Поняття профілактики девіантної поведінки, її види та функції.

Профілактика девіантної поведінки молоді

Девіантна поведінка, що розуміється як відхилення від соціальних норм, придбала останнім часом масовий характер, що поставило це явище в центр уваги соціологів, педагогів, психологів, медиків, працівників правоохоронних органів.

Одна з основних причин, що викликали масове розповсюдження в молодіжному середовищі куріння, вживання алкоголю і наркотичних засобів - це зміни, що відбуваються, в країні. Французький соціолог Еміль Дюркгейм описував полягання суспільства при якому немає чіткої регуляції поведінки індивідів, а є моральний вакуум, коли колишні норми і цінності вже не відповідають новим відносинам. Цей опис повною мірою можна віднести до сучасної України.

Зважаючи на кризову ситуацію держава відвернулася від потреб підростаючого покоління. Підтвердженням тому є повсюдна доступність, дешевизна алкогольної продукції, зняття кримінальної відповідальності за вживання наркотичних речовин відсутність системи заходів в боротьбі з шкідливими звичками, як чинниками ризику.

Тенденція до відхилення від загальноприйнятих правил поведінки має давню історію, вона з'явилася одночасно із зародженням людства. Вже тоді суспільство ставило на її шляху якісь перешкоди, які утримували людей від вчинків людей, що суперечать уявленням, про правила поведінки. На перших порах такими обмеженнями сталі міфи і заборони - табу. Надалі поняття про дозволене і недозволене змінювалися, складалися інші правила. Тривалий час певні правила встановлювала релігія. Поступово, у міру розвитку людського суспільства, стали формуватися і більш стійкі правові, морально-етичні позиції людей по відношенню до девіантної поведінки.

Проводити профілактику набагато простіше, ніж надалі намагатися щось змінити. Але, на жаль, в нашому суспільстві дотепер не вживається достатньо заходам для профілактики девіантної поведінки молоді.

Існуючі соціальні проблеми (наркоманія, агресивність, алкоголізм і т.д.) примушують нас задуматися про те, чому це відбувається. Чому дитина спочатку відкрита і спрямований до добра, дорослішаючи поступово придбаває асоціальний тип поведінки. Дефіцит таких понять, як милосердя, доброта, пошана один до одного в нашому суспільстві все частіше приводить до байдужого відношення до долі дитини. У школах спостерігається зростання формального відношення до дітей, простіше стали відноситися до збільшення числа другорічників. Вчителів перестало хвилювати визначення дітей в школи-інтернати, в дитячі будинки, і навіть спец. школи і ПТУ.

Було проведено соціологічне дослідження по вживанню алкоголю і наркотиків студентами вузу і коледжу. Залучення респондентів до алкоголю походило від 5-6 років до 17 років включно. До 10 років вперше спробували 9,2% студентів; у 11-12 років - 7,6%. В 13-14 років - інтенсивність залучення збільшилася і склала 27,0%, а в 15-16 років - вже 39,3%. В 17 років вперше познайомилися з алкоголем всього 5,6% опитуваних. Основну роль в залученні підлітків і дітей до алкоголю грали питущі традиції і звичаї. В цілому, більше половини (67,7%) хлопчиків і 79,4% дівчаток з числа тих, що спожили вперше познайомилися з алкогольними напоями удома в дні свят і сімейних торжеств. Решта мотивів першого знайомства з алкоголем, курінням і наркотиками такі: "з цікавості", "за компанію з друзями", "випадково", "знічев'я".

Це говорить про необхідність вживання відповідних заходів органами охорони здоров'я, освіти і іншими зацікавленими відомствами.

Для організації і проведення профілактичної роботи серед дітей і підлітків для оперативного коректування і оцінки її ефективності необхідно постійно відстежувати ситуацію, тобто шкільні психологи повинні проводити моніторинг чинників ризику на місцях.

Дуже часто причини девіантної поведінки неповнолітніх криються в сім'ї. Сім'я є одним з найважливіших інститутів ранньої соціалізації. В сім'ї дитина засвоює найфундаментальніші, базисні цінності, норми, поведінкові стереотипи формується емоційна сфера його психіки. Дефекти раннього сімейного виховання дуже важко поправні.

