Студопедия
Случайная страница | ТОМ-1 | ТОМ-2 | ТОМ-3
АрхитектураБиологияГеографияДругоеИностранные языки
ИнформатикаИсторияКультураЛитератураМатематика
МедицинаМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогика
ПолитикаПравоПрограммированиеПсихологияРелигия
СоциологияСпортСтроительствоФизикаФилософия
ФинансыХимияЭкологияЭкономикаЭлектроника

Основи безпеки національної економіки

Читайте также:
  1. III . Правила безпеки
  2. III. Правила безпеки
  3. амовник, підрядник і основи їх взаємодії.
  4. В аграрному секторі економіки
  5. В умовах багатоукладної економіки
  6. ВИМОГИ БЕЗПЕКИ
  7. Вимоги безпеки до початку роботи

Економічна безпека визначається таким станом національної економіки, за якого забезпечуються національні інтереси, стійкість до внутрішніх та зовнішніх загроз, здатність до розвитку та захищеність життєво важливих інтересів людей, суспільства, держави[12].

Основними завданнями економічної безпеки є забезпечення пропорційного та безперервного економічного зростання, приборкання інфляції та безробіття, формування ефективної структури економіки та розвинутого ринку цінних паперів, скорочення дефіциту бюджету та державного боргу, підвищення якості життя населення, підтримка стійкості національної валюти тощо.

Ці завдання визначають стратегію економічної безпеки як формування та обґрунтування стратегічних пріоритетів, національних інтересів, засобів і механізмів вирішення економічних проблем.

У макроекономічному аналізі економічної безпеки вирізняють такі складові: економічну незалежність, стійкість і стабільність національної економіки, здатність до саморозвитку й прогресу.

Економічна незалежність означає, насамперед, можливість здійснення державного контролю за використанням національних ресурсів, спроможність забезпечити національні конкурентні переваги для рівноправної участі у міжнародній торгівлі. Стійкість і стабільність національної економіки передбачає міцність і надійність усіх елементів економічної системи, захист усіх форм власності, стримування дестабілізуючих чинників. Здатність до саморозвитку і прогресу означає спроможність самостійно реалізовувати і захищати національні інтереси, створювати сприятливий інвестиційно-інноваційний клімат, розвивати інтелектуальний потенціал. Економіка, яка постійно розвивається, здатна протистояти внутрішнім та зовнішнім загрозам. Надійність та ефективність економічних пропорцій, вертикальних та горизонтальних зв’язків дозволяє пом’якшити наслідки дестабілізуючих процесів.

Основним суб’єктом економічної безпеки виступає держава, яка здійснює свої функції в цій сфері через органи законодавчої, виконавчої та судової гілок влади. Об’єктами економічної безпеки є держава, суспільство, громадяни, підприємства, установи та організації, території, окремі складові економічної безпеки.

Національні економічні інтереси відіграють головну роль у системі економічної безпеки. Визначення означених інтересів потребує аналізу поточного стану економіки, з’ясування основних тенденцій розвитку та розробки заходів їх державного коригування.

До найпріоритетніших економічних інтересів України належать:

· створення самодостатньої соціально орієнтованої економіки;

· збереження та розвиток інтелектуального та науково-технічного потен­ціалу;

· забезпечення економічно безпечних умов життєдіяльності суспільства;

· побудова рівноправних і взаємовигідних економічних відносин з іншими державами.

Загрозами економічній безпеці країни є сукупність умов і чинників, які створюють небезпеку життєво важливим інтересам особистості, суспільству, державі, ускладнюють або унеможливлюють реалізацію національних економічних інтересів.

Вирізняють внутрішні та зовнішні загрози економічній безпеці країни. Основними внутрішніми загрозами слід вважати:

у науково-технічній сфері: руйнування науково-технічного потенціалу, зменшення науково-технічних розробок, скорочення потенціалу фундаментальної науки, невизначеність державної науково-технічної політики, відплив наукових кадрів за кордон або в іншу сферу діяльності;

в економічній сфері: скорочення обсягів виробництва у провідних галузях, розрив господарських зв’язків, монополізацію економіки, криміналізацію суспільства, наявність структурних диспропорцій, великий внутрішній борг, високий рівень зношеності основних фондів, енергетичну кризу, низький рівень продук­тивності праці та інвестиційної діяльності; високий рівень інфляції та безробіття, зростання «тіньової» економіки, низький платоспроможний попит населення, цінові диспропорції між промисловістю та сільським господарством, загрозу втрати продовольчої незалежності країни, масове ухиляння від сплати податків;

у соціальній сфері: поглиблення диференціації доходів, бідність, погіршення структури харчування, зменшення доступності освіти та медичних послуг, погіршення якості життя, соціальну незахищеність значних верств населення, зниження народжуваності, зростання смертності, неконтрольовані міграційні процеси.

