|
Читайте также: |
1. Ананьев Б. Г. Избранньїе психологические трудьі: В 2 т. — М.: Педагогика, 1980.
2. Ананьев Б. Г. О проблемах современного человекозна-ния. — М.: Наука, 1977.
3. Андреас С, Андреас К. Измените своє мьішление и восполь-зуйтесь результатами. — М.: КСП+, 1999.
4. Андреас С, Андреас К. Сердце мозга. — Екатеринбург: М00П0, 1993.
5. Андреева Г. М. Социальная психология. — М.: Аспект-пресс, 1996.
6. Аникеева Н. П. Проблеми социализации личности //Соци-альньїе исследования. — Вьш. 3. — М., 1970.
7. Аникеева Н. П. Психологический климат в коллективе. — М.: Просвещение, 1989.
8. Асмолов А. Г. Культурно-историческая психология и конс-труирование миров. — М.: Изд-во МГУ, 1996.
9. Асмолов А. Г. Психология личности. — М.: Изд-во МГУ, 1990.
10. Барц 9. Игра в глубокое: введение в юнгианскую психодра-му. — М.: Класе, 2001.
11. Бахтин М. М. Человек в мире слова. — М.: Изд-во Рос. откр. ун-та, 1995.
12. Бейтсон Г., Бейтсон М. Ангельї страшатея. К зпистемологии священного: Пер. с англ. — М.: Технологическая школа бизнеса, 1994.
13. Берн 9. Игрьі, в которьіе играют люди. Люди, которьіе игра-ют в игрьі. — М.: Прогресе, 1988.
14. Берн 9. Трансакционньїй анализ и психотерапия. — СПб.: Питер, 1992.
15. Большаков В. Ю. Психотренинг / Социодинамика, упражне-ния, игрьі. — СПб.: Социально-психологический центр, 1996.
16. Бзндлер Р. Используйте свой мозг для изменения. — СПб.: Ювента, 1994.
17. Бзндлер Р., Гриндер Д., Сатир В. Семейная терапия. — Воронеж, 1993.
18. Бзрон Р., РичардсонД. Агрессия. — СПб.: Ювента, 1997.
19. Вайс Дж. Как работает психотерапия. — М.: Класе, 1998.
20. Введение в практическую социальную психологию: Учеб. пособие для вьісших учебнмх заведений / Под ред. Ю. М. Жукова, Л. А. Петровской, О. В. Соловьевой. — М.: Наука, 1994.
21. Войдилло Є. Мій вибір — свобода. — К.: Відродження, 1994.
22. Вьіготский Л. С. Проблеми развития психики / Собр. соч. — М.: Педагогика, 1983. — Т. 3.
23. Гинчер С. Гештальт-терапия контакта. — СПб: Спец, лите-ратура, 1999.
24. Гиппиус С. В. Гимнастика чувств. Тренинг творческой пси-хотерапии. — М.: Медицина, 1967.
25. Гільбух Ю. 3., Георгієвська В. О. Розвивайте розум дітей: У 2 т. — К.: Освіта, 1993.
26. Глассер У. Школа без неудачников. — М.: Прогресе, 1991.
27. Групповая психотерапия / Под ред. Б. Карвасарского, С. Ледера. — М.: Медицина, 1990.
28. Гуревич А. Я. Категории ередневековой культури. — М.: Искусство, 1984.
29. Емельянов Ю. Н. Активное социально-психологическое обу-чение. — Л.: Изд-во ЛГУ, 1985.
30. Заморев С. И. Репрезентативность (вьіразительность тела и групповая психотерапия // Вестник психосоциальной и кор-рекционно-реабилитационной работьі. — 1999. — №4. —
С. 26-37.
31. Захаров А. И. Как преодолеть страхи у детей. — М.: Медицина, 1991.
32. Захаров А. И. Психотерапия неврозов у детей и подрост-ков. — М.: Медицина, 1982.
33. Зимбардо Ф. Застенчивость: Пер. с англ. — М.: Прогресе, 1991.
34. Зиннер Дж. В поисках хорошей формьі. Гештальт-терапия с супружескими парами и семьями. — М.: Класе, 2000.
35. Злобина Е. Г. Общение как фактор развития личности. — К.: Вьіщашк., 1981.
36. Злобіна О. Г., Тихонович В. О. Особистість сьогодні. Адаптація до соціальної нестабільності. — К.: Вища пік., 1996.
