Студопедия
Случайная страница | ТОМ-1 | ТОМ-2 | ТОМ-3
АрхитектураБиологияГеографияДругоеИностранные языки
ИнформатикаИсторияКультураЛитератураМатематика
МедицинаМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогика
ПолитикаПравоПрограммированиеПсихологияРелигия
СоциологияСпортСтроительствоФизикаФилософия
ФинансыХимияЭкологияЭкономикаЭлектроника

А)Обєкт злочину

Поняття та значення складу злочину. | В) Суб'єкт злочину | Г) Суб'єктивна сторона. | Значення складу злочину для кваліфікації. | Висновок. |


Читайте также:
  1. Б). Об'єктивна сторона складу злочину.
  2. В) Суб'єкт злочину
  3. Види об'єктів злочину
  4. Види складів злочину
  5. Види складів злочину.
  6. Елементи складу злочину та їх ознаки. Обов'язкові та факультативні ознаки складу злочину

Визначення суспільних відносин загальним об'єктом злочину дає позитивний висновок про те, що всякий злочин посягає на суспільні відносини. Оскільки правильно, що кожний злочин посягає на суспільні відносини, то правиль­но і те, що кожний із них окремо також посягає на суспільні відносини.

Без визнання суспільних відносин об'єктом злочину неможливо пояснити небезпеку певних дій. Залишається без відповіді питання, чому злочин є суспільне небезпечним і в чому ця суспільна небезпека полягає, чим викликається необхідність застосування до особи, яка його скоїла, за­собів кримінального покарання.

Об'єкт злочину - це суспільні відносини, що знахо­дяться під охороною кримінального закону, шляхом зміни яких заподіюється соціально небезпечна шкода. Об'єкт злочину - це мішень, в яку націлений кожний злочин. Та­кою мішенню є суспільні відносини, шляхом порушення яких заподіюється соціальна шкода.

При цьому об'єктом злочину виступають тільки ті суспільні відносини, які знаходяться під охороною кримінального закону.

Відносини, які знаходяться поза сферою правового регулювання (моральні, партійні тощо), а також правом заборонені (згода між правопорушниками тощо), об'єктом злочину бути не можуть.

Викладене дає підстави зробити єдиний висновок об'єктом злочину в кримінальному праві є суспільні відно­сини, які охороняються кримінальним законом від злочин­них посягань.

Загальне визнання об'єкта злочину як суспільних відносин є необхідним підґрунтям для виявлення ознак та суті самих суспільних відносин і визначення об'єкта злочи­ну на рівні конкретного посягання.

Конкретизація об'єкта злочину, у свою чергу, дозво­ляє виявити ступінь та соціальні властивості заподіяної злочином суспільне небезпечної шкоди, підстави та критерії вибору об'єктів кримінально-правової охорони і засобів їх захисту, а також побудови кримінального закону і кваліфікації злочину.Рішення багатьох проблем кримінально-правової охо­рони залежить насамперед від з'ясування суті об'єкта кримінально-правової охорони, визначення мого поняття.

Вся сукупність існуючих у суспільстві відносин може бути подана у вигляді певної системи (загальне). Різні сфери суспільного життя виступають у цій системі її сторо­нами, рівнями, створюючи його структуру. Кожна ж сфера являє собою певний соціальний інститут (особливе), самостійні види суспільних підноснії представляють собою окреме.

Якщо сукупність суспільних відносин розглядати як систему певних взаємозв'язків, то неважко побачити, що шкода цій системі може бути заподіяна на різних її рівнях. Наприклад, на рівні усієї системи (громадський спокій, громадська безпека, громадський правопорядок), на рівні її окремих установлень (обороноздатність, державне та гро­мадське управління), або на рівні окремого суспільного відношення (воля, недоторканість житла, майна, листуван­ня тощо). Загальне, особливе та окреме об'єктивні зв'язки самих суспільних відносин. Очевидно, що ці зв'язки і повинна відображати класифікація. При цьому слід мати на увазі, що в кожному випадку скоєння злочину в цій системі можна виділити конкретні суспільні відноси­ни, які порушуються (руйнуються) злочином, бо різно­манітні суспільні відносини, які є об'єктом правового регу­лювання та охорони, в реальній дійсності виступають у взаємозв'язку загального, особливого і окремого. Еко­номічні, політичні, національно-господарські, майнові, тру­дові, земельні, шлюбно-сімейні та інші соціальні відносини проявляються через одиничні, конкретні відносини між реальними особами - їх носіями.)

