, зависел от стороны, начавшей дело, и суда. Берестяная грамота
  3. Графік консультацій студента з науковим керівником курсової роботи
  4. групи К-248,249
  5. Для якої з категорії послуг мережа ATM явно управляє потоком даних? Чому для інших категорій послуг керування потоком даних не використовується?
  6. До якої групи інфекцій належить холера?
  7. За вимогою керівника проекту перелік приміщень та майданчиків, необхідних креслень та їх масштаб може бути змінений.

Керівник пов'язаний із офіційною структурою групи. Він може справитися з її управлінням тоді, коли члени групи будуть сприймати його як лідера. Проте лідер групи не завжди може впоратися з обов'язками керівника, діяль­ність якого є ширшою і складнішою. Оптимальним варіа­нтом для групи є збіг в одній особі лідера і керівника. В іншому разі ефективність діяльності групи залежить від того, як складуться стосунки між офіційним керівником і неофіційним лідером. Тому мистецтво керівника включає і вміння координувати роботу лідерів, спиратися на них.

Теорії лідерства. Питання «Хто і як стає лідером гру­пи?» є стрижневим у соціальній психології. У пошуках відповіді на нього в зарубіжній психології сформувалися різні підходи.

У 30-ті роки XX ст. американський вчений Е. Богардус запропонував теорію рис лідера, в якій стверджував, що лідерами народжуються. Прихильники цього підходу вважають, що від природи людина успадковує властивості та якості (сила і рухливість нервових процесів, екстравертність, здатність до емпатії тощо), які дають їй змогу за­йняти в будь-якій життєвій ситуації позицію лідера. Про­те ця теорія не була підтверджена практикою, адже май­же в кожній групі є особистості, які переважають лідера за розумом, здібностями, але не мають такого статусу. Ви­являється, що сама по собі комбінація навіть дуже розви­нутих рис ще не робить особистість лідером.

На зміну цій теорії в 50-ті роки XX ст. прийшли теорія лідерства як функції групи (автори — американські психо­логи Річард Крачфілд (1912—1977) і Девід Креч (1909— 1977) і теорія лідерства як функції ситуації (Р. Бейлс,Т. Ньюком та ін.).

Представники теорії лідерства як функції групи вва­жають, що лідерство є наслідком внутрігрупового розвит­ку. Група в процесі розвитку «виділяє» зі свого середови­ща особу лідера. Ним стає людина, яка послідовно, не­ухильно дотримується норм та цінностей групи і має найвищий статус.

Нині найбільше прихильників має теорія лідерства як функції ситуації. Спостерігаючи, як ті самі люди в різних групах можуть виконувати різні ролі й мати різні статуси (лідер у сім'ї і підлеглий на виробництві), дослід­ники дійшли висновку, що лідерство є результатом склад­ного і багатогранного впливу різних факторів та ситуацій, за якого постійно відбувається зміна ролей. За їх тверд­женням — лідер — це член групи, який у певній ситуа­ції бере на себе більшу відповідальність за виконання групових завдань, ніж усі інші.

На основі експериментальних досліджень діяльності лідерів у малій групі Р. Бейлс переконався, що існує як мінімум два типи лідерів: емоційний і інструментальний.

Емоційний лідер регулює міжособистісні стосунки і створює належний психологічний клімат у групі. Він зав­жди виступає як порадник і арбітр.

Інструментальний лідер на основі своєї компетенції бере на себе ініціативу і відповідальність при організації і здійсненні певних видів діяльності.

У вітчизняній психології таких висновків дійшли Владислав Шпалінський і Борис Паригін. Так, Паригін вважає, що лідер — це член групи, який спонтанно ви­сувається на роль неофіційного керівника у значущій ситуації, щоб організувати спільну колективну діяль­ність людей і найшвидше й успішно досягти поставле­ної мети. Він пропонує класифікувати лідерів за зміс­том діяльності, стилем керівництва та за характером діяльності.

За змістом діяльності лідер може бути натхненником, (пропонує програму діяльності); виконавцем (забезпечує виконання запропонованої програми) або натхненником і організатором.

За стилем керівництва лідери бувають авторитарни­ми, демократичними чи такими, що одночасно поєднують обидва стилі.

За характером діяльності лідерів поділяють на уні­версальних (виявляють постійно свої здібності у різних видах діяльності) та ситуативних (можуть бути лідерами лише в певних ситуаціях).

Психологічний клімат у колективі передусім визна­чається стилем керівництва і діловими відносинами між керівництвом і виконавцями. Ще К. Левін, поділяючи лідерів і керівників з точки зору стилю і методів роботи на авторитарних і демократичних, охарактеризував суттє­ві відмінності їх діяльності.

