Студопедия
Случайная страница | ТОМ-1 | ТОМ-2 | ТОМ-3
АрхитектураБиологияГеографияДругоеИностранные языки
ИнформатикаИсторияКультураЛитератураМатематика
МедицинаМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогика
ПолитикаПравоПрограммированиеПсихологияРелигия
СоциологияСпортСтроительствоФизикаФилософия
ФинансыХимияЭкологияЭкономикаЭлектроника

Інноваційна діяльність як складова інвестиційної політики

Іванілов О.С. Економіка підприємства: підручник / О.С. Іванілов. – К.: Центр учбової літератури, 2009. – 728 с. | Сутність інвестицій та державної інвестиційної політики | Класифікація інвестицій | Принципи інвестиційної політики |


Читайте также:
  1. Q22 Що з приведеного далі не відбивається як зміна облікової політики?
  2. Акти незаконного втручання в діяльність цивільної авіації: поняття та види
  3. Аналіз складу і структури бюджетних видатків, співвідношення поточних і капітальних видатків. Виділення пріоритетів бюджетної політики.
  4. Аналіз товарної політики подано у таблиці 24.
  5. Важливою складовою товарної політики є прийняття рішень про товарну марку, упаковку, сервіс.
  6. Взаємодія державної влади, об'єднань роботодавців та профспілок у визначенні і проведенні в життя узгодженої соціально-економічної політики в галузі трудових відносин – це
  7. Взаємозв'язок цілей базової та інвестиційної стратегії підприємства

У контексті сучасних ринкових трансформацій одним із найголовніших показників економічного зростання країни є темпи розвитку інноваційної діяльності. Тому стає цілком очевидним той факт, що коли країна продовжує розвиватися лише в сфері сировинних галузей промисловості, де переважає низько наукоємне матеріальне виробництво, то вона буде залишатися в рядах країн з низьким рівнем конкурентоспроможності на зовнішньому ринку. Відомо, що рівень розвитку країни залежить від рівня розвитку інноваційної діяльності, тому впровадження інновацій є головним чинником успіху підприємства, який впливає й на рівень розвитку країни загалом.

Таблиця 5.1

Трактування сутності поняття «інноваційна діяльність»

Автор Запропоноване визначення
Закон України «Про інноваційну діяльність» - діяльність, що спрямована на використання і комерціалізацію результатів наукових досліджень та розробок і зумовлює випуск на ринок нових конкурентоздатних товарів і послуг.  
О.М. Вінник - це різновид господарської діяльності, що здійснюється з метою впровадження досягнень науково-технічного прогресу у виробництво і соціальну сферу з метою досягнення певного соціально-економічного ефекту, в тому числі випуску і розповсюдження принципово нових нидів техніки і технології, досягнення прогресивних міжгалузевих структурних зрушень, здійснення якісних змін у стані продуктивних сил, поліпшення соціального й екологічного становища, випуску нових конкурентноздатних товарів, послуг та ін.
С. Покропивний - це процес, спрямований на розроблення й реалізацію результатів закінчених наукових досліджень і розробок або інших науково-технічних досягнень у новий чи вдосконалений продукт, реалізований на ринку, у новий чи вдосконалений технологічний процес, використовуваний у практичній діяльності, а також зв’язані з цим додаткові наукові дослідження й розробки.
Р. Фатхутдінова - діяльність, спрямована на використання й комерціалізацію результатів наукових досліджень і розробок для розширення й відновлення номенклатури та поліпшення якості продукції, що випускається (товарів, послуг), удосконалювання технології їхнього виготовлення з наступним упровадженням і ефективною реалізацією на внутрішньому й закордонному ринках (це стосується також інноваційно-інвестиційної діяльності).
Т.О. Скрипко - процес, спрямований па реалізацію результатів завершених наукових досліджень і розробок або інших науково-технічних досягнень у повий або вдосконалений продукт, що реалізується на ринку, у новий або вдосконалений технологічний процес, що використовується у практичній діяльності, а також супутні наукові дослідження і розробки.

 

Об'єктами інноваційної діяльності є:

- інноваційні програми і проекти;

- нові знання та інтелектуальні продукти;

- виробниче обладнання та процеси;

- інфраструктура виробництва і підприємництва;

- організаційно-технічні рішення виробничого, адміністративного, комерційного або іншого характеру, що істотно поліпшують структуру і якість виробництва і (або) соціальної сфери;

- сировинні ресурси, засоби їх видобування і переробки;

товарна продукція;

- механізми формування споживчого ринку і збуту товарної
продукції.

