Студопедия
Случайная страница | ТОМ-1 | ТОМ-2 | ТОМ-3
АрхитектураБиологияГеографияДругоеИностранные языки
ИнформатикаИсторияКультураЛитератураМатематика
МедицинаМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогика
ПолитикаПравоПрограммированиеПсихологияРелигия
СоциологияСпортСтроительствоФизикаФилософия
ФинансыХимияЭкологияЭкономикаЭлектроника

Українська культура XIX ст.

Архітектура Мезоамерики, Чилі та Перу у доколумбовий період | Культура Тропічної Африки. Бронзова скульптура Беніну | Схід і Захід як предмет культурологічного аналізу. Особливості традиції у функціонуванні й розвитку культур Сходу. | Генезис китайської культури | Культура Японії: витоки і динаміка розвитку | Періодизація розвитку української культури | Дохристиянські вірування праукраїнців | Історичні передумови виникнення української культури | Специфічні риси української культури, її динаміка | Розвиток літератури. Літописання. |


Читайте также:
  1. IV. Природа и культура
  2. Quot;Новые русские" – радикальная антисоветская субкультура
  3. Авангардная рок-культура
  4. АГРОТЕХНИЧЕСКИЙ УХОД ЗА ЛЕСНЫМИ КУЛЬТУРАМИ
  5. Адвокат в судебном процессе. Судебный этикет и актерская культура адвоката при рассмотрении уголовных дел
  6. АККУЛЬТУРАЦИЯ
  7. Андерграундная музыкальная культура

Українська культура розвивалася. Вирішальне значення для її піднесення мала освіта. Розвиток промисловості, торгівлі, міст вимагав дедалі більшої освіченості, кваліфікованості працівників, зумовлював збільшення кількості навчальних закладів. Згідно з реформою освіти 1864 р., всі типи початкових шкіл у Російській імперії оголошувалися початковими народними училищами. Тут дітей навчали (російською мовою) закону Божого, читати, писати, елементарних арифметичних дій.

Одночасно з початковою реформувалася й середня освіта. Засновувалися 7-класні гімназії і 4-класні прогімназії, за навчання в яких треба було платити. Для жінок діяли окремі гімназії і вищі жіночі курси.

Поряд із університетами важливим науковим осередком був Південно-Західний відділ Російського географічного товариства, співробітники якого зібрали по Україні багаті етнографічні, економічні й статистичні матеріали. Плідно працювало Наукове товариство ін, Т. Шевченка у Львові. До 1914 р. воно видало 300 томів наукових праць із різних галузей.

Значний крок вперед у XIX ст. зробила в Україні історична наука. Велика робота була проведена зі збирання, систематизації і публікації історичних джерел.

У важких умовах національного гноблення цінні праці з проблем українського мовознавства створили вчені О. Потебня, П. Житецький, К. Михальчук, І. Срезневський і М. Максимович науково спростували безпідставні твердження російських і польських шовіністів про українську мову як діалект російської чи польської.

Вирішальну роль у завершенні процесу становлення української національної мови відіграли твори основоположників нової української літератури: І. Котляревського, Г. Квітки-Основ'яненка, П. Гулака-Артемовського, Є. Гребінки, М. Шашкевича. З кінця 30-х років починають привертати до себе увагу твори Т. Шевченка ("Кобзар", "Гайдамаки").

70—90-ті роки XIX ст. ознаменувалися приходом в українську літературу нових талановитих письменників. Вагоме місце серед них посідали І. Нечуй-Левицький ("Кайдашева сім'я", "Микола і Джеря", "Маруся Богуславка"), Панас Мирний ("Хіба ревуть воли, як ясла повні?", "Повія", повість "Лихі люди"), І. Франко ("З вершин і низин", "Зів'яле листя", "Мій ізмарагд", "Із днів журби"), М. Коцюбинський ("По людському", "Дорогою ціною", "Для загального добра"), Леся Українка ("Досвітні вогні", "Товаришці на спомин"). Надзвичайно широким був діапазон діяльності Б. Грінченка — прозаїк, поет, драматург, перекладач, публіцист, критик, педагог, фольклорист, етнограф, мовознавець, видавець, редактор, громадський діяч. Великою його заслугою стали підготовка та видання 4-томного "Словаря української мови".

Важливою складовою української літератури була драматургія. Найвидатнішими її представниками були І. Карпенко-Карий ("Наймичка", "Безталанна", "Мартин Боруля", "Сто тисяч", "Хазяїн"), М. Кропивницький ("Доки сонце зійде, роса очі виїсть", "Дві сім'ї",."Олеся", "Дай серцю волю, заведе в неволю"), М. Старицький ("Не судилось", "Ой, не ходи, Грицю, та й на вечорниці", "Маруся Богуславка", "Остання ніч"). Видатним майстром драматургії був І. Франко, з-під пера якого вийшли класичні зразки соціально-психологічної драми, романтично-легендарні твори історичної тематики ("Украдене щастя", "Сон князя Святослава", "Кам'яна душа").

