Студопедия
Случайная страница | ТОМ-1 | ТОМ-2 | ТОМ-3
АрхитектураБиологияГеографияДругоеИностранные языки
ИнформатикаИсторияКультураЛитератураМатематика
МедицинаМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогика
ПолитикаПравоПрограммированиеПсихологияРелигия
СоциологияСпортСтроительствоФизикаФилософия
ФинансыХимияЭкологияЭкономикаЭлектроника

Частина 7. Сульфатасимілюючі або сульфатовідновлювальні бактерії.

Систематика мікроорганізмів. | Морфологічні особливості інших груп мікроорганізмів | Систематика мікроорганізмів. | Клас Scotobacteria | Частина 3. Нерухливі або рідкорухливі аеробні грамнегативні зігнуті бактерії. |


Читайте также:
  1. I. ТЕОРЕТИЧНА ЧАСТИНА
  2. II. ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА
  3. II. ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА
  4. II. ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА
  5. II. ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА
  6. II. ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА
  7. II. ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА

Серед представників групи є хемолітоавтотрофні облігатні анаероби, що отримують енергію окисленням в анаеробних умовах молекулярного водню. Є хемоорганотрофи, які як джерело вуглецю використовують органічні кислоти(лактат, піруват, ацетат), спирти, вуглеводи. Не утворюють ендоспор, переважно нерухливі

Частина 8. Анаеробні грамнегативні коки. До групи віднесено тільки одну родину Veillonellaceae, представники якої мають вигляд моно-, дипло- і стрептококів, а також скупчень. Вони не утворюють спор, анаероби, хемоорганогетеротрофи. Це паразити теплокровних тварин. Найчастіше їх можна знайти у травному каналі людини, жуйних тварин, свиней, гризунів та ін. їх також можна знайти у ротовій порожнині і дихальних шляхах людини і тварин. Серед найбільш поширених бактерій родини Veillonellaceae є Veillonella parvula і Megasphaera elsdenii і A. fermentas.

Частина 9. Рикетсії і хламідії. Група об'єднує два порядки — Rickettsiales і Chlamydiales. Рикетсії — облігатні внутрішньоклітинні паразити членистоногих: вошей, бліх і кліщів. Вони мають кулясту, паличкоподібну, бацилярну і міцелярну форми. У рикетсій виявлено зовнішню і внутрішню оболонки, нуклеоїд, рибосомальні та вакуолеподібні структури.

Порядок Chlamydiales охоплює одну родину, до якої належать нерухомі кокоподібні облігатні внутрішньоклітинні паразити людини і тварин з характерним циклом розвитку. Хламідії — грамнегативні паразити з обмеженим енергетичним метаболізмом. Вони не можуть синтезувати сполуки типу АТФ, а тому їх ще називають «енергетичними паразитами». Викликають низку захворювань, наприклад трахому і запалення дихальних органів у людини, орнітоз у птахів.

Частина 10. Ковзні бактерії.

Частина 10. Мікоплазми. Бактерії цієї групи виокремлені у відділ Tenericutes, клас Mollicutes, порядок Mycoplasmatales. До них належать найменші серед відомих нині клітинних організмів. Мікоплазми не мають клітинної оболонки, а оточені цитоплазматичною мембраною. Відсутність міцної клітинної стінки сприяє їхній пластичності і поліморфності.

Порядок Mycoplasmatales об'єднує три родини: Mycoplasmataceae, Acholeplasmataceae і Spiroplasmataceae. Представники цих родин на відміну від інших прокаріотів, за винятком L-форм бактерій, є нечутливими до антибіотиків, які діють на клітинну стінку бактерій. Мікоплазми виявляють властивості бактерій і вірусів.

Група 11. Ендосимбіонти. Прокаріоти цієї групи ще дуже мало вивчені. Ендосимбіонти пристосовані до життя в клітинах хазяїна. Переважна більшість їх не може розвиватися in vitro. За типом хазяїна, в якому вони живуть, їх поділяють на симбіонтів найпростіших, комах, грибів і безхребетних. їхній вплив на хазяїна різноманітний: перші є корисними, другі — необхідними для хазяїна, а треті — продукують речовини, які беруть участь в обміні речовин організму хазяїна. Крім бактерій, симбіонтами можуть бути гриби, водорості й найпростіші. Існують також ендосимбіонти, які утворюють токсини або сприяють утворенню їх організмом хазяїна.

