Студопедия
Случайная страница | ТОМ-1 | ТОМ-2 | ТОМ-3
АрхитектураБиологияГеографияДругоеИностранные языки
ИнформатикаИсторияКультураЛитератураМатематика
МедицинаМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогика
ПолитикаПравоПрограммированиеПсихологияРелигия
СоциологияСпортСтроительствоФизикаФилософия
ФинансыХимияЭкологияЭкономикаЭлектроника

Три галузі сучасного господарства є його основою: енергетика, хімічна і машинобудівна промисловість.

Читайте также:
  1. Аналіз сучасного стану інвестування економіки України
  2. Біологічні особливості свиней і їх роль у розвитку галузі
  3. Визначення спеціальної психології як науки. Галузі спеціальної психології. Зв’язок спеціальної психології з іншими дисциплінами.
  4. Галузі спеціалізації Естонії
  5. Глава 2. ДЕРЖАВНІ, ЦІЛЬОВІ, МІЖДЕРЖАВНІ ТА РЕГІОНАЛЬНІ ПРОГРАМИ У ГАЛУЗІ ВИКОРИСТАННЯ І ОХОРОНИ ВОД ТА ВІДТВОРЕННЯ ВОДНИХ РЕСУРСІВ 1 страница
  6. Глава 2. Повноваження Верховної Ради України, Верховної Ради Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування в галузі земельних відносин
  7. Глава 3. Повноваження органів виконавчої влади в галузі земельних відносин

Заняття 7.

СВІТОВЕ ГОСПОДАРСТВО. ГЛОБАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ ЛЮДСТВА

 

 

1 Світове господарство. Міжнародний поділ праці та інтеграція.

2 НТР, її основні риси.

3 Промисловість. Географія основних галузей промисловості.

4 Поняття про глобальні проблеми людства.

 

 

Спеціалізація праці є одночасно показником розвитку суспільства і професіоналізму працівника. Ви знаєте, що давній поділ праці базу­вався на статевій приналежності: жінки займалися збиранням, чоло­віки — полюванням. Наступним етапом стало відділення ремісницт­ва від землеробства, потім в середньовічній Європі професійні ремісники почали об'єднуватися в цехи та общини. Зараз спеціалізація досягла такого рівня, що окремий регіон, наприклад, спеціалізується на розсаді томатів, які будуть висаджені у відкритий ґрунт на іншому краю континенту, а перероблені і продані — в іншій частині світу. Сьогодні жодна країна світу не може однаково ефективно проводити все, що необхідно для задоволення її внутрішніх потреб, і в цьому немає необхідності через наростання процесу інтеграції — єднання окремих частин і систем в одне ціле. Сьогодні мова піде про формування єдино­го світового господарства, до складу якого входять національні і регіо­нальні економіки.

Світове господарство — історично складена сукупність націо­нальних господарств, пов'язаних між собою економічними і полі­тичними відносинами, в основі яких лежить міжнародний поділ праці.

Як же складалося світове господарство? Розглянемо етапи цього процесу.

Першим етапом, який розглядається як посилення тенденції до інтеграції, вважається утворення імперій давнини. Другим етапом була епоха Великих географічних відкриттів, коли встановилися регулярні торгово-фінансові і виробничі зв'язки між країнами, ре­гіонами і континентами, які багато віків перебували в ізоляції, що гальмувало соціально-економічний прогрес. Центром процесу фор­мування світового господарства стала Європа, яка ще декілька ві­ків утримувала абсолютну першість — і на мануфактурній стадії розвитку капіталістичних відносин (XV—XVIII ст.), і на стадії витку машинної індустрії (XVIII — рубіж XIX—XX ст.). Третій етап формування світового господарства почався після закінчення Другої світової війни — у другій половині XX ст., коли колишні колонії отримали незалежність, почали розвивати власну економіку і тим самим включатися у світове господарство.

У наш час процес формування світового господарства знаходиться на четвертому етапі свого розвитку, що пов'язано з перебудовою економіки країн колишнього соціалістичного табору. Інтеграція на цьому етапі визначається в основному транснаціональними корпораціями, а також створенням великих ринкових зон, що об'єднують території кількох країн (ЄС, НАФТА — блок північноамериканських країн, АСЕАН, МЕРКОСУР — Аргентина, Бразилія, Уругвай, Параґвай та ін.).

