Студопедия
Случайная страница | ТОМ-1 | ТОМ-2 | ТОМ-3
АрхитектураБиологияГеографияДругоеИностранные языки
ИнформатикаИсторияКультураЛитератураМатематика
МедицинаМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогика
ПолитикаПравоПрограммированиеПсихологияРелигия
СоциологияСпортСтроительствоФизикаФилософия
ФинансыХимияЭкологияЭкономикаЭлектроника

Стандартизація і сертифікація продовольчих товарів.

Класифікація тіста. Суть процесів, що відбуваються при замісі тіста | Вимоги пожежної безпеки для навчальних та навчально-виробничих приміщень. | Класифікація і товарна характеристика м'яса і м'ясних продуктів. | Основні способи подавання страв і закусок. | Методи і прийоми навчання в ПТНЗ. | Зміст і мета охорони праці. Законодавча та нормативна база України про охорону праці. | Крохмаль. Цукор. Мед. | Технологія борошна. | Класифікація прийомів та банкетів. | Основні причини пожеж. |


Читайте также:
  1. Безпека меблевих товарів.
  2. Безпека металогосподарських товарів.
  3. Безпека парфумерно-косметичних товарів.
  4. Безпека побутових електротоварів.
  5. Безпека силікатних товарів.
  6. Безпека хімічних побутових товарів.
  7. Визначення якості продовольчих товарів

Раціонально розглядати систему продовольчої безпеки з двох позицій - економічної та соціальної. Так, на загальнодержавному економічному рівні продовольча безпека зумовлюється балансом виробництва та споживання, що забезпечується гармонійним, стосовно темпів зростання попиту, розвитком сільського господарства, харчової та інших споріднених галузей промисловості, збалансованою інфраструктурою розподілу запасів і джерел товарних потоків.

Індикативно - це характеризується ступенем забезпеченості країни власними продовольчими товарами, співвідношенням експорту та імпорту, життєво важливими видами продукції (наприклад, енергоносіями), рівнем державних резервів продовольства.

Система управління безпечністю харчових продуктів (СУБХП) - це насамперед запобіжна система, яка передбачає проведення систематичної ідентифікації, оцінювання та контролю небезпечних чинників (біологічних, хімічних, фізичних, генно-інженерних) у критичних точках технологічного процесу. Система управління безпечністю харчових продуктів базується на безумовному використанні організацією-виробником вимог чинних санітарних норм і правил.

Міжнародні організації запроваджують нове сучасне трактування поняття "безпечність харчових продуктів" - це відсутність не тільки безпосереднього, а й віддаленого (у майбутніх поколіннях) негативного впливу продукту на організм людини. Передусім, це актуально для продукції, що містить генетично модифіковані (трансгенні) організми, виробництво якої зростає в геометричній прогресії. Найінтенсивніше використовуються ГМО для потреб медицини, енергозберігання, сільськогосподарського виробництва, харчової та хімічної промисловості та ін.

Генетично модифікований організм (ГМО) - будь-який організм, у якому генетичний матеріал був змінений за допомогою штучних прийомів переносу генів, які не відбуваються у природних умовах.

На виконання цих та інших законодавчих та нормативних документів набув чинності національних стандартів ДСТУ 4161-2003 "Системи управління безпечністю харчових продуктів. Вимоги" відповідно до наказу Держспоживстандарту України № 53 від 07.04.2003 р. Цей стандарт реалізує вимоги Директиви Ради ЄС 93/43 "Про гігієну харчових продуктів та Кодекс Аліментаріус" від 14.06.93 р. і містить вимоги до систем управління з метою підвищення якості, безпечності та конкурентоспроможності вітчизняної харчової продукції, що забезпечує захист інтересів і здоров'я споживачів, сприяє розширенню ринків збуту у вітчизняному та світовому економічному просторі, підвищує авторитет підприємства та імідж України в цілому

У 2007 р. Держспоживстандартом України було затверджено ДСТУ ISO 22000:2007 "Системи управління безпечності харчових продуктів. Вимоги до будь-яких організацій харчового ланцюга" гармонізований зі стандартом ISO 22000:2005 "Системи менеджменту безпечності харчових продуктів. Вимоги до будь-яких організацій харчового ланцюга".

Порядок і вимоги до проведення обов'язкової сертифікації харчових продуктів у Державній системі сертифікації продукції УкрСЕПРО (далі - Система) встановлюються "Правилами обов'язкової сертифікації харчових продуктів" (далі - Правила), затверджених Наказом Державного комітету стандартизації, метрології та сертифікації України від 02.06.97 р. № 322.

Вимоги Правил є обов'язковими для органів сертифікації харчових продуктів (далі - органи сертифікації), що акредитовані в Системі, а також для підприємств незалежно від форм власності, в тому числі іноземних, які виробляють або постачають продукцію в Україну.

Сертифікації підлягає продукція, яка:

o вироблена в Україні;

o ввозиться в Україну і позначена виробником як відповідна діючим в Україні нормативним документам;

o ввозиться в Україну і не позначена виробником як відповідна діючим в Україні нормативним документам, але може бути ідентифікована як така, що повинна відповідати чинному в Україні нормативному документу на аналогічну продукцію;

o ввозиться в Україну і не позначена виробником як відповідна діючим в Україні нормативним документам і яка не може бути ідентифікована як така, що має відповідати чинному в Україні нормативному документу.

 


Дата добавления: 2015-08-17; просмотров: 65 | Нарушение авторских прав


<== предыдущая страница | следующая страница ==>
Характеристика та обслуговування різних видів банкетів.| Виконання лабораторно-практичних робіт.

mybiblioteka.su - 2015-2024 год. (0.006 сек.)