Авторитарний лідер (керівник) діє одноосібно, не зва­жаючи на думки оточуючих. Основними формами управ­ління, якими він послуговується, є інструкція, наказ, пока­рання, догана і подяка. Вся інформація зосереджується тільки в нього, а тому підлеглі користуються лише догад­ками і чутками. Він придушує будь-яку ініціативу в гру­пі, вважаючи, що «все знає сам». Тому члени групи не проявляють ні ініціативи, ні творчого підходу під час ви­конання поставлених завдань. Виявивши помилку в діях підлеглих, авторитарний керівник вдається до висміюван­ня і неконструктивної критики, не пояснюючи, як її мож­на виправити. За відсутності керівника робота групи спо­вільнюється або припиняється, оскільки ніхто не хоче брати на себе відповідальність.

Демократичний лідер (керівник) сприймається чле­нами групи як «один із нас».

За такого керівництва нова інформація стає доступ­ною для всіх у групі. Проблеми також широко обговорю­ються. Кожен член групи може вільно висловлювати свою думку, яка буде ретельно проаналізована. У своїй діяльності керівник спирається на допомогу групи. При розподілі обов'язків і навантажень максимально враховує індивідуальні особливості і можливості виконавців. За­охочує ініціативу і творчий підхід у підлеглих, часто ді­литься з групою своїми повноваженнями. Це створює до­вірливий, спокійний психологічний клімат. Спілкуючись із членами групи, такий лідер переважно вдається до про­хань, порад, довірливої інтонації. За його відсутності діяльність групи не сповільнюється і не припиняється. Проблеми, які виникають, група вирішує сама шляхом детального обговорення і прийняття спільного рішення.

Наведені соціально-психологічні характеристики ав­торитарного і демократичного лідерів (керівників) є дуже стислими і схематичними. У житті такі «чисті типи» трапляються рідко. Залежно від конкретних ситуацій найчастіше лідери виявляють властивості обох типів. Так, у складних критичних ситуаціях демократичний лідер може поводитися авторитарно: брати відповідальність на себе і застосовувати вольові прийоми.

За низької соціальної цінності факторів, що зумовлю­ють стосунки між членами групи, іноді спостерігається анархічний стиль керівництва. Він проявляється у фак­тичному відстороненні від керівництва групою.

Отже, міжособистісні стосунки — це взаємини між людьми, які виникають і розвиваються в процесі безпо­середньої взаємодії між членами групи, мають нефор­мальний характер і ґрунтуються на емоційно забарвленій оцінці партнерів.

 

Запитання. Завдання

1. Чим зумовлена різноманітність підходів до класифікації груп?

2. Обґрунтуйте тезу «Де згода, там перемога».

3. Чи можливі Прояви конформізму в умовах колективу?

4. Як може впливати збіг в одній особі соціометричної зірки і лі­дера на психологічний клімат у групі?

5. Чи може наявність декількох референтних груп у особистості бути причиною її конфлікту із собою?

6. Чим лідер відрізняється від керівника?

7. Розкрийте відмінності між лідером-натхненником і лідером-організатором.

8. Проаналізуйте, як стиль керівництва впливає на діяльність ко­лективу.

9. Оберіть критерій і проведіть за ним соціометричне досліджен­ня в групі. Побудуйте соціометричну матрицю і соціограму. Визначте соціометричну зірку та ізольованих.

10. Поясність, чому не можна описати психологічний портрет лі­дера, характеризуючи властивості його темпераменту, характеру, здібностей.

 

Література

Андреева Г. М. Социальная психология. — М., 1997.

Аникеева Н. П. Психологический климат в коллективе. — М.. 1989.

Донцов А. И. Психология коллектива. — М., 1984.

Загальна психологія/ О. Скрипченко, Л. Долинська, 3. Огороднійчук та ін. - К.. 2002.

Кричевский Р. Л., Дубовская Е. М. Психология малой группы. — М., 1991.

Обозов Н. Н. Межличностные отношения. — Л., 1979.

Общая психология/ Под ред. А. В. Петровского. — М., 1986.

Петровский А. В., Шпалинский В. В. Социальная психология коллек­тива. — М., 1978.

Психологическая теория коллектива/ Под ред. А. В. Петровского. — М., 1979.


ТЕМА №8


Дата добавления: 2015-10-28; просмотров: 85 | Нарушение авторских прав


<== предыдущая страница | следующая страница ==>
МІЖОСОБИСТІСНІ СТОСУНКИ В ГРУПАХ| Увага — спрямованість і зосередженість свідомості, що передба­чає підвищення рівня сенсорної, інтелектуальної чи рухової актив­ності індивіда.

mybiblioteka.su - 2015-2024 год. (0.009 сек.)