Болгарська мова

Південнослов’янські мови

Єдність південнослов’янських мов є менш очевидною, ніж західних і східних.

Особливості південнослов’янських мов:

* використання двох систем графіки південнослов’янськими мовами – кирилиці /болгарська, сербська, македонська/ і латиниці /хорватська, словенська/;

- розвиток на місці праслов’янських звукосполук *tort, *tolt, *tert, *telt метатезних форм РA, ЛA, РE, ЛE /*korva – болг., макед., серб. крава, хорват., словен. krava, *berza – болг., макед., серб. бреза, хорват., словен. breza /;

- метатеза початкових звукосполук *ort-, *olt- на РA-, ЛA- /*orzumъ – болг. разум, *olkъtь – болг. лакът, серб. лакат, макед. лакот /;

- спрощення праслов’янських *dl, *tl у Л /*krydlo – болг., макед., серб. крило, хорват., словен. krilo /;

- вимова в більшості випадків звукосполук ЗВ-, ЦВ- на місці праслов’янських *gv-, *kv- /*gvězda – болг. звезда, серб. звезда, словен. zvezda; *květъ – болг. цвете, серб. цвет, словен. cvet /;

- праслов’янське носове *ę перетворилось у Е /*pętь – болг., серб. пет, хорват. pet, *zętь – словен. zet /;

- переважна твердість приголосних перед голосними переднього ряду /болг. в е стник «газета», не «ні», днес «сьогодні», книга, с е ло, врем е; срб. вера, зима, син, ходник, проблем, сестра/;

- різнорідність рефлексів праслов’янських *dj, *tj (*kradja – серб. крађа, хорв. krađa; *světja – болг. свеща, макед. свеќа, серб. свећа, словен. sveča /;

- різнорідність рефлексів праслов’янських сполучень губних з *j /у сербській і хорватській мовах поява епентичного Л: *zemja – земљиште, zemljište, *konopja – конопља, konoplje; у болгарській мові – м’якого губного – земя; у македонській мові – вторинного j на місці утвореного з первинного *j плавного l: земjа /.

- наявність коротких форм особових займенників: хрв. Molim vas donesite mi vilicu; блг. Простите ми, че аз ви не казах къде отивам.

- використання форм дієслова бути в теперішньому часі: блг. От кой град сте? срб. Jа сам студент, она jе студенткиња, ми смо студенти, они су студенти; хрв. Dobar dan, ja sam Andrija.

Південно-східна підгрупа

/болгарська й македонська мови/

Болгарська й македонська мови особливо відрізняються від інших слов’янських. Ця відмінність обумовлена низкою морфологічних і синтаксичних явищ, які виникли в болгарсько-македонській групі як результат тісних зв’язків її із сусідніми неслов’янськими мовами: румунською, албанською, новогрецькою. Найбільш показовими із цих явищ є:

- утрата відмінювання;

- розвиток постпозитивного артикля;

- утрата інфінітива.

Ці риси болгарської і македонської мов називають балканізмами.

Болгарська мова

1) Фонетичні особливості:

- кирилична графіка;

- літера ъ (ер голям) позначає голосний звук [ъ], що походить з *ǫ, *ъ (*rǫka – ръка, *dǫbъ – дъб, *ǫgъlъ – ъгъл, *sъnъ – сон);

- літтера щ [шт] < *tj – свищ «свічка», мащеха;

- літера дж [дж] < *dj – межда, гражданин; джоб «кишеня»; ловджия «полювальник», бояджия «маляр» - наявність у слові звука [дж] є ознакою запозичення слова або морфеми з турецької мови.

- відсутність російських графем э, ы.

- на місці *ĕ використовується під наголосом я, а е в ненаголошеному складі та в наголошеному перед м’яким приголосним: хляб, бял «белый», бряг – брегове, вятър – ветрец, мляко – млечен.

2) Лексичні особливості: багатовіковий турецький гніт наклав значний відбиток на словниковий склад болгарської мови. Близько 850 лексичних одиниць – це запозичення з турецької мови: чанта «сумка», джоб «кишеня», чекмедже «ящик».

3) Граматичні особливості:

- утрата відмінювання іменників і розвиток у зв’язку із цим аналітичних форм з прийменниковими конструкціями або з використанням порядку слів:

Чета лекции на студенти – Читати лекції студентам.

Отивам на кино – Я йду в кіно.

Сóфия е стóлица на България.

Повиш а ване на равн и щето на живота на населението на страната – Підвищення рівня життя населення країни.

Работя в завода – Працювати на заводі.

Стоян чака Мария. – Мария чака Стоян.

- наявність постпозитивного члена в іменних частинах мови, подібного до артиклів германських і романських мов. Постпозитивний член за походженням є давнім вказівним займенником (тъ, та, то) відповідного роду й числа. Використання постпозитивних членів указує на те, що позначений предмет є для учасників комунікації відомим, визначеним (він або є у них перед очима, або про нього вже йшла мова, або він є унікальним):

Едн о мом и че п и е мл я ко.

Мом и че то п и е мл я ко.

Мл я ко то е мн о го вк у сно.

На мене ли давате книга та?

- розгалуженість часової дієслівної системи із збереженням аористу / плетох /, імперфекту / четях /, перфекту / купил си /;

- утрата інфінітиву, на місці якого використовується сполучник «да» з дієслівною формою теперішнього часу.

ПРИЯ́ТЕЛ В НУ́ЖДА СЕ ПОЗНÀВА

Дв а ма при я тели върв я т в г ъ́ ста гор а. Наср е ща им изл и за м е чка. Ед и ният се к а чва ведн а га на едн о дърв о, а др у гият ост а ва сам на п ъ тя. Какв о да пр а ви? Тр я бва ведн а га да се скр и е ил и да ч а ка смъртт а. Изведн а ж реш а ва: л я га на зем я та и се престр у ва на умр я л. Н и то м ъ рда, н и то д и ша.

М е чката се приближ а ва до чов е ка, под у шва го и го отмин а ва.

След м а лко «при я телят» сл и за от дърв о то. «Е – к а зва му др у гият, - при я тел си ми, но не м и слиш за м е не, а ме изост а вяш. Добр и ят при я тел в н у жда се позн а ва».

По нар о дна пр и казка

Дата добавления: 2015-11-14