Тема: Методи і прийоми навчання української літератури

Роль і місце методів у навчально-виховному процесі визначається тим, що вони:

а) забезпечують набуття знань, вмінь самостійно працювати з книгою, спостерігати, експериментувати;

б) забезпечують розвиток пізнавальних здібностей учня: пам’яті, уваги, зосередженості, цілеспрямованої уваги;

в) виховання допитливості, інтересу до пошукового пізнання;

г) формування світогляду, позитивних моральних якостей.

Ці якості можна охарактеризувати як загальнодидактичні, бо вони притаманні методам вивченням усіх шкільних предметів.

Специфіка методів викладання літератури зумовлюється особливостями самого предмета вивчення, природою літератури, як вияву образного мислення “художнього пізнання”.

Метод і прийом як способи навчальної діяльності.

Метод лекції прийоми

Учитель передає за допомогою слова; це так звана ступінчаста лекція
Метод роботи з книгою

Труднощі у дотриманні цієї вимоги зумовлені тим, що існує багато класифікацій методів навчання у дидактиці:

- за джерелами передачі і характером сприйняття інформації (І. Петровський);

- за дидактичними завданнями (М.Данилов);

- в залежності від рівня активності і характеру пізнавальної діяльності (М. Скаткін, І. Лернер);

- за сполученням, співвідношенням методів навчання і методів учіння (М. Махмутов);

- за видами навчальної діяльності (М. Бабанський).

Методи навчання літературі почали обґрунтуватись уже у минулому (19 столітті (В. Стоюнін, В. Водовозов, В. Острогорський). На перше місце серед методів навчання В. Стоюнін висував бесіду, В. Водовозов – самостійну роботу учнів над текстом художнього твору, В. Острогорський надавав перевагу лекції, бо живе слово вчителя, на його думку, найбільшою мірою здатне вплинути на учнів, викликати в них живий інтерес до творів.

У ХХ ст. значні доробки у галузі методів вивчення літератури залишили В.В. Голубков, М.О. Рибникова, Ф.Ф. Бугайко, М.І. Кудряшов, О.Р. Мазуркевич.

В.В.Голубков виділяє:

1. Лекційний метод.

2. Метод літературної бесіди.

3. Метод доповідей і творів.

Мазуркевич О.Р. виділяє:

1. Метод читання.

2. Літературну бесіду.

3. Лекцію з літератури.

Класифікація М.І.Кудряшова:

1. Метод творчого читання.

2. Репродуктивний метод.

3. Евристичний метод.

4. Дослідницький метод.

1. Метод творчого читання. М.Кудряшов підкреслював, що на уроках літератури неможливо всю роботу над твором перенести у площину логічних суджень. Види навчальної діяльності для цього методу – читання твору вдома, в класі, прослуховування твору, художня розповідь, переказ твору, складання читацьких відгуків. Таким чином, метод творчого читання не годиться лише до читання твору. В нього вкладається далеко ширший зміст.

2. Репродуктивний – орієнтує на запам’ятання учнями відповідної інформації. Наприклад, слухаючи учителя, учні пишуть конспект, складають план, тези лекції, таблиця.

3. Евристичний – реалізується через систему запитань і завдань, які націлюють учнів на те, щоб на основі спостережень, аналізу явищ і фактів зробити самостійні висновки, узагальнення (евристична бесіда).

4.Дослідницький метод стимулює розумову активність дітей, прищеплює їм вміння і навички. Різкий рівень самостійності учнів: самостійний аналіз творів, краєзнавчі дослідження, самостійна оцінка спектаклю, зіставлення літературного твору з його екранізацією.

Найпоширенішими є методи: лекції, бесіди, самостійної роботи.

Лекція – метод усного викладу навчального матеріалу, вона застосовується у старших класах, тому що тривалий репродуктивний виклад матеріалу потребує від учнів певних навичок його сприйняття.

Лекція – “один із найекономніших способів передачі інформації, за короткий час можна охопити значний за обсягом матеріал, викласти його послідовно, аргументовано, доказово, зробити певні висновки. Живе слово вчителя захоплює учнів логікою думки, емоційною пристрастю”

Є.Пасічник називає такі недоліки:

- утруднений зворотній зв’язок учителя і учнів;

- утруднення процесу індивідуальної роботи з учнями;

- пасивність учнів під час набуття знань;

- мала ефективність формування певних навичок.

Велику роль при репродуктивному викладанні матеріалу відіграє не тільки зміст, а і структура подачі матеріалу, його дозованість, темп, прийоми активізації сприйняття, уваги учнів, творча манера педагога. Треба постійно пам’ятати, що настрій вчителя, його збудженість дуже впливає на учнів. Отже, урівноваженість, людяність, оптимістичний настрій, позитивне ставлення до учнів і навчального матеріалу є важливими умовами ефективності лекції.

Лекція як навчальний метод є виправданою, коли треба подати об’ємний чи складний матеріал. Тому найчастіше цей метод застосовується під час вивчення оглядових тем, де дається характеристика літературної епохи, її літературні напрями, при освітленні життєвого і творчого шляху письменника.

Наприклад, у 9 класі є оглядова тема: “Нова українська література 40-60 років ХІХ ст.”

1. Робота починається з визначення мети.

2. Далі вчитель визначає зміст лекції, який реалізується у її плані,

3. За планом-продумати і законспектувати.