До зовнішніх загроз економічній безпеці країни належать: економічна залежність від імпорту, від’ємне зовнішньоторговельне сальдо, нераціональна структура експорту — надмірний вивіз сировинних ресурсів; втрата позицій на зовнішніх ринках; зростання зовнішньої заборгованості, нераціональне використання іноземних кредитів; неконтрольований відплив валютних ресурсів за кордон.

Економічна безпека оцінюється за певними критеріями — показниками-індикаторами та їх пороговими величинами, перевищення яких загрожує безпеці країни[13]. Порогові значення індикаторів економічної безпеки є кількісними параметрами, що окреслюють межу між безпечною й небезпечною зонами в різних сферах економіки (див. табл.12.4).

Так, нормальний циклічний спад ВВП становить 5—15 % від його потенціального значення. Пороговим спадом ВВП вважають 30 %, за умов вищого спаду втрати можуть бути незворотними. Нормальним рівнем інфляції вважається середньорічний темп зростання цін на 5—6 %. У разі інфляції в 6—10 % необхідно вживати спеціальні обмежувальні заходи. Зі світового досвіду відомо, що в період радикальних перетворень рівень безробіття може досягати 15—20 %. Однак такий рівень не повинен триматися більше 3—5 років. Пороговим рівнем безробіття вважається 10%.

Розрив у річних доходах 10 % найбагатших та 10 % найбідніших верств населення не повинен перевищувати 6—8 разів. А індикатор концентрації доходів (коефіцієнт Джині) у розвинутих країнах становить 0,15—0,17. Коли частка населення з доходами, нижчими за прожитковий мінімум, досягає 8—10 %, це призводить до виникнення тривалої кризи та стагнації.

Таблиця 12.4. Окремі показники-індикатори економічної безпеки національної економіки

Назва показника   Нормальне коливання Порогове значення
ВВП До 5—15 % від потенціального ВВП 30 % ВВП
Рівень інфляції   До 5—6 % 6—10 %
Рівень безробіття До 10% 10%, в період перетворень 15—20 %, але не більше 3—5 років
Розрив у доходах 10 % найбагатших та 10 % найбідніших верств населення До 6—8 разів 10 разів
Індикатор концентрації доходів (коефіцієнт Джині) До 0,15—0,17 0,18
Кількість населення з доходами, нижчими за прожитковий мінімум До 7 % населення 8—10 % населення

Iнтегральний індекс економічної безпеки [14] держави визначається за багаторівневою оцінкою, що враховує індекси безпеки окремих сфер економіки (макроекономічна, виробнича, фінансова, iнвестицiйна, зовнішньоекономічна, науково-технологічна, соціальна, демографічна, енергетична, продовольча), які, в свою чергу, є також багаторівневими. Так, фінансова безпека включає бюджетні, валютні, боргові та інші індекси.Слід зазначити, що інтегральний індекс економічної безпеки країни за останнє десятиліття має позитивну динаміку (див. рис.12.1)[15].

 

Рис.12.1. Динаміка інтегрального індикатора економічної безпеки економіки України

 

Індикатори економічної безпеки дають можливість не тільки кількісно визначити параметри необхідного розвитку економічної системи, а й сформулювати якісні вимоги, котрі є, по суті, завданнями (цілями) економічної безпеки. На шляху реалізації означених цілей слід ліквідувати або мінімізувати загрози (виявлені за результатами аналізу індикаторів економічної безпеки), а також розвивати наявні потенційні можливості поліпшення стану економічної безпеки.

Зовнішньоекономічна політика країни є логічним продовженням внутрішньої економічної політики, проте з власними ознаками та інструментами. Так, економічно могутні країни та регіональні інтеграційні об’єднання в змозі істотно впливати на міжнародні економічні відносини та проводити зовнішню політику з позиції сили для захисту своїх інтересів. Країни з невисоким рівнем розвитку змушені пристосовуватись до такого порядку і формувати зовнішню політику на підставі реальних економічних можливостей або об’єднуючись у регіональні економічні утворення.


Дата добавления: 2015-08-10; просмотров: 354 | Нарушение авторских прав


<== предыдущая страница | следующая страница ==>
Основні тенденції інтернаціоналізації національних продуктивних сил| Держави

mybiblioteka.su - 2015-2024 год. (0.008 сек.)