Студопедия
Случайная страница | ТОМ-1 | ТОМ-2 | ТОМ-3
АрхитектураБиологияГеографияДругоеИностранные языки
ИнформатикаИсторияКультураЛитератураМатематика
МедицинаМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогика
ПолитикаПравоПрограммированиеПсихологияРелигия
СоциологияСпортСтроительствоФизикаФилософия
ФинансыХимияЭкологияЭкономикаЭлектроника

Організаційне проектування

ОРГАНІЗАЦІЯ ЯК СИСТЕМА | Класифікація організацій | Еволюція соціальних організацій | Статика та динаміка організаційних систем. Динамічна організація | Принципи статичного та динамічного стану організації | Порівняльний аналіз принципів дії динамічних і статичних організацій | Організація і управління | Система управління організацією | ОРГАНІЗАЦІЙНА КУЛЬТУРА | Класифікація організаційної культури |


Читайте также:
  1. ДОВІДКОВІ ДАНІ ДЛЯ ПРОЕКТУВАННЯ
  2. ОСНОВИ ПРОЕКТУВАННЯ ЕЛЕКТРОМЕХАНІЧНИХ СИСТЕМ
  3. Проектування дидактичного процесу з
  4. Теорія механізмів і машин (ТММ) - наука про загальні методи дослідження властивостей ме­ханізмів і машин та проектування їхніх схем.

6.1. Сутність організаційного проектування.

6.2. Універсальні погляди на проект організації.

6.3. Етапи організаційного проектування.

6.4. Методи проектування організації.

6.5. Чинники проектування організації.

6.1. Сутність організаційного проектування

Радикальні зміни у сфері функціонування організаційних систем привели до істотного зростання організаційного чинни­ка, визначивши особливу важливість організаційного проек­тування як методу формальної організації цілісних систем. У зв'язку з цим зазначимо, що жодна з нових (модернізованих) форм цілісних утворень в різних сферах суспільного буття людства — економіці, політиці, освіті, культурі, науці, війсь­ковій справі та інших — не зможе досягти свого кінцевого вті­лення без проведення організаційного проектування. Іншими словами, будь-які організаційні нововведення структурного та процесуального характеру є, насамперед, продуктами органі­заційного проектування.

 

Проектування організації, що забезпечує встановлення взаємодії між членами організації з урахуванням виконаних ними робіт, виявляється в статичному вигляді як структура організації та в динамічному вигляді як процеси, що протіка­ють в організації.

13-8-902

Вітчизняні та зарубіжні економісти по-різному визначають організаційне проектування. Проте різні позиції не тільки не суперечать одна одній, а навпаки, доповнюють творчий та но­ваторський характер цього виду діяльності.

Поняття "проектування" значно змістовніше, ніж близькі до нього за значенням поняття "конструювання" та "плануван­ня". Проектування (від лат. ргоіесШв — кинутий вперед) — процес створення проекту, прототипу, прообразу передбачува­ного або можливого об'єкта, стану. На відміну від конструю­вання воно полягає в описі не тільки технічних аспектів май­бутнього об'єкта, його складу та властивостей, але і економіч­них, соціальних, організаційних аспектів модельованих сис­тем.

На думку А. Радугіна, організаційне проектування — це процес знаходження відповідності між ключовими елемента­ми організації (структура, люди, завдання, системи рішень та заохочень, а також неформальна організація і культура) та її стратегією, яке приводить до успіху. Організаційне проекту­вання — це процес, який має дискретний характер і безліч аль­тернативних напрямів розвитку.

О. Віханській, А. Наумов зазначають[9], що організаційне проектування повинне враховувати не тільки зміну внутріш­ніх чинників, але також стан і розвиток зовнішнього середо­вища організації. Таким чином, структура організації має си­туативний характер та модифікується відповідно до зміни си­туації. Дж. Гелбрейт визначив проектування організації як постійний пошук найбільш ефективного поєднання організа­ційних змінних. Чинники, які впливають на цей процес мають ситуативний характер.