Суб'єктами інноваційної діяльності можуть бути фізичні і (або) юридичні особи України, фізичні і (або) юридичні особи іноземних держав, особи без громадянства, об'єднання цих осіб, які провадять в Україні інноваційну діяльність і (або) залучають майнові та інтелектуальні цінності, вкладають власні чи запозичені
кошти в реалізацію в Україні інноваційних проектів.

Об'єктивною необхідністю інноваційної політики є:

• забезпечення проведення системних досліджень у сфері формування інноваційної стратегії як основи стійкого економічного розвитку національ­ної економіки;

розроблення методів створення і державного регулювання інновацій­ної сфери в національній економіці;

• активізація внутрішніх джерел фінансового забезпечення інвесту­вання науково-технічного розвитку промислового комплексу країни, вико­ристання лізингу як перспективної довгострокової форми фінансування, запровадження перспективних організаційних структур проведення інно­ваційної діяльності;

• вдосконалення механізмів залучення та ефективного розподілу при­ватного іноземного капіталу;

• управління інноваційною діяльністю на всіх рівнях економічної сис­теми з метою досягнення найвищого народногосподарського ефекту.

Метою інноваційної політики є забезпечення сприятливого макросе- редовища для інноваційного процесу, пошук оптимальних шляхів отриман­ня і поширення нововведень.

Завданнями інноваційної політики є:

• урядова підтримка фундаментальних досліджень;

• свобода наукової і науково-технічної творчості;

• правова охорона та патентний захист інтелектуальної власності;

• інтеграція наукової, науково-технічної діяльності та освіти;

• підтримка конкуренції у сфері науки і техніки, інноваційної діяль­ності;

• конкуренція ресурсів на пріоритетних напрямах науково-дослідної роботи;

• створення загальногосподарського інноваційного клімату, заохочен­ня поновлення капіталу особливими пільгами за впровадження інновацій;

• заохочення розвитку відсталих районів країни і стримування зрос­тання наявних агломерацій країни;

• використання стратегії підготовки та перепідготовки кадрів для но­вих і новітніх галузей;

• розвиток міжнародного наукового співробітництва.

Згідно з нормами Господарського кодексу України № 436—IV від 16 січня 2003 р., що набрав чинності з 1 січня 2004 р., інноваційною діяльністю у сфері господарювання є діяльність учасників господарських відносин, що здійснюється на основі реалізації інвестицій, з метою виконання довгострокових науково-технічних програм з тривалими строками окупності витрат і впровадження нових науково-технічних досягнень у виробництво та інші сфери суспільного життя.

Згідно з Господарським кодексом України, формами інвестування інноваційної діяльності є:

— державне (комунальне) інвестування, що здійснюється органами державної влади або органами місцевого самоврядування за рахунок бюджетних коштів та інших коштів відповідно до закону;

— комерційне інвестування, що здійснюється суб'єктами господарювання за рахунок власних або позичкових коштів з метою розвитку бази підприємництва;

— соціальне інвестування, що здійснюється в об'єкти соціальної сфери та інших невиробничих сфер;

— іноземне інвестування, що здійснюється іноземними юридичними особами або іноземцями, а також іншими державами;

— спільне інвестування, що здійснюється суб'єктами України разом з іноземними юридичними особами чи іноземцями.

Державна інноваційна політика має за кінцеву мету створити модель інноваційного розвитку, яка за своїми рушійними силами, векторами інте­грації, масштабами й результатами корелює із загальною стратегією соціа­льно-економічного розвитку. Табл. 5.1 демонструє наявність для України досить широкого спектра можливих альтернатив.

Таблиця 5.1

Моделі інноваційного розвитку та їх класифікація

Критерії класифікації Назва моделі Зміст
За каталізатором розвитку Дифузія інновацій Формування ланцюга «наука — техніка — виробництво» з ініціативи суб'єктів мікро- (фір­ми, навчально-наукові заклади) та мезо- (спілки підприємців, банкірів тощо) рівня економіки
    Державна підтримка інноваційних форм Державна протекція національних інновацій­них інститутів й патронаж виходу національної наукоємної продукції на світові ринки
За масштабами охоплення Локальне інноваційне середовище Концентрація на певній території наукового, освітнього, виробничого та фінансового потенці­алу (технополіси, інкубатори, технопарки)
    Поліцентризм (між­галузеві науково-технічні комплекси, кластери) Взаємодія відносно локальних інноваційних зон в національних масштабах
За походженням інноваційних ідей Товарне клонування Опанування виробництва наукоємної проду­кції, що випускається в країнах постіндустріалі-зму й перебуває у фазі зрілості життєвого циклу товару
    Ліцензійне копію­вання Використання зарубіжного науково-техніч­ного потенціалу через ліцензійний механізм
  Саморозвиток Розбудова й використання національного на­уково-технічного потенціалу на основі власних зусиль
За стратегію інноваційних процесів Гонитва за лідером Домінують інновації, спрямовані на вдоско­налення наявних та запозичених зовні технологій (пасивна стратегія)
  Технологічне лі­дерство, розвиток на випередження Орієнтація на власні радикально нові техно­логії (активна стратегія)

