Студопедия
Случайная страница | ТОМ-1 | ТОМ-2 | ТОМ-3
АрхитектураБиологияГеографияДругоеИностранные языки
ИнформатикаИсторияКультураЛитератураМатематика
МедицинаМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогика
ПолитикаПравоПрограммированиеПсихологияРелигия
СоциологияСпортСтроительствоФизикаФилософия
ФинансыХимияЭкологияЭкономикаЭлектроника

Розділ V. Законодавча комісія 1767-1768 рр. : українські бажання і прагнення

Читайте также:
  1. Групи огляду, як правило, створюються з доданих підрозділів МВС.
  2. Дії ремонтних підрозділів у ході маршу.
  3. Консультанти розділів проекту
  4. Надання допомоги підрозділам (частинам) у підготовці озброєння і техніки.
  5. Науково-дослідні та інші наукові установи і організації. Науково-дослідні та наукові підрозділи установ, організацій, підприємств
  6. Обмін враженнями від прочитаних розділів
  7. Охорона та оборона ремонтних підрозділів.

ЗАКОНОДАВЧА КОМІСІЯ 1767-1768 рр.: УКРАЇНСЬКІ БАЖАННЯ І ПРАГНЕННЯ

 

Питання української участі в роботі комісії

 

Поки Рум’янцев втілював свою програму в Гетьманщині, Катерина скликала Законодавчу комісію 1767 р., що мала завдання підготувати новий імперський кодекс законів і обговорити адміністративні та інші реформи.

Законодавчі комісії не були новиною для Російської імперії. Але в двох важливих аспектах комісія 1767 р. була унікальною. По-перше, вона мала широке представництво — були репрезентовані знать, міщани, козаки та вільні селяни з усіх куточків імперії. По-друге, «Наказ» Катерини для комісії переспівував ідеї західних мислителів, зокрема Монтеск’є та Беккарії. Оголошуючи «Наказ», імператриця сподівалася скерувати делегата у напрямку просвітницької реформи 1.

Комісія несподівано надала українцям трибуну, з якої вони могли висловлюватись щодо політики генерал-губернатора Рум’янцева та вносити свої власні пропозиції. Але насамперед треба було визначитися щодо участі в роботі комісії. Гетьманщина мала свої власні закони та адміністрацію. Чому ж тоді українці мали брати участь у кодифікації російських законів або реформі імперської адміністрації? Більше того, прецеденту української участі в роботі законодавчих комісій досі не було 2.

 

 

1 Інструкція Катерини вже давно є предметом широкого вивчення і дискусій. Див. про неї: Madariaga І. de. Russia in the Agę of Catherine the Great.— P. 151 — 163.

2 Хоча кількох представників викликали на комісію, яку скликала Єлизавета (1761), проте доказів, що вони там справді були, немає. 1761 р. комісія висловилася за те, щоб делегатів надсилали з порубіжних земель, включаючи Гетьманщину і балтійські регіони. Див.: ПСЗ. — Т. 15. — № 11, 378. — 8 декабря 1761 г. — С. 862863. В.НЛаткін описав усі засідання єлизаветинської комісії, але він навіть не згадує про присутність там українських або балтійських делегатів (див. його: Законодательные комиссии в России. В 3 т.— СПб., 1887.— Т. 1.— С. 80 — 184). Подібно ж, Зутіс підтверджує, що жодного балтійського представника на тій комісії не було. Див.: Зутис Я. Остзейский вопрос.— С. 361.

 

 

Катерина довго вагалася з цього приводу, хоча спочатку взагалі ігнорувала проблему. У перших двох маніфестах про скликання Законодавчої комісії автономні райони зовсім не згадувалися 1. У третьому маніфесті Гетьманщині, Лівонії та Естляндії пропонувався вибір: або їм відводилася певна квота на представництво, або ж за ними зберігалося право на затримання місцевих законів доти, доки вони самі не подадуть прохання про прийняття майбутнього імперського кодексу 2. Навіть після заперечень одного з членів підготовчого комітету Катерина надала право вибору порубіжним землям, але обмежила термін дії регіональних законів десятьма роками 3. В заключному маніфесті вже нічого не говорилося про спеціальний статус автономних регіонів і малося на увазі, що комісія буде представлена всіма регіонами імперії, включаючи пограничні землі 4.

Хоч якими були її початкові наміри, Катерина була змушена визнати, що дозвіл населенню автономних регіонів вибору щодо участі в роботі комісії був помилкою. Такий крок можна було б тлумачити не тільки як ще одну гарантію автономії — він позбавляв самодержицю права самостійно приймати остаточне рішення. Отже, найбільшою поступкою було те, що регіони для запровадження імперських норм мали у своєму розпорядженні десять років. Оскільки новий закон мав бути введеним у всіх регіонах імперії, участь їх у комісії стала необхідною. Пізніше остаточний варіант маніфесту Катерини взагалі не допускав ніяких винятків.

