Студопедия
Случайная страница | ТОМ-1 | ТОМ-2 | ТОМ-3
АрхитектураБиологияГеографияДругоеИностранные языки
ИнформатикаИсторияКультураЛитератураМатематика
МедицинаМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогика
ПолитикаПравоПрограммированиеПсихологияРелигия
СоциологияСпортСтроительствоФизикаФилософия
ФинансыХимияЭкологияЭкономикаЭлектроника

Модуль 2 5 страница

Start Here | Модуль 2 | Модуль 1 | Прочитайте | Прибуток банку, всього. | А) так; | Модуль 2 1 страница | Модуль 2 2 страница | Модуль 2 3 страница | А) так; |


Читайте также:
  1. 1 страница
  2. 1 страница
  3. 1 страница
  4. 1 страница
  5. 1 страница
  6. 1 страница
  7. 1 страница

Усі банківські операції відрізняються різним ступенем ризику. На практиці заведено оцінювати значну кількість ризиків, які можуть охарактеризувати ситуацію і ймовірність здійснення подій.

2.5.2. Аналіз внутрішніх ризиків.

Законспектуйте основні положення

Внутрішні ризики виникають у результаті діяльності самого банку і залежать від операцій, які він проводить. Відповідно вони пов’язані з:

1) активами банку (кредитні, валютні, ринкові, розрахункові, лізингові, факторингові, касові, інвестиційні ризики тощо);

2) зобов’язаннями банку (ризики за вкладами та іншими депозитними операціями, за міжбанківськими кредитами, отриманими кредитами);

3) якістю управління банком власними активами і пасивами (процентний ризик, ризик незбалансованої ліквідності, неплатоспроможності, ризик структури капіталу, недостатності капіталу);

4) ризиком реалізації фінансових послуг (операційні, технологічні, стратегічні, адміністративні, бухгалтерські ризики, а також ризики, пов’язані з інноваціями, безпекою, зловживаннями).

Захиститися від кредитного ризику допомагає систематичний аналіз, у процесі якого з’ясовують, як банки встановлюють мінімальну питому вагу кредитних вкладень, що покриваються власними ресурсами; дотримуються нормативу максимального роз-міру ризику на одного позичальника та нормативу «великих» кредитних ризиків; формують резерви під збитки за позичками; диверсифікують кредитні вкладення за галузями, позичальника-ми; чи отримують достатнє забезпечення за виданими кредитами тощо.

Розглядаючи ризики, пов’язані із зобов’язаннями, особливу увагу слід приділяти аналізу формування депозитів. До появи не-гараздів у діяльності банку може призвести дострокова вимога вкладу чи міжбанківського кредиту. На дострокові вимоги, крім різких непередбачених змін у фінансовому стані вкладника, можуть впливати також фактори, пов’язані з нестійкою політичною чи економічною ситуацією в країні, кризи. Задля попередження і регулювання ризику щодо формування депозитів банки аналізують співвідношення між позичками і депозитами, враховують процентний ризик, який виникає при формуванні депозитів.

Вивчаючи ризики, пов’язані з якістю управління активами і зобов’язаннями, слід особливо уважно аналізувати процентний ризик, тобто небезпеку втрат унаслідок перевищення сплачених процентних ставок над отриманими. Підвищення процентних ставок спричинить падіння курсів цінних паперів із твердими процентами, а відтак і знецінення банківського портфеля, завдають курсових збитків. Крім того, різниця між процентними доходами і витратами становить основу банківського прибутку. Різка зміна ставок у різних сегментах ринку може негативно позначитися на прибутковості операцій банку. Це спонукає банки аналізувати попит і пропозицію кредитних ресурсів, порівнювати інтервал часу між строками вивільнення депозитів та розміщених коштів і коливаннями процентних ставок (останні — досить різноманітні, вони залежать від загального попиту на кредитні ресурси даного банку, наявності цих ресурсів, характеру, розміру та строків позички. Процент є регулятором ринкових відносин).

Аби зменшити ризик, деякі банки вводять до процентної ставки за розміщеними коштами ризиковану процентну ставку (договірну надбавку) або розмір страхового процента (коли позичку страхує сам банк). В умовах інфляції аналізують реальні і номінальні проценти. Щоб уникнути процентного ризику, активніше надають кошти на тривалі строки, а для рефінансування залучають кошти на короткий термін.

