Студопедия
Случайная страница | ТОМ-1 | ТОМ-2 | ТОМ-3
АрхитектураБиологияГеографияДругоеИностранные языки
ИнформатикаИсторияКультураЛитератураМатематика
МедицинаМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогика
ПолитикаПравоПрограммированиеПсихологияРелигия
СоциологияСпортСтроительствоФизикаФилософия
ФинансыХимияЭкологияЭкономикаЭлектроника

Технологи виготовлення кераміки

Уловлювання побічних (летючих) продуктів коксування | Шляхи підвищення економічної ефективності коксохімічного виробництва | Загальна характеристика галузі | Лісозаготівельні роботи | Лісопильне виробництво | Виробництво фанери | Столярно-меблеве виробництво | Хімічна переробка деревини | Технології целюлозно-паперової промисловості. Виробництво паперу та картону | Під будівництвом як процесом розуміють: проектування, зведення будинків і споруд, монтаж технологічного обладнання. |


Читайте также:
  1. I. ОРГАНИЗАЦИЯ И ТЕХНОЛОГИЯ ЛУЧЕВОГО ИССЛЕДОВАНИЯ. ОБЕСПЕЧЕНИЕ БЕЗОПАСНОСТИ ЛУЧЕВОГО ИССЛЕДОВАНИЯ.
  2. Internet/Intranet-технологии в корпоративных информа­ционных системах.
  3. VI. ОЦЕНКА КАЧЕСТВА И КЛАССИФИКАЦИЯ ДОКАЗАТЕЛЬНОСТИ ИСЛЛЕДОВАНИЙ ПО ТЕХНОЛОГИИ МОНИТОРИНГА ВЧД.
  4. VII. Технологии мониторинга ВЧД.
  5. А). модернизационный, когда конструкция прототипа или базовая технология кардинально не изменяются;
  6. Американцы против технологии маркировки товаров
  7. Анализ конструктивно-технологической общности состава продукции

Основними технологічними операціями є підготовка сировини, формування, сушіння сирцю і випалювання виробів.

Підготовка матеріалів і спосіб формування значною мірою залежать від властивостей сировини, виду виробу і обсягу виробництва. У наступних операціях (сушіння і випалювання) різниця незначна.

Спосіб підготовки сировини буває пластичним, напівсухим і шлікерним.

Пластичний спосіб є найбільш поширеним. Цим способом перероблюються високопластичні, жирні глини.

На рис. 1 показана принципова технологічна схема пластичного способу підготовки маси з використанням добавок, які вигоряють (тирси, відходів вуглезбагачення).

Основними технологічними операціями є: грубий помел глини з одночасним вилученням кам'янистих включень на вальцях грубого помелу; змішування глини з тирсою, висушеними відходами вуглезбагачення і доведення маси до формувальної вологості (18—25 %); тонкий помел маси на вальцях тонкого помелу; вилежування маси з наступним формуванням виробів; сушіння та випалювання. Необхідність сушіння відходів вуглезбагачення обумовлена їх високою вологістю, особливо в зимовий період.

Напівсухий спосіб підготовки сировини застосовується для глини низької пластичності і незначної вологості.

На рис. 2 наведена принципова технологічна схема напівсухої переробки маси в керамічні вироби.

Основними технологічними операціями є: грубий помел сировини, сушіння в сушильному барабані, тонкий помел в дезінтеграторах, роторному млині або на бігунах. Можливе суміщення тонкого помелу глинистої сировини з сушінням при використанні шахтового млина. Після помелу подрібнену масу зволожують до 12 % і направляють на напівсухе пресування з наступним випалюванням.

Використання менш вологої формувальної маси при напівсухому способі зменшує трудомісткість процесу на 26—30 % порівняно з пластичним. Виключається сушіння сирцю, зменшується загальна тривалість виготовлення виробів, що дає значний економічний ефект.

Шлікерний спосіб підготовки сировинних мас найбільш доцільно використовувати для глин, які характеризуються підвищеною вологістю або добре розмокають у воді і містять кам'янисті включення, які треба вивести.

Рис. 1. (ліворуч) Принципова технологічна схема виробництва випалювальної цегли пластичним способом підготовки сировини:

1, 2, 3 — бункери для зберігання відповідно відходів вуглезбагачення, тирси та глини; 4 — ящикові живильники; 5 — сито; 6, 11, 15, 19— конвеєри; 7 — сушильний барабан; 8 — ротаційний млин; 9 — елеватор; 10— бункер із стрічковим живильником; 12 — вальці грубого помелу; 13 — двохвальний глинозмішувач; 14— дірчасті вальці; 16— вальці тонкого помелу; 17— стрічковий прес; 18— різальний автомат; 20— сушильна вагонетка; 21 — тунельна сушарка; 22 — тунельна піч

Рис. 2. (праворуч) Принципова технологічна схема виробництва керамічних виробів напівсухим способом підготовки сировинної маси:

1 — глинорозпушувальна машина; 2— ящиковий живильник; З, 5— конвеєри; 4, 14, 15 — дезінтеграторні вальці; 6— сушильний барабан (або шахтовий млин); 7, 10 — елеватори; 8 — бункер для розпуску глини; 9— дезінтегратор (роторний млин або бігуни); 11 — бункер для зберігання глини; 12— двохвальний змішувач; 13— прес напівсухого пресування; 16— конвеєр повернення браку; 17— сушильна вагонетка; 18— тунельна піч

 

На рис. 3 наведена принципова технологічна схема підготовки сировинної глини шлікерним способом.

Основними технологічними операціями є: грубий помел глини з одночасним виділенням кам'янистих включень; розпуск глини в глинобовтушках або помел у кульовому млині для отримання шлікеру вологістю 68—95 % і густиною 1,12—1,18 г/см3; виділення крупних часток за допомогою сит і отримання суспензії, яка дає залишок на ситі 0,065 не більше 2 %. Отриманий шлікер збезводнюється в баштовій сушарці і подається в змішувач, де зволожується до вологості, що забезпечує умови пластичного або півсухого пресування. При формуванні виробів методом шлікерного лиття глиняна суспензія може не обезводжуватися.

Рис. 3. Принципова технологічна схема виробництва підготовки сировини шлікерним способом:

1 — бункер для глини; 2 — ящиковий живильник; 3 — дезінтеграторні вальці для грубого подрібнення; 4 — глинобовтушка для розпуску глини; 5 — сита для видалення кам'янистих включень; 6 — розпилювальна сушарка; 7 — двохвальний змішувач; 8 — конвеєр подачі маси на пластичне або напівсухе пресування

Глина сушиться в сушильних барабанах, розпилювальних сушарках або в шахтових млинах.

Принцип дії баштової розпилювальної сушарки полягає в тому, що глиняна суспензія по трубопроводу подається на розпилювач у вигляді диска, що швидко обертається. Суспензія обдувається гарячими газами, що надходять з низу сушарки. За час проходження згори до низу глина повністю висушується і осідає. У вигляді порошку глина транспортується