Читайте также:
|
Конституція, що стоїть на захисті повноважень Автономної Республіки Крим, Верховної Ради Автономної Республіки Крим і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прав і свобод людини та громадянина, посадових осіб та службовців є ефективною за умов її правової захищеності та гарантованості.
Правова охорона Конституції Автономної Республіки Крим — це сукупність нормативно- і організаційно-правових механізмів захисту конституції, які також називаються гарантіями Конституції АРК. Ці гарантії визначені в останній, п'ятій главі Конституції АРК.
Головним чинником захищеності Конституції АРК є її жорсткість, про що зазначалось вище, тобто конституція сама себе захищає.
До нормативно-правових гарантій організації та діяльності АРК окрім Конституції АРК відносяться Конституція України, закони України, акти Президента України, Верховної Ради України, Уряду України, а також правові акти органів АРК: Верховної Ради республіки, Ради міністрів та органів місцевого самоврядування Автономної Республіки Крим.
Сучасний конституційний процес в Україні
11 років тому відбулася знакова історична подія - ухвалення Верховною Радою нової Конституції незалежної України. Однак досі рівень сприйняття Конституції у суспільстві залишається не надто високим. Більше того, можна стверджувати, що протягом останніх років у сфері сприйняття Конституції України характерною була своєрідна конституційна індиферентність з боку як найвищої політичної еліти, так і суспільства.
Ухвалення Конституції України 28 червня 1996 року стало можливим завдяки політичному компромісу. В той же час, і після набуття чинності новою Конституцією, вона сприймалася, в першу чергу, як документ ідеологічний або політичний, але не як правовий. При цьому за минуле десятиріччя винаходилися найрізноманітніші аргументи, які дискредитували Основний Закон країни. Серед них варто виділити наступні:
1) Процедурні - наголошувалося на «ситуативності», тимчасовості ухвалення Конституції. Мовляв, її було ухвалено «за одну ніч», поспіхом, а тому ряд норм цього документу можна не брати до уваги та не виконувати.
2) Правові – аргументи на кшталт «парламент не прийняв цілий ряд законів», що не дають підстав для «повноцінного» виконання Конституції України. При цьому ігнорувався той факт, що норми Конституції недвозначно визначені як норми прямої дії.
3) Суспільні – апелювання до необхідності ревізії Конституції. Одна з перших таких спроб була здійснена ще під час призначення та проведення референдуму 2000-го року. Таким чином, було зроблено спробу використання громадської думки з метою зміни конституційного ладу в країні та посилення влади Л.Кучми. Гостра конституційна дискусія 2003-2004 року, яка в тих чи інших формах триває і до сьогодні, також не сприяла стабільності конституційного ладу в країні.
4) Політичні – неоднозначне тлумачення Конституції різними гілками влади, поєднане із використанням у політичній боротьбі єдиного органу конституційної юрисдикції – Конституційного суду. Тривала бездіяльність цього органу через політичні причини, формування його складу за «політично-фракційним» принципом та системна дискредитація суду під час політичної кризи 2007 року поставили під серйозну загрозу легітимність однозначного тлумачення норм Основного закону.
Дата добавления: 2015-11-30; просмотров: 28 | Нарушение авторских прав