37. Игрьі — обучение, тренинг, досуг / Под ред. В. П. Петру-синского: В 4 кн. — М.: Новая пік., 1994.
38. Исурина Г. Л. Групповьіе методьі психотерапии и психо-коррекции. Методьі психологической диагностики и кор-рекции в клинике. — Л.: Изд-во ЛГУ, 1983.
39. Ільїн Є. М. Мистецтво спілкування // Педагогічний пошук. — К.: Рад. пік., 1988. — С. 189-250.
40. Каган М. С. Мир общения. — М.: Медицина, 1988.
41. Казмиренко В. П. Социальная психология организаций. — К.: МЗУУП, 1993.
42. Киппер Д. Клинические ролевьіе игрьі и психодрама. — М.: Класе, 1993.
43. Кратохвил С. Групповая психотерапия неврозов. — Прага, 1978.
44. Кроль Л., Михайлова Е. Тренинг о тренинге. — М.: Класе, 2002.
45. Леві-Строс К. Структурна антропологія. — К.: Основи, 2000.
46. Лейтц Г. Психодрама: теория и практика. Классическая психодрама Д. Морено. —М.: Класе, 1994.
47. Луговая Е. Н. О невербальной форме общения в культуре. Танец как язьік и миф // Вестник МГУ. — 1991. — Се-рия 6. — № 3. — С. 54-57.
48. Лзндрет Г. Игровая терапия. — М.: Прогресе, 1994.
49. Мольц М. Я — ато я, или Как стать счастливьім: Пер. с англ. — СПб.: Социально-психологический центр, 1992.
50. Морено Д. Театр спонтанности. — Красноярск, 1993.
51. Перлз Ф. Внутри и снаружи помойного ведра. — М.: Прогресе, 1994.
52. Перлз Ф. Опьітьі психологии самопознания. — М.: Прогресе, 1993.
53. Петровская Л. А. Теоретические и методические проблеми социально-психологического тренинга. — М.: Изд-во МГУ, 1982.
54. Психическое здоровье беженцев. — К.: Сфера, 1988.
55. Психогимнастика в тренинге. — СПб.: Институт тренинга, 1993.
56. Реан А. А., Коломинский Н. Л. Социальная педагогическая психология. — СПб.: ЗАО «Изд-во "Питер"», 1999.
57. Рейнхард Л. Трансформация: программа просветления Вернера Зрхарда. — М.: Казимири, 1994.
58. Роджерс К. Клиентоцентрированная терапия: Пер. с англ. — М.: Рефо-бук; К.: Ваклер, 1997.
59. Рожнов В. Е. Психотерапия алкоголизма и других наркома-ний // Руководство по психиатрии. — М.: Медицина, 1974. — С. 242-258.
60. Рудестам К. Групповая психотерапия. — М.: Прогресе, 1993.
61. Руководство по телесно-ориентированной терапии. — СПб.: Рось, 2000.
62. Савицкая К. Сценарий учебно-воспитательньїх занятий по программе воспитательно-коррекционного воздействия на агрессивньїх детей. — К.: Освіта, 1990.
63. Самохвалов В. ТІ. Психический мир будущего. — Симферополь: КИТ, 1998.
64. Самохвалов В. П. Зволюционная психиатрия (история души и зволюция безумия). — Симферополь: НПФ "Дви-жение" ЛТД, 1993.
65. Самохвалов В. П. Зтология в психиатрии. — Симферополь: КИТ, 1996.
66. Сидоренко Е. В. Мотивационньїй тренинг. — СПб.: Речь, 2000.
67. Сидоренко Е. В. Психодраматический и недирективньїй подходьі в групповой работе с людьми. Методические описання и комментарии. — СПб.: Изд-во ЛГУ, 1992.
68. Сосланд А. Фундаментальная структура психотерапевтиче-ского метода. — М.: Логос, 1999.
69. Сохань Л. В., Головаха Е. И. Психология жизненного успе-ха. Опьіт социально-психологического анализа преодоления критических ситуаций. — К.: Вьіща пік., 1995.
70. Соціальна психологія / За ред. Л. Е. Орбан, В. Д. Хруща. — Івано-Франківськ: Прикарпатський університет, 1994.
71. Спиваковская А. С. Профилактика детских неврозов. — М.: Медицина, 1988.
72. Франкл В. Человек в поисках смьісла. — М.: Прогресе, 1990.
