Них осіб, прпк. сш та перехідні положення.

Серед спеціальних норматишю-правових актів в галузі місцевого самоврядування найбільш вагомими є: Закон України "Про столицю У країни — місто-герой Київ", який містить кілька розділів, безпосеред" НЬО присвячених місцевому самоврядуванню: розділ І і" Організаційно-иравова основа, здійснення місцевого самоврядування та виконавчої влади в місті Києві; розділ III "Посадові особи органів місцевого са­моврядування та виконавчої влади в місті Києві, їх функції і повно­важення"; розділ IV "Матеріальна і фінансова основа місцевого само­врядування", закони про вибори депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів, про статут депутатів місцевих рад, про все­український та місцеві референдуми тощо¹⁰;^оггстітгуг}ія^Ат^трномної Республіки Крим, яка містить окремий розділ (IV), присвячений міс­цевому самоврядуванню в Автономній Республіці Крим.

Значне місце серед джерел муніципального права посідають під-■^и|К01^1і^1ШишШМШ^ЛIШ!1^2^!і^ан^^в державної влади: відповідні укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів, нормативно-правові акти міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, місцевих державних адміністрацій, рішення Конституційного Суду з питань місцевого самоврядування та нормативні акти інших органів державної влади. Загальновідомими нормативними актами Президента України є, зокрема, Укази "Про зміцнення економічних основ самоврядування" від 12 березня 1994 року та "Про фонд спри­яння місцевому самоврядуванню України" від 19 грудня 1995 року.

Одним із перших нормативних актів Кабінету Міністрів в галу­зі місцевого самоврядування є Постанова від 5 листопада 1991 року "Про розмежування державного майна між загальнодержавною влас­ністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (кому­нальною власністю)".

Поступово визнається і утверджується таке джерело муніци­пального права, як акти Конституційного Суду України.

І 'ішеннями Конституційного СуТіуТякТє да^р~елам"и іугуніципаль-ного права, можна вважати, зокрема, Рішення від 9 лютого 2000 року Мі І рп\2000 (справа про місцеве самоврядування, статут тери­торіальним громад районів у містах та інші питання), від 27 берез-

"' Я'»¹ Конституційне законодавство України. — К.: Атіка, 2000. — С.104-189,

-25-

Муніципальне право України

Розділ І. Муніципальне право як галузь права України

ня 1998 року № 5— р/п/98 (справа про вибори у містах Києві і Се­вастополі), від 13 травня 1998 року №6—рп/98 (справа щодо статусу депутатів рад)¹¹.

Та найбільш розгалуженим джерелом муніципального права є норліативночг^авові акти суб'єктів системи місцевого самоврядуван-' ня, зокрема, відповідні акти територіальних громад як акти їх безпо­середнього волевиявлення, представницьких органів місцевого само­врядування рад, їх виконавчих органів, сільських, селищних, міських голів, органів самоорганізації населення тощо. Найбільш вагомими серед них є акти місцевих референдумів та представницьких органів місцевого самоврядування, зокрема статути територіальних громад міст та інших адміністративно-територіальних одиниць, регламен­ти відповідних рад, правила, положення тощо, які в цілому складають найбільший масив джерел муніципального права України.

Відповідно до статті 59 Закону про місцеве самоврядування в Україні рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Виконавчий комітет сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) рад в межах своїх повноважень також приймає рішення, а сільський, селищний, міський голова, голо­ва районної у місті, районної, обласної рад — видають розпоряджен­ня. Ці акти є обов'язковими в межах відповідних адміністративно-територіальних одиниць. Відповідно до статті 144 Конституції України органи місцевого самоврядування у межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до ви­конання на відповідній території.

У розвиток цього конституційного положення в статті 73 Закону "Про місцеве самоврядування в Україні" зазначається, що акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної у місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної в місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, під­приємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на від­повідній території.