Упереджуючи опозицію, якої він сподівався в Гетьмащині, генерал-губернатор Рум’янцев оприлюднив відозву, де звернувся до громадської свідомості українців, наголошуючи на великій потребі реформи 5. Проте, маніфест Катерини був сприйнятий в Гетьманщині вороже 6.

 

 

1 Перші два проекти докладно обговорює А.В.Флоровський: Флоровский А.В. Состав законодательной комиссии.— Одесса, 1915.— С. 8—15. Це питання порушує Пол Д’юкс: Dukes P. Catherine the Great and the Russian Nobility.— Cambridge, 1967.— P. 57-58.

2 Флоровский А.В. Состав законодательной комиссии.— С. 29.

3 Липинский М.А. Новые данные для истории екатерининской комиссии о сочинении проекта нового уложения // Журнал Министерства народного просвещения.— 1895.— № 301. — С. 290 — 293; Флоровский А.В. Состав законодательной комиссии.— С. 46.

4 ПСЗ.— Т. 17.— № 12, 801.— 14 декабря 1766 г.— С. 1092-1110.

5 Циркуляр був опубл.: Наказы малороссийским депутатам 1767 г. и акты о виборах депутатов в Комиссию сочинения уложения.— Киев, 1890.— С. 186. Його обширно цитує Г.А.Максимович: Максимович Г.А. Выборы и наказы в Малороссии в Законодательную комиссию 1767 г.— Ч. 1: Выборы и составление наказов.— Нежин, 1917.— С. 6-8.

6 Теличенко И. Сословные нужды и желания малороссиян в эпоху Екатерининской комиссии // КС.— 1890.— № 7.— С. 166 — 167; Флоровский А.В. Состав законодательной комиссии.— С. 494. Лише один В.Г. Авсєєнко дотримувався думки, що маніфест Катерини вітали всі частини суспільства з щирою радістю. Див. його: Малороссия в 1767 году.— Киев, 1864.— С. 3 — 4. Але на підтримку цього твердження Авсєєнко не наводить жодного документа, і його погляди були відкинуті наступними дослідниками.

 

 

Не було віри у потребу нової реформи, оскільки українські закони вже переглядалися в 1728—1743 рр., а реформа судочинства з 1763 р. тільки-но стала втілюватися у життя 1. Українці не мали ні причин, ані бажання брати участь в роботі комісії. Для введення в дію нового зводу українських законів не вистачало тільки підтвердження монарха. У донесенні Катерині Рум’янцев так виклав свої думки про українську реакцію на маніфест: «Многие истинно вошли во вкус своевольства до того, что им всякий закон и указ государский кажется быть нарушением их прав и вольностей, отзывы же у всех одни: зачем бы нам там и быть? Наши законы весьма хороши, а буде депутатом быть, конечно, уже надобно, только разве б искать прав и привилегий подтверждения» 2.

 

 

1 Див. Яковлів А. Український кодекс 1743 р. Цей кодекс, хоча і використовувався на практиці, ніколи не був затверджений імператором.

2 Лист Рум’янцева до Катерини від 2 березня 1767 р. // Соловьев С. — T 14 — C. 39.

3 Графік виборів був опублікований. Див.: Наказы малороссийским депутатам.— С. 187 — 188; Максимович Г.А. Выборы и наказы.— C. 8 — 9. Він не вповні відбиває реальний стан речей, оскільки велика кількість виборів проводилася в інший час.

 

 

Незважаючи на нарікання українців, Рум’янцев призначив вибори депутатів для роботи в колегії на березень 1767 р. 3 На окремих зібраннях знаті, міщан і козаків слід було обрати делегатів і скласти накази, які депутати мали б подати на генеральній асамблеї комісії в Москві. Малоросійська колегія як урядова інституція так само мала вислати депутата з наказом. Українським єпархіям слід було представити перелік потреб церкви до Священного синоду, який, як відгалудження уряду, мав представляти потім церкву на асамблеї. Одного депутата з наказом повинні були вислати російські «старовіри», що проживали в Гетьманщині. Отже, більшість вільного (неселянського) населення Гетьманщини запрошували так чи інакше взяти участь у роботі Законодавчої комісії 1767 р.

 


Дата добавления: 2015-09-04; просмотров: 49 | Нарушение авторских прав


<== предыдущая страница | следующая страница ==>
Розділ І| Аргументы против возможности движения

mybiblioteka.su - 2015-2024 год. (0.007 сек.)