Б. Мільнер дає таке визначення: "Організаційне проекту­вання як функція організації полягає в розробці таких органі­заційних елементів і відносин в створюваній (модельованій) системі, за реалізації яких організаційне ціле, що виникло, ха­рактеризувалося б високою надійністю, стійкістю та економіч­ністю"[10].


Цілі організаційного проектування:

• створення нової системи;

• часткове удосконалення наявної організаційної сис­теми;

• радикальне перетворення наявної організаційної сис­теми.

Організаційна система є сукупністю двох частин:

1) механізму внутрішнього функціонування, який вклю­чає елементи, необхідні для процесу управлінської та виробни­чої діяльності (функціональні й організаційні структури, по­ложення про відділи і служби, посадові інструкції, виробниче устаткування, комп'ютерну та організаційну техніку, офісні меблі, мережі зв'язку і систему документообігу);

2) механізму відносин із зовнішнім середовищем, який містить елементи, необхідні для формування сприятливого ді­лового поля зовнішніх відносин організації (законодавчі акти, домовленості, контракти, угоди).

Системи, виступаючи об'єктами проектування, надають йому ознак комплексності та системної цілісності. З погляду визначення місця цього етапу в системі організаційної діяль­ності проектування може розглядатися як підготовка дії або продукту, тобто підготовча дія, що є осмисленням того, що го­тується.

У зв'язку з цим у процесі проектування потрібно визначити необхідні пропорції між елементами системи, здійснити їх просторове розміщення, регламентувати функціонування в часі, встановити найбільш раціональні варіанти зв'язків і від­носин.

У структурному плані організаційне проектування розріз­няється залежно від об'єкта за орієнтацією: на створення нової системи; на часткове удосконалення або на її радикальні пере­творення.

Проектування організаційної системи, як процес створен­ня прообразу майбутньої організації, має включати не лише опис організації на початковому моменті її життєдіяльності, але й прогноз її подальшого розвитку. Особливе місце в цьому процесі відводиться формуванню організаційної структури.

13*
 

Процес проектування організації має базуватись на таких принципах: коректне формулювання цілей та підцілей органі­
зації, що проектується, з урахуванням їх актуальності, новиз­ни та можливостей практичної реалізації; обов'язкове визна­чення завдань, без вирішення яких цілі організації неможливо реалізувати; обґрунтований розподіл функцій, прав та відпо­відальності по вертикалі управління; виявлення всіх необхід­них зв'язків та відносин по горизонталі з метою координації діяльності функціональних ланок та допоміжних служб; опти­мальне співвідношення централізації та децентралізації управ­ління.

У процесі проектування організації іноді виникає потреба у корегуванні вже діючих структур організації. В більшості ви­падків рішення про корегування структури організації прий­мається вищим керівництвом. Слід зауважити, що значні за масштабом перетворення в організації не варто починати доти, доки не з'являться для цього серйозні причини (зміна зовніш­ньої економічної та політичної ситуації, незадовільне функціо­нування організації, перевантаження керівної ланки, зміна технологій управління, необхідність перерозподілу прав та функцій, відсутність перспектив розвитку). Внесення корек­тив в організаційну структуру має супроводжуватись система­тичним аналізом функціонування організації та вивченням середовища, що її оточує, з метою виявлення проблемних зон. Залежно від конкретних обставин зміни в структурі організа­ції можуть бути частковими або радикальними. Однією з форм корегування організаційної системи є реорганізація.

Безпосереднім механізмом реалізації проекту організацій­ної системи є організування, що передбачає формування струк­тури організації. В процесі організування відбувається оціню­вання організаційної структури за низкою критеріїв: еконо­мічністю, оптимальністю, оперативністю та надійністю.

