Студопедия
Случайная страница | ТОМ-1 | ТОМ-2 | ТОМ-3
АрхитектураБиологияГеографияДругоеИностранные языки
ИнформатикаИсторияКультураЛитератураМатематика
МедицинаМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогика
ПолитикаПравоПрограммированиеПсихологияРелигия
СоциологияСпортСтроительствоФизикаФилософия
ФинансыХимияЭкологияЭкономикаЭлектроника

Особи, які були реабілітовані, визнаються такими, що не мають су­димості.

Стаття 80. Звільнення від відбування покарання у зв'язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку | Давність не застосовується у разі засудження за злочини проти ми­ру та безпеки людства, передбачені статтями 437—439 та частиною пер­шою статті 442 цього Кодексу. | Стаття 82. Заміна невідбутої частини покарання більш м'яким | До осіб, яким покарання замінене більш м'яким, може бути засто­соване умовно-дострокове звільнення за правилами, передбаченими стат­тею 81 цього Кодексу. | Якщо в період звільнення від відбування покарання засуджена вчи­нила новий злочин, суд призначає їй покарання за правилами, передбаче­ними у статтях 71 і 72 цього Кодексу. | Стаття 85. Звільнення від покарання на підставі закону України про амністію або акта про помилування | Законом про амністію може бути передбачено заміну засудженому покарання або його невідбутої частини більш м'яким покаранням. | Стаття 90. Обчислення строків погашення судимості | Порядок зняття судимості встановлюється Кримінально-процесуаль­ним кодексом України. | Розділ XIV |


Читайте также:
  1. Арешт не застосовується до осіб віком до шістнадцяти років, вагітних жінок та до жінок, які мають дітей віком до семи років.
  2. До спірних відносин мають застосовуватись законодавчі акти, що були чинними на час вирішення господарським судом спору зі справи.
  3. Затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину
  4. Затримання особи, що вчинила злочин, умови правомірності
  5. Знак для товарів і послуг, який є тотожним або схожим до ступеня змішування з фірмовим найменуванням іншої юридичної особи, є неохороноспроможним.
  6. Особи, засуджені до позбавлення волі за особливо тяжкий злочин, якщо вони протягом восьми років з дня відбуття покарання (основного та додаткового) не вчинять нового злочину.

 

1. Судимість є правовим наслідком засудження особи, винної у вчиненні злочину, вироком суду до кримінального покарання. За своїм змістом вона є негативним правовим статусом особи, який пов'язаний з певними цивільно-правовими і кримінально-правовими обмеженнями.

Так, цивільно-правове обмеження, встановлене у ч. З ст. 76 Конституції України, передбачає, що не може бути обраним до Верховної Ради України громадянин, який має судимість за вчинення умисного злочину, якщо ця су­димість не погашена або не знята у встановленому законом порядку.

Стаття 9 Закону України «Про громадянство в Україні» від 18 січня 2001 р. (ВВР. — 2001. — № 13. — Ст. 65) забороняє надання статусу грома­дянина України особі, яка засуджена в Україні до позбавлення волі за вчи­нення тяжкого злочину.

Не підлягають призову на військову службу у мирний час громадяни, які були засуджені до позбавлення волі відповідно до Закону України «Про за­гальний військовий обов'язок і військову службу» від 25 березня 1992 р. у редакції від 18 червня 1999 р. (ВВР. - 1999. - № 33. - Ст. 270).

В окремих законах міститься заборона щодо обіймання посади прокуро­ра, судді, виконання функцій адвоката, державного службовця, особами, що мають судимість (наприклад, Закони України «Про прокуратуру» від 5 ли­стопада 1991 р. (ЗУ. - Т. 2. - К., 1996. - С. 303); «Про статус суддів» від 15 грудня 1992 р. (ЗУ. - Т. 4. - К., 1996. - С. 13-14); «Про державну служ­бу» від 16 грудня 1993 р. (ЗУ. - Т. 6. ~ К., 1996. - С. 235); «Про громадян­ство України» від 18 січня 2001 р. (ВВР. - 2001. - № 13. - Ст. 65); «Про вибори народних депутатів України» від 18 жовтня 2001 р. (ВВР. — 2001. — № 51-52. - Ст. 265) та ін.).

