Оціночний аркуш експерта педагогічної діяльності

студентів-практикантів (загальна кількість піддослідних — 2470 осіб)

Рівні результатив­ності педагогічної діяльності	Критерії результативності педагогічної діяльності	Кількість піддослід­них	%
Репродуктивний (нульовий)	педагог здатний розповісти учням те, що знає сам
Адаптивний (низький)	вчитель уміє пристосувати своє повідомлення до особ­ливостей аудиторії
Локально-моде­люючий (середній)	викладач володіє головними стратегіями навчання учнів знанням, умінням і навичкам з окремих розділів курсу (дисципліни)
Системно-моде­люючий (продуктивний)	викладач володіє головними стратегіями навчання учнів знанням, умінням і навичкам стосовно курсу та педагогіч­ного процесу загалом
Системно-моде­люючий діяльно­сті й поведінки (творчий)	вчитель досконало використо­вує стратегії перетворення свого предмета на засіб фор­мування особистості, потреб у самовихованні, самоосвіті, саморозвитку того, хто на­вчається

ПР ОФЕСІЙ НО-ПЕДАГОГІЧНА МАЙСТЕРНІСТЬ УЧИТЕЛЯ... _______

Результати дослідження дозволили зробити деякі попередні висновки:

— за першим і другим рівнями діяльності не можна судити про педагога як про особистість, яка професійно займається педаго­гічною діяльністю. У цьому разі, як правило, спрацьовують за­гальна культура, здатність оповідача, ерудиція тощо;

— педагогічні здібності виявляються при переході на третій рівень професійної діяльності — тут головне не те, що і як гово­рить чи робить педагог, а те, як навчитися мислити, поводити себе, працювати, застосовувати знання;

— третій рівень говорить про наявність у майбутнього вчителя педагогічних здібностей, крім достатнього володіння студентом викладуваною дисципліною;

— четвертий і п'ятий рівні — це створена студентом педаго­гічна система, яка являє собою, крім зазначених вище вимог, комплекс необхідних елементів, який дає позитивні педагогічні результати.

На думку Б.Г.Ананьева, ознаками таланту є:

а) багатобічність освіченості особистості, розмаїття здібнос­тей;

б) усвідомлення й опанування своїх здібностей;

в) включеність здібностей у характер.

Тому, говорячи про четвертий та п'ятий рівні педагогічної діяльності, необхідно включити ці категорії до процесу оціню­вання педагога.

За більш детального розгляду взаємовідносин учителя та учня виникають певні ускладнення. Вони зумовлені двома позиціями. З одного боку, вчитель постає як носій певної соціальної функції, а з іншого — як особистість з притаманними їй індивідуально-психологічними особливостями. Виокремлення цих двох позицій можливе лише теоретично. Педагог повинен уміти відігравати роль, приписану йому позицією вчителя, й водночас виявляти свої особистісні особливості в усій їх повноті й багатогранності. Інакше за неповного втілення тієї чи тієї функції "занепадає" й інша. Вчитель повинен уміти сприймати учня і з точки зору відіграваної ним ролі, і як особистість: дотримання цих умов забезпечує ефективність навчально-виховного процесу. Пози­тивним емоційним зв'язкам "учитель — учень" була приділена пильна увага на міжнародному психологічному конгресі, де ця

______________________________ РОЗДІЛ 1 ______________________________

проблема розглядалась як найактуальніша. Зокрема, там було відзначено: "Головним завданням, над розв'язанням якого пра­цюють психологи різних країн, є встановлення тих якостей осо­бистості та форм поведінки вчителя, які позитивно впливають на навчання й розвиток особистості тих, хто навчається"¹.

Аналіз спеціальної літератури з цієї теми дозволяє виокремити деякі якості комунікативного характеру, від наявності чи від­сутності яких у педагога багато в чому залежать його взаємовід­носини з учнями. Передусім слід відзначити спрямованість осо­бистості на іншу людину, тобто таку спрямованість, за якої люди перебувають у центрі посталої системи цінностей індивіду­ума. Одним з головних властивостей у вмінні будувати взаємо­відносини є те, що у цій системі перебуватиме на першому міс­ці — гіпертрофоване "Я" чи "Ти".

