Студопедия
Случайная страница | ТОМ-1 | ТОМ-2 | ТОМ-3
АрхитектураБиологияГеографияДругоеИностранные языки
ИнформатикаИсторияКультураЛитератураМатематика
МедицинаМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогика
ПолитикаПравоПрограммированиеПсихологияРелигия
СоциологияСпортСтроительствоФизикаФилософия
ФинансыХимияЭкологияЭкономикаЭлектроника

Знання, навички і вміння як основа для розвитку здібностей

Теорії емоцій | Фізіологічні основи емоцій | Основні емоційні стани | Структура вольової дії | Вольові якості особистості | Історія розвитку вчення про темперамент | Типи вищої нервової діяльності | Темперамент і стиль діяльності | Сутність і суспільна зумовленість характеру | Структура характеру |


Читайте также:
  1. F) Конструкции, основанные на ошибках
  2. III. Расчёт величины экономически обоснованного тарифа и требуемой величины бюджетного финансирования для осуществления регулярных перевозок.
  3. III. Теоретическое обоснование.
  4. Базисна характеристика мовленнєвого розвитку та спілкування дітей п'яти років
  5. Базисна характеристика мовленнєвого розвитку та спілкування дітей семи років
  6. Базисна характеристика мовленнєвого розвитку та спілкування дітей чотирьох років
  7. Базова характеристика мовленнєвого розвитку та спілкування дітей п'яти років.

Проблема дослідження здібностей має довгу передісто­рію і порівняно коротку історію. Про здібності вели мову ще давньогрецькі мислителі Арістотель, Піфагор. Поча­ток їх інтенсивного дослідження датується другою поло­виною XIX ст., коли англійський психолог і антрополог Френсіс Гальтон (1822—1911) розпочав експериментальні та статистичні дослідження людських відмінностей. Тоді

бурхливий розвиток капіталістичного виробництва вже показав, що не кожен індивід може успішно оволодіти будь-якою професією, а тому постало питання про відбір людей за їх здібностями. Проблема здібностей і понині є однією з найважливіших (і недостатньо розроблених) як у теоретичному, так і в практичному аспектах.

Здібностііндивідуально-психологічні особливості, що виявля­ються в діяльності, є умовами її успішного виконання і спричиняють відмінності в динаміці оволодіння необхідними для людини знання­ми, навичками і вміннями.

Здібності належать до найсуттєвіших рис людини. Ними є стійкі особливості чи властивості, що визначають більшу успішність діяльності однієї людини порівняно з іншою. Вони виявляються в різних видах діяльності і сприяють її успішному виконанню. Здібною до певної ді­яльності вважають ту людину, яка швидше і легше освоює її, ніж інші, успішно справляється з її вимогами, виявляє в ній ініціативу і творчий підхід.

Здібний той, хто не просто виконує певні завдання, а й володіє засобами, необхідними для цього, технікою роботи в певній галузі. Тому не можна розглядати здібності лю­дини незалежно від її знань, навичок і вмінь. Вони спира­ються на наявні знання, навички та вміння і розвивають­ся разом із їх набуванням. Проте це не означає, що здібності можна зводити до знань, навичок і вмінь. Врахо­вуючи це, А. Петровський вважає, що здібності — це такі психічні особливості людини, від яких залежить успіш­ність здобування знань, навичок і вмінь, але які самі до наявності цих знань, навичок і вмінь не зводяться.

Ось чому не можна остаточно судити про здібності, на­приклад, студента за результатами виконаної роботи, за відповіддю на екзамені, бо тоді більші здібності довелося б визнати у того, хто за менших затрат часу та інших умов краще засвоїв матеріал. На жаль, такі помилки трапляють­ся часто. Бездарними вважали в школі німецького матема­тика Фрідріха Гаусса (1777—1855), англійського письмен­ника Джонатана Свіфта (1667—1745), шведського природо­дослідника Карла Ліннея (1707—1778), а Г. Гельмгольца мали за розумове відсталого, говорили про слабкі здібності англійського фізика і механіка Ісаака Ньютона (1643—1727), російського художника Василя Сурикова (1846—1916), укра­їнського письменника Миколи Гоголя (1809—1852), англій­ського письменника Вальтера Скотта (1771 —1832), німець­ко-американського фізика Альберта Ейнштейна (1879—

1955) та багатьох інших. Однак відсутність знань і вмінь можна пояснити лише прорахунками дорослих у керуванні розвитком дитини. Пізніше, за сприятливих умов здібності можуть отримати належний, а іноді й дуже високий розви­ток. Отже, щодо навичок і вмінь здібність людини є можли­вістю, що може реалізуватися за певних умов.

Заперечуючи тотожність здібностей і знань, навичок та вмінь, психологи разом із тим вказують на їх тісну єдність. Здібності виявляються не в знаннях, навичках і вміннях, а в динаміці їх здобування, тобто у швидкості, легкості й міцності оволодіння ними.


Дата добавления: 2015-10-28; просмотров: 75 | Нарушение авторских прав


<== предыдущая страница | следующая страница ==>
Типологія характерів| Характеристика здібностей і проблема їх вимірювання

mybiblioteka.su - 2015-2024 год. (0.005 сек.)