|
Читайте также: |
1. Розкажіть про роль Європейського Союзу у вирішенні актуальних проблем сучасності.
12 балів
1. Розширення зони миру та безпеки за межі Євросоюзу. Для виконання цього завдання Євросоюз розробляє спільну зовнішню політику та політику безпеки, прагне стати силою, яка б реально виступала за стабільність, співробітництво та порозуміння в широкому світовому аспекті.ЄС має 12 миротворчих та наглядових місій на планеті (місії в Боснії та Придністров'ї, Судані та Демократичній Республіці Конго, секторі Газу та Іраку), у яких беруть участь близько 60 тис. миротворців.
2."Програма підтримки стабільності на планеті", метою якої є забезпечення стабільних умов людського та економічного розвитку, ствердження прав людини, демократії та засадних свобод, що є пріоритетом зовнішньої політики ЄС.
3."Експериментальний» проект боротьби ЄС з тероризмом" має підвищити здатність ЄС щодо запобігання терористичним актам через зміцнення боротьби із фінансуванням тероризму, захисту від біотероризму, інформування населення, навчання й підготовку персоналу, проведення наукових досліджень в кількох напрямах.
4. ЄС сьогодні є одним із наймогутніших економічних регіонів світу, який суттєво впливає на розвиток глобального виробництва, світової торгівлі, банківської системи, визначає напрямки фінансових потоків та прямих іноземних інвестицій. На долю ЄС припадає біля 40% світового товарного експорту та імпорту, біля 42% світового експорту.
5. Реалізується програма Європейської політики сусідства з метою наближення країн, що оточують ЕС, до рівня Євросоюзу через надання певних преференцій у торгівлі, у візовому режимі, при навчанні студентів, надання коштів для програм, які націлені на подолання проблем та конфліктів.
6. Європейська Комісія пропонує нові можливості для посилення політики сусідства, розширення співробітництва в Чорноморському регіоні. Нова ініціатива ЄС "Чорноморська синергія" спрямована на розширення співробітництва як всередині Чорноморського регіону, так і між ЄС та окремими країнами
7. ЄС інтенсивно розвиває торгівлю у країнах "третього світу". ЄС завозить із найменш розвинених країн світу вп'ятеро більше, аніж США. Навіть Латинська Америка та Карибські країни експортують свою продукцію більше до ЄС, аніж до США.
8. ЄС є найбільшим світовим донором офіційної допомоги, спрямованої на боротьбу зі злиденністю та бідністю. Кошті виділяються на допомогу бідним країнам для удосконалення їх інфраструктури, розвитку виробничого потенціалу та підвищення ефективності роботи державних органів та установ. Завдяки цій допомозі країни зможуть скористатися можливостями в сфері торгівлі та залучити більший обсяг внутрішніх інвестицій для розширення їх економічної бази. Це має істотне значення, оскільки дає таким країнам можливість інтегруватись у глобальну економіку та забезпечити їх стійке зростання та розвиток.
9. Реалізацію нової програми зі співробітництва з третіми країнами у сфері міграції та притулку. З 2007 по 2010 роки в рамках програми буде виділено 205 млн. євро на заходи щодо південного міграційного шляху — Північна Африка і регіон Сахари (70 млн. євро), східного міграційного шляху —- Східна Європа, Росія, Центральна Азія (50 млн. євро). Близький Схід та країни Перської затоки — 5 млн. євро. Південна та Східна Азія і Тихоокеанський регіон — 16 млн. євро Латинська Америка та Карибський регіон — 16 мільйонів євро.
10. ЄЄ є лідером світової гуманітарної допомоги. Щороку на її потреби Європейська Комісія надає понад півмільярда євро.
11. Євросоюзу належить провідна роль у вирішенні питань зниження викидів газів. Європа має намір повести світ за собою до нової промислової революції: розвитку низьковуглецевої економіки. ЄС є світовим лідером у сфері відновлювальних джерел енергії, закликаючи забезпечити отримання 20% своїх енергетичних ресурсів з відновлюваних джерел.