73. Фрейд А. Психология Я и защитньїе механизмьі. — М.: Прогресе, 1993.
74. Харин С. С. Искусство психотренинга. — Минск: Изд-во В. П. Ильин, 1998.
75. Хейли Дж. Искусство психотренинга. — СПб.: Бельш кролик, 1995.
76. Хек Н. Динамика и механизмьі процесса групповой психо-терапии при неврозах // Групповая психотерапия при неврозах и психозах. — Л.: Медицина, 1975.
77. Хруцкий Е. А. Организация проведення деловьіх игр. — М.: Изд-во В.П. Ильин, 1991.
78. Цзен Н. В., Пахомов Ю. В. Психотренинг. — М.: Физкуль-тура и спорт, 1988.
79. Человек в мире диалога: Тез. докл. и вьіст. — Л.: Изд-во ЛГУ, 1990.
80. Черепанова И. Ю. Дом колдуньи. Язьік творческого бес-сознательного. — М.: КСП, 1996.
81. Чудновский В. С, Кржечковский А. Ю., Можейко А. А. Само-сознание подростков с гармоническим и отклоняющимся поведением. — Ставрополь, 1993.
82. Шкурко Т. А. Танец как ередство диагностики и коррекции отношений в группе // Психол. вестник РГУ, 1996. — Вьіп. 1. — Ч. 1. — С. 327-348.
83. Шульга Н. А. Зтическая самоидентификация личности. — К.: Ваклер, 1996.
84. Щедровицкий Г. П. Оргуправленческое мьіпіление: идеоло-гия, методология, технология. — М.: Прогресе, 2000.
85. дйдемиллер 9. Г„ Юстицкий В. В. Семейная психотерапия. — Л.: Медицина, 1990.
86. Змоциональньіе нарушения в детском возрасте и их кор-рекция / В. В. Лебединский, М.С. Лебединская, О. С. Ни-кольская и др. — М., 1990.
87. Якобсон П. М. Змоциональная жизнь школьника. — М.: Знание, 1966.
88. Ялом И. Теория и практика групповой психотерапии. — СПб.: Питер, 2000.
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ПЕРЕЯСЛАВ-ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ
ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ГРИГОРІЯ СКОВОРОДИ
Кафедра дошкільної педагогіки і психології Л.В. ЛОХВИЦЬКА
НАУКОВО-ДОСЛІДНИЦЬКА РОБОТА
СТУДЕНТІВ
МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДЛЯ СТУДЕНТІВ
ПЕДАГОГІЧНИХ ВНЗІП-ІУ р. а. СПЕЦІАЛЬНОСТІ
"ДОШКІЛЬНЕ ВИХОВАННЯ"
2-ге видання, доопрацьоване, доповнене
Черкаси
"Відлуння-Плюс" 2004
РОЗДІЛІ.
основшвиди
НАУКОВО ДОСЛІДНИЦЬКОЇ РОБОТИ СТУДЕНТІВ
КУРСОВА РОБОТА
Курсова робота - це самостійне навчально-наукове дослідження студента, яке виконується з певного курсу або окремих його розділів і є результатом вивчення навчальної дисципліни.
Згідно з Положенням про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах України, курсова робота виконується з метою закріплення, поглиблення і узагальнення знань, одержаних студентами за час навчання та їх застосування до комплексного вирішення конкретного фахового завдання [16: 118]. Курсова робота допомагає студентові розвивати творчу активність, ініціативу, вчить їх систематизувати та поглиблювати одержані теоретичні знання з вивченої дисципліни, самостійно організовувати дослідження, вести творчий пошук, аналізувати власну педагогічну діяльність.
Виконання курсової роботи передбачено навчальним планом і є обов'язковим. Без виконання її студент не допускається до державних екзаменів. Перш ніж розпочинати писати курсову роботу, студент зобов'язаний ознайомитися з основними вимогами до її виконання.
Вимоги до виконання курсової роботи
Курсова робота повинна відповідати таким вимогам.
/. Актуальність теми. Актуальність у перекладі з латинської означає важливість, практичну значущість проблеми, що розглядається. Курсова робота може претендувати на той чи інший ступінь актуальності тільки тоді, коли її тема відповідає сучасному стану дошкільного виховання та перспективам його розвитку, практичним завданням дошкільної освіти.
