Студопедия
Случайная страница | ТОМ-1 | ТОМ-2 | ТОМ-3
АрхитектураБиологияГеографияДругоеИностранные языки
ИнформатикаИсторияКультураЛитератураМатематика
МедицинаМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогика
ПолитикаПравоПрограммированиеПсихологияРелигия
СоциологияСпортСтроительствоФизикаФилософия
ФинансыХимияЭкологияЭкономикаЭлектроника

Політична концепція В.Винниченка.

Еволюція політичних поглядів П.Куліша. | Політична концепція М.Драгоманова | М.Драгоманов «Рай і поступ». | Політичний ідеал С. Подолинського. | О ТЕРЛЕЦЬКИЙ | ГАЛИЧИНА 19ст | Політична доктрина Ю.Бачкнського. | Політична концепція І.Франка. | Оцінка Франком основних сучасних йому політичних доктрин. | І. Франко «За межею можливого». |


Читайте также:
  1. Геополітична концепція С. Рудницького.
  2. Геополітична концепція Ю.Липи.
  3. Концепція Івана Огієнка
  4. Концепція локальних цивілізацій
  5. Концепція політичної системи Д. Істона
  6. Політична влада
  7. Політична влада

Упродовж усього свого життя В. Винниченко залишався соціалістом, однак різко негативно ставився до соціалізму в його радянсько-більшовицькому варіанті. Він вважав, що є два шляхи здійснення соціалізму, з приводу яких розхо­дяться соціалісти і комуністи. Соціалісти виходять з того, що соціалізм можна побудувати лише поступово, еволюційно, реформами. Комуністи, навпаки, вважають, що капіталізм потрібно знищити відразу, революційним шляхом.

В. Винниченко запропонував свій варіант створення соціалізму, який він назвав «колектократією». Суть його полягає в поєднанні еволюційного й революційного шляхів переходу до соціалізму. Необхідно мирним шляхом рошо чати перетворення приватної власності на засоби вироб­ництва на колективну. Саме па колективну, а не на державну. Соціалізм — це кооперація. Не націоналізація, а соціалізація, або, краше сказати, колектократизація — організація промислових, сільськогосподарських, торговель­них, фінансових та інших кооперативів — приведе до соціалізму.

У поглядах з українського національного питання В. Вин­ниченко пройшов шлях від прихильника культурно-національної автономії України у окладі Російської феде­ративної республіки до визнання необхідності відродження самостійної української державності. Як соціаліст, розв'я­зання національного питання він підпорядковував вирі­шенню завдання соціального визволення народів, тобто звільнення їх від капіталістичної експлуатації. Тому був готовий відмовитися від національної незалежності на користь соціалізму. У зв'язку з цим В. Винниченко розрізняв національних соціалістів і просто соціалістів. Для просто соціалістів національний розвиток є необхідною умовою і засобом наближення людства до вищих форм соціального життя. А для національних соціалістів національний розви­ток є самоціллю, по досягненні якої вони зупиняться, а потім рухатимуться назад.

Ідеал української демократії В. Винниченко вбачав у «федерації російської республіки й участі у ній України як рівного з іншими державного тіла». Обґрунтовуючи необхід­ність перебування України у складі Російської федерації, він наголошував на історичних, економічних і культурних зв'язках України з Росією, потребах оборони. На його думку, комбінація основних чинників соціально-політичного життя України не вимагає її незалежності як політичного держав­ного оформлення.

Дещо пізніше, перебуваючи вже в еміграції, В. Винни­ченко докорінно змінив свої погляди на українську державність, про що свідчить його праця «Відродження нації» (1920). У ній він вказує на нерівність у відносинах між українською і російською націями. Сформоване століттями соціально-політичного устрою Росії притаманне росіянам почуття панівної національності навіть у душі робітника не може швидко зникнути. Так само й почуття сервілізму, прислужництва в української нації не може зникнути одразу. Необхідно створити такі державні умови, які б допомогли викоріняти ці шкідливі наслідки минулого. Найкращою формою розвитку революції кожної нації є повна державна незалежність на принципах рівності відносин і добровіль­ного тісного союзу з усіма соціалістичними державами проти всесвітньої буржуазії.

Однак і цього разу В. Винниченко пріоритет віддавав, як тоді вважалось, соціальному визволенню, соціалізму перед визволенням національним. На його думку, відродження української нації відбуватиметься в гармонії з її соціальним визволенням, і чим лівішим буде політичний режим Украї­ни, тим більше він сприятиме національному відродженню українського народу. Найповніше відродженню української нації, вважав В. Винниченко, сприятиме режим національно-української радянської соціалістичної влади.

В. Винниченко високо оцінював сам факт існування української державності у вигляді Української Радянської Соціалістичної Республіки, У праці «Заповіт борцям за визволення» (1949) він писав, що вже не стоїть питання про створення української держави, а йдеться лише про її визволення. Існування УРСР породжує в українців звичку до власної державності, чого нони не мали декілька століть, а тому в боротьбі за національне визволення потрібно орієнтувалися на власні внутрішні сили, а не на зовнішні, на які сподівалася українська еміграція.

Винниченко негативно ставився до націоналізму Д. Донцова, відкидав ідеологію націоналізму як фашистську, ворожу українському народу


Дата добавления: 2015-07-21; просмотров: 176 | Нарушение авторских прав


<== предыдущая страница | следующая страница ==>
Еволюція політичних поглядів М.Грушевського.| М.Міхновський - засновник революційного націоналізму.

mybiblioteka.su - 2015-2024 год. (0.006 сек.)