Щодо ризиків, пов’язаних із реалізацією фінансових послуг, застосовують спеціальні методи аналізу. Вивчаючи операційні ризики банку, оцінюють, як збільшується вартість послуг банку та зростають поточні витрати.

До технологічних відносять ризики зміни технології здійснення операцій (ризики, пов’язані з неполадками у комп’ютерній системі, втратою документів, комп’ютерним шахрайством тощо). Аналізуючи тенденцію до зростання чи до зменшення кількості таких випадків, визначають вірогідність їх повторення.

Вивчаючи ризики безпеки, звертають увагу на її загальний стан (надійність приміщень посиленого захисту, куди мають до-ступ лише окремі особи та охоронці), «вузькі місця» в її організації (захист у комп’ютерному центрі, неприступність сейфів, охорона каси), стан протипожежної безпеки.

Залежно від методів розрахунку ризики поділяють на сукупні (загальні) і часткові.

Знайдіть інформацію щодо визначення класифікації позичальників за результатами оцінки їх фінансового стану

Кредитний ризик — імовірність неповернення позичальником отриманого кредиту та процентів за користування позикою в результаті фінансових ускладнень, фінансового краху чи шахрайства.

Нездатність чи/або небажання боржника виконати свої зобо­в’язання відповідно до строків та умов кредитного договору можуть бути пов’язані з:

Ø нездатністю створити адекватні грошові потоки у зв’язку із непередбаченими змінами у діловому, економічному та/чи політичному оточенні позичальника;

Ø невідповідністю фактичних доходів та прибутків від вкладених інвестицій прогнозним оцінкам, які були використані у процесі структуризації позики, тобто під час визначення розміру, строку та умов повернення позики;

Ø незадовільною ринковою вартістю та/чи недостатньою ліквідністю застави;

Ø недоліками в діловій (технічній, фінансовій, маркетинговій та управлінській) репутації боржника.

Кредитний ризик тісно пов’язаний з іншими ризиками, такими як ризик ліквідності, процентний та валютний. Наявність у кредитному портфелі банку значного обсягу проблемних кредитів та зниження ринкової вартості кредитного портфеля зумовить змен­шення капіталу. Це може спричинити відплив коштів клієнтів та інвесторів банку, що призводить до втрати ліквідності. Для покриття дефіциту ліквідності банк повинен залучати кошти на грошовому ринку в усе більших розмірах та за більшою ціною. Збільшується процентний ризик. Для покриття ліквідності банк змушений продавати ліквідні активи, у тому числі валютні кошти, що змінює валютну позицію банку і збільшує валютний ризик.

Кредитний ризик виникає не тільки стосовно кредитів, а й інших балансових і позабалансових статей, таких як банківська гарантія, акцепт, вкладення в цінні папери.

Згідно зі світовими стандартами з урахуванням економічних умов України можна умовно визначити три моделі поведінки бан­ків на кредитному ринку.

1. Частка кредитів у загальному обсязі працюючих активів банку на рівні до 30 %, де цей банк проводить вкрай обережну кредит­ну політику та забезпечує свою прибутковість проведенням менш ризикованих активних операцій. При цьому банк втрачає значний сегмент фінансового ринку. Таке співвідношення дуже бажане для нового банку, який не має своєї клієнтури та досвіду роботи.

2. Частка кредитів в обсязі працюючих активів на рівні 30—50 % — цей банк проводить зважену кредитну політику. Це характерно для стабільних та надійних банків, які працюють з високим рівнем прибутку, однак старанно обмірковують свою кредитну політику.

3. Частка кредитів в обсязі працюючих активів понад 50 %. Цей банк проводить агресивну політику на ринку. Подібна політика може бути обґрунтована тільки надмірними прибутками і не може бути постійним явищем. Причому чим вища частка та триваліший період, тим вищий рівень ризику.

Зверніть увагу!

Сукупний кредитний ризик поділяється (концентрується) за такими напрямами:

· ризик концентрації у розрізі бізнесу (корпоративний бізнес, індивідуальний бізнес, міжбанківський бізнес тощо);

· ризик концентрації в розрізі споріднених та системних клієн­тів, пов’язаних із банком через відносини власності або можливість здійснювати контроль над банком, що може призвести до значних проблем, оскільки кредитоспроможність таких позичаль­ників не завжди визначається об’єктивно;

· ризик концентрації в розрізі клієнтів, галузей, регіонів тощо. Значні позички, надані одному позичальникові або групі пов’язаних позичальників, часто є причиною проблем банку, зумовлених концентрацією кредитного ризику. Великі концентрації ризику можуть виникати і в разі кредитування підприємств однієї галузі, сектору економіки, одного географічного регіону або великої кількос­ті позичальників з іншими загальними характеристиками, що робить їх вразливими щодо впливу спільних несприятливих чинників.