Оскільки світове господарство складається з різних за структу­рою і рівнем соціально-економічного розвитку національних госпо­дарств, йому властиві неоднорідність і внутрішні протиріччя. У ході їх розв'язання змінюється сама структура світового господарства: розширюються економічні зв'язки, чому сприяють транспорт, який в епоху НТР збільшив швидкості і вантажопідйомність, а також основа світових економічних відносин — світовий ринок.

Організуючою основою світового господарства є міжнародний поділ праці (МПП) — вища форма поділу праці. МПП виражається в спе­ціалізації окремих країн на виробництві певних видів продукції, послуг і подальшому обміні ними. МПП представлений міжнарод­ною торгівлею матеріальними товарами, а також торгівлею послу­гами (міжнародний туризм, фінансова і посередницька діяльність, транспортне обслуговування, навчання). МПП визначається багать­ма чинниками, головними серед яких є економіко-географічне по­ложення країни, її природно-ресурсний потенціал і рівень соціаль­но-економічного розвитку.

Господарський вигляд країн сучасного світу визначається їх міжнародною спеціалізацією. Наприклад, Саудівська Аравія є постачаль­ником на світовий ринок нафти, Канада — зернових, Замбія — міді, Японія — машинобудівної продукції, робототехніки, радіо­електроніки, автомобілів, капіталу.

Серйозні зміни світового господарства, яких воно зазнало остан­нім часом, викликані такими причинами:

— науково-технічна революція;

— інтенсивні інтеграційні процеси;

— сировинна, енергетична і загальноекономічна кризи;

— загострення глобальних проблем людства.

Науково-технічна революція (НТР) — це корінне якісне пере­творення продуктивних сил на основі перетворення науки на провід­ний чинник розвитку суспільного виробництва, безпосередню про­дуктивну силу. НТР почалася в середині XX ст. під впливом найбільших науково-технічних відкриттів, зрослої взаємодії науки і техніки і різко прискорила науково-технічний прогрес, змінивши всі сфери життя суспільства. Так, до наслідків НТР відносять «ін­формаційний вибух», зрослі вимоги до рівня освіти, кваліфікації, культури, організованості і відповідальності працівників, появи нового ступеня МПП — міжнародної економічної інтеграції. Між­народна економічна інтеграція — це процес розвитку глибоких і стійких взаємозв'язків груп країн, заснований на проведенні загаль­ної узгодженої політики.

Міжнародні економічні зв'язки за формами розрізняються та­ким чином:

— зовнішня торгівля;

— вивіз капіталу;

— науково-технічна співпраця;

— компенсаційні операції;

— кредитно-фінансові відносини;

— надання послуг (обслуговування іноземного транспорту, між­народного туризму та ін.).

Сучасне покоління стало свідком грандіозних змін у всіх сферах життєдіяльності людства. Науково-технічна революція, що почала­ся в середині XX ст., змінила планету, додавши всьому, що відбува­ється, глобальності, всеосяжності. Зміна індексу Доу-Джонса на токійській фондовій біржі хвилює європейських бізнесменів, укра­їнські кондитери турбуються, чи не знищить ураган у Латинській Америці врожаю какао, домогосподарка готує голландські курячі окороки на чеській газовій плиті. Світ під впливом НТР стрімко змінюється, тому знання особливостей науково-технічної революції допоможе вам орієнтуватися в цих змінах.

Розпочавшись у середині XX ст., НТР змінила характер праці і виробництва, вплинула на всі сфери життя суспільства. НТР влас­тиві: швидкий розвиток кількох напрямів, комплексна автоматиза­ція виробництва, створення і впровадження ресурсозберігаючих і еко­логічних техніки і технології, поширення біотехнологій. Розглянемо ці особливості детальніше.

Комплексна автоматизація виробництва набула поширення в 1950—1960-х рр., коли з'явилися перші великі автоматичні лінії. У 1970—1980-х рр. цими лініями стали керувати ЕОМ — електронні обчислювальні машини. Революцією в дрібносерійному виробницт­ві стали станки з числовим управлінням. Перспективним напря­мом автоматизації на даний момент вважається створення компле­ксно-автоматизованих дільниць або гнучких виробничих систем (ГВС). ГВС відповідає потребам сучасного виробництва, оскільки до її складу входять: система оперативного керування виробництвом, система автоматизованого конструювання, обладнання з програм­ним керуванням, транспортно-складська техніка. Використання ГВС дозволяє знижувати собівартість продукції, тобто підвищувати її конкурентоздатність. ГВС з'явилися на початку 1980-х рр. в Япо­нії, США, країнах Західної Європи і досить швидко довели, що за ними майбутнє.