2. Достатній теоретичний рівень. Ця вимога означає, що студент повинен розкрити обрану тему курсової
роботи на сучасному рівні розвитку психолого-педагогічних наук; вивчити та критично проаналізувати літературу з досліджуваної теми; зробити характеристику історії проблеми, її практичного стану, а також передового педагогічного (при наявності - й власного - у студентів заочного відділення) досвіду, використовуючи такі підходи й наукові знання, що пояснюють процес навчання і виховання дітей дошкільного віку. Крім того, студент має достатньо повно розкрити основні поняття і терміни, що стосуються проблеми курсової роботи, включити в зміст матеріалу тільки об'єктивні факти і реальні практичні приклади.
3. Дослідницький характер. У курсовій роботі повинні міститись елементи наукового дослідження: вивчення достатньої кількості опублікованих джерел (книг, журнальних статей та інших розробок) вітчизняних і зарубіжних авторів; систематизація й аналіз різних думок і підходів, формування власної точки зору на тему, що розглядається; порівняння теоретичних поглядів учених і практичної діяльності вітчизняних і зарубіжних дошкільних систем; чітка характеристика понятійного апарату, методики дослідження, опис та аналіз проведеного автором експерименту; узагальнення результатів, обгрунтування висновків та розробка практичних рекомендацій для дошкільних працівників.
4. Грамотність оформлення. Це важлива вимога до курсової роботи, що підвищує її якість. У роботі не повинно бути -граматичних та стилістичних помилок. Необхідно дотримуватися правил цитування, оформлення посилань, списку використаної літератури. Крім того, виконання цієї вимоги виховує в студента культуру оформлення наукових праць, яка може знадобитись їм у майбутній практичній та науковій діяльності.
Основні етапи підготовки курсової роботи Підготовка курсової роботи охоплює кілька етапів. /. Добір теми курсової роботи. Тематика курсових робіт визначається змістом навчальних курсів і має відповідати завданням відповідної навчальної дисципліни і тісно пов'язуватися з практичними потребами конкретного фаху. Вона розробляється та затверджується кафедрою дошкільної педагогіки і психології.
Тема курсової роботи має становити інтерес для студента,
бути пов'язаною з його діяльністю і сприяти максимальному використанню здобутих знань і практичного досвіду. Вибір здійснюється студентами самостійно на основі запропонованого їм переліку (списків тем з дитячої психології, дошкільної педагогіки або однієї з методик, згідно з навчальним планом). Студент має право запропонувати власну тему роботи, але при цьому він повинен обґрунтувати викладачу доцільність її розробки, виходячи з її актуальності, відповідності фахові, зі своїх наукових інтересів та сучасного стану розвитку наукових досліджень, визначальних для обраної проблеми.
Тематика курсових робіт щорічно коригується викладачами. Кафедра закріплює за студентом тему курсової роботи і призначає наукового керівника. Науковий керівник погоджує зі студентом мету, план і графік виконання роботи, надає необхідні консультації.
2. Формулювання мети та основних завдань курсової роботи. Залежно від того, наскільки зрозуміло і точно сформульовано мету роботи, настільки вдалими будуть її основні завдання, план, організація виконання, стиль викладу.
Правильне визначення мети роботи дасть змогу студенту виокремити в ній основний напрям дослідження, впорядкувати пошук і аналіз матеріалу, підвищити якість роботи над нею, уникнути загальних міркувань.
Мета курсової роботи повинна бути тісно пов'язана з назвою її теми. На основі сформульованої мети студент має визначити основні завдання, які необхідно розв'язати в процесі виконання курсової роботи. Завдання повинні конкретизувати основну мету роботи; їх визначення пов'язане з назвами основних розділів.
3. Складання плану курсової роботи. На початку підготовки курсової роботи студенту необхідно ознайомитися зі змістом наукових публікацій за обраною темою і скласти розгорнутий план із зазначенням основних розділів і підрозділів роботи, який потрібно узгодити з науковим керівником.
План курсової роботи є відбиттям її структури, під якою розуміється порядок компонування і взаємозв'язок окремих її частин. План курсової роботи має, в основному, такі розділи:
вступ, аналіз літератури, експериментальне дослідження, висновки та педагогічні рекомендації.
Виконані розділи роботи студент подає на розгляд керівнику і відповідно до його зауважень уточнює, доповнює і в разі потреби їх доопрацьовує.