 

Змістовні характеристики вищезазначених та інших видів інновацій­них процесів не можуть бути однаковими в різних соціально-економічних умовах, але у конкретно-історичному поєднанні з комплексом підтри­муючих механізмів утворюють специфічну національну модель інноваційного розвитку. Контури української моделі вже намічені, але ще не чітко окреслені. Її стрижнева ідея: розвиток на випередження, технологічне лідерство на основі внутрішніх чинників економічної динаміки та раціонального вдосконалення ліцензійних запозичень.

Широкомасштабне проведення інноваційних заходів завжди потребує великих капіталовкладень, готовності інвесторів до участі в їх освоєнні, а також проведення якісної та всебічної оцінки інвестиційних та інноваційних проектів. На жаль, на сьогоднішній день в Україні відсутні офіційні, нормативно затверджені методичні рекомендації щодо техніко-економічного обґрунтування та оцінки ефективності інвестиційних проектів. Україна потребує заходів покращення інвестиційного клімату таких, як:

- покращення правового середовища;

- розбудова інвестиційної інфраструктури;

покращення інвестиційного іміджу України.

Важливою складовою інвестиційного проектування є інноваційна складова. Прискорений розвиток інноваційних процесів, що базується на ефективному використанні науково-технічного потенціалу, є основним чинником економічного зростання України. Перехід на новий рівень науково-технічного розвитку викликав посилення інноваційної активності і нового підходу до нововведень, що і поєднують знання і техніку з ринком.

Зацікавленість в інновації обумовлюється тим, що приріст обсягів збуту та доходів має місце на тих підприємствах, на яких впроваджуються інновації. Ці підприємства прагнуть своєчасно виявляти тенденції розвитку ринку і просувати на ньому нові високоякісні товари, орієнтовані на задоволення сучасних, а також майбутніх потреб і бажань споживачів.

Організаційною основою трансформації інтелектуальної власності в інноваційний продукт є побудова і реалізація інноваційного проекту за відповідними стадіями інвестиційного проектування, до яких належить:

1) початкова стадія, на якій здійснюється розробка бізнес-плану інноваційної діяльності;

2) передінвестиційна стадія, на якій розробляється техніко-економічне обґрунтування інвестицій в інноваційну діяльність;

3) передкінцева стадія, на якій здійснюється оцінка ефективності інноваційного проекту;

4) інноваційний проект - стадія, на якій формується інноваційний проект;

5) кінцева стадія, на якій впроваджується інноваційний проект. На цій стадії підключається інвестиційна стадія, якій передує передінвестиційна стадія, коли здійснюється пошук і використання фінансових ресурсів інвестиційної діяльності.

Організаційною основою трансформації інтелектуальної власності в інноваційний продукт є розробка і реалізація інноваційного проекту за відповідними стадіями інвестиційного проектування. Основною проблемою інвестиційного забезпечення інноваційної діяльності є не обмеженість інвестиційних ресурсів як таких, а обмежене їхнє використання для інноваційних цілей.

Отже, першочерговою задачею є вдосконалення організаційних форм забезпечення інноваційної діяльності з метою підвищення зацікавленості підприємств промисловості в ініціюванні інноваційних процесів.

Формування стратегії економічного зростання необхідно здійснювати з урахуванням факторів інвестиційного, інноваційного та науково-технічного розвитку. Одним із ефективних інструментів управління науково-технічним розвитком є інвестиційне проектування, яке повинно бути спрямоване на забезпечення реалізації пріоритетних напрямків соціального-економічного та інноваційного розвитку, підвищення технологічного рівня і конкурентоспроможності виробництва, забезпечення виходу нової продукції на внутрішні та зовнішні ринки збуту. Існує необхідність розроблення та нормативного затвердження процедур інвестиційного проектування на основі багаторівневого підходу, а також удосконалення його організаційно-економічного механізму.

 

 

 

 


Дата добавления: 2015-11-14; просмотров: 115 | Нарушение авторских прав


<== предыдущая страница | следующая страница ==>
Податкове регулювання державної інвестиційної політики| Упражнение 10

mybiblioteka.su - 2015-2024 год. (0.009 сек.)