4. Конспект уроку, на якому застосовується метод лекції, повинен містити не тільки її зміст, а й передбачати прийоми активізації мислення учнів, тому до уроку треба пропонувати такі домашні завдання, які б допомогли вчителю і учням на уроці.

5. Домашні завдання до лекції:

- індивідуальні;

- групові;

- для всього класу

Основні вимоги до шкільної лекції:

1. Використання найновішої наукової інформації та стимулювання розвитку розумових сил учнів;

2. Науковість змісту та його національна спрямованість;

3. Сконденсованість змісту;

4. Раціоналізм методики лекції, прийоми осмисленого сприйняття її змісту;

5. Інструктивно-методичний характер лекції, цілеспрямоване стимулювання самостійної роботи;

6. Зв’язок лекції з минулими уроками;

7. Використання найновіших здобутків європейської педагогіки;

8. Непідробний інтерес учителя до теми лекції;

9. Орієнтовна структура лекції;

10. Поєднання логічного з емоціональним.

На сучасному уроці літератури дуже великого поширення набула бесіда.

Бесіда – розмова, обмін думками, доповідь з участю слухачів у обміні думками, співбесіда.

Бесіда як один з найефективніших методів в усій системі навчання, а не лише в позакласній роботі, вперше застосована Х.Д. Алчевською. Оскільки вона розглядала бесіду як навчальний метод саме на уроці літератури, то на відміну від своїх попередників, детально розробляла і суворо контролювала її зміст.

Як навчальному методу – бесіді – за думкою авторів, характерний:

- значний вплив на розумовий і моральний розвиток слухачів за короткий час;

- особливо тісне зближення учителя з учнями, найповніше розкриття внутрішнього світу представників обох сторін;

- спільні точки зіткнення, зростання морального зв’язку.

В.В.Данилов

- активне здобуття учнями знань, розвиток їх ініціативи;

- розвиток критичного мислення в художній формі;

- підготовка до самостійного викладу засвоєного матеріалу, створення ситуації, коли учень говорить власними словами, висловлює свою думку;

- підготовка до письмових робіт (висловлення самостійної думки, удосконалення композицій твору, послідовності викладу матеріалу)

Н.Ф.Сумцов

- виховання любові до предмета вивчення;

- розвиток творчих здібностей.

Метод бесіди застосовується на всіх етапах засвоєння навчального матеріалу: на початку вивчення теми (вступна бесіда), в процесі аналізу твору (евристична, з’ясувальна, узагальнююча), під час підсумкової роботи (заключна бесіда). Заключні бесіди можуть бути провідним методом на підсумкових уроках за творчістю конкретних авторів, певним періодом літературного процесу. Якщо на вступних заняттях вступна бесіда допомагає активізувати знання шляхом повторення вивченого раніше, залучення матеріалу з інших шкільних предметів, готує до сприймання і усвідомлення змісту нової теми, то під час викладу нового матеріалу, вона виконує суто навчальну функцію. Надає вчителеві можливість працювати з учнями індивідуально.

У результаті заключної бесіди учні самостійно формулюють висновки, готуються до практичного застосування набутих знань, є практикою практичного літературного аналізу, практикою зв’язного мовлення, практикою спілкування. В процесі бесіди виявляється особистість і вчителя і учнів, розвиваються їх творчі здібності, формуються морально-естетичні погляди.

Бесіда – ефективний навчальний і виховний метод. “Проте і бесіда, – читаємо у Є.Пасічника, якщо навіть учитель дотримуватиметься всіх вимог, що ставляться до неї, не має права на універсалізацію.

Матеріал, який зовсім незнайомий учням, учитель не може подати методом бесіди. Активність виникає лише на базі знань, тому не завжди можна вести роботу “устами дітей”. До того ж ігнорування живого слова вчителя також негативно відбивається на навчальному процесі.

Важливою умовою успішного вивчення учнями художньої літератури є інтенсифікація самостійної роботи. Цій проблемі присвячує посібник Борис Ількович Степанишин.

Існує багато ефективних форм самостійної роботи, які спрямовані на глибоке осмислення учнями літературних явищ, розвиток творчих здібностей,відтворюючої уяви, пам’яті. Семінарські заняття: учні знайомляться з літературознавчими дослідженнями, готують реферати.

Але, як зазначає Є.Пасічник, – самостійна робота дає належний ефект тоді, коли вона розумно спрямовується вчителем і поєднується з іншими навчальними методами.

Від чого залежить вибір методів?

1. Від характеру матеріалу.

2. Від мети і завдань уроку літератури.

3. Вікових особливостей учнів, класного колективу..

4. Бюджету часу.

5. Творчої манери вчителя.

Існує фундаментальна система методів:

1. Загальні методи – монологічний. діалогічний, евристичний, ілюстративний, дослідницький;

2. Навчальні методи – репродуктивний. творчий, практичний, частково пошуковий. пошуковий, спонукальний;

3. Методи учіння – інформаційний, пояснюючий, інструктивний, стимулюючий.

Треба пам’ятати, що універсальних методів немає Пасічник Є.А. відзначав: “Кожен з методів має свої переваги і свої обмеження. Одна і та ж мета може бути досягнута різним варіативним сполученням методів, тобто вони мають комплексні можливості”.

Розділ 2: Навчальні освітні і виховні завдання уроків літератури

Дата добавления: 2015-10-24