Студопедия
Случайная страница | ТОМ-1 | ТОМ-2 | ТОМ-3
АрхитектураБиологияГеографияДругоеИностранные языки
ИнформатикаИсторияКультураЛитератураМатематика
МедицинаМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогика
ПолитикаПравоПрограммированиеПсихологияРелигия
СоциологияСпортСтроительствоФизикаФилософия
ФинансыХимияЭкологияЭкономикаЭлектроника

Картина третя. ПІДВАЛ. Усі на попередніх місцях.

Читайте также:
  1. Б. Урманченың «Салтык болыны» картинасы буенча эш
  2. Большая картина
  3. И что же, как вы думаете, данная картина пророчит?
  4. КАРТИНА ВТОРАЯ
  5. Картина вторая.
  6. Картина друга
  7. Картина друга

ПІДВАЛ. Усі на попередніх місцях.

ФІЛОФЕЙ. Я з особливим задоволенням хочу надати слово нашій таємничій незнайомці.

/ Усі дивляться на Офелію./

Шановна... Вибачте: ви не відрекомендувались. / ОФЕЛІЯ мовчить. /

МУРЗИК. Мадмуазель, якщо ви не бажаєте відкривати свого імені... принаймні, скажіть із якої ви квартири?

ПЛУТОН. І як опинились тут, у підвалі?

АНФІСА /підходить /. Голубонько, що з тобою, справді...

/ОФЕЛІЯ витирає очі хустинкою./

Ну-ну-ну... Ось і слізоньки... Не треба побиватись. А ти розкажи усе, розкажи, голубонько, і полегшає на душі. /ВедеОфелію до центру./ Добре, все буде добре...

ОФЕЛІЯ. Я Офелія... З п"ятої квартири. Все почалося з того, що я пчихнула.

ФУНТИК. О, як цікаво. Тітонько Офеліє, виходить. у ваш вше почалося з нежиті?

/Висвітлюється кімната Актриси. Затишно. чисто, багато різних барвистих афіш. перед дзеркалом чепуриться Офелія. Тепер вона без бантика./

 

Щодня причесана, щодня помита,

І навіть іменем я знаменита.

Моя господарка красива, гожа,

І навіть трішечки на мене схожа.

О, не дарма, кажу я, щоб ви знали,

Ім"ям Офелія мене назвали.

Бо я приваблива і говірлива,

Хоч дуже горда я, та милостива.

Когось, буває, можу подражнити,

І збитки інколи люблю робити,

Але, повірте, це така дрібниця,

Що сердитись на мене не годиться.

 

ГОЛОС. Офеліє, дівчинко моя...

/ Входить Актриса. На ній халат незвичайної краси./

АКТРИСА. Ах, ось де ви, підступна!.. Сидите перед дзеркалом і милуєтесь своїми дивовижними оченятами? Ах, підступна. О, підступність...

ОФЕЛІЯ. І любов! Апчхи!

АКТРИСА. Що я чую?.. / Кидається до Офелії./ Офеліє, ти

застудилась? Ти захворіла?

ОФЕЛІЯ. Ні, ні, я здорова... АПЧ-хи!

АКТРИСА. Боже!... Ти знову сиділа біля вікна? Сиділа?

ОФЕЛІЯ. Я завжди сиджу край вікна, коли чекаю на тебе.

АКТРИСА. Зараз же випий ліки! / Бере пляшечку і ложечку./

ОФЕЛІЯ. Ой-ой-ой.

АКТРИСА. Офеліє, серденько моє! Якщо ти будеш вередувати, ти ніколи не видужаєш і цим мене страшенно засмутиш. Ти ж не хочеш мене засмутити?

ОФЕЛІЯ. Не хочу.

АКТРИСА. Тоді випий ліки!

 

Дует Актриси та Офелії

 

АКТРИСА. Швидше рота розкривай, ні мур-мур.

ОФЕЛІЯ. Я не хочу ні пілюль, ні мікстур.

АКТРИСА. Не переч, бо стане гірше,

Я тобі натомість вірші

Прочитаю залюбки.

ОФЕЛІЯ. А-пчхи!

АКТРИСА. Хто не хоче ліків пити,

Той почне ураз лисіти

Від хвоста до голови.

ОФЕЛІЯ. А-пчхи!

АКТРИСА. Ширше рота розкривай, розкривай.

ОФЕЛІЯ. Менше ліків наливай, це ж не чай.

АКТРИСА. Легковажити не варто,

Тож облиш, будь ласка, жарти,

Ліки пий, не говори!

ОФЕЛІЯ. А-пчхи!..

АКТРИСА. Хто не хоче ліків пити,

Буде змушений носити

Окуляри. Ліки пий!

ОФЕЛІЯ. А-пчхи!!../ П"є ліки./

А тепер... митися.

ОФЕЛІЯ / вередує/. Ой-ой-ой.

АКТРИСА. Швиденько у ванну!

 

ОФЕЛІЯ. А можна я тут помиюся? Лапкою? АКТРИСА. Ніяких лапок. У ванну! На полиці шампунь "Есмеральда".

/ ОФЕЛІЯ виходить. / І не забудь начепити бантик!