Неважко відмітити, що в реальній дійсності суспільні відносини певним чином групуються за різноманітними сферами суспільного життя (наприклад, відносини влас­ності). Таке групування створює родовий об'єкт посягань, який відповідає філософській категорії особливого. Вся сукупність суспільних відносин, які охороняються кримінальним законом, утворює загальний об'єкт посягань. При цьому загальний об'єкт - це не вся система суспіль­них відносин, це навіть не вся система відносин, які регу­люються правом (правопорядок). Загальний об'єкт - це тільки сукупність тих суспільних відносин, які поставлені під охорону кримінального закону, тобто це система об'єктів кримінально-правової охорони. У цю систему вхо­дять суспільні відносини різних рівнів. Загальний об'єкт злочину охоплює відносини між державами (мирне співіснування), загальні відносини даного суспільного та державного устрою (державна система господарювання) і окремі суспільні відносини (честь, гідність, життя, особиста безпека тощо). Кожний з цих рівнів визначається ступенем спільності суспільних інтересів, які відображаються у відповідних суспільних відносинах.

Таким чином, вся сукупність суспільних відносин, які охороняються кримінальним законом, її окремі групи, кон­кретні, окремі суспільні відносини та їх одиничні прояви відповідають взаємовідносинам філософських категорій загального, особливого та окремого. Кожне конкретне відношення між фізичними та юридичними особами порів­няно з усією системою існуючих соціальних відносин - це окреме, в якому містяться моменти загального, ознаки, властивості, риси і сторони, які є в багатьох аналогічних відносинах, обумовлені, зокрема, єдиною економічною основою, і одночасно моменти особливого та неповторного.

Викладені тут міркування не дозволяють визнати об­грунтованим розгляд взаємовідносин загального або родо­вого та безпосереднього об'єктів з позиції взаємозв'язку філософських категорій сутності та явищ. Оскільки сутність та явища знаходяться у взаємозв'язку, в якому сутність проявляється, а явище суттєве, і в явищі завжди проявляється його сутність, то стають очевидними хибність, нескладність цієї концепції. Справді, якщо безпо­середнім об'єктом виступає матеріальний об'єкт (річ, пред­мет), на який впливає злочинець і те суспільне відношення, яке за ним стоїть, і яке; треба викрити, то тут сутність є відірваною від явища, і знаходиться десь поза ним, чого в дійсності бути не може.

Предмет злочину є тільки стороною, певною су­купністю властивостей об'єкта посягань і в деяких ви­падках може виступати лише у вигляді форми, в якій про­являється об'єкт злочину. Але предмет ніколи не може бу­ти сутністю об'єкта посягань, змістом завжди виступає конкретне соціальне відношення між окремими особами.

Існуюча класифікація об'єктів злочину цілком об­грунтована і відмовлятися від неї немає підстав. До речі, і ті автори, які визнають її недосконалою, не відхиляють її. Розподіл об'єктів на загальний, родовий та безпосередній в навчальній та монографічній літературі залишається за­гальновизнаним

Отже, класифікація об'єктів злочинів "по вертикалі" має чотири ступені:

1) загальний об'єкт (сукупність суспільних відносин,що охороняються кримінальним законом);

2) родовий об'єкт (окрема група однорідних суспіль­них відносин, які складають певну сферу громадського життя - власність, особистість тощо);

3) видовий об'єкт (суспільні відносини одного виду життя, особиста власність);

4)безпосередній об'єкт (конкретний прояв суспільних відносин даного виду життя Ковальчука І.І. особиста власність Петренка В.В. тощо).