4. Виклад матеріалу курсової роботи. Студент повинен викладати матеріал послідовно, логічно взаємопов'язувати окремі його частини, повністю розкривати тему роботи. Для цього необхідно приділити увагу сучасним теоретичним і методичним розробкам, розглянути і творчо осмислити відповідну наукову літературу та періодичні видання, визначити своє ставлення до дискусійних питань теми роботи. На основі аналізу емпіричних та звітних даних, особистих вражень та узагальнень потрібно зробити необхідні висновки, висвітлити досягнуті успіхи, зазначити існуючі недоліки, а також висловити пропозиції щодо можливостей подальшого покращення діяльності об'єкта досліджень.
5. Подання курсової роботи науковому керівнику на рецензування. Не пізніше, ніж за два тижні до захисту, студент подає курсову роботу науковому керівнику, який рецензує та оцінює її за чотирибальною шкалою.
У рецензії науковий керівник дає стислу характеристику, оцінює теоретичний рівень, глибину проведеного дослідження, доцільність і обґрунтованість запропонованих рекомендацій, переваги та недоліки, якість і відповідність оформлення.
Найчастіше в курсових роботах зустрічаються такі недоліки:
• відхід від теми (тема курсової роботи передбачає розкриття одних питань, а фактично розкриваються інші);
• безсистемний виклад матеріалу, повторення одних і тих самих положень;
• логічні помилки, невміння виокремити головне;
• невдале поєднання теорії з зібраним практичним матеріалом;
• переписування матеріалу з друкованих видань;
ф недотримання методичних рекомендацій щодо оформлення
роботи.
У разі негативної оцінки курсова робота разом з рецензією повертається студенту, який повинен доопрацювати її з урахуванням зауважень і лише після цього доопрацьований варіант разом з рецензією подати науковому керівнику для повторної оцінки.
Якщо попередня оцінка позитивна, студент допускається до захисту курсової роботи.
Види курсових робіт
Курсова робота може мали реферативний, історичний або дослідницький характер.
У першому випадку робота має теоретичний характер і пишеться на основі аналізу й узагальнення ряду літературних джерел: монографій, брошур, статей, методичних рекомендацій тощо, але з обов'язковою присутністю двох частин. Студент повинен взяти з літератури основний матеріал, який стосується проблеми, що вивчається, представити аналіз вивчених робіт, висловити свою точку зору; зв'язно, грамотно і логічно обґрунтувати вибрану тему, висвітлити теоретичні та практичні аспекти досліджуваного питання, зробити науково-методичні висновки.
У другому випадку, коли робота має дослідницький характер, студент використовує як науково-методичну літературу, так і свої спостереження, факти і результати експерименту. Теоретична частина такого виду курсової роботи складає 30-40% від загального обсягу, а решта -практичний матеріал, аналіз і узагальнення отриманих даних та висновків.
Структура й технічне оформлення курсової роботи
Курсову роботу студенти виконують самостійно, дотримуючись рекомендованої структури та вимог до технічного оформлення.
Рекомендується така структура роботи.
1. Титульна сторінка, оформлення якої не
потребує особливих пояснень. Варіант її оформлення подано в додатках (див. додаток А).
2. Зміст курсової роботи, де вказуються заголовки розділів (підрозділів) та сторінки, на яких вони розміщені (див. додаток В).
3. Вступ, де обґрунтовується актуальність теми, її соціальна і практична значимість, визначається мета й основні завдання, об'єкт і предмет дослідження. Ставлячи перед собою мету, студент повинен чітко уявляти, який кінцевий результат передбачається одержати. Визначаючи об'єкт дослідження, автор має дати відповідь на питання, над якою проблемою він повинен працювати. Формулюючи предмет, слід виділити той аспект проблеми, ту його частину, яка буде досліджуватися теоретично й емпірично. Тобто, у вступі розкривається структура курсової роботи, визначаються джерела інформації.
4. Основна частина, яка містить два-три розділи, що, в свою чергу, можуть поділятися на два-три підрозділи: теоретичний аналіз літератури і практики роботи дошкільних навчальних закладів, висвітлення організації та результатів експерименту. Кількість розділів основної частини залежить від складності теми та специфіки змісту дослідження. Найбільш уживаною є структура, що складається з двох розділів, кожний з яких включає два або три параграфи. В окремих випадках може застосовуватися простий структурний поділ на три-п'ять підрозділів (параграфів). Усі розділи і підрозділи за змістом повинні відповідати спрямуванню теми, підпорядковуватись основній меті та завданням, бути органічно взаємопов'язаними, мати приблизно однаковий обсяг.