Група 12. Грампозитивні коки. Група об'єднує родини: Micrococcaceae, Deinococcaceae і Peptococcaceae та 15 родів, представники яких відрізняються між собою як філогенетично, так і фенотипічно. Серед них є облігатні аероби, облігатні і факультативні анаероби, хемоорганогетеротрофи, рухливі і нерухомі форми. Бактерії родини Micrococcaceae діляться в різних площинах і утворюють скупчення правильної і неправильної форм. Переважна більшість з них — сапрофіти. Тільки серед представників родів Staphylococcus і Peptostreptococcus є патогенні види, наприклад Staphylococcus aureus, які спричинюють нагнійні процеси.

Прокаріоти з родини Deinococcaceae під час зброджування вуглеводів утворюють такі цінні продукти, як молочна, оцтова, янтарна, мурашина кислоти, спирт, С02, Н2 та ін. Вони розповсюджені в грунтах, воді, на поверхні рослин, у молочних продуктах, квашених овочах, силосі, шлунково-кишковому тракті людини і тварин.

Група 13. Грампозитивні палички і коки, які утворюють ендоспори. До цієї групи віднесено шість родів, серед представників яких трапляються рухливі і нерухомі, спороносні і неспороносні бактерії, аероби і анаероби, сапрофіти і паразити тощо. Бактерії найчисленніших родів — Bacillus і Clostridium — виявляють найрізноманітніші властивості, наприклад, бацили здатні синтезувати різні літичні ферменти, які розкладають полісахариди, білки, жири та інші сполуки. Серед бактерій цієї групи є збудники маслянокислого бродіння (Clostridium butyricum), продуценти антибіотиків (Bacillus polimyxa), амінокислот (Bacillus megaterium), токсинів (Bacillus thuringiensis), уролітичні бактерії (Sporosarcina ureae), фіксатори молекулярного азоту (Clostridium pasteurianum) та ін.

Прокаріоти цієї групи дуже широко розповсюджені в природі. їх можна відшукати в грунтах, солоних і прісних водоймах, на поверхні рослин, харчових продуктах, в організмі людини і тварин тощо. Патогенні види цих мікробів викликають важкі інфекційні захворювання людини і тварин, наприклад сибірку (Bacillus anthracis), анаеробну газову інфекцію (Clostridium perfringens), правець (Clostridium tetani), ботулізм (Clostridium botulinum).

Група 14. Грампозитивні палички, що не утворюють спор.

Група включає сім родів, які характеризуються деякими спільними

морфологічними і фізіологічними ознаками. Найбільш поширеними представниками цієї групи є бактерії з роду Lactobacillus, який налічує близько 50 видів. Це переважно молочнокислі бактерії, які спричиняють гомо- і гетероферментативне молочнокисле бродіння. Вони утворюють ланцюжки з 3—5 клітин (стрептобактеріальна форма). Серед них є облігатні аероби, мікроаерофіли і аеротолерантні анаероби, що належать до хемоорганогетеротрофів. Це переважно сапрофітні організми. Лише окремі види бувають патогенними для людини і тварин.

Група 15. Грампозитивні, не спороносні палички неправильної форми. Група об'єднує різноманітні за морфологією прокаріоти і організми. Переважну більшість з них складають грампозитивні палички неправильної форми, які не утворюють ендоспор і є аеробами. Поряд з цим до цієї групи належать також бактерії, що мають форму коків і неправильних паличок, які забарвлюються за Грамом негативно і належать до облігатних анаеробів.

Коринеморфні бактерії, які входять до цієї групи, представлені родами Corynebacterium, Arthrobacter та ін. До роду Corynebacterium належать бактерії, схильні до морфологічної мінливості. Вони можуть мати форму коротких паличок, коків; утворювати випини (булаво-подібні і розгалужені клітини). Це нерухомі, хемоорганогетеротроф-ні, переважно факультативно анаеробні ораганізми. Серед них є багато фітопатогенних видів, а також збудник дифтерії людини (Corynebacterium diphtheriae).

Бактерії, які належать до роду Arthrobacter, становлять значну частку ґрунтової мікрофлори. Вони беруть участь у процесах амоніфікації, нітрифікації, фіксації молекулярного азоту тощо. Встановлено, що ці бактерії мають здатність розкладати гербіциди, фунгіциди, ртутьвмісні сполуки, і навіть пластмаси, що має дуже важливе значення в зв'язку з теперішнім екологічним станом природи. Всі види бактерій цього роду належать до облігатно аеробних хемоорганогетеротрофів.

Група 16. Мікобактерії. Прокаріоти цієї групи об'єднані в родину Mycobacteriaceae, до складу якої входить один рід Mycobacterium. Бактерії цієї родини нерухомі грампозитивні аероби, мають форму прямих або злегка зігнутих паличок, які в процесі розвитку перетворюються на коки. Характерною морфологічною ознакою мікобактерій є здатність за певних умов вирощування утворювати розгалужені форми. Вони містять у своєму тілі багато ліпідів, а деякі — восків. Переважна більшість мікобактерій живуть у грунті.