6.2. Універсальні погляди на проект організації

Розрізянють два підходи до проектування організації: бю­рократичний (механістичний) та біхевіористичний (органіч­ний).

Ці підходи займають важливе місце не тільки в теорії та практиці управління, але і в теорії організації. Вже самі назви — механістичний та органічний — відображають основні риси цих підходів. Застосування терміна "механістичний" до ор­ганізації використовується для того, щоб показати, що систе­ма спроектована на зразок машинного механізму, призначено­го для продуктивних операцій. Термін "органічний" надає ор­ганізації важливості живого організму, вільного від недоліків механістичної структури.

Бюрократична (механістична) модель. За нею структура організації спирається на систему формальної влади. Виокрем­люють такі риси бюрократичної організації: наявність чіткого розподілу рівнів та посад, призначення на які має відбуватися на основі експертного висновку; основою організації є логічна схема розвитку, яка забезпечує єдність у виконанні завдань; організація має усталену ієрархію посад; менеджери дотриму­ються певної дистанції щодо підлеглих; прийняття на роботу та кар'єра в організації спираються на фахову підготовку. З та­кими характеристиками організація може діяти ефективно в умовах, коли використовується рутинна технологія (низька невизначеність того, коли, де і як виконувати роботу) та є не­складне і нединамічне зовнішнє оточення.

У бюрократичній моделі закладено потенціал прояву за певної ситуації таких негативних явищ, як жорсткість, неком­петентність, тяганина, неефективність та безглуздість правил. Свої переваги (універсальність, передбачуваність та продук­тивність) бюрократична система може реалізувати за таких умов: відомі загальні цілі та завдання організації; робота в ор­ганізації може ділитися на окремі операції; загальна мета ор­ганізації має бути достатньо простою, щоб можна було реалізу­вати її на основі централізованого планування; виконання ро­боти індивідом може достовірно вимірюватися; грошова вина­города мотивує працівника; влада керівника визнається як законна.

Біхевіористична (органічна, поведінкова) модель. Ця мо­дель з'явилася в контексті функціонування школи міжлюд- ських відносин. Вона ґрунтується на розвитку груп в організа­ції та процесів людських взаємовідносин. Процес визначення цілей є децентралізованим та полягає в груповій відповідаль­ності. Процес комунікації передбачає вільний рух інформації в організації. Процес прийняття рішень відбувається на всіх щаблях організації через групове обговорення.

Поняття "органічний підхід" вперше ввели Т. Барнс та Д. Стакер у книзі "Управління інноваціями" (1961 р.). За їх визначенням, органічною є така структура, яка більшою мірою базується на бригадній роботі, володіє гнучкістю та менше пов'язана з правилами, характерними для традиційної ієрар­хічної побудови управління. У пізніших роботах органічну структуру стали розглядати як модель, яка може істотно впли­нути на розвиток економіки.

Органічний підхід до проектування організації характери­зується слабким або помірним використанням формальних правил і процедур, децентралізацією, гнучкістю структури влади та невеликою кількістю рівнів ієрархії. Цей підхід де­монструє свою ефективність в умовах, коли використовується нерутинна технологія (висока невизначеність того, коли, де і як виконувати роботу) і є складне та динамічне зовнішнє ото­чення. Характеристики і умови ефективного застосування ме­ханістичного та органічного підходів у проектуванні організа­ції представлено в табл. 6.1.

Органічний підхід дає змогу організації краще взаємодіяти з новим оточенням, швидше адаптуватися до змін. Якщо ме­ханістичний підхід орієнтує організацію на високі структуро- вані ролі, то опис роботи за органічного підходу може склада­тися всього з однієї фрази: "Робіть те, що ви вважаєте за необ­хідне для виконання роботи". За органічного підходу через відсутність ясних оцінок та стандартів працівником більше рухає самомотивація та внутрішня винагорода, аніж чітко розроблена система формального контролю.

