Студопедия
Случайная страница | ТОМ-1 | ТОМ-2 | ТОМ-3
АрхитектураБиологияГеографияДругоеИностранные языки
ИнформатикаИсторияКультураЛитератураМатематика
МедицинаМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогика
ПолитикаПравоПрограммированиеПсихологияРелигия
СоциологияСпортСтроительствоФизикаФилософия
ФинансыХимияЭкологияЭкономикаЭлектроника

Визначення межі прихвату

Обважнення високоякісними обважнювачами. | КНБК повинна відповідати компоновці, вказаній в ГТН і РТК. | Внаслідок осідання шламу, обважнювача | Внаслідок сальникоутворення | Не залишати бурильну колону без руху у відкритій частині стовбура свердловини, де породи схильні до осипань і обвалювань. | Мінералізацію водної фази розчину регулюють за рахунок добавлення в розчин солей NaCl, KCl, MgCl2, Na2SO4, KCl∙ MgCl∙26H2O та ін. | Ймовірність заклинювання колони труб у жолобі найбільша при | Внаслідок порушення режиму промивання | Підготовчі роботи до ліквідації прихватів | Руйнування вежі та інше. |


Читайте также:
  1. A. *Визначення енергетичної цінності та нутрієнтного складу добового раціону на підставі статистичної обробки меню-розкладок
  2. Бактеріофаг,історія вивчення. Структура, класифікація фагів за морфологією. Методи якісного і кількісного визначення бактеріофагів. Практичне використання бактеріофагів.
  3. Визначення
  4. Визначення
  5. Визначення вартості заміщення. В даному випадку вартість заміщення визначається за методом порівняльних одиниць.
  6. ВИЗНАЧЕННЯ ВАРТОСТІ ОБ’ЄКТА ОЦІНКИ ЗА ДОПОМОГОЮ ВИТРАТНОГО ПІДХОДУ
  7. ВИЗНАЧЕННЯ ВАРТОСТІ ОБ’ЄКТА ОЦІНКИ ЗА ДОПОМОГОЮ ДОХІДНОГО ПІДХОДУ

Найпростішим способом визначення верхньої межі прихвату є наближений розрахунок (виведений з практики), за яким вважають, що при натягу бурильної колони із зусиллям 200 кН на довжині в 1000 м її видовження становить:

для труб діаметром 114 мм приблизно 0,35 м;

для труб діаметром 127 мм приблизно 0,30 м;

для труб діаметром 140 мм приблизно 0,25 м;

для труб діаметром 168 мм приблизно 0,2 м.

● Для однорозмірних труб верхню межу прихвату (довжина вільної частини труб), визначають за формулою

, (3.3)

де Е— модуль Юнга (0,21 • 106 МПа);

F — площа поперечного перерізу труби, м2;

G2 та G1 розтягувальні сили, Н;

∆l — видовження колони, м;

1,05 — коефіцієнт, що враховує наявність жорстких замків.

Видовження і розтягувальні сили G1 та G2 визначають у такій послідовності:

­ прикладають до колони силу G1, яка на п'ять поділок гідравлічного індикатора ваги (ГІВ) перевищує вагу бурильної колони до прихвату, і роблять відмітку на ведучій трубі навпро­ти нерухомої площини стола ротора;

­ повторно натягують колону із силою, що на п'ять поділок перевищує початкову силу G1 і швидко знижують її до значення G1. Різниця між першою і другою відмітками поясню­ється тертям;

­ ділять відстань між першими двома відмітками навпіл і приймають середню поділку верхньої відмітки для відліку;

­ прикладають до колони бурильних труб силу G2, яка на індикаторі ваги буде на 10—20 поділок перевищувати силу G1 і роблять нову відмітку на ведучій трубі. При цьому вели­чина G2 має бути такою, щоб деформації, спричинені цією силою, знаходились у зоні пруж­ної деформації матеріалу;

­ повторно натягують колону з силою, не більшою ніж на п'ять поділок щодо сили G2 потім швидко знижують навантаження до G2 і роблять другу відмітку на ведучій трубі;

­ ділять відстань між двома останніми відмітками навпіл і отриману поділку вважають нижньою відміткою відліку.

Отже, у цьому разі відстань між верхньою і нижньою відмітками є шуканим видовжен­ням ∆l.

● Для багатоступінчастої бурильної колони також знайдені прості формули, за якими можна вираховувати верхню межу прихвату.

► Прихватовизначник це електромагніт циліндричної форми, який дає змогу ставити мітки на сталевій бурильній колоні після подачі струму, а потім фіксувати їхна стрічці са­мописного пристрою у каротажній станції.

Робота прихватовизначника грунтується на властивості феромагнетиків розмагнічуватися з деформацією попередньо намагнічених ділянок.

Порядок роботи такий:

­ спочатку за допомогою приладу фіксують магнітний стан колони (перший замір);

­­ ставлять магнітні мітки (другий замір). Магнітна мітка — це намагнічена ділянка труби завдовжки 0,2 м;

­ ­ виконують стирання магнітних міток над зоною прихвату, розходжуючи колону бу­рильних труб та прокручуючи (по можливості) її ротором у межах безпечних навантажень;

­ ­ потім знаходять зону переходу, де магнітні мітки збереглися (третій замір).

Так визначають верхню межу неприхвачених труб.

► Індикатор місця прихвату (ИМП) конструкції колишньої «АзНИИбурнефть» дає змогу підвищити точність і прискорити виконання замірів.

Принцип вимірювання за допомогою приладу ИМП полягає у реєстрації деформації прихопленої колони після утримання індикатора магнітною силою на внутрішній стінці труби. Отже, нижче верхньої межі прихвату, де відсутня деформація труб, сигнали на поверхню не надходять.

► За допомогою акустичних цементомірів визначають інтервал прихвату алюмінієвих і обважнених бурильних труб, чого не можна зробити прихватовизначником.

Інтервал прихвату визначають за допомогою довільної акустичної апаратури відповідного діаметра. При цьому використовують не пряму хвилю по металевій трубі, а імпульси, відбиті від з'єднувальних замків. За амплітудою відбитих імпульсів можна визначити інтервал прихвату колони, а також оцінити розподіл утримувальної сили в інтервалі прихвату.


Дата добавления: 2015-07-25; просмотров: 64 | Нарушение авторских прав


<== предыдущая страница | следующая страница ==>
Діагностика прихватів| Способи ліквідації прихватів

mybiblioteka.su - 2015-2024 год. (0.006 сек.)