У теоретичній частині узагальнюються психолого-педагогічні засади дослідження з обраної проблеми, розкриваються різні підходи до її вирішення. Тут же повинні бути коротко проаналізовані різні педагогічні та методичні підходи і передовий педагогічний досвід, висвітлені на сторінках періодичних видань.
Практична частина курсової роботи має бути невеликим експериментальним дослідженням, яке повинен провести студент у природних умовах протягом шести-восьми місяців (упродовж одного навчального року). У відповідності з темою необхідно визначити завдання та розробити методику дослідження стосовно вікової групи і конкретних умов, у яких буде здійснюватись
експеримент. При цьому слід використати всю сукупність методів дослідження: спостереження, експеримент, аналіз передового педагогічного досвіду та власної педагогічної діяльності, бесіди, анкетування, вивчення продуктів дитячої діяльності та педагогічної документації, тести тощо.
Кожне дослідження повинно мати три етапи: констатуючий, формуючий та контрольний.
Констатуючий етап дозволить виявити в дітей рівень розвитку певних якостей, сформованість у них певних знань, умінь і навичок чи стан досліджуваної проблеми в реальній практиці роботи. На основі цих даних визначаються завдання і зміст формуючого експерименту, а також методика його проведення з урахуванням її структурних компонентів (навчання, виховання чи формування): мета, завдання, зміст, форми, методи, засоби дослідження.
На етапі реалізації методики дослідження {формуючий експеримент) проводиться певна система роботи в конкретній віковій групі, впроваджуються і перевіряються підібрані студентом завдання і зміст, методи і прийоми, форми, засоби роботи, розкривається, чим запропонована методика відрізняється від методики в контрольній групі (ЕГ -експериментальна група, робота в якій проводиться за розробленою методикою; КГ - контрольна група, робота в якій проводиться за традиційною методикою).
Контрольний етап дослідження допомагає визначити, які зміни відбулися у вихованні, навчанні чи розвитку дітей. На основі порівняльного аналізу одержаних даних в експериментальній і контрольній групах студент повинен зробити висновки про ефективність розробленої системи роботи, використаної методики.
Результати дослідження бажано представити як у кількісних показниках, таблицях, схемах, діаграмах, так і в чітких якісних текстових характеристиках та висновках.
5. Заключна частина—висновки, що формулюються на основі проведеного дослідження. Вони повинні відповідати визначеним завданням. Висновки є логічним завершенням курсової роботи. Вони подаються як окремі лаконічні положення у формі теоретичних узагальнень та методичних рекомендацій для практичних працівників—вихователів дошкільних навчальних
закладів. Висновки також повинні вміщувати прогноз діяльності об'єкта досліджень у перспективі.
6. Список основної використаної літератури подається в алфавітному порядку та згідно з вимогами державного стандарту. Для складання бібліографії з теми наукової роботи студент використовує наявні в бібліотеках каталоги, довідники. Про кожне літературне джерело подаються такі відомості: прізвище та ініціали автора (якщо воно написане декількома авторами, то перераховуються або всі прізвища (за таким порядком, в якому вони вказані в книжці), або лише прізвище та ініціали перших трьох авторів, після чого роблять приписку "та ін."); повна й точна назва книжки, яка не береться в лапки; підзаголовок, який уточнює назву (якщо він вказаний на титульному листку); дані про повторне видання; назва міста видання книжки в називному відмінку (для міст Києва, Харкова, Москви, Ленінграда вживають скорочення: К., X., М., Л.); назва видавництва (без лапок); рік видання (без слів "рік" або скорочення "р."); кількість сторінок із скороченням "а".
Якщо на титульному листку відсутнє прізвище автора (або авторів), то запис даних про книжку починають з назви книжки, після чого вказують прізвище редактора та його ініціали, які ставлять перед прізвищем, а всі інші елементи -після прізвища автора.
У відомостях про твори видатних педагогів, опублікованих в окремих збірниках праць, подаються такі дані: прізвище та ініціали автора; повний заголовок твору; найменування видання, в якому міститься цей твір; номер тому і номери сторінок, на яких надрукований твір.
Відомості про статті, які опубліковані в збірниках, журналах та інших періодичних виданнях, повинні мати: прізвище та ініціали автора статті; заголовок статті, після якого йде повна назва джерела, в якому знаходиться стаття (книжки чи збірника), за викладеними вище правилами, а для періодичних видань -назва журналу або газети, рік випуску, номер журналу, сторінки, а для газет - число і місяць.