Таблиця 6.1. Характеристика та умови ефективного використан­ня механістичного та організаційного підходів до проектування ор­ганізації
Показник Механістичний тип організації Органічний тип організації
Характеристика Вузька спеціалізація праці Широка спеціалізація праці
Робота за правилами Мало правил та проце­дур
Чіткі права і відпові­дальність Амбіційна відпові­дальність
Ясність в рівнях ієрар­хії Рівні управління не­чіткі
Об'єктивна система винагороди Суб'єктивна система винагороди
Об'єктивні критерії відбору кадрів Суб'єктивні критерії відбору кадрів
Відносини формальні і мають офіційний ха­рактер Відносини неформаль­ні і мають особистіс- ний характер
Умови Нескладне, стабільне оточення Складне, нестабільне оточення
Цілі і завдання відомі Невизначеність цілей та завдань
Завдання чіткі і підда­ються поділу Завдання не мають чітких меж
Завдання прості і зро­зумілі Завдання складні
Роботу можна виміря­ти Роботу виміряти складно
Оплата праці мотивує Мотивація потреб вер­хнього рівня
Визнається наявна влада Авторитет влади за­войовується

 

6.3. Етапи організаційного проектування

Проектування як процес складається з функціонально по­в'язаних етапів зі створення проекту:

• передпроектні роботи;

• технічне проектування;

• робоче проектування.

На перед проектному етапі передбачається проведення прикладних досліджень, аналіз можливих варіантів вирішен­ня проектних завдань, здійснення підготовки початкових да­них, тобто встановлення цілей, завдань, об'єктів та обсягів робіт, проведення розрахунків щодо наявності необхідних ре­сурсів на їх виконання, визначення складу виконавців, підго­товка технічного завдання, проведення попереднього оціню­вання ефективності проектних рішень.

На етапі технічного проектування передбачається обґрун­тування остаточного комплексу організаційних рішень, що дає повне уявлення про організаційні нововведення, які передба­чаються в модельованій або знову проектованій системі.

На етапі робочого проектування здійснюється випуск пов­ного комплекту робочої документації; завершує весь комплекс робіт з проектування експертиза організаційних проектів.

У найбільш загальному вигляді стосовно виробничих сис­тем організаційний проект включає такі розділи.

1. Загальносистемний опис об'єкта проектування: загаль­на характеристика; виробнича й організаційна структури; чи­сельність персоналу; оцінювання ефективності проектних рі­шень.

2. Організаційні рішення, що належать до підсистеми ви­робництва: виробничий процес у просторі; виробничий процес у часі; розподіл праці в основному, допоміжному та обслугову­ючих виробництвах; форми організації праці; організація об­слуговування робочих місць; рівень механізації й автоматиза­ції праці; заходи з безпеки.

3. Організаційні рішення, що належать до управляючої підсистеми в цілому: структура; методи управління; техноло­гії управління; комунікації; чисельність та склад персоналу; функціональний розподіл праці.

4. Організаційні рішення, що належать до окремих функ­цій управління: техніко-економічне, оперативно-виробниче планування і управління; лінійне управління; матеріальне за­безпечення; маркетинг; облік; обслуговування.

5. Організаційні рішення, що належать до підготовки ви­робництва: технічні, економічні, організаційні, соціальні ас­пекти на різних етапах створення та освоєння нововведень.

6. Організаційні рішення за п. 1—5, що належать до струк­турних підрозділів нижчого рівня.

Представлені розділи та склад організаційного проекту мо­жуть бути деталізовані за окремими завданнями і процедура­ми відповідно до конкретних умов проектування. Наприклад, організаційні рішення, що належать до побудови виробничого процесу в просторі і часі, при подальшій конкретизації вклю­чають проектування будівель, споруд, виробничих приміщень, розміщення устаткування, схем побудови виробничих та ін­формаційних потоків. При проектуванні організаційних рі­шень за окремими функціями управління деталізується опис кожної функціональної підсистеми, розробляються положен­ня про підрозділи, їх структура та штатний розпис, рекоменда­ції щодо технологій ухвалення рішень методами обробки ін­формації.