Одна з найгостріших проблем сучасності — дефіцит сировини і енергії — визначила такий пріоритетний напрям розвитку, як роз­робка і впровадження ресурсозберігаючих технологій. Енергетична і сировинна криза другої половини 1970-х рр., що носила всесвіт­ній характер, актуалізувала розробку техніки, виготовлення і експ­луатація якої не вимагають багато матеріалів (особливо металів) і енергії. Матеріалоємність можна знизити кількома способами: за рахунок мініатюризації (мікроелектроніка), за рахунок викорис­тання синтетичних або штучних конструкційних матеріалів (пласт­маси), за рахунок зниження кількості відходів при виробництві продукції і повторного використання матеріалів. Так, автомобіле­будування активно використовує пластмаси і алюмінієві сплави, знижуючи вартість продукції, що випускається.

Безумовно, розвиток виробництва позначається на стані навколиш­нього середовища, причому далеко не кращим способом. Швидке погір­шення екологічної обстановки потребує створення природоохоронних техніки і технології. До числа цієї техніки відносять не тільки спе­ціальні очисні механізми, фільтри, але і інші механізми, сконструйо­вані так, щоб їх робота була максимально екологічною.

1970-і рр. дали світу ще одне революційне відкриття — біотехнології, за допомогою яких людина отримує необхідні їй речовини в ході безпосереднього використання живих клітин і біологічних процесів. Найбільш широко біотехнологія застосовується в мікробіології, фар­мацевтиці, сільському господарстві (США, Японія, Німеччина, Росія).

Освоєння навколоземного і більш віддаленого космічного простору вимагало створення принципово нових матеріалів (особливо сплавів), приладів, машин. Так виникла нова наукоємна галузь промисловос­ті — авіакосмічна, відкриття і розробки якої використовуються в ін­ших галузях (наприклад, тефлонове покриття).

Навіть ці факти безперечно свідчать про те, що НТР охопила всі сфери життя людини і всі території Землі. Як визначають вплив НТР на економіку окремої країни? Звичайно, за рівнем розвитку наукоємних галузей — приладобудування, аерокосмічної промис­ловості, машинобудування, електроніки. Зовнішня торгівля розви­нених країн включає велику частку наукоємної продукції, 90 % якої припадає на Францію, Німеччину, Велику Британію, США та Японію.

НТР змінює галузеву структуру світового господарства: багато традиційних галузей втрачають своє значення, нові — високотехнологічні — визначають економіку країн, регіонів і Землі загалом. Отже, НТР має могутній вплив на всі сторони сучасного виробництва, систе­му суспільних відносин, на саму людину і середовище її мешкання.

Одним з об'єктів соціально-економічної географії світу є світове господарство, розміщення його галузей, серед яких провідне місце як і раніше посідає промисловість. Якими особливостями відрізняєть­ся розміщення галузей промисловості в сучасному світі? На це пи­тання ми дамо відповідь на сьогоднішньому занятті.

Три галузі сучасного господарства є його основою: енергетика, хімічна і машинобудівна промисловість.

Що являє собою енергетика? Енергетика — сукупність галузей паливної промисловості, електроенергетики, засобів доставки палива і енергії. У сучасному світовому господарстві склалася ситуація, при якій країни, що розвиваються, виступають як постачальники енерго­носіїв, а розвинені держави — як основні споживачі енергії.

Абсолютне і відносне подорожчання одних джерел енергії в порів­нянні з іншими, вдосконалення засобів їх транспортування, розви­ток систем перетворення і передачі енергії, освоєння нових джерел енергії впливають на розвиток, структуру і розміщення промисло­вого виробництва окремих країн і регіонів.

Загальне зростання споживання енергії відбувається постійно, але нерівномірно. У партій половині XX ст. сумарне споживання енергії у світі подвоювалося кожні 18—20 років, у другій половині XX ст. воно зростало щорічно на 5 %.

Основними первинними джерелами енергії є природний газ, нафта, вугілля, гідроенергія, енергія атомного ядра.

Дамо стислу характеристику паливної промисловості.

Нафтова промисловість одна з найважливіших галузей важкої промисловості; вона розвивається дуже високими темпами. У 1994 р. світовий видобуток нафти в порівнянні з попереднім роком зріс на 33 млн т (тобто на 1,1 %) і досяг 3 млрд т. На країни ОПЕК з цієї кількості припало 1239 млн т, тобто 40 % загальної кількості.