Група 17. Нокардіоформи. У групу об'єднано бактерії з різними морфологічними і фізіолого-біохімічними властивостями. Вони мають добре розвинутий субстратний міцелій і характерний стадійний розвиток клітин. Нокардії є грампозитивними аеробами. В основу поділу родини Nocardiaceae на роди покладено такі ознаки, як хімічний склад клітинної оболонки та набір ліпідів. Нокардіоформи є продуцентами амінокислот, антибіотиків, вітамінів, ферментів, ліпідів та інших речовин. Нещодавно з'явились дані про те, що вони можуть розкладати пестициди, руйнувати асфальт і бітуми, очищувати води від нафтових плівок тощо. Є серед них і патогенні види, що спричинюють захворювання людини і тварин — нокардіоз (Nocardia asteroides).

Група 18. Фототрофні бактерії, що здійснюють безкисневий фотосинтез. Фотосинтезуючі бактерії (клас Anoxyphotobacteria) належать до двох порядків: Rhodospirillales — пурпурні і Chlorobiales — зелені фітобактерії. Вони мають кулясту, паличкоподібну, зігнуту або спіральну форму, спор не утворюють, розмножуються шляхом поділу, грамнегативні. Загальною ознакою є наявність у їхніх системах внутрішньоклітинних мембран бактеріохлорофілів а, Ь, с і d, a також каротиноїдів: лікопіну, родопіну, спірилоксантину.

Група 19. Фототрофні бактерії, що здійснюють кисневий фотосинтез. Оксигенні фототрофні бактерії належать до класу Оху-photobacteria, який включає два порядки: ціанобактерії (Cyanobacteriales) і прохлорофіти (Prochlorales). Еубактерії цієї групи містять хлорофіл а та інші пігменти і в процесі фотосинтезу виділяють 02.

Група 20. Аеробні хемолітотрофні бактерії та близькі до них організми. Представники цієї групи — прокаріоти, які добувають енергію за рахунок окислення неорганічних сполук азоту, заліза, сірки і молекулярного водню. Залежно від хімічної природи неорганічних сполук, які піддаються окисленню, групу поділено на чотири підгрупи.

До першої підгрупи віднесено бактерій родини Nitrobacteriaceae, які одержують енергію за рахунок окислення амонійного азоту або нітритів. Нітрифікуючі бактерії є грамнегативними облігатно аеробними хемолітотрофами.

У другу підгрупу об'єднані бактерії, що мають здатність окислювати неорганічні відновлені сполуки сірки. Переважна більшість з них використовують цей процес для добування клітинної енергії (рід Thiobacillus та ін.). Сіркобактерії поширені в грунтах, водоймах, сірчаних джерелах — там, де утворюється сірководень.

Бактерії третьої підгрупи становлять рід Hydrogenobacter. Ці водневі бактерії добувають енергію шляхом окислення молекулярного водню за участі кисню: И2 + 1/2 02 -> Н,0. Вони є хемолітоавтотрофами.

Четверта підгрупа включає представників родини Siderocapsaсеае, які мають здатність відкладати оксиди заліза або марганцю всередині і на поверхні капсул. Це — аеробні, хемолітотрофні і хемоорганотрофні організми. Вони розповсюджені переважно в залізовмісних водах. Цікаво, що серед цих еубактерій є представники, в клітинах яких містяться магнітосоми (Aquaspirillum magnetotacticum).

Група 21. Бактерії, що утворюють бруньки, і (або) стебельцеві бактерії. Група об'єднує бактерій, які утворюють слизові стебельця, не зв'язані з цитоплазмою клітин, або ниткоподібні вирости — простеки. Бактерії, які належать до роду Neuskia, утворюють слизові вирости, не зв'язані з цитоплазмою клітини. Своєрідні стебельця з гідроксиду заліза притаманні бактеріям з роду Gallionella.

Група 22. Бактерії, що утворюють слизовий чохол (піхву).

До складу цієї групи віднесено бактерії, які мають вигляд довгих ланцюжків, оточених слизовим чохлом або піхвою. Це водяні організми, їхні нитки вільно плавають або прикріплені до різних предметів. Піхви бактерій складаються з гетерополісахаридів, інкрустованих оксидами заліза або марганцю (роди Leptothrix і Grenothrix). Розмножуються клітини всередині чохла поперечним поділом, при цьому поодинокі клітини, котрі виходять з піхви, можуть мати джгутики і бути рухливими або, за відсутності джгутиків,— нерухомими.

Група 23. Нефотосинтезуючі ковзні бактерії, які не утворюють плодових тіл. Сюди віднесено бактерії з різними морфологічними і фізіологічними властивостями. На еластичних клітинних оболонках утворюється багато слизу. Бактерії здатні без джгутиків пересуватись за допомогою ковзання по твердій поверхні. Група складається з трьох порядків: Cytophagales, Beggiatoales і Lysobacteriales.