12. Реалізує програму LIFE, яка сфокусована на конкретних заходах, що сприятимуть покращенню навколишнього середовища; у країнах ЄС, країна- кандидатах та сусідніх країнах. У рамках цієї програми профінансовано 2500 проектів
13. Євросоюз є світовим пропагандистом цінностей, які вважаються ключем до процвітання — поваги до прав людини, демократії та верховенства права.
14. Одним з пріоритетів політики ЄС в галузі прав людини є запобігання й викорінення всіх форм тортур.
15. З метою підтримки прав людини й фундаментальних свобод та підтримки сучасних технологій ЄС розпочав численні ініціативи у сфері Інтернету.
16. ЄС є одним із світових лідерів у модернізації змісту освіти з метою створення гармонізованого Європейського й світового простору вищої освіти.
У цілому ЄС демонструє світові, яким чином країни можуть успішно об'єднати свої економічні та політичні ресурси в спільних інтересах. Євросоюз служить моделлю інтеграції для країн, розташованих в інших регіонах земної кулі.
2. Складіть список із шести найбільш загальних понять з теми „Світове господарство” (за власним вибором). Дайте якомога більш точні визначення цих понять.
12 балів
Світове господарство — історично сформована сукупність господарств усіх країн світу, об'єднаних різноманітними економічним взаємозв'язками (торговельними, валютно-фінансовими і кредитними, науково-технічними, виробничо-інвестиційними) в господарський механізм глобальних розмірів. Світове господарство виникло внаслідок розвитку міжнародного географічного поділу праці. Воно сформувалося на рубежі XIX і XX століть внаслідок утвердження міжнародного географічного поділу праці та міждержавних інтеграційних зв'язків. Міжнародний географічний поділ праці — спеціалізація окремих країн на виробництві певних товарів і послуг й обмін такими товарами і послугами через світовий ринок.
Є ринки товарів (матеріалізованої продукції — верстатів, тканин, сировини та результатів інтелектуальної праці — технологій, «ноу-хау», патентів і ліцензій, інформаційних систем) і послуг (у сфері туризму, освіти, зв'язку, транспорту), а також світові валютно-фінансовий і кредитний ринки, міжнародний ринок праці (робочої сили).
У світовому господарстві відзначають дві тенденції:
1) інтеграційні, що зумовлені зростаючою взаємозалежністю національних економік і різних ланок світового господарства, вимагають створення міжнародних організацій та регулювання різних видів світового ринку, у т.ч. засобами міжнародного права;
2) дезінтеграційні, пов'язані з захистом кожною державою або об'єднанням держав національних чи регіональних інтересів, боротьбою за ринки сировини і збуту продукції. У нинішній територіальній структурі світового господарства виділяють три головні регіональні центри:
§ Північна Америка (США, Канада), на який припадає понад 23 % ВВП світу і 16% об'єму зовнішньої торгівлі; І
§ Західна Європа — перш за все, країни Європейського Союзу, на які припадає біля 21 % ВВП світу і 41 % зовнішньої торгівлі;
§ Японія (по 8% ВВП і об'єму зовнішньої торгівлі), роль якої в останні роки дещо знизилася.
Це економічно розвинені країни, на які припадає 54 % у ВВП світу і 69 % у світовому ринку товарів і послуг. До головних центрів світового господарства прилягають країни напівпериферії (до розвинених країн Європи — середньорозвинені країни Південної і Центральної Європи; до Японії — «нові індустріальні країни» Азії; до США — Мексика тощо). Швидко зростає ВВП Китаю (10% світового). Периферію світового господарства складають майже 100 найбільш відсталих країн Африки, Азії, Океанії, Латинської Америки.
Все більшу роль в інтеграційних процесах сучасного світового господарства відіграють міжнародні економічні і фінансові організації, серед яких найпомітніше місце займають:
Найбільші регіональні економічні організації — Європейський Союз (25 держав), Північно-Американська зона вільної торгівлі — НАФТА (США, Канада, Мексика), Латиноамериканська асоціація інтеграції тощо.