Кожна група відомостей відокремлюється одна від одної крапкою і тире (. -).
Бібліографічний опис роблять мовою документа.
З метою компактності бібліографічного опису при його складанні слова і словосполучення скорочують, крім назви документа.
Пропонуємо зразок запису наукових джерел:
1. АртемоваЛ.В.Вчися,граючись.-К.:Томіріс, 1995.-112с.
2. Базовий компонент дошкільної освіти в Україні. - К.: Ред. журн. "Дошкільне виховання", 1999. - 46 с.
3. Історія дошкільної педагогіки: Хрестоматія / Упор. З.Н.Борисова, В.С.Смаль. - К.: Вища школа, 1990. - С. 132 - 136.
4. Лохвицька Л.В. У співпраці з родиною формуємо в дітей пізнавальні інтереси // Дитячий садок. -2000. - Січень. - 2 (50) - С. 8.
5. Педагогічна спадщина Софії Русової і сучасна освіта: Наук. - метод, пос. / За ред. В.Г.Слюсаренка, О.В.Проскури. - К., 1998. - С. 98.
6. Раратюк Г. Предметний світ та особистість // Дошкільне виховання. - 2000. - № 2. - С. 3-5.
Бібліографічний список повинен включати всіх авторів та їхні роботи, що згадуються в тексті. Посилання на них подається за номером, який займає та чи інша праця в списку літератури. Крім того, у посиланнях вказуються відповідні сторінки. Наприклад: [15: 28], де перша цифра - це нумерація джерела, а друга - його сторінки. Список літератури - 15-20 джерел з обов'язковим посиланням на них у тексті.
7. Додатки розміщують після списку літератури у вигляді дидактичного матеріалу, дитячих робіт, конспектів та протоколів занять, а також таблиць допоміжних цифрових даних, графіків, ілюстрацій, схем і т.д. Кожний додаток починають з нової сторінки, у правому верхньому куті пишуть слово "Додаток". Додаток повинен мати тематичний заголовок. Якщо в курсовій роботі міститься кілька додатків, їх послідовно позначають великими літерами української абетки, за винятком літер Г, Ґ, Є, І, ї, Й, О, Ч, Ь (наприклад, "Додаток К"). Сторінки в додатках нумерують у межах одного додатка. Посилання на додатки в текстовій частині роботи є обов'язковим.
РтШпги г^о технічного оформлення курсової роботи
Курсова робота має бути написана (чи надрукована) чітко, розбірливо, без помилок та виправлень з одного боку білого паперу формату А 4 (210x297). Загальний обсяг курсової роботи має бути в межах 30 сторінок машинописного тексту чи комп'ютерного набору без урахування додатків. Текст друкується через два (комп'ютерний набір - півтора) інтервали - 28-30 рядків із дотриманням полів: зліва - 3 см, справа -1,5 см, зверху - 2 см, знизу - 2,5 см. Текстова частина має бути одного кольору (чорного, синього, фіолетового) за винятком титульної сторінки, таблиць, графіків, формул, для яких застосовується тільки чорний колір чорнила або туші.
Сторінки обов'язково повинні бути пронумерованими. Нумеруються всі сторінки роботи до останньої, враховуючи ілюстрації та додатки, без пропусків, повторів і літерних додатків. Першою сторінкою вважається титульна, на якій цифра "1" не ставиться. Отже, загальна нумерація роботи починається на наступній сторінці (Зміст курсової роботи) з цифри "2". Порядковий номер сторінки проставляється на середині її верхнього поля.
Головні думки в роботі виділяють абзацами, кожен розділ і підрозділ (параграф) відповідно називають, зазначають у плані (змісті) їх розміщення на сторінках і починають з нової сторінки.
Текст курсової роботи може ілюструватися кресленнями, схемами, фотографіями, графіками, таблицями, які подаються на стандартних аркушах паперу формату А 4. Кількість ілюстрацій повинна бути достатньою для того, щоб надати тексту зрозумілості та конкретності. Усі ілюстрації (фотографії, схеми тощо) називають рисунками і нумерують послідовно. Номер і назву рисунка пишуть під графічним зображенням. Ілюстративний матеріал розміщують у тексті одразу після посилання на нього.
Дата добавления: 2015-11-30; просмотров: 26 | Нарушение авторских прав