Зрозуміло, наведений як приклад зміст організаційного проекту не є обов'язковим для виконання. Він може бути змі­нений залежно від конкретизації цілей проектування, умов функціонування системи, складності, новизни, галузевої при­належності об'єктів проектування. Але основний принцип під­ходу залишається, і зміст його зводиться до того, що об'єктивна необхідність організаційного проектування існує в набагато більших обсягах, аніж це вважається сьогодні, і цей вид ор­ганізаційної діяльності повинен здійснюватися комплексно, системно, охоплюючи широкий спектр цілеспрямованих за­ходів, а не розрізнені, локальні заходи.

У процесі проектування структури організації виділяють три етапи.

1. Аналіз організаційної структури, що діє. Він поклика­ний встановити, якою мірою вона відповідає вимогам, що ви­суваються до організації, тобто наскільки організаційна струк­тура є раціональною з погляду встановлених критеріїв оціню­вання.

До критеріїв оцінювання зазвичай відносять принципи управління:

• співвідношення між централізацією і децентралізацією;

• обсяг контрольних функцій, встановлений для кожного рівня управління; аналіз і оцінка апарату управління (кіль­кість співробітників, наявність елементів дублювання, роз­поділ повноважень та відповідальності);

• аналіз функцій управління (способи і технологія ухва­лення управлінських рішень, принципи і методи мотивування працівників);

• оцінювання діяльності (зміна технології, поглиблення міжорганізаційної співпраці, впровадження інновацій).

У результаті аналізу виявляються недоліки, з'ясовуються причини дуже повільного підвищення ефективності управ­ління.

2. Проектування організаційних структур. Соціальна ор­ганізація — надзвичайно складна система, що включає низку підсистем: виробничу (технологічну), економічну, соціальну, інформаційну, адміністративну. Одні підсистеми піддаються раціональному проектуванню, а інші (наприклад, соціально- психологічна) внаслідок великої кількості змінних, які не можна описати тільки раціональними величинами, вимагають діалектичного підходу до якісного та кількісного опису їх фун­кцій і завдань. Цим пояснюється специфіка проектування ор­ганізаційних структур управління. Її сутність полягає в кіль­кісно-якісному підході до оцінювання організаційних струк­тур, поєднанні формалізованих методів із суб'єктивною діяль­ністю керівників, фахівців і експертів з вибору та оцінювання найкращих варіантів організаційних проектів.

3. Оцінювання ефективності організаційних структур ви­ходячи з рівня реалізації завдань, надійності та організованос­ті системи управління, швидкості й оптимальності рішень, що ухвалюються.

6.4. Методи проектування організації

Вдосконалення управління і підвищення ефективності діяльності організації залежать від розвитку методів проекту­вання організаційних структур. Це пов'язано з такими момен­тами:

• у нових умовах не можна оперувати старими організа­ційними формами, які не задовольняють вимоги ринкових від­носин;

• у сферу управління неможливо переносити закономір­ності управління технічними системами;

• під час створення структури варто спиратися не тільки на досвід, аналогію, інтуїцію, але і на наукові методи організа­ційного проектування;

• у процесі проектування складного механізму — механіз­му управління — слід покладатися на фахівців, що володіють методологією формування організаційних систем.

Специфіка проблеми проектування організаційної структу­ри управління полягає в тому, що вона не може бути адекватно представлена у вигляді завдання формального вибору найкра­щого варіанта організаційної структури за чітко сформульова­ним критерієм оптимальності. Ця проблема має багатокри- терійний характер. Тому вона може бути вирішена на основі поєднання наукових методів аналізу, оцінювання, моделюван­ня організаційних систем із суб'єктивною діяльністю відпові­дальних керівників, фахівців та експертів з вибору і оцінюван­ня найкращих варіантів організаційних рішень.