Відповідно до статті 19 Закону "Про місцеве самоврядування в Україні" представницький орган місцевого самоврядування на основі

" Конституційне законодавство України.— К.: Атіка, 2000. — С.734-743, 869-878.

-26-

Конституції та в межах цього Закону може приймати статут терито­ріальної громади села, селища, міста. Однією з істотних його особли­востей є необхідність державної реєстрації в органах Міністерства юстиції.

Якщо звичайне рішення ради нормативно-правового характеру, як правило, набирає чинності з дня його оприлюднення, то статут те­риторіальної громади — відповідно після його реєстрації в органах Міністерства юстиції.

Значне місце в системі джерел муніципального права Укра­їни посідають мізшадодмо^-правові.акти, з числа тих, згода на іУ обов'язковість яких надана Верховною Радою. До них відносяться, зокрема, Європейська хартія місцевого самоврядування, прийнята Радою Європи 15 жовтня 1985 року, у якій визначаються конститу­ційні і законодавчі основи місцевого самоврядування, його поняття, сфера компетенції; передбачається відповідність адміністративних структур і засобів завданням органів місцевого самоврядування, ад­міністративний контроль за діяльністю його органів, право місцевих органів самоврядування на об'єднання та ряд інших положень.

У цьому нормативно-правовому акті, зокрема, зазначається, що принцип місцевого самоврядування має бути визнаний в законодав­стві країни і, за можливості, в Конституції (стаття 2). Під місцевим самоврядуванням розуміється право і спроможність місцевих влас­тей в межах закону здійснювати регулювання і управління суттєвою часткою суспільних справ, які належать до їх компетенції, в інтересах місцевого населення (стаття 3).

Щодо сфери компетенції і джерел муніципального права, зокре­ма, проголошується, що головні положення і функції місцевих влас­тей встановлюються Конституцією або законом (стаття 4). Разом з тим, зазначається, що ці положення не виключають наділення місце­вих властей повноваженнями і функціями для спеціальних цілей від­повідно до закону (стаття 4).

Все бі-Льшого поширення набуває такий вид джерел муніципаль­ного права, як нормативний Зогоет^Це зумовлено статусом підпри­ємств, установ і організацій, які перебувають у комунальній власності територіальних громад, статз^сом підприємств, установ і організацій, що не перебувають у комунальній власності відповідних територіаль­них громад, і відносинами між ними та органами місцевого самовря­дування, а також між вітчизняними суб'єктами місцевого самовряду-

-27-

Муніципальне право України

Розділ І. Муніципальне право як галузь прана України

вання одного або різних рівнів та між вітчизняними і зарубіжними його суб'єктами, можливостями добровільного об'єднання органів місцевого самоврядування та їх повноваженнями в галузі зовнішньо­економічної діяльності.

Зокрема, в статті 18 Закону "Про місцеве самоврядування в Укра­їні" зазначається, що відносини органів місцевого самоврядування з підприємствами, установами та організаціями, які не перебувають у комунальній власності відповідних громад, будуються на договірній і податковій основі та на засадах підконтрольності у межах повнова­жень, наданих органам місцевого самоврядування законом.

У статті 35 цього Закону, яка визначає повноваження виконавчих органів сільських, селищних і міських рад у галузі зовнішньоеконо­мічної діяльності, зазначається, що до відання цих органів належать, поряд з іншими, такі повноваження, як укладення і забезпечення ви­конання у встановленому законодавством порядку договорів з іно­земними партнерами на придбання та реалізацію продукції, виконан-ня робіт і надання послуг.

Серед інших джерел комунального права все визначніше місце; посідають нормативно-правові акти Верховної Ради та Ради Міні-\ стрів Автономної Республіки Крим, виборчих комісій, насамперед Цен-\ тральної виборчої комісії, комунальних підприємств, установ і орган­ізацій тощо.

§ 4. СИСТЕМА МУНІЦИПАЛЬНОГО ПРАВА

Систему муніципального права складають інститути і норми му­ніципального права.

