Захворювання шлунка

Анатомічно у шлунку розрізняють такі частини: склепіння (або дно, розташоване під лівим куполом діафрагми); кардіальна частина (розміщена довкола кардіального отвору); тіло шлунка; воротарна, або пілорусна частина, порожнина якої складається з воротарної печери (антральний відділ) та воротарного каналу; воротар (пілорус) - звужена частина шлунка, що з'єднує його з дванадцятипалою кишкою. В рентгенології виділяють ще такі відділи: субкардіальний відділ - частина тіла, розташована нижче рівня кардіального отвору; синус шлунка - нижня заокруглена ділянка тіла, що розташована вздовж великої кривини і прилягає до воротарної частини шлунка; передворотарний (препілорусний) відділ, розміщений за 2-3 см до воротаря шлунка.

1 2 3

Мал..11. Рентгенівська номенклатура відділів шлунку1. N шлунок в рентген зобр. та КТ 2,3.

1 - склепіння, 2 - кардіальна частина, 3 - субкардіальний відділ, 4 - тіло шлунка, 5 - кут шлунка, 6 - пілорусна частина, 7 - антральний відділ, 8 - препілорусний відділ, 9 - пілорус, 10 - основа цибулини, 11 - медіальна стінка цибулини, 12 - цибулина дванадцятипалої кишки, 13 - верхівка цибулини, 14 - латеральна стінка цибулини, 15 - верхній вигин дванадцятипалої кишки, 16 - низхідна частина дванадцятипалої кишки, 17 - нижній вигин дванадцятипалої кишки, 18 - нижня горизонтальна частина дванадцятипалої кишки.

Товщина стінки шлунка в нормі становить 0,3-0,5 см. У тілі шлунка виявляють 4-5 поздовжніх складок, розміщених паралельно малій кривині (мал. 120). Косі складки, переходячи з передньої стінки шлунка на задню, зумовлюють зубчастість великої кривини.

У нормі газовий пухир шлунка має округлу форму, рідина та слиз натщесерце відсутні, одночасно на контурі шлунка розрізняють 2-3 перистальтичні хвилі, які починаються від середини тіла і згасають біля воротаря.

Функціональні порушення за гіпертонічним типом характеризуються такими рентгенологічними симптомами: тонус шлунка підвищений, розташований він високо, косо або горизонтально. Секреція характеризується наявністю рідини та слизу. Спазми, тотальні чи локальні, найінтенсивніші у вихідному відділі шлунка і воротарі. Характерним є локальний спазм на рівні патологічного процесу, наприклад, при виразковій хворобі - на рівні виразки.

Функціональні порушення за гіпотонічним типом пов'язані зі зниженням тонусу шлунка. При рентгенологічному дослідженні шлунок збільшений, його тіло подовжено, кут загострений, синус розтягнений, вихідний відділ спрямований вгору, розташований скісно чи вертикально. Перистальтика послаблена, глибина і швидкість проходження хвиль зменшена.

Функціональні порушення замішаним типом гіпер-, нормо- чи гіпотонічним. Евакуаторна функція шлунка може змінюватись протягом одного дослідження - від прискореної до сповільненої.

Хронічний гастрит. Основну роль у діагностиці хронічного гастриту відіграє ендоскопія. Рентгендіагностика грунтується на морфологічних і функціональних ознаках. Стінка та складки шлунка стають товстішими. Ареоли набувають неправильної форми і розширюються до 5 мм і більше. Подальший перебіг хвороби призводить до атрофії складок. За Ю.М. Соколовим, П.В. Власовим існує наступна рентгенологічна класифікація гастритів:

1. хронічний (розповсюджений) універсальний гастрит — збільшені звивисті складки в усіх відділах шлунка;

2. хронічний антральний гастрит — косо та поперечно розташовані складки в астральному відділі шлунка;

3. ригідний антральний гастрит — складки в антральному відділі не диференціюються, антральний відділ звужений, ригідний, не перистальтує. При відсутності терапевтичного ефекту через місяць після лікування хворого слід прооперувати через високий процент можливої малігнізації;

4. хронічний ерозивний гастрит — переважно являє собою запальний процес чи розвивається внаслідок хімічного впливу (після місяцю прийому аспірину по 0,5г 3 ради на день) або гіпоксії;

5. хронічний поліпозний гастрит — множинні поліпи в шлунку;

6. супутній гастрит при виразковій хворобі — рентгенологічно не відрізняється від хронічного універсального гастриту.

Мал..12. КТ гастрит.

Хвороба Менентріє — гігантські звивисті складки переважно у всіх відділах шлунку.

Мал..13. КТ Хвороба Менетріє

Виразка шлунка. Переважною локалізацією виразки шлунка є мала кривина, найчастіше у середній третині тіла і в препілоричному відділі шлунка. Гостра виразка шлунка являє собою дефект стінки округлої форми з боку слизової оболонки, який проникає на різну глибину. Прямими рентгенологічними симптомами є «ніша» в стінці, запальний виразковий вал та конвергенція складок.

До непрямих рентгенологічних симптомів виразки належить функціональне порушення шлунка за гіпертонічним типом. Регіональний спазм на рівні виразки формує втягування контуру стінки шлунку на протилежному до виразки боці - так званий симптом "перста, що вказує на виразку".