Завдяки образу "Я" досягаються відносна автономність та кон­стантність внутрішнього світу особистості як цілісного утворен­ня. В процесі життєдіяльності індивіда образ "Я" виконує низку регулятивних функцій: збереження й виявлення усталеності до­сягнутого рівня самоповаги; диференціація та інтеграція осо­бистого досвіду; виокремлення індивіда з довколишнього сере­довища щодо інших людей; самооцінка й самоконтроль; само­критика й самокоригування; самовдосконалення й самостверд­ження.

У реальному житті зазначені функції існують в єдності, проте це не виключає того, що за певних умов та чи та функція або актуалізується, або, навпаки, пригнічується. Крім того, характер взаємодії між окремими функціями, міра їх сформованості багато в чому залежать від вікових та індивідуальних особливостей внут­рішнього світу того, хто навчається. Тому оптимізація психоло-го-педагогічного спілкування передбачає виявлення тих чинни­ків впливу на того, хто навчається, які найбільшою мірою відпо­відають специфіці його внутрішнього світу й забезпечують фор­мування внутрішніх механізмів прогресивної побудови ним свого "Я" на грунті загальнолюдських цінностей. Одним з таких чин­ників є створення педагогом у процесі спілкування з учнями атмосфери безумовного позитивного ставлення до нього й нав-

Вопросы психологии. — 1980. — № 6. — С. 182. ЗО

ПРОФЕСІЙ НО-ПЕДАГОГІЧНА МАЙСТЕРНІСТЬ УЧИТЕЛЯ... _______

мисна актуалізація цього спілкування у тих випадках, коли не­обхідно викликати активність тих, хто навчається, спрямовану на подолання ними окремих негативних боків власної поведінки.

Орієнтація на внутрішній світ особистості ("Ти") тих, хто на­вчається, передбачає не тільки взяття до уваги тих утворень са­мосвідомості, які вже дістали статус структурних компонентів образу "Я", але й управління самим процесом його становлення. Слід підкреслити, що суб'єктивний світ особистості — це не статичне, а динамічне утворення: він мінливий, рухливий і над­звичайно піддатний зовнішнім впливам. Механізм становлення внутрішнього світу безпосередньо включений в емоційно наси­чений процес активної взаємодії індивіда з довколишнім сере­довищем.

Далі слід розглянути здатність допомагати іншим людям. Необхідною якістю особистості майбутнього педагога є вміння поставити себе на чуже місце. Крім зазначеного вище, важливу роль у формуванні альтруїстичних установок відіграє емпатич-ність майбутнього вчителя.

Поняття "емпатія" з'явилося у вітчизняній науці порівняно нещодавно. Звідси, очевидно, деяка плутанина категорій, понять тощо. Й усе-таки серед численних пояснень цього терміна ви­разно виокремлюються дві головні тенденції: 1) визначати емпа-тію як здібність; 2) визначати емпатію як процес. Проте і в тому, і в тому разі дослідники погоджуються на думці, що прояв емпатії передбачає вираження співпереживання й співчуття іншій лю­дині. З іншого боку, якщо виходити з діяльнісного характеру формування й розвитку здібностей, відмінність цих позицій не видаватиметься настільки істотною: у будь-якому разі факт на­явності цього явища або його відсутності діагностуватиметься тільки шляхом аналізу поведінки людини. Крім того, як показу­ють проведені експерименти, сам процес емпатичної поведінки можливий тільки за умови розвиненості у індивіда системи пев­них властивостей, таких, як загальна позитивна установка на оточення, здатність до емоційної ідентифікації з іншими людьми, здатність до особистісної рефлексії, певний рівень моральнісної поведінки особистості.

Педагогічне спілкування вчителя з учнем має яскраво вира­жений виховний характер, тому дуже важливо, щоб педагог міг не тільки внутрішньо виявляти емпатію, співпереживаючи й спів-

Дата добавления: 2015-12-01