Науково-технічна революція — корінний якісний скачок у розвитку продуктивних сил людства, викликаний перетворенням науки в безпосередню продуктивну силу суспільства. НТР розпочалася в другій половині XX століття.
Чинники розміщення виробництва в умовах сучасного світу. Чинниками розміщення виробництва називають умови, які слід враховувати для того, щоб досягти максимального зниження собівартості продукції, разом з тим, зменшити негативний вплив на навколишнє середовище та здоров'я населення.
На розміщення світового господарства впливають такі чинники:
1) природно-ресурсний (сировинний);
2) чинник території;
3)економіко-географічного положення;
4) паливно-енергетичний;
5) транспортний;
6) трудових ресурсів (робочої сили);
7) споживчий;
8) наукомісткості;
9) територіальної концентрації;
10) чинник ринкової кон'юнктури;
11)екологічний чинник.
3. Чи вплинули природні й історичні чинники на особливості сучасної суспільної (у т.ч. економічної) поведінки українців і їх антропологічні особливості?
12 балів
Природні й історичні чинники зумовили певні особливості суспільної поведінки українців, риси українського характеру, які слід ураховувати на шляху реформування економіки і розвитку суспільства. Україна тривалий час була країною хліборобів, для яких притаманний індивідуалізм (так зване хуторянство) у поєднанні з колективними (гуртовими) формами співпраці; такі риси характеру, як розважливість і працелюбність, доброзичливість, терпеливість та вміння задовольнятися малим, але й інерційність (консерватизм, тяжіння до усталеності, старих звичок і звичаїв), схильність до «зрівнялівки» і заздрісність. Наслідками перебування під владою інших держав-загарбників є такі вироблені риси характеру і соціальної поведінки українців, як комплекс меншовартості (краще «приєднатися до...», «жити під...», ніж будувати власну державу); принцип «моя хата скраю...», синдром компромісу (пристосувальництво, угодництво й рабська психологія). В останні десятиліття активно прищеплювалася споживацька, пасивна психологія. Потрібен певний час для зміни усталених стереотипів поведінки населення.
Народом України є всі її громадяни. Біля 3/4 громадян є українцями. Як уважають більшість істориків, формування українців як окремого етносу протікало протягом XII—XV століть. Основою його формування були племена східних слов'ян, які, зокрема, жили на півночі нинішньої території України (поляни, сіверяни, древляни, дуліби, білі хорвати, уличі і тиверці). Протягом IX—XII століть ці племена ввійшли до складу Київської Русі. Жителі цієї держави називали себе русичами, руськими людьми. Очевидно, що вказані східнослов'янські племена формувалися у тісному контакті з іншими етнічними групами (а іноді й на їх субстраті): тюркськими, північно-іранськими на сході й півдні; фракійськими і романськими на заході; балтськими і фінно-угорськими — на півночі. Тому навіть зараз в Україні виділяють п'ять антропологічних типів населення (за особливостями анатомічної будови): центрально-український (вплив скіфського і алано-сарматського субстрату); нижньодніпровський (фракійський, скіфський і сарматський субстрати); деснянський (балтійський, фінно-угорський, скіфський і сарматський субстрати); волинський (переважно балтійський субстрат); карпатський (переважно фракійський субстрат).
Важливу роль у формуванні етносу мало прийняття християнства в X столітті і входження до православно-християнського великого етносу.
На формування українського етносу безперечний вплив мали взаємозв'язки з тюркомовними народами (на сході, з боку степу) і народами, які ввійшли до складу західної католицької гілки християнства — поляками, германцями (на заході).
Дата добавления: 2015-08-02; просмотров: 128 | Нарушение авторских прав
| <== предыдущая страница | | | следующая страница ==> |
| Практичний тур | | | Практичний тур |