До першого порядку належать грамнегативні паличкоподібні, а також плеоморфні, облігатні або факультативні аероби, хемоорганогетеротрофні бактерії. Вони не утворюють плодових тіл. Порядок Beggiatoales об'єднує нитчасті форми, яким також властивий ковзний спосіб руху. Представники цього порядку (Beggiatoa alba, В. gigantea та ін.) здатні окислювати сульфіди до сульфатів, а проміжний продукт цього процесу — молекулярну сірку — відкладати всередині клітин.

Група 24. Ковзні бактерії, що утворюють плодові тіла. Міксобактерії. Ця група включає порядок Myxococcales, до складу якого входять чотири родини: Мухососсасеае, Archangiaceae, Cystobacteriaceae і Polyangiaceae. Міксобактерії — паличкоподібні, грамнегативні, аеробні, хемоорганогетеротрофні організми. Вони відрізняються від інших ковзних бактерій високим вмістом гуаніну і цитозину в ДНК (67-71 моль-%) і характерним циклом розвитку.

Міксобактерії широко розповсюджені у грунтах, гною, на органічних рештках, корі дерев та інших субстратах.

Група 25. Архебактерії. У 9-му виданні визначника бактерій Бергі вперше зроблена спроба класифікувати всі нині відомі архебактерії. Цю групу поділено на п'ять підгруп. Перша підгрупа — метаногенні бактерії. Найважливішою ознакою цієї найбільшої підгрупи є здатність її представників утворювати метан як кінцевий продукт енергетичного метаболізму. Друга підгрупа — екстремальні, термофільні, облігатно анаеробні сіркобактерії, котрі утворюють сірководень із сульфатів у процесі дисиміляційної сульфатредукції. Третя підгрупа — екстремально галофільні архебактерії, які належать до грампозитивних або грамнегативних аеробних хемоорганотрофів. Вони живуть при високих концентраціях NaCl, а деякі види містять бактеріородопсин і можуть використовувати сонячну енергію для синтезу АТФ. Метаноутворюючі бактерії розповсюджені у болотах, стічних водах, у травному тракті тварин тощо. Найкраще вивченими є представники родів: Methanobacterium, Methanococcus, Methanosarcina.

До четвертої підгрупи віднесено архебактерії, в яких немає клітинної стінки і відсутній глікопептид муреїн. Цю підгрупу представляють рід Thermoplasma і вид Thermoplasma acidophilum.

У п'ятій підгрупі об'єднано бактерії, які характеризуються облі-гатною термофільністю, ацидофільністю або нейтрофільністю, автотрофністю або гетеротрофністю. Серед них є аероби, а також факультативні та облігатні анаероби. У більшості з цих бактерій метаболізм пов'язаний з молекулярною сіркою.

Архебактерії з порядку Sulfolobales (рід Sulfolobus, S. acidocaldarius) виявлені в кислих термальних джерелах, де вони можуть окислювати сірководень до молекулярної сірки і далі до SO^". В анаеробних умовах ці бактерії можуть відновлювати молекулярну сірку до сірководню з використанням Н2.

Гриби (Fungi). Вивчає ці організми наука мікологія. Натомість низка представників цієї дуже великої і важливої групи, наприклад, цвільові гриби, дріжджі тощо, стала також предметом вивчення й мікробіологічної науки. Вони належать до царства Mycota. Це нижчі еукаріотні одноклітинні і міцелярні хемоорганотрофні організми. Серед грибів є сапрофіти, паразити і хижаки. Вони розповсюджені скрізь у грунті, воді, на рештках рослин і тварин, харчових продуктах тощо. У грунті гриби розкладають органічні речовини, в тому числі й такі складні сполуки, як клітковина, лігнін, а також вироби з пластмаси, гуми, нафтопродукти тощо. Серед грибів є збудники хвороб рослин, тварин і людини.

До царства Mycota належать міксоміцети, або слизовики, і справжні гриби. Своєю чергою справжні гриби поділяються на класи: хитрйдіоміцети (Chytridiomycetes), ооміцети (Oomycetes), зигоміцети (Zygomycetes), аскоміцети (Ascomycetes), базидіоміцети (Basidiomycetes) і д є й т є р о м і ц є т и (Deuteromycetes).

 


Дата добавления: 2015-07-20; просмотров: 390 | Нарушение авторских прав


<== предыдущая страница | следующая страница ==>
Частина 5. Факультативно-анаеробні грамнегативні палички.| Классификация звуков русского языка

mybiblioteka.su - 2015-2024 год. (0.01 сек.)