Обсяг реальних втрат від неповернення кредитів може бути зменшений диверсифікацією кредитного портфеля через:

ü залучення великої кількості позичальників із різними формами власності, які належать до різних галузей, секторів економіки, регіонів;

ü урізноманітнення умов надання позик (термін, процентна ставка, порядок повернення кредиту та процентів, застава тощо).

Отже, диверсифікація є одним із засобів зменшення ризику. Розрізняють диверсифікацію портфельну і географічну. Портфельна диверсифікація означає розподіл кредитів між широким колом клієнтів, включаючи великі і дрібні фірми, різні галузі тощо. Географічна диверсифікація досягається залученням клієнтів з різних географічних районів. Така форма диверсифікації зменшує ризик, коли доходи, одержані від певних груп клієнтів, змінюються в часі в різноманітних напрямах. У цьому випадку зменшення доходів, що надходять від однієї групи клієнтів, компенсується збільшенням доходів від іншої групи.

Фактична оцінка кредитного ризику у фінансовому виразі визначається впливом кредитного ризику на фінансовий результат.

Зверніть увагу! Запишіть

Ризик втрати основних сум кредитів Р1кр, непокритих страховими резервами, визначається як різниця між розрахунковою сумою резервів (РСР) (згідно з формою статистичної звітності № 604) та фактичною сумою резервів (ФСР), виходячи зі структури класифікованих кредитів:

Р1кр = РСР – ФСР.

Ризик втрати процентних доходів Р2кр розраховується як сума прострочених нарахованих доходів.

Загальний абсолютний кредитний ризик:

Р1 = Р1кр + Р2кр.

Розрахунок необхідної величини резерву РСР проводиться в такій послідовності.

Визначається класифікація позичальників за результатами оцінки їх фінансового стану з урахуванням таких чинників:

Ø фінансового стану позичальника;

Ø стану виконання зобов’язань за кредитними операціями, зок­рема погашення основної суми боргу та процентів за ним відповідно до умов кредитної угоди;

Ø рівня забезпечення кредиту;

Ø кредитного рейтингу тощо.

За результатами класифікації позичальники поділяютьсяна п’ятькласів: А, Б, В, Г, Д.

Зверніть увагу!

У процесі класифікації за кредитним ризиком виділяються такі групи кредитних операцій:

«Стандартні» кредитні операції — це операції, за якими кредитний ризик є незначним і становить 2 % чистого кредитного ризику.

«Під контролем» — це кредитні операції, за якими кредитний ризик є незначним, але може збільшитися внаслідок виникнення несприятливої для позичальника ситуації та становить5 % чистого кредитного ризику.

«Субстандартні» кредитні операції — це операції, за якими кредитний ризик є значним, надалі може збільшуватись і становить 20 % чистого кредитного ризику, а також є ймовірність несвоєчасного погашення заборгованості в повній сумі та в строки, що передбачені кредитним договором.

«Сумнівні» кредитні операції — це операції, за якими виконання зобов’язань з боку позичальника/контрагента банку в повній сумі (з урахуванням фінансового стану позичальника та рівня забезпечення) під загрозою, імовірність повного погашення кредитної заборгованості низька і становить 50 % чистого кредитного ризику.

«Безнадійні» кредитні операції — це операції, імовірність виконання зобов’язань за якими з боку позичальника/контрагента банку (з урахуванням фінансового стану позичальника та рівня забезпечення) практично відсутня, ризик за такими операціями дорівнює сумі заборгованості за ними.

У моніторингу кредитної діяльності ключовою є категорія кредитного портфеля. Кредитний портфель —це сукупність усіх позик, наданих банком з метою отримання прибутку. Кредитний портфель включає агреговану балансову вартість усіх кредитів, у тому числі і прострочених, пролонгованих та сумнівних до повернення. Банк може надавати кредити безпосередньо, укладати угоду з позичальником або купувати позику чи частину позики, наданої іншим кредитором через укладання угоди з постачальником. Надання кредиту може відбуватися у формі позик, простих векселів, векселів, строк сплати яких вже настав, рахунків факторингу, короткострокових комерційних векселів, банківських овердрафтів, акцептів та інших подібних зобов’язань.