Певного розвитку досягло театральне мистецтво. Перший професійний театр було засновано в Галичині 1864 р. з ініціативи товариства "Руська бесіда". У Наддніпрянщині першу українську професійну трупу створив М. Кропивницький у 1882 р

Осередками розвитку музичної культури були духовні навчальні заклади, гімназії, приватні пансіони, університети, в яких багато уваги приділяли вивченню нотної грамоти і теорії музики. У багатьох містах і селах існували хори й оркестри.

Відомим оперним співаком і композитором був С. Гулак-Артемовський — автор першої української опери "Запорожець за Дунаєм" (1862).

У європейському руслі розвивався український живопис. Панував класицизм, але паралельно розвивався романтизм, закладалися підвалини реалізму як стилю. Високого рівня майстерності досягли С. Васильківський ("Козаки в степу", "Сторожа Запорозьких Вольностей"), М. Пимоненко ("Жнива на Україні", "Українська ніч"), К. Устиянович ("Гуцул", "Василько Теребовлянський"), М. Івасюк ("Богдан Хмельницький під Зборовом") та ін.

У скульптурі переважав класицизм. Серед представників цього жанру відомі були І. Мартос (пам'ятники Мініну і Пожарському в Москві, Ришельє в Одесі), М. Миксшин (пам'ятник Б. Хмельницькому в Києві), Л. Повен ("Кобзар", "Оранка в Малоросії", "Запорожець у розвідці"), П. Забіла (бюсти М. Салтикова-Щедріна, М. Гоголя, мармуровий портрет Т. Шевченка) та ін.

Значного розвитку набули будівництво та архітектура. Постала низка чудових виробничих, адміністративних, культурно-освітніх споруд, навчальних закладів. До кращих зразків архітектури XIX ст. належать дзвіниця Успенського собору в Харкові (С. Васильєв), Володимирський собор у Києві (І. Штром, П. Спарро, О. Беретті), Одеський оперний театр (Ф. Фельнер, Г. Гельмер).

Отже, протягом XIX ст. українська культура, незважаючи на несприятливі обставини, досягла значних успіхів. Талановиті вчені, літератори й митці створили багато класичних творів, що стали вагомим внеском у скарбницю світової духовності.

55.Стиль класицизму в архітектурі України XIX ст.. У XIX столітті в Україні пожвавилося містобудування. В архітектурі утверджується класицизм. Увагу архітекторів того часу залучили простота, лаконічність, чіткість, спокій і строгість античної та насамперед грецької архітектури. Відомі зодчі першої половини ХІХ ст.. такі як Андрій Воронихін, Андріян Захаров, Олександр Брюллов, Василь Стасо, Вікентій Беретті увагу вони приділяли єдності архітектурних споруд.

У тісному зв'язку з архітектурою розвивалася і скульптура, ґрунтуючись на досягненнях народної різьби по дереву, мистецтва малої пластики. На честь великих історичних подій були створені скульптурні пам'ятники, серед них - "Самсон роздирає пащу леву" (Київ, 1809) в честь Полтавської битви, монумент Слави в Полтаві (1805-1811) та інші. У стилі класицизму створений бронзовий пам'ятник князю Київської Русі Володимиру (Київ, 1853). Його автори - В. І. Демут-Малиновський, П. К. Клодт, архітектор К. А. Тон.

Також в класичному стилі побудовані такі українські споруди: Спасо-Преображенський кафедральний собор (Новгород-Сіверський), Вознесенська церква (Ромни, Сумська обл.), Миколаївська церква (с. Диканька, Полтавська обл.), Воскресенська церква (м. Батурин), Троїцька церква (м. Богуслав), Преображенський собор (м. Біла Церква), Костел Іоана Предтечі (м. Біла Церква), Костел Св. Олександра (Київ), Хрестовоздвиженська церква в Ізюмі, Церква Різдва Богородиці (Юнаківка, Сумська обл.).

До найвідоміших в Україні палацових комплексів належить палац Ганських у с. Верхівня, що на Житомирщині. Він збудований на замовлення графа В. Ганського в стилі пізнього класицизму близько 1780 р. Тут у грудні 1840 р. перебував Оноре де Бальзак, який був знайомий з дружиною В. Ганського Евеліною.

На Вінниччині в місті Тульчин окрасою класицизму є палац Станіслава Потоцького (1753-1805), представника одного з найбагатших родів Польщі. Це двоповерховий палац, який збудований у 1782 р. у класичному стилі і повернутий обличчям до міста. Проектував палац французький архітектор Ля Круа.

 


Дата добавления: 2015-08-17; просмотров: 61 | Нарушение авторских прав


<== предыдущая страница | следующая страница ==>
Вплив християнства на розвиток освіти в Київській Русі| Стиль еклектики в архітектурі України ХІХ ст..

mybiblioteka.su - 2015-2024 год. (0.006 сек.)