Основними складовими системи муніципального права є його інститути, які являють собою групи правових норм, що регулюють найбільш споріднені муніципальні відносини, тобто системи відно­син у сфері місцевого самоврядування.

Наявність інститутів муніципального права об'єктивно обумов­лена наявністю відносно самостійних, внутрішньо споріднених — за змістом і формою — груп муніципальних відносин, наприклад: місце­ві вибори, референдуми та інші форми безпосереднього волевиявлен­ня територіальних громад; організація і діяльність представницьких

органів місцевого самоврядування, його виконавчих органів; статус сільських, селищних, міських голів тощо.

Іншим, не менш важливим фактором, що зумовлює становлен­ня та функціонування інститутів муніципального права, як і інших галузей права, є наявність певних систем чи сукупностей відповід­них правових норм, які мають, як правило, єдине джерело у вигляді закону чи низки тісно пов'язаних між собою законів або розділів чи розділу комплексного закону.

Вирішальне значення для становлення системи муніципального права в Україні мали прийняття чинної Конституції і на її основі За­кону "Про місцеве самоврядування в Україні".

Відповідно до чинної Конституції, цього Закону та інших зако­нодавчих актів, прийнятих на їх основі і у відповідності з ними, осно­вними інститутами муніципального права України є:

— інститут загальних засад місцевого самоврядування;

— інститут територіальних громад;

— інститут форм безпосереднього волевиявлення територіаль­них громад: місцевих виборів, місцевих референдумів та ін­ших форм безпосередньої демократії;

— інститут представницьких органів місцевого самоврядування

(рад);

— інститут виконавчих органів місцевого самоврядування;

— інститут сільських, селищних, міських голів;

— інститут органів самоорганізації населення;

— інститут територіальних основ місцевого самоврядування;

— інститут комунальної власності;

— інститут фінансових основ місцевого самоврядування;

— інститут об'єднань органів місцевого самоврядування;

— інститут гарантій місцевого самоврядування;

— інститут юридичної відповідальності органів і посадових осіб системи місцевого самоврядування. _^_

Інститут загальних засад місцевого самоврядування являє собою групу (систему) конституційно-правових норм, які визначають став­лення держави до місцевого самоврядування (визнання і гарантуван­ня), його місце в системі безпосередньої і представницької демокра­тії, можливості участі громадян України у його здійсненні, поняття, принципи, систему, правові, організаційні, матеріальні, фінансові та інші основи, відносини з органами державної влади, підприємствами

-28-

-29-

Муніципальне право України

Розділ І. Муніципальне право як галузь права України

і організаціями та можливості об'єднання з іншими органами місце­вого самоврядування.

Інститут територіальних громад являє собою групу конституційно-правових норм, які містять визначення поняття те­риторіальної громади, її місце в системі місцевого самоврядування, основних функцій і повноважень.

Інститут форм безпосереднього волевиявлення територіальних громад є системою норм, які регулюють організацію і проведення міс­цевих виборів, референдумів та інших форм безпосереднього воле­виявлення територіальних громад і участі громадян у вирішенні чи обговоренні, ініціюванні питань місцевого значення.

Інститут представницьких органів місцевого самоврядування є одним із найвагоміших інститутів муніципального права. Він являє собою систему конституційно-правових норм, які визначають сис­тему, структуру і склад представницьких органів місцевого само­врядування всіх рівнів — сільських, селищних, міських, районних і обласних рад, їх функції і повноваження, порядок діяльності, статус депутатів місцевих рад та депутатських об'єднань.

Нерідко в окремі інститути виділяють систему, структуру і склад різних рівнів рад, їх функції і повноваження, статус депутатів місце­вих рад та інші групи норм щодо представницьких органів місцевого самоврядування в силу відносно самостійного характеру правових норм, які регулюють відповідні відносини. Ці інститути в багатьох відношеннях є об'єктивною реальністю, але іншого рівня, не з числа основних. Інститут виконавчих органів місцевого самоврядування є групою (системою) правових норм, які регулюють організацію і ді­яльність органів виконавчої влади, муніципальну службу і визнача­ють статус муніципальних службовців.