Система показників менеджменту кредитного портфеля включає такі блоки:

¨ загальний стан кредитного портфеля;

¨ характеристика кредитного портфеля з погляду кредитного ризику;

¨ характеристика кредитного портфеля з погляду дохідності.

Знайдіть інформацію, щодо аналізу, оцінки та управління валютним ризиком (основні положення)

 

Контрольні питання:

1. Які основні фактори викликають ризики банківської діяльності?

2. Дайте визначення кредитного, процентного, валютного, інвестиційного ризиків.

3. Дайте характеристику групуванню активів за ступенем ризику вкладень та можливої втрати частини вартості.

4. Що таке ризик незбалансованої ліквідності та в який спосіб здійснюється управління ризиком?

5. Якими нормативами НБУ регулюється кредитний ризик банків?

6. Якими нормативами регулюється інвестиційний ризик банків?

7. Якими нормативами регулюється валютний ризик банків?

8. Сутність процесу хеджування як основного інструменту зниження валютного ризику.

9. За якими групами ризику поділяються кредити?

10. Назвіть основні шляхи зниження кредитного ризику.

11. Що таке диверсифікація кредитних вкладень? Які основні види диверсифікації ви знаєте?

12. Назвіть основні види валютного ризику.

 

Висновки (стисле резюме).

Аналіз дослідження принципів класифікації банківських ризиків дає змогу зробити висновки, що у зарубіжній та вітчизняній літературі банківські ризики класифікуються за різними критеріями.

Ієрархія ризиків за ступенем їх важливості на той чи інший поточний момент вибудовується в залежності від ситуації, що склалася на відповідний момент в державі під впливом як зовнішніх, так і внутрішніх факторів. Кожна з класифікацій ризиків має певні як переваги, так і недоліки, які банкам треба враховувати при їх виборі. Наведені класифікації, й елементи, покладені в їх основу, перераховують не лише всі види банківських ризиків, а й демонструють наявність певної системи, що дозволяє банкам звертати увагу на окремі їх різновиди при визначенні сукупного розміру ризику. Представляється, що повний перелік можливих різновидів ризиків, що мають відношення до безпеки банку, може бути значно ширшим. Це пояснюється тим, що як самостійні «базові» ризики, так і їх окремі структурні елементи можуть складати велику кількість різноманітних комбінацій, що виступають в якості нових підвидів загроз. Причому, кінцева кількість таких можливих комбінацій буде змінюватись в залежності від зміни умов, в яких працює банк. З цієї причини напрямок удосконалення опису ризиків за рахунок збільшення кількості найменувань представляється малоперспективним. Тому, шляхи рішення проблеми лежать в розробці загально принципової схеми, придатної для виявлення та оцінки будь-яких банківських ризиків (та їх комбінацій), незалежно від їх номінального найменування.

Основою функціонування ефективної системи управління банківськими ризиками є не лише науково- обґрунтована їх класифікація, а й правильне оцінювання та розробка методів їх зниження, що дасть змогу уникнути або значно зменшити неминучі втрати, що виникають у банківській діяльності. Тому подальші дослідження будуть присвячені саме цим проблемам.

 

Семінар№ 1 (максимальна кількість – 5 балів)

Тема: “ Аналіз фінансової стійкості та ділової активності комерційного банку. ”

Мета семінарського заняття: визначення системи коефіцієнтів, що характеризують фінансову стійкість банку. Використовувати загальновідому систему «CAMEL», яку Національний банк України рекомендує, зробити визначення узагальнюючої оцінки фінансового стану банку.

 

Питання семінарського заняття.

1. Значення, завдання та інформаційне забезпечення

2. Аналіз фінансової стійкості

3. Аналіз ділової активності

4. Аналіз ліквідності

5. Аналіз ефективності управління

6. Рейтингові системи оцінки фінансового стану комерційних банків

7. Роль і значення рейтингової оцінки діяльності банків

8. Рейтингова система CAMEL

 

При підготовці ретельно вивчіть Розділ 2.1. – 2.5. Визначите свою думку з питань семінарського заняття. Стисло зафіксуйте свою думку (600 знаків) з кожного питання.