Крім класифікації безпосередніх об'єктів "по вер­тикалі" виділяють їх класифікацію й "по горизонталі". Сутність останньої полягає в тому, що на рівні безпо­середнього об'єкта розрізняють основний (головний) та додатковий об'єкти. Це має місце тоді, коли одним і тим же злочином заподіюється шкода кільком видам суспільних відносин. Отже, йдеться про багато-об'єктні злочини, в яких одні безпосередні об'єкти є основними, а інші - додатковими. Наприклад, при по­шкодженні об'єктів магістральних нафто-, газо- та нафтопродуктопроводів, якщо це спричинило загибель людей, інші нещасні випадки з людьми чи інші нас­лідки, передбачені ч. З ст. 292 КК, основним об'єктом виступає нормальна робота зазначених трубопроводів, а додатковим - життя особи, її здоров'я, власність, пожежна безпека, довкілля.

Основним (головним) безпосереднім об'єктом на­зиваються ті суспільні відносини, посягання на які становить суспільну сутність злочину та заради охо­рони яких законодавець створив відповідну криміна­льно-правову норму. Завдяки основному безпосеред­ньому об'єкту визначається місце злочину в системі Особливої частини КК:[15].

Додатковим безпосереднім об'єктом є ті суспіль­ні відносини, яким заподіюється або стосовно яких виникає загроза заподіяння шкоди поряд з основним об'єктом. Розрізняють додатковий необхідний (обов'язковий) безпосередній об'єкт і додатковий фа­культативний (необов'язковий) безпосередній об'єкт.

Додатковий необхідний об'єкт злочину - це суспі­льні відносини, яким при вчиненні даного злочину зав­жди спричиняється шкода. Наприклад, у складі необе­режного знищення або пошкодження майна (ст. 196 КК) основним безпосереднім об'єктом є власність, а до­датковим необхідним - життя або здоров'я особи.

Додатковий факультативний об'єкт злочину — це ті суспільні відносини, яким при вчиненні даного злочину в одному випадку заподіюється шкода, а в іншому цього не відбувається (наприклад, здоров'я при вчиненні зґвалтування - ч. 1 ст. 152 КК).

Проведення обгрунтованої класифікації об'єктів кримінально-правової охорони допомагає більш точ­ному розкриттю ролі та значення кожного з них, ви­значенню місця конкретного об'єкта в загальній сис­темі суспільних відносин, а також з'ясуванню суспі­льної небезпеки злочинного посягання. Класифікація об'єктів злочину впливає також і на вирішення питан­ня про кваліфікацію злочинів.

Для кваліфікації діяння мають значення ознаки не тільки обєкта але й предмета злочину.

Соціальне значима дія відносно одного і того ж пред­мета, речі, може мати різну соціальпо-політичну оцінку і юридичну кваліфікацію залежно від об'єкта посягань, від тих суспільних відносин, на порушення яких спрямована ця дія, а також від розміру заподіяної їм шкоди.Ознаки предмета злочину нерідко виступають кваліфікуючими ознаками складу злочину.

Розмежування об'єкта та предмета злочину має важ­ливе значення для усвідомлення і розмежування мети і злочинних наслідків. Якщо злочинні наслідки - це небезпечна шкода у сфері суспільних відносин, то злочинна мета в багатьох випадках представляє ідеальну подобу ре­альної цінності (речі), якою об'єкт намагається заволодіти, пошкодити її чи знищити. Деякі автори виступають проти розмежування об'єкта і предмета злочину, мотивуючи свою позицію тотожністю розумінь "об'єкт" і "предмет" і відсутністю практичного значення такого розмежування. Б.С. Никифоров, напри­клад, вважав, що предмет злочину - це всього лише скла­дова частина об'єкта злочину - суспільного відношення, і приходив до висновку про відсутність необхідності са­мостійного дослідження предмета злочину Однак не можна погодитись з ототожнюванням пред­мета злочину з його об'єктом.

Об'єктом злочину є, суспільні відносини. Предмет злочину як матеріальна чи ідеальна цінність (річ) не то­тожний суспільним відносинам. Цінність (матеріальна чи ідеальна) є лише властивістю, стороною чи, точніше, су­купністю ознак, сторін об'єкта і в цій своїй якості виступає як "частка" суспільних відносин.


Дата добавления: 2015-07-16; просмотров: 113 | Нарушение авторских прав


<== предыдущая страница | следующая страница ==>
Види складів злочину.| Б). Об'єктивна сторона складу злочину.

mybiblioteka.su - 2015-2024 год. (0.008 сек.)