Студопедия
Случайная страница | ТОМ-1 | ТОМ-2 | ТОМ-3
АрхитектураБиологияГеографияДругоеИностранные языки
ИнформатикаИсторияКультураЛитератураМатематика
МедицинаМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогика
ПолитикаПравоПрограммированиеПсихологияРелигия
СоциологияСпортСтроительствоФизикаФилософия
ФинансыХимияЭкологияЭкономикаЭлектроника

Загальні положення формулювання предметних рубрик

Складання бібліографічних описів нотних видань | Складання бібліографічних описів образотворчих видань | Складання бібліографічних описів картогра­фічних видань | Складання бібліографічних описів аудіовізу альних і електронних документів | Складання бібліографічних описів електронних ресурсів. | Електрон, текст, дані; Електрон, журн. | Електрон, гнуч. диски (СО-НОМ) | Бібліографічний опис в електронних пошукових системах | Функції предметної рубрики. Види предметних рубрик | Прийоми формалізації мови предметних рубрик |


Читайте также:
  1. I. Загальні відомості
  2. I. Загальні положення
  3. I. Загальні положення
  4. I. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
  5. VIII. Рубрикация текста дипломной работы.
  6. Географічне положення
  7. Державний рубрикатор НТІ

Суттю предметизації, про що йшла мова раніше, є відображен­ня ознак документа в формулюванні предметної рубрики. Тому правильне її формулювання є найважливішим етапом предмети­зації, адже воно забезпечує створення повноцінних комплексів документів у предметних каталогах або надання відомостей про місцезнаходження інформації у предметних покажчиках.

Основною вимогою до предметної рубрики є її лаконізм у поєднанні з повним і точним розкриттям змісту документа. Тобто необхідно використовувати зафіксовані в лексиці ШМ саме ті лексичні одиниці, які найточніше визначають зміст твору. Формулюючи рубрику, перш за все спираються на існу­ючі типові категорії предметів і типові аспекти дослідження предметів, що властиві документам з певної галузі знання.

Формулюючи предметну рубрику, намагаються зробити її якомога зрозумілішою, простою, такою, яка допомагає у пошу­ку необхідних документів. Тому використовують сучасну на­укову термінологію, поширені поняття, надаючи перевагу вітчизняним термінам перед зарубіжними.

Лексичний склад мови предметних рубрик досить різно­манітний. У формулюваннях використовуються майже всі частини мови. Найчастіше це іменники і досить часто прик­метники й дієприкметники, котрі перейшли в іменники, а та­кож числівники, рідше використовують сполучники і приймен­ники. При формулюванні рубрик для предметного каталога не можна застосовувати дієслова, прислівники й займенники.

Як лексичні одиниці в мові предметних рубрик викори­стовуються словосполучення. Часто формулюються предметні Рубрики, які складаються з іменника і прикметника, іменни-


 
 

 

Розділ з

ка і дієприкметника (Пластмасові вироби. Навколишнє сере-довище, Ринкова економіка), іменника з порядковим числів­ником (Друга світова війна), двох іменників (Походження видів, Опір матеріалів), двох іменників із сполучником "і" та при­йменниками (Підручники і посібники, Модерн в архітектурі).

Предметні рубрики, як правило, формулюють у називному відмінку множини, за винятком термінів, що вживаються тільки в однині (Атмосфера, Мислення). В однині формулю­ють назви індивідуальних предметів, власні імена, назви окре­мих установ (Земля, Шевченко Тарас Григорович, Кримська обсерваторія). Важливо мати на увазі, що іноді простежується смислова різниця у значенні термінів у множині й однині. Наприклад, "Середня школа" як система освіти і "Середні школи" як навчальні установи. У деяких випадках один і той самий термін в одних галузях використовується лише у множи­ні, в інших — в однині (Важка вода і Підземні води). У такому разі застосовують термінологію, усталену у відповідній галузі.

При формулюванні предметних рубрик постає питання про використання повної або скороченої форми найменування предмета. Як правило, переважно використовується повна форма, але, якщо скорочена досить поширена, то може застосо­вуватися і вона (ООН, НАТО). В АПП до систематичного ката­логу використовують обидві форми.

При формулюванні заголовка предметної рубрики, який складається з кількох слів, особливого значення набуває вибір першого слова, оскільки саме воно визначає місце предметної рубрики в традиційному каталозі або картотеці й істотно впли­ває на оперативність пошуку інформації. Перше (провідне) слово має розкривати найбільш суттєві ознаки предмета. По­ставити найбільш інформативне слово на початку предметної рубрики допомагає такий методичний прийом, як інверсія, тобто перестановка слів у словосполученнях, яка порушує загально­вживаний порядок слів, але не впливає на зміст поняття. Ча­стіше інверсії підлягають прикметники, які розкривають дру­горядні ознаки, властиві багатьом предметам (колір, форма, розмір тощо). Питання про використання інверсії в конкрет­ному пошуковому масиві вирішується з урахуванням потреб


Індек сування документів ____________________________________ 133

комллексоутворення матеріалу в цьому масиві, характеру запи­тів користувачів інформацією, складу фонду документів тощо. Зокрема, в АЛЛ до систематичного каталогу перевага надається прямим формулюванням, що дає змогу відтворити в різних місцях покажчика родові й видові поняття. Наприклад:

Автомобілі. Вантажні автомобілі. Легкові автомобілі. Пожежні автомобілі.