 

Семінар№ 1 (максимальна кількість – 5 балів)

Тема: “ Аналіз ефективності валютних операцій. ”

Мета семінарського заняття: визначення системи коефіцієнтів, що характеризують аналіз і оцінку управління валютним ризиком. Визначити, які показники дають змогу зниження деяких позицій валютного ризику.

Питання семінарського заняття.

1. Поняття валютного ризику та його види.

2. Аналіз і оцінка управління валютним ризиком.

3. Політика банку щодо управління валютним ризиком.

4. Закрита валютна позиція.

5. Відкрита валютна позиція.

6. Операційні позиції пов’язані зі свідомим ініціюванням спекулятивного ризику.

7. Прогнозування поведінки валютного курсу

При підготовці ретельно вивчіть Розділ 2.1. – 2.5. Визначите свою думку з питань семінарського заняття. Стисло зафіксуйте свою думку (600 знаків) з кожного питання.

 

 

Список рекомендованої літератури:

1. Інструкція про порядок регулювання діяльності банків в Україні. Затверджено Постановою Правління НБУ 28.08.2001 р. № 368.

2. Аналіз діяльності комерційного банку / За ред. проф. Ф. Ф. Бутин­ця та проф. А. М. Герасимовича. — Житомир: ПП «Рута», 2001. — 384 с.

3. Анализ деятельности коммерческого банка / АОЗТ «Вече». АО «Московское финансовое Объединение» / Под. общ. ред. С. И. Кумок, 1994, — 400 с.

4. Батракова Л. Г. Экономический анализ деятельности коммерческого банка: Учебник. — М.: Логос, 1998. — 192 с.

5. Головач А. В., Захожай В. Б., Головач Н. А. Банківська статистика. — К.: Українсько-фінський інститут менеджменту та бізнесу, 1998. —192 с.

6. Гладких Д. Основні показники фінансової стабільності банківської установи // Вісник НБУ. — 1999. — № 9. — С. 40—42; № 10. — С. 29—33.

7. Иванов В. В. Анализ надежности банка. — М.: Рус. делов. литература, 1996. — 320 с.

8. Ковальчук Г. Г., Коваль М. М. Ліквідність комерційних банків: Навч. посібник. — К.: Знання, КОО, 1996. — 120 с.

9. Кочетков В. Н. Анализ банковской деятельности: Теоретико-прикладной аспект. — К.: МАУП, 1999. — 192 с.

10. Мазаракі А., Шульга Н. Методологічні засади побудови рейтингової системи оцінювання діяльності комерційних банків // Банківська справа. — 1999. — № 3. — С. 26—30.

11. Масленченков Ю. С. Финансовый менеджмент в коммерческом банке: Фундаментальный анализ.— М.: Перспектива, 1996. — 191 с.

12. Масленченков Ю. С. Финансовый менеджмент в коммерческом банке: Кн. 2: Технологический уклад кредитованая. — М.: Перспектива, 1996. — 191 с.

13. Панова Г. С. Анализ финансового состояния коммерческого банка. — М.: Инфра-М, 1996. — 425 с.

14. Парасій-Вергуненко І. М. Методичні аспекти стратегічного аналізу фінансових результатів комерційного банку // Вісник НБУ. — 1999 р. — № 11. — С. 49—51.

15. Полреман Д., Форд Ф. Основы банковского дела. — М.: Инфра-М, 1996. — 624 с.

16. Потоцкая Е. Г. Основные направления комплексного анализа деятельности // Бухгалтерия и банки. — 2001. — № 7. — С. 9—17.

17. Примостка Л. О. Аналіз банківської діяльності: Сучасні концепції, методи та моделі. — К: КНЕУ, 2002. — 316 с.

18. Раєвський К., Раєвська Т. Методичні рекомендації щодо економічного аналізу діяльності комерційного банку // Вісник НБУ. — 1999. — № 3. — С. 31—42; № 4. — С. 35—48.

 

 

Практичне заняття №1 (максимальна кількість – 10 балів)

Тема: “ Аналіз розрахунково-касового обслуговування клієнтів у національній валюті. ”


Дата добавления: 2015-07-20; просмотров: 63 | Нарушение авторских прав


<== предыдущая страница | следующая страница ==>
Модуль 2 4 страница| Приклад виконання завдання

mybiblioteka.su - 2015-2024 год. (0.021 сек.)