Проектування організаційних структур управління здійс­нюється на основі таких основних методів: аналогій, експерт­ного, структуризації цілей та організаційного моделювання.

Метод аналогій передбачає використання досвіду проекту­вання структур управління в аналогічних організаціях та ви­роблення типових структур управління в різних видах органі­зацій, визначення різних меж, умов і механізму застосування. Необхідно підкреслити, що типові організаційні структури по­винні мати варіативний характер, що передбачає можливість коректування, відхилення у разі зміни умов, в яких діє органі­зація.

Експертний метод базується на вивченні рекомендацій та пропозицій експертів і досвідчених управлінців-практиків. Мета цього методу — виявити специфічні особливості роботи апарату управління, можливі недоліки в діяльності різних ла­нок організаційних структур, обґрунтовані рекомендації з їх удосконалення. На основі опитування експертів здійснюються діагностичний аналіз організаційних структур організацій, що діють, та їх оцінювання. Визначаються основні наукові принципи формування організаційних структур з урахуван­ням конкретних ситуацій та умов діяльності.

Метод структуризацїі цілей передбачає вироблення сис­теми цілей організації, включаючи їх кількісне та якісне фор­мулювання, подальший аналіз організаційних структур з по­гляду їх відповідності системі цілей. У процесі його застосу­вання виконуються такі етапи: розробка системи цілей; екс­пертний аналіз пропонованих варіантів організаційної струк­тури; складання таблиць повноважень та відповідальності за досягнення мети як кожним підрозділом, так і за комплексни­ми поліфункціональними видами діяльності, де конкретизу­ються межі відповідальності (матеріальні ресурси, виробничі, інформаційні процеси), визначення конкретних підсумків, за досягнення яких встановлюється відповідальність, повнова­жень, якими наділяються відповідні органи управління.

Метод організаційного моделювання є розробкою формалі­зованих математичних, графічних, машинних та інших відоб­ражень розподілу повноважень і відповідальності в організа­ції, що є базою для побудови, аналізу й оцінювання різних варіантів організаційних структур за взаємозв'язком їх змін­них. Виділяють такі основні типи організаційних моделей:

• математико-кібернетичні моделі ієрархічних управлін­ських структур, що описують організаційні зв'язки і відноси­ни у вигляді математичних рівнянь та нерівностей (моделі ба- гатоступінчатої оптимізації);

• графоаналітичні моделі організаційних систем, що є ме­режевими, матричними і іншими табличними та графічними відображеннями розподілу функцій, повноважень, відпові­дальності, організаційних зв'язків (матриці розподілу повно- важень і відповідальності);

• натурні моделі організаційних структур і процесів, що полягають в оцінюванні їх функціонування у реальних органі­заційних умовах (експерименти);

• математико-статистичні моделі залежностей між почат­ковими чинниками організаційних систем та характеристика­ми організаційних структур (регресивні моделі залежності по­казників спеціалізації, централізації, стандартизації управ­лінських робіт за типом організаційних завдань та інших ха­рактеристик).

Процес організаційного проектування має базуватися на системі методів, які використовуються з урахуванням етапів проектування і організаційної ситуації, що складається. У про­цесі проектування організаційних структур управління ор­ганізацією вирішуються такі завдання:

• визначення типу структури управління;

• уточнення складу та кількості підрозділів за рівнями управління;

• визначення чисельності управлінського персоналу;

• визначення характеру підпорядкованості між ланками організації;

• розрахунок витрат на утримання апарату управління.

Вибір методу вирішення певної організаційної проблеми

залежить від її характеру, а також від можливостей для прове­дення відповідного дослідження.

