Порівняння й метафори

Якщо б письменник послуговувався лише абстрактними поняттями і висловлювався відповідно до канонів логіки, його книг, мабуть, ніхто б не схотів читати. Письменник чинить інакше: невтомно шукаючи порівняння, метафори, не раз висловлюючи свої думки досить складно. Звичайно, при цьому йому не завжди вдається висловитися точно так, як цього хотілося б, зате текст виграє в комунікативності, даючи автору шанс на те, що його твір не лише читатимуть, а й запам¢ятають.

Отже, ведучий пропонує групі вправу, яка є наслідуванням дій письменника: встановивши предмет порівнянь, створити зв¢язний текст, що має вигляд завершеного і повного опису якоїсь речі чи випадку. Вправу можна виконувати на різний лад, з ознаковим успіхом як колективно, так і в малих групах, наприклад, у вигляді конкурсу на кращий твір, де в ролі журі виступає група.

Завдання. Сконструювати тексти, де за допомогою порівнянь і метафор описуються такі ситуації: діти, що виходять зі школи; раптова повінь у горах; тягар і турботи старості, свіжість першого почуття; принцип зворотного зв¢язку; інша довільна тема, яка видається цікавою.

Приклад. “Дорога спинається догори; її супроводжують два ряди кленів. Будинки біля повороту вже зупиняються. Вони залишаються, кажучи “до побачення”, розсівшись по узбіччях лугу та приглядаючись до дороги, що відходить у бік розлогих полів. Клени йдуть трохи далі, аж до середини долини, але там затримуються й вони. Далі дорога біжить самотою. Набравшись сил, перескакує заокруглений пагорб і – бувайте здорові! – йде геть”.

Алегорії.

Особливим типом порівняння, а отже, й аналогії, є алегорія. Суть її пов¢язана із задумом автора, який з різних причин відкинув безпосередню розповідь і зважився на представлення певного образу, що може сприйматися саме так, як цього хотів автор. Найчастіше алегорія є настільки виразною, що автор повністю досягає свого. Її перевагою є те, що слухач більш охоче сприймає деякі змісти у переносному поданні, особливо, коли читач не погоджується з ними через свої погляди чи звички.

Зазвичай розрізняють два типи алегорій: просту (як у байці про Вовка і Ягня) та символічну (як в алегорії Божого Ягняти). Додамо, що алегорія притаманна таким літературним жанрам, як казка, байка, притча, епічна повість (поема), міф і т.д.

Теми для алегорій обирає група. Остаточний вигляд їх установлюється в малих, наприклад, триособових, групах. Головна мета, якої повинен досягнути автор алегорії, - це зробити ефективне передавання. Отже, річ у тім, щоб аудиторія зрозуміла алегорію так, як це задумав автор.

Завдання. Проілюструвати алегорією такі думки: не можна дати тому, хто не хоче прийняти; виконання владних функцій формує характер; інституції не змінюються, але, трапляється, перестають існувати; неможливо правильно спостерігати, не сумніваючись; не слід плутати засоби й цілі; будь-яка інша думка, яка видається слушною.

С х е м и.

Нестача візуальних засобів передачі інформації призвела до того, що вже первинні цивілізації розвинули мови високого ступеня досконалості. Передаючи спостереження, думки й досвід, ми найчастіше користуємося, власне, такою мовою і нерідко робимо це вправно. Однак мова має суттєву ваду – вона є послідовною. Передача інформації за допомогою мови відбувається у певній черзі; це призводить до того, що, отримуючи наступну порцію інформації, забуваємо попередні. Схематичний малюнок – при всій своїй недосконалості – має вагому перевагу, оскільки дає змогу одним поглядом охопити всю сукупність інформації одразу. Оптимальним є застосування обох засобів передачі інформації: словесного і допоміжного графічного повідомлення.

Слід зауважити, що схема, будучи моделлю того, що пропонується, є аналогом. Тому, навчаючись мистецтва виконання схеми, ми формуємо таким чином здатність мислення за аналогією.

Як і в попередній вправі, вибір тем здійснюється групою, а схематизація – у малих групах.

Завдання. Схематично подати: генеалогічне дерево, що сягає прадідів; музичний твір, наприклад, мазурку Шопена; потоки інформації та прийняття рішень при виконанні даної вправи; процес довершення винаходу; метод вибору та контролю керівника; інше досить цікаве явище чи процес.

Упорядкувавши схему, знайти для неї інше застосування (пошукати аналогічні процеси або явища).

Персональна аналогія.

Наші організми – це чудові інструменти, озброєні не лише досконало рухливими членами, а й багатьма готовими дивовижними руховими схемами, набутими під час тривалої еволюції. Тому вивчення наших рухових механізмів має прямий сенс. Прийнявши такий напрям пошуків, новатор інтеріоризує завдання й шукає, часто несвідомо, розв¢язок. Уважне “вслуховування” в самих себе часто приносить надзвичайно цікаві результати.

Сама вправа вимагає від учасників по-справжньому “переживати” завдання. Цього переживання можна досягнути в процесі своєрідної гри, у якій однаково важливими є і слова, і жести. Гра полягає в ідентифікації з розшукуваним об¢єктом, у знайденні влучної персональної аналогії.

Завдання. Ідентифікуючись з об¢єктом, шукати: новий спосіб мелення кави; нову конструкцію шаф; новий вид електричного перемикача; новий вид сміттєвого відра; новий вид підлогонатирача; будь-якого іншого пристрою чи механізму.

Аналогія взаємин (зв¢язку)

Аналогія об¢ктів, якій було присвячено попередню вправу, є найпоширенішим видом аналогії. Аналогія взаємин, яка веде від однієї структури, через певну подібність, до іншої, власне аналогічної, структури, є значно важчою. Пошук аналогії взаємин – чудовий засіб евристичного навчання, оскільки вимагає знаходження віддалених і непомітних ознак подібності.

Навчання розпочинається детальним окресленням взаємин, якими займатиметься група. Далі спонтанно перелічуються всі аналогічні взаємини, які спадуть на думку. Звичайно, на цьому етапі роботи варто стримуватись від будь-яких критичних зауважень. Наступний етап – оцінка знайдених аналогій на влучність і “міскість”. Провівши таку оцінку та вибравши певну кількість аналогічних взаємин, група намагається їх покращити й отримати з цього певну пізнавальну користь, вивчаючи аналогічні структури й питаючи, чи всі вибрані як цінні взаємини входять у досліджувану структуру, якщо ж ні – то як їх до цієї структури внести.

Завдання. Треба вибрати школу для своєї дитини. Для того, щоб зробити правильний вибір, шукаємо зв¢язки, подібні до взаємин “школа – дитина”, наприклад: “мати – дитина”, “вода – риба”, “їжа – гості”, “скринька – перстень”, “установа – працівник” і т.ін.

Хочемо поліпшити рекламу якогось товару, скажімо, друкарської машинки. Тут шукаємо аналоги відношення “реклама – продаж”, наприклад: “хвиля – судно”, “одяг – тіло”, “рум¢янець – обличчя” тощо.

Лікар, зацікавлений вивченням зв¢язку “хворий – рецепт”. Суддя, прагнучи краще розібратись зі зв¢язком взаємин “звинувачений - в¢язниця”. Вчитель, розумуючи значення домашнього завдання для учня.

Дата добавления: 2015-11-30