Робота з сім'єю на сучасному етапі ускладнилася і вимагає нових форм і методів, нових підходів. Виховна функція сім'ї серйозно порушена, вона задавлена проблемою виживання, пошуком коштів для існування, значущість сім'ї похитнула. Відносини дітей і батьків згорнуті до мінімуму. Однією з причин цього є те, що зараз Украіна дорівнює на захід. Це неправильно, оскільки ми не схожі на них, у нас інший менталітет. На мiй погляд, це найактуальніша проблема на даний момент, зараз особливе місце займає задача зміцнення і розвитку сім'ї, як найважливішого середовища формування і виховання людини.

В залежності від способів взаємодії з реальністю та порушенням тих чи інших норм суспільства прояви девіантної поведінки поділяються на 5 видів:

Делінквентний вид девіантної поведінки - сукупність протиправних вчинків та злочинів, які не відповідають формально зафіксованим соціальним та юридичним нормам.

Адиктивний вид девіантної поведінки - поведінка, що зумовлюється залежністю від різних хибних пристрастей.

Патохарактерологічний вид девіантної поведінки - поведінка, що зумовлюється патологічними змінами характеру, що сформувалися в процесі виховання.

Психопатологічний вид девіантної поведінки - ґрунтується на психопатологічних симптомах та синдромах - це прояви тих чи інших психічних порушень та захворювань.

Ґрунтується на суперцінностях - це виявлення обдарованості, таланту, геніальності в якійсь сфері діяльності, які виходять за рамки звичайного, нормального сприйняття.

Функції девіації. Девіантна поведінка може також сприяти ефективному функціонуванню суспільства. По-перше, девіації здатні посилювати підпорядкування нормам. По-друге, не виражаються у твердих правилах або зводах законів. Згідно з положенням Е. Дюркгейма, щоразу, коли члени групи засуджують якийсь акт як відступ від норми, вони яскравіше окреслюють контури того, що вважається нормою. Їх негативна реакція недвозначно вказує, яке поведінка є неприйнятною для «колективної свідомості». Американський соціолог Кай Т. Еріксон зазначає, що однією з примітних рис, властивим органам контролю, є реклама їх діяльності. Колись порушників правопорядку карали на ринковій площі на очах у натовпу народу. Зараз ті ж результати досягаються за допомогою засобів масової інформації, широко висвітлюють кримінальні процеси і вироки суду. По-третє, привертаючи увагу до порушників норм, група може зміцнити саму себе. Спільний ворог викликає загальні почуття і посилює групову солідарність. При цьому виникають емоції розпалюють пристрасті і зміцнюють зв'язки між людьми «нашого типу». Тертя і антагонізми між внутрішніми і зовнішніми групами допомагають підкреслити кордону між групами і групову приналежність. Точно так само кампанії проти відьом, зрадників, збоченців, злочинців консолідують соціальні зв'язки між «хорошими людьми». Наприклад, Еріксон показав, що члени пуританської громади, відчувши загрозу своїй безпеці, навмисно ініціювали «хвилі злочинів» і істерію «полювання на відьом», щоб відвести біду від своєї громади і заново окреслити групові кордону.
По-четверте, девіація є каталізатором соціальних змін. Кожне порушення правила служить застереженням, що соціальна система функціонує неправильно. Звичайно, політична еліта не може розглядати високий рівень грабежів як сигнал того, що грабежі слідують легалізувати, а суспільні блага перерозподілити. Однак цей факт говорить про те, що в суспільстві безліч незадоволених людей, що інститути соціалізації молоді не справляються зі своїм завданням, що співвідношення соціальних сил знаходиться під питанням, а моральні принципи суспільства потребують перегляду. Таким чином, девіація часто служить поштовхом для визнання необхідності внесення змін у соціальну систему. Можна сказати, що це заклик до перегляду старих норм і одночасно нова модель.

Дата добавления: 2015-10-02