Студопедия
Случайная страница | ТОМ-1 | ТОМ-2 | ТОМ-3
АрхитектураБиологияГеографияДругоеИностранные языки
ИнформатикаИсторияКультураЛитератураМатематика
МедицинаМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогика
ПолитикаПравоПрограммированиеПсихологияРелигия
СоциологияСпортСтроительствоФизикаФилософия
ФинансыХимияЭкологияЭкономикаЭлектроника

Книга: Артюр Рембо Сезон у пеклі Переклад Всеволода Ткаченка та Михайла Москаленка.

Шарль Бодлер | XLI. П'ЯНИЙ КОРАБЕЛЬ | Про себе. Це історія одного з моїх шаленств. |


Читайте также:
  1. Артюр Рембо
  2. В архивах Всеволода Вишневского
  3. Витоки духовного критицизму. Міфологічні первні і християнські нашарування. Автохтонна культура і перекладна література. Літописання і форми критицизму
  4. Диагностика аллергического (сезонного) ринита.
  5. Для кого предназначена данная книга: для новичков или тех, у кого за плечами уже не один день, месяц, год пребывания в СИМОРОНЕ?
  6. ЗАНЯТЫХ НА СЕЗОННЫХ РАБОТАХ
  7. Знать разные типы спального инвентаря в зависимости от места нахождения и сезона.

 

Стефан Малларме

Квіти

У перший день буття з обвалів світлоти,
Блакиту й золота, і з зорних криг, о Дбала.
Великі чашечки квіток створила ти
Для юної землі, яка ще бід не знала:

Квіт гладіолуса, мов шиї лебедів;
Божистий лавр для душ на обширах вигнання,
Рум'яний, наче перст, що серафім підвів,
І червонить його незаймане світання;

І гіацинт, і мирт, що між зірниць холов;
Троянду, що таїть жіночих тіл принаду,
І зрошує її сяйлива й дика кров
У весняних садах, - жаску Іродіаду*!

І лілій білину явила Ти, - аж там,
Де тихо плюскотять моря зітхань чудовні,
На зблідлих овидів блакитний фіміам
Летить вона до сяйв заплаканої повні!

О Божа Мати! Ось хвалінь щедротна дань!
Для тебе - систрів згук із дольніх цих околів!
Хай мовкне відгомін у небесах смеркань,
В екстазах поглядів, у зблисках ореолів!

Щедротно Ти земну обдарувала твердь,
Та серед чашечок розкритих ще одна є:
Квіт, ладний принести благоуханну Смерть
Поету, що життя всякчас його вбиває.

 

Перекладач: М.Москаленко

 

Блакить

Блакить, одвічна блесть, в іронії священній,
Ясна, прозоріша за квітів томну лінь,
Поета, що клене безсило власний геній,
Жене безплідною пустелею болінь.

Біжу сліпма: вона в порожню душу хоче
Мені загнати свій пронизливий докiр.
Куди втекти? Яку з твоїх громадь, о ноче,
Затулить хоч на мить її убивчий зір?

Тумане, линь! Пролий свій попіл монотонний
Густими пасмами під небосхил, який
Між сірих трясовин осінніх днів потоне!
Німою стелею сліпучу товщу скрий!

А ти - з летейських вод виходь! Над берегами
Сухих очеретин і твані назбирай,
О Спліне, й заліпи умілими руками
Лазурні діри - слід од злих пташиних зграй!

Іще! З останніх сил хай димарі понурі
Чадять, і кіптяви напівзагуслий блиск,
Опавши, хай замкне всі горизонти хмурі,
Де звільна помира жовтавий сонця диск!

- Умерли небеса. - Матеріє, благаю,
Дай сил забути Гріх та неосяжний Лад
Страждальцеві, який, проклявши, поділяє
Прибиту підстілку щасливих людських стад.

Бо голови уділ порожньої моєї,
Флакону без рум'ян під голизною стін,
Не скрасивши ридань смертельної Ідеї,
Похмурим позіхом вітати чорний скін...

Даремне й це! Блакить святкує перемогу,
Моя душе: вона співає знов і знов
У дзвонах, нам на страх; лунку глибінь живого
Металу покида із синню молитов,

І, прорізаючи кільце твоїх агоній,
Мов невідпорний меч, серед імли гримить.
Ховатися - куди від лютої погоні?
Вона гряде. Блакить! Блакить! Блакить! Блакить!

 

Перекладач: М.Москаленко



Дата добавления: 2015-07-19; просмотров: 72 | Нарушение авторских прав


<== предыдущая страница | следующая страница ==>
Пісня з найвищої вежі| Владимир Познер, телеведущий

mybiblioteka.su - 2015-2024 год. (0.007 сек.)