Інститут сільського, селищного, міського голів є порівняно новим інститутом муніципального права, який являє собою групу норм, що визначають статус цієї посадової особи.

Інститут органів самоорганізації населення — це група норм, які регулюють організацію і діяльність будинкових, вуличних, кварталь­них та інших органів самоорганізації населення.

Інші інститути муніципального права — це являють собою групи правових норм, які визначають статус територіальних, матеріальних чи фінансових основ місцевого самоврядування, його гарантії та від­повідальність органів і посадових осіб.

Первинним елементом системи муніципального права є муніци­пальні норми: ~~

Це загальнообов'язкові правила поведінки, які встановлюють­ся народом, державою, органами державної влади, територіальними громадами, органами або посадовими особами системи місцевого са­моврядування та іншими його суб'єктами.

Муніципально-правові норми, як і норми інших галузей права, поділяються на кілька видів, зокрема за їх суттю, змістом, формами, джерелами, місцем і часом дії, об'єктами і суб'єктами муніципальних правовідносин тощо.

За юридичною силою, розрізняють такі муніципально-правові норми: 1) конституційні, які мають найвищу юридичну силу; 2) за­конодавчі, які мають вищу юридичну силу; 3) підзаконних актів; 4) суб'єктів місцевого самоврядування.

За змістомізшіі^що виражається в муніципально-правових нор­мах, вони поділяються на такі види норм: 1) уповноважуючі (нада­ють або визнають права суб'єктів правовідносин); 2) зобов'язуючі (передбачають обов'язки); 3) забороняючі (передбачають заборони щодо певних напрямів, способів або засобів діяльності, поведін­ки); 4) дозвільні (передбачають дозволи щодо певної поведінки або діяльності).

Так, відповідно до ч. 6 ст. 140 Конституції України, сільські, селищні, міські ради можуть дозволити за ініціативою жителів створювати будинкові, вуличні, квартальні та інші органи само­організації населення і наділяти їх частиною власної компетенції, що є дозвільною нормою у регулюванні відносин самоорганізації населення.

За способом вираження волі муніципально-правові норми поді-ляютьсяТїа такі види: а) імперативні (передбачають, як правило, од­нозначність їх розуміння, тлумачення і дії, поведінки у відповідності з ними); б) диспозитивні (передбачають багатоманітність у їх розумін­ні, тлумаченні і поведінці у відповідності з ними); в) рекомендаційні (пропонують певні види чи напрями діяльності, які обираються на розсуд, з волі суб'єкта відповідних правовідносин) і г) декларативні (проголошують як об'єктивно найбільш прийнятні правила поведін­ки суб'єктів муніципальних правовідносин).

-ЗО-

-31-

Муніципальне право України

Розділ І. Муніципальне право як галузь права України

За 22Е5£Ї?£2М здійснюваних функцій^ муніципально-правові; норми поділяються на правотворчі, установчі, регулятивні, охоронні та інформаційні (норми-дефініції та ін.)

Залежно від характеру відносин, що регулюють муніципально-правові норми, їх поділяють на матеріальні і процесуальні (процедурно-процесуальні).

Залежно від меж ДІЇ муиіципально-правових норм їх поділяють на загальні (норми-принципи, норми-дефініції) та інституційні (під-галузеві) норми.

За простором, територією дії муніципально-правові норми поді­ляються на: 1) норми, що діють на всій території України і 2) норми, що діють в межах відповідних адміністративно-територіальних оди­ниць (норми актів, що приймаються територіальними громадами та органами місцевого самоврядування).

За часом дії муніципально-правові норми поділяються на постій­ні, які складають більшість норм, і тимчасові, зокрема норми, перед­бачені перехідними положеннями Конституції, Закону "Про місцеве самоврядування в Україні" та інших законів.

Дата добавления: 2015-11-30