2. Підставою судимості є наявність обвинувального вироку суду, який набрав законної сили, і яким особа засуджується до певного покарання. То­му такими, що не мають судимості, визнаються відповідно до ч. З ст. 88:

а) особи, засуджені вироком суду без призначення покарання; б) особи звільнені від покарання; в) особи, що відбули покарання за діяння, зло­чинність і караність яких виключена законом (див. коментар до ст. 74 КК).

Частина 4 ст. 88 КК визнає такими, що не мають судимості, також осіб, які були реабілітовані. Реабілітація означає визнання особи незаконно, не­справедливо засудженою, скасування всіх позбавлень, обмежень і поновлен­ня особи у всіх її громадянських правах та свободах (наприклад, Закон України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні» (ВВР. — 1991. - № 22. - Ст. 262).

3. Щодо кримінально-правових наслідків, то відповідно до ч. 2 ст. 88 КК судимість має правове значення у випадку вчинення нового злочину, а та­кож в інших випадках, передбачених законом України. Кримінальний закон визначає судимість як обставину, з якою пов'язуються найбільш суворі кримінально-правові наслідки для особи, яка, маючи судимість, знову вчи­нює злочин. Так, а) рецидивом злочинів, як найбільш небезпечним видом множинності, визнається вчинення нового умисного злочину особою, що має судимість за умисний злочин (ст. 34 КК); б) злочин може бути визна­но повторним, якщо судимість за перший злочин не була погашена або зня­та (ч. 4 ст. 32 КК); в) повторність злочину і рецидив є обставинами, що об­тяжують покарання (п. 1 ч. 1 ст. 67 КК); г) судимість, як правило, виклю­чає застосування до особи, що вчинила новий злочин, пільгових інститутів кримінального права, наприклад, звільнення від кримінальної відповідаль­ності (статті 45, 46, 47 КК); д) у багатьох статтях Особливої частини КК су­димість передбачається як кваліфікуюча або особливо кваліфікуюча ознака. Наприклад, хуліганство буде особливо кваліфікованим, якщо воно було вчи­нене особою, яка має судимість за хуліганство (ч. З ст. 296 КК).

4. Відповідно до ч. 1 ст. 88 КК особа визнається такою, що має судимість, з дня набрання законної сили обвинувальним вироком (частини 1, 2, З ст. 401 КПК) і до погашення або зняття судимості.

Отже, судимість поширюється на: 1) строк відбування покарання; і, крім того, 2) у випадках, передбачених законом, на певний строк після відбуття покарання. На підставі того, що протягом цього часу особа, яка має су­димість, може виправитися, можуть істотно змінитися життєві умови, по­ведінка особи, законодавець передбачає можливість припинення судимості і тим самим припинення пов'язаних з нею обмежень. Частина 1 ст. 88 нази­ває два види припинення судимості: її погашення та зняття.

5. Погашення судимості — це автоматичне її припинення, закінчення пев­них строків, за умови невчинення особою протягом строку судимості ново­го злочину.

Зняття судимості є припинення її постановою суду.

Погашення та зняття судимості є остаточними: судимість не може бути поновлена, незалежно від подальшої поведінки особи і навіть вчинення нею нового злочину.

 


Дата добавления: 2015-10-02; просмотров: 69 | Нарушение авторских прав


<== предыдущая страница | следующая страница ==>
Стаття 87. Помилування| Особи, засуджені до позбавлення волі за особливо тяжкий злочин, якщо вони протягом восьми років з дня відбуття покарання (основного та додаткового) не вчинять нового злочину.

mybiblioteka.su - 2015-2024 год. (0.006 сек.)