6.5. Чинники проектування організації

У нових умовах до проектування організаційних структур необхідно широко використовувати системний підхід. Він пе­редбачає врахування зовнішніх і внутрішніх чинників оточен­ня організації. Як показують дослідження, ці чинники мають ситуативний характер і поділяються на п'ять груп (рис. 6.1): стан зовнішнього середовища; технології діяльності в органі­зації; стратегічний вибір керівництва організації щодо її цілей; поведінка працівників; розмір.

Зовнішнє середовище характеризується складністю і дина­мізмом. Складність зовнішнього оточення визначається кіль­кістю чинників, які впливають на проектування організації. Динамізм зовнішнього оточення характеризується тим, як швидко змінюються чинники, що впливають на проектування організації.

Двовимірна класифікація чинників зовнішнього середови­ща дає змогу виявити чотири типи ситуацій, кожна з яких співвідноситься з тим або іншим видом бізнесу (рис. 6.2).

Квадрант 1. Ситуація характеризується низькою невизна­ченістю і є сприятливою для керівництва організації. Зовніш­нє середовище не робитиме багато сюрпризів, і працівники безумовно дотримуватимуться прийнятих в організації полі­тики та процедур. Від керівників не вимагається високого рів­ня підготовки, тривалого навчання, великого досвіду.

Квадрант 2. Ситуація характеризується помірною неви­значеністю. Вона є більш напруженою для керівництва органі­зації. Високий ступінь складності зовнішнього оточення вно­сить елемент значного ризику до процесу ухвалення рішень. Керівники в цій ситуації потребують серйозної підготовки і на­явності досвіду.

Квадрант 3. Ситуація характеризується помірно високою невизначеністю. Вона вимагає від керівництва і самої організа­ції достатньої гнучкості. Це необхідно в зв'язку з частою змі­ною характеру взаємодії з чинниками зовнішнього середови­ща. Проте врахування і аналіз чинників дають змогу керівни­кам справлятися з ситуацією.

Квадрант 4. Ситуація характеризується високою невизна­ченістю. Вона є найбільш проблемною для управління органі­зацією. Ця ситуація вимагає від керівників високого рівня під­готовки, аналітичних здібностей та інтуїції. За оцінками фа­хівців, тільки 20 % зовнішніх чинників у бізнесі піддаються врахуванню і контролю з боку керівника, а інші 80 % є некон- трольованими.

Кожна з розглянутих вище ситуацій вимагає свого специ­фічного підходу до проектування як організації в цілому, так і її частин зокрема.


Рис. 6.1. Ситуаційні чинники проектування організації


1. Ситуація низької 2. Ситуація помірної
невизначеності невизначеності
— чинників мало; — чинників багато;
— чинники схожі; — чинники не схожі;
— чинники не — чинники не
змінюються змінюються;
Приклад: Приклад:
виробництво солі нафтопереробка
3. Ситуація помірно 4. Ситуація високої
високої невизначеності
невизначеності — чинників багато;
— чинників мало; — чинники не схожі;
— чинники схожі; — чинники постійно
— чинники постій­ змінюються
но змінюються Приклад:
Приклад: товари виробництво ЕОМ
широкого вжитку  
Низький ▲

Динамізм зовнішнього оточення
Високий

Низький Високий ■4-------------------------------------- ----------- ►

 

Рис. 6.2. Основні типи ситуацій при проектуванні організації

Під технологією розуміються дії працівника, матеріали, устаткування, а також способи, які він використовує для пере­творення об'єкта своїх дій. Проектування організації пов'язане з технологією роботи за двома напрямками: розподіл праці та групування робіт, тобто створення підрозділів.

Англійська дослідниця Д. Вудворт одна з перших встанови­ла залежність між технологією і організаційним проектуван­ням. Залежно від типу технології організаційні структури поділяються на декілька типів. Із збільшенням технологічної складності зростає чисельність рівнів управління та організа­ційна піраміда, збільшується інтервал контролю вищої ланки управління. За технології середнього ступеня складності ін­тервал контролю менеджерів нижчих рівнів стає найбільшим. Організації, що характеризуються найбільшою та найменшою
складністю технологій, мають тенденцію до органічних проек­тів, а організації, що використовують технології середнього ступеня складності, віддають перевагу більш механістичним проектам.