Швидке зростання видобутку нафти в Африці, на Близькому і Се­редньому Сході визначається не тільки великими запасами нафти в цих регіонах, але і низькими капіталовкладеннями і поточними витратами (наприклад, низька заробітна плата персоналу) на цей видобуток при надзвичайно високій продуктивності свердловин.

Прогнозовані запаси нафти на Землі приблизно оцінюються в 300 млрд.т.

Найбільші запаси нафти мають такі країни:

Саудівська Аравія — 35 255 млн т;

Кувейт — 12 946 млн т;

Іран — 12 110 млн т.

Головною особливістю розміщення найбільших у світі родовищ наф­ти є те, що в основному вони знаходяться на території країн, що розвиваються. Достовірні запаси нафти в США, наприклад, найбільш вичерпані, однак одночасно вони є найбільшими залишковими запасами у світі. Постійно зростає значення нафтової промисловості Китаю: за видобутком КНР зараз йде на 5-му місці, поступаючись США, Саудівській Аравії, СНД і Ірану.

Головні вантажопотоки нафти прямують від портів країн Пер­сидської затоки до Японії і держав Західної Європи. Танкери про­ходять через Суецький канал, найбільші з них вимушені огинати Африку. Нафтопроводи прокладені не тільки суходолом, але і по дну морів, наприклад, Середземного і Північного.

Газова промисловість. Найбільші запаси природного газу зосереджені в Росії (39,2 %), на Близькому і Середньому Сході (ЗО %), в Північній Америці (5 %) і Західній Європі (насамперед в Нідерландах — 4 %). Як і запаси нафти, запаси газу на території країн, що розвиваються, перевер­шують запаси на території розвинених держав. Щорічний видобу­ток газу у світі постійно зростає і в 1994 р. перевищив 2 трлн м. Понад 40 % цього об'єму було видобуто в СНД (80 % цієї кількості припало на Росію), 25 % — в США, менші об'єми — в Канаді, Нідерландах, Норвегії, Індонезії, Алжирі, які не входять до числа найбільших світових експортерів природного газу.

Газ в основному експортується у скрапленому вигляді трубопрово­дами. Протяжність газопроводів в сучасному світі досягла 900 тис. км і продовжує зростати. Найбільші міждержавні газопроводи функціо­нують у Північній Америці (пов'язує канадську газоносну провінцію Альберта з США) і Західній Європі (один пов'язує голландське родо­вище Гронінген з Німеччиною, Швейцарією і Італією; другий — нор­везький сектор Північного моря з Німеччиною, Бельгією і Францією). З 1982 р. функціонує газопровід, який пов'язує Алжир з Тунісом і — по дну Середземного моря — з Італією.

Зростає об'єм морських перевезень скрапленого природного газу в спеціальних танкерах. Найбільшими постачальниками скрапле­ного газу є Індонезія, Алжир, Малайзія, Бруней. Найбільшим імпор­тером природного газу (до 60 % від загального об'єму) є Японія.

Вугільна промисловість «найстаріша» галузь паливно-енер­гетичного комплексу.

Сумарні світові запаси вугілля (52 % — кам'яного, 48 % — бурого) оцінюються приблизно в 13—14 трлн т, причому найбільші родовища знаходяться в Росії, Китаї, США, ПАР, Україні, Казах­стані, менш значущі — в Німеччині, Великій Британії, Польщі, Австралії, Канаді, Індії, Індонезії, Ботсвані, Зімбабве, Мозамбіку, Колумбії, Венесуелі.

З точки зору конкурентоздатності вугілля на світовому ринку важливим чинником є його собівартість, яка не в останню чергу залежить від способу видобутку: вугілля, що видобувається від­критим способом, в декілька разів дешевше, ніж вугілля, що видобувається в шахтах. Тому доставлене з Австралії або Півден­ної Африки в Західну Європу вугілля дешевше місцевого, в чому криється одна з причин занепаду європейської вуглевидобувної галузі.

Німеччина лідирує у світовому видобутку бурого вугілля, за нею йдуть США, Австралія і Росія. Буре вугілля в основному викорис­товується на теплових електростанціях як паливо.


Дата добавления: 2015-07-20; просмотров: 66 | Нарушение авторских прав


<== предыдущая страница | следующая страница ==>
Події в повісті «Земля» розгортаються в такій послідовності| Електроенергетика.

mybiblioteka.su - 2015-2024 год. (0.012 сек.)