а б в

г д е

Мал..14. Виразкова хвороба шлунка.

а),б) „ніша”; в) гігантська „ніша”; г) виразкова „ніша”; д) УЗД виразкова „ніша”; е) непряма ознака виразки „симптом вказівного пальця”.

Ускладненням виразки може бути її пенетрація, перфорація, малігнізація, кровотеча з неї, а також стеноз воротаря.

1 2 3 4

5 6 7

Мал..15. Ускладнення виразкової хвороби. 1) пенетраця в жовчну протоку; 2) перфорація; 3) перфорація, пневмоперитонеум; 4) малігнізація; 5,6,7) стеноз воротаря.

Коли виразка проникає у сусідній орган, її називають пенетруючою. Проникнення виразки в очеревинну порожнину називається перфорацією. Газ у черевній порожнині займає найвище положення (під діафрагмою при вертикальному положенні; у протилежному бічному каналі - при положенні хворого на боці). Вільний газ легко виявляється рентгенологічне (у вигляді смуги просвітлення), а також за допомогою КТ, МРТ і УЗД.

Малігнізація виразки виявляється у 10-12% хворих на хронічну виразку. Порушується правильна форма виразкової порожнини. Уточнити діагноз допомагають гастроскопія з біопсією.

Стеноз воротаря шлунка розвивається внаслідок рубцювання виразки воротаря, або через ріст пухлини, що звужує воротарний канал. Розрізняють компенсований, субкомпенсований (до 6 год) та некомпенсований ступені вираженості такого стенозу. За наявності компенсованого стенозу шлунок дещо гіпотонічний, містить невелику кількість рідини та слизу, евакуація відбувається невеликими порціями, через 24 години шлунок звільняється від контрастної маси. При субкомпенсованому стенозі шлунок гіпотонічний, вміщує велику кількість рідини та слизу із залишками їжі, через 24 години у ньому залишається до ¹/₃ об'єму прийнятої контрастної сумішші. У разі виникнення декомпенсованого стенозу шлунок гіпотонічний, має великі розміри, містить багато рідини, слизу, залишків їжі, через 24 години у шлунку залишається більше половини об'єму контрастної маси.

Нерідко з виразками плутають дивертикули шлунка. Дивертикули мають правильну округлу форму, рівні дугоподібні контури і складки слизової оболонки, які продовжуються в них зі стінки шлунка.

Мал..16. Дивертикул шлунка.

Пухлини шлунка. Розрізняють доброякісні та злоякісні пухлини шлунка. Доброякісні пухлини — поліпи, папіломи та аденоми, лейоміоми, фіброми, ліпоми, невриноми, судинні пухлини тощо.

Рентгенологічно одиничний поліп характеризується дефектом наповнення округлої форми з чіткими, рівними контурами. За наявності множинних поліпів виявляють велику кількість дефектів наповнення. Перистальтика та евакуація із шлунка не порушені.

Мал..17. Поліпи шлунка.

Рак шлунка. Рак шлунка належить до найчастіших злоякісних захворювань. Хворіють переважно чоловіки віком 40-60 років. Найчастіше рак шлунка локалізується в воротарній частині шлунка.

1 2 3 4

5 6 7 8

Мал..18. Рак шлунка. 1) УЗД нормального шлунка; 2) УЗД ендофітної форми раку шлунка; 3) екзофітна форма раку шлунка; 4) ендофітна форма раку шлунка (скір); 5) поліпозний рак; 6) КТ екзофітних рак; 7) КТ ендофітний рак; 8) КТ саркома Капоші.

Екзофітний рак росте переважно в просвіт шлунка, може бути поліпоподібним та чашоподібним. Рентгенознаками екзофітної форми раку є наявність у контрастованому шлунку дефекту наповнення з нерівними контурами. На поверхні чашоподібного раку, у його центрі розташована велика виразка з обривистими краями - депо контрастної речовини. Складки слизової оболонки обриваються біля краю дефекту наповнення.

Ендофітна форма раку росте переважно внутрішньостінково, може бути виразково-інфільтративною та дифузною. Ендофітна пухлина в шлунку характеризується такими рентгенознаками: появою ригідної ділянки з випрямленими складками слизової оболонки та атиповим рельєфом, обривом складок слизової оболонки на краю ураженої ділянки, випрямленням контуру органа та відсутністю перистальтики в ділянці ураження, деформацією органа. У разі циркулярного поширення ендофітного раку відбувається звуження просвіту шлунка.

У разі ендофітної форми раку рентгенівська комп'ютерна томографія є найкращим методом променевого дослідження, за допомогою якої можливо виявити пухлину у вигляді нерівномірного стовщення стінки шлунка.

Для уточнення стадії раку шлунка проводять КТ, МРТ, УЗД, за допомогою яких можна визначити товщину стінки шлунка, ступінь ураження сусідніх органів та наявність метастазів. Перша стадія раку шлунка (за Моссом зі співавт.) характеризується потовщенням стінки до 1,0 см, без метастазів, II стадія - потовщенням стінки більше 1,0 см без ураження сусідніх органів і метастазів, III стадія - потовщення стінки з ураженням прилеглих органів, але без метастазів, IV стадія - потовщення стінки з віддаленими метастазами.

Дата добавления: 2015-07-25