У 1962 р. А. Чандлер сформулював принцип, за яким про­ектування організації має відповідати вибраній стратегії. Він зробив висновок про те, що зі зміною стратегії перед організа­цією виникають нові проблеми, вирішення яких безпосередньо пов'язане з проектуванням нової організаційної системи. Від­мова від перепроектування організації призводить до того, що вона виявляється не в змозі досягти своїх цілей. Пізніше, в 1977 р., Дж. Гелбрейт визначив елементи сучасного організа­ційного проектування, а також вплив стратегії на дизайн ор­ганізації та вплив дизайну на стратегію організації (рис. 6.3). Вибір вищим керівництвом певної стратегії чинить безпосе­редній вплив на багато рішень стосовно проектування органі­зації. Розглянемо три можливі сфери стратегічного вибору. Перша належить до тієї ідеології управління, якої дотримуєть­ся вище керівництво. Цінності і принципи, що лежать в її ос­нові, можуть вирішальним чином вплинути на такі елементи проектування організації, як розвиток горизонтальних зв'яз­ків, масштаб керованості, кількість рівнів ієрархії, ланковість організаційної системи, централізація і децентралізація. Дру­га сфера залежить від споживачів, які обслуговуватимуться організацією. Якщо організація має індивідуальних і "органі­зованих" споживачів, то ця подвійність повинна знайти від­дзеркалення у процесі її проектування у всіх елементах.

Третя сфера стратегічного вибору — це ринки збуту і тери­торіальне розміщення виробництва. Вихід організації з метою розміщення виробництва або продажу продукції за національ­ні межі вимагає врахування у процесі проектування її органі­заційної системи чинників інтернаціоналізації та глобаліза­ції.

У процесі проектування необхідно враховувати потреби, ін­тереси, установки, рівень кваліфікації, мотивації та дисциплі­нованості працівників.

 

Розмір організації впливає на організаційну структуру, а відповідно і на її проектування таким чином: коли організації стають більшими, то вони потребують складніших проектів.

14 - 8-902

Рис. 6.3. Взаємозв'язок між стратегією та організаційним дизай­ном

 

На думку дослідницької групи "Астерн Груп", розмір організа­ції набагато більше впливає на характер організаційного про­ектування, ніж технології.

Отже, ситуативний погляд на проектування організації спирається на твердження, що оптимальний проект для кон­кретної організації залежить від низки чинників, які визнача­ють ситуацію, в якій функціонує організація в кожний момент часу. До цих чинників можна віднести: технології, зовнішнє середовище, масштаб організації, цикл життя організації та стратегію розвитку організації.

Питання для самоконтролю

6. У чому полягає сутність органічного підходу до проек­тування організаційних структур? Назвіть умови його ефек­тивного застосування.

7. Назвіть стадії процесу організаційного проектування та розкрийте їх зміст.

8. Назвіть та проаналізуйте основні методи організацій­ного проектування. У чому полягає сутність методу органі­заційного моделювання?

9. Назвіть ситуативні чинники проектування органі­зації.

10. Які типи ситуацій можуть виникати у процесі проек­тування організації?

14"
 

11. Охарактеризуйте взаємозв'язок між стратегією орга­нізації та організаційним дизайном.


Розділ 7


Дата добавления: 2015-10-24; просмотров: 897 | Нарушение авторских прав


<== предыдущая страница | следующая страница ==>
Технології управління організацією: теоретичні засади| СТРУКТУРА ОРГАНІЗАЦІЇ ЯК ЧИННИК ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ її ЕФЕКТИВНОСТІ

mybiblioteka.su - 2015-2024 год. (0.023 сек.)