Інверсія в таких покажчиках використовується лише в тому разі, якщо пряма форма найменування предмета веде до створення в покажчику галузевих комплексів, уже наявних у систематичному каталозі:

Ациклічні сполучення. Вуглеводи ациклічні. Спирти ациклічні.

За певних умов використовувати інверсію не можна. Це стосується назв наукових дисциплін, історичних подій, гео­графічних назв, термінів, у яких суть предмета передає саме прикметник (Атомна енергія. Дитячі садки).

Уточнити зміст документів допомагає використання підза­головків, які, як правило, приєднуються до заголовка рубрики знаком тире (—). Найширше застосовуються тематичні й особливо типові тематичні заголовки.

Регіональні (географічні) підзаголовки використовують за необхідності показати територіальний аспект розгляду предмета.

Тваринний світ — Африка.

Але якщо назва місцевості входить до найменування пред­мета, то регіональні підзаголовки не застосовують, наприклад:



Розділ З


індексування документів



 


Запорізька Січ. Курська битва.

Не використовують їх і якщо предмет, назва якого винесе­на в заголовок, властивий лише для певної країни:

Гетьманщина. Більшовизм.

У формулюваннях таких підзаголовків використовую сучасні назви географічних об'єктів, а щодо застарілих на­йменувань роблять посилання.

Хронологічні підзаголовки, як правило, позначаються арабськими цифрами або являють собою назву періоду, ери, епохи й відокремлюються від заголовка комою або тире. Вони можуть стояти або безпосередньо після заголовка, або після тематичного чи географічного підзаголовка. Наприклад:

Український живопис, 18 ст. Польща — Історія, 17—18 ст. Стороженко Олекса Петрович, 1806—1874. Рослинність — Палеозой.

У допоміжних абетково-предметних покажчиках для п значення імператорів, царів, великих періодів часу можна ви­користовувати римські цифри. Якщо невідомі точні дати життя особи, відомості про них наводять у круглих дужках:

Галл Анонім (XI—XII ст.). Венеціано-турецькі війни, XV—XVIII ст.

Формальні підзаголовки широко застосовуються для відоб­раження документів у бібліотечних каталогах, проте, як пра­вило, не використовуються в АПП до систематичних каталогів і картотек. Щоб забезпечити пошук документів за відповід­ними ознаками, тут користуються довідковими картками.


Щоб повно і точно розкрити ознаки змісту, форми, призна­чення документа, іноді доводиться формулювати велику кількість підзаголовків, але це призводить до збільшення об­сягу пошукового масиву. Тому в бібліотеках, як правило, об­межують можливу кількість підзаголовків залежно від особ­ливостей їхніх каталогів. Наприклад, у великих за обсягом предметних каталогах, що відображають універсальні фонди великих наукових бібліотек, кількість підзаголовків обмежу­ють Ю—15. Ще більш обмежена кількість підзаголовків в автоматизованих ІПС.

Пошукові образи багатотемних і багатоаспектних доку­ментів часто неможливо передати однією предметною рубри­кою, тому при предметизації їх виникає потреба використати декілька предметних рубрик, оскільки тільки сукупність руб­рик найбільш точно розкриває зміст твору. У таких випадках застосовують метод багаторазового відображення. У пошуко­вих системах цей метод використовують за таких умов:

— документ подає інформацію про 2—3 самостійних пред­мети;

— два предмети перебувають у відносинах типу "рід — вид", "загальне — конкретне", "ціле — частина";

— ідеться про використання методів однієї галузі знання для досліджень в іншій;

— мова йде про вплив одного предмета на інший; розгля­дається питання про взаємовплив і взаємодію двох предметів;

— загальна тема викладається із висвітленням спеціаль­ної теми; і, навпаки, спеціальна дисципліна викладається з елементами більш загальної;

— певна галузь знання розглядається у зв'язку з суміж­ною дисципліною.

Оскільки широке застосування методу багаторазового відоб­раження може призвести до невиправданого збільшення об­сягу пошукового масиву, ним не слід зловживати.

Особливістю формулювання предметних рубрик для пред­метних покажчиків є те, що їхня лексика має бути макси­мально наближеною до мови автора твору. Якщо складається пРедметний покажчик до збірника творів різних авторів, засто-


 

Розділ

совують зведену лексику. Коли вживання автором термі нів відрізняється від норми, перевагу надають загальнопр йнятому формулюванню, навіть якщо воно не збігається з торським.

Щодо формулювання предметних рубрик для АПП до с стематичного каталога, то слід мати на увазі, що формулюв- ня ділень у таблицях класифікації та на роздільниках систе­матичного каталогу не являють собою предметних рубрик, тому ці формулювання доводиться перетворювати за правилами предметизації.


Дата добавления: 2015-10-02; просмотров: 64 | Нарушение авторских прав


<== предыдущая страница | следующая страница ==>
Основні етапи розвитку теорії та методики предметизації| Суть і послідовність процесу предметизаци документів

mybiblioteka.su - 2015-2024 год. (0.008 сек.)