 

/ Витягає валізу, збирає речі. Дзвінок. АКТРИСА виходить./

 

ГОЛОС. Але ж у вас і східці... Ледве піднялась.

 

/Входять АКТРИСА і бабуся ШУРА з сіточкою./

 

БАБУСЯ ШУРА. Ну, де твоя кішка, показуй.

АКТРИСА. Тс-с-с... Вона у ванній. Вмивається.

БАБУСЯ ШУРА. Хто вмивається? Кішка вмивається?

АКТРИСА. Офелія дуже акуратка кішечка.

БАБУСЯ ШУРА. Ото чудеса - кішка вмивається у ванні. Може вона і рушничком витирається.

АКТРИСА. Аякже.

БАБУСЯ ШУРА. Ти вже зібрана в дорогу?

АКТРИСА./ плаче /. Ой, важко мені, важко... Я завжди брала її з собою. І не тільки на спектаклі, а й на гастролі.

БАБУСЯ ШУРА. І на цей раз візьми.

АКТРИСА. За кордон з котами не пускають.

БАБУСЯ ШУРА. Пригляну я за твоєю Офелією. Саме тому й приїхала.

АКТРИСА. Дякую. Офелія така ніжна, така вразлива... І нежить у неї.

БАБУСЯ ШУРА. Та невже нежить буває у котів?

АКТРИСА. Не збагну, як їй сказати, як?..

 

/З ванної виходить ОФЕЛІЯ, на ній голубий бант.

 

ОФЕЛІЯ / зауважує бабусю Шуру /. Ой, добрий день вам.

АКТРИСА. Це бабуся Шура, вона поживе у нас.

ОФЕЛІЯ / плеще в долоні /. Прекрасно! Тепер у нас кожен день будуть пиріжки... / Зауважує валізу./ А це що?

/ Мовчання./

Чому ти мовчиш?..

АКТРИСА. Офеліє, дівчинко моя., я... ми... так сталося…

БАБУСЯ ШУРА / строго /. Кицю, послухай, що я тобі скажу. Господинька твоя їде за кордон. На гастролі. А з кицями за кордон не пускають.

ОФЕЛІЯ. А я? Як же я?

БАБУСЯ ШУРА. А ти зі мною побудеш. Я й пригляну за тобою, і погодую, і спати вкладу...

/АКТРИСА бере валізу./

ОФЕЛІЯ / відходить до вікна /. Нічого не говорила... мовчала... / Витирає писочок лапкою. / Така ти.

БАБУСЯ ШУРА / до актриси /. Йди вже, йди.

АКТРИСА / бабусі Шурі /. В холодильнику їжа для Офелії... Там шоколад, цукерки... /Виходить./

БАБУСЯ ШУРА. Не вередуй, кажу, не вередуй. Твоя господиня швидко повернеться. Закінчаться гастролі і повернеться... / Виймає з сітки пакуночки. / Ось що понавидумувала: кішку тістечками і цукерками годує...

/ОФЕЛІЯ непомітно виходить./

Хіба їм цукерки потрібні? Моя Мурка усе, що бачила, їла. / Виймає з сітки молоко. / Що давала я їй, те їла... / Зауважила, що Офелії немає. / Що година, то й новий клопіт... Куди це вона поділася? Невже втекла?... / Одягає пальто. / Надворі мороз!.. / Швидко виходить. / Киць-киць-киць...

 

……………………….

ПІДВАЛ. Усі на своїх місцях.

ГОЛОС Киць-киць-киць!..

КИЦЯ / Офелії /. Це вас кличуть?

ПЛУТОН. Утекла від Бабусі Шури?

/ ОФЕЛІЯ мовчить./

ФУНТИК. Вона така штарешенька, вше ходить та ходить, вше ходить та ходить.

МУРЗИК. Некрасиво усе це, некрасиво.

КИЦЯ. Дозволите слово?.. Артистка не винна. Вона зробила усе, що могла, усе!..

ФУНТИК. Тітонько Офеліє, на мою думку ви шамі винні, шамі!

ОФЕЛІЯ. Я? Чому?... Не розумію.

ПЛУТОН. І не зрозумієш.

ФІЛОФЕЙ. Почекай, Плутоне. Може й зрозуміє.

 

Ображаємось на когось,

Гейби,

Ми не бачимо вини

Своєї.

Зрадить друг - на скільки літ

У душі глибокий слід -

Слід од зради залишається,

І болить душа, печалиться,

Печалиться!

 

/ Ударяє в"гонг"./

 

Наступний!


 

КИЦЯ. Чому наступний?

ФУНТИК. А шуд?

ФІЛОФЕЙ. Цього разу суду не буде... Маленькі мешканці Велетенської планети, послухайте мене уважно. Не завжди ми судимо час. Час іноді судить нас. Настане день,і наша чарівна гостя сама усе зрозуміє... А наразі... Мурзику, тобі слово!..


Дата добавления: 2015-10-02; просмотров: 39 | Нарушение авторских прав


<== предыдущая страница | следующая страница ==>
Картина друга| Картина четверта

mybiblioteka.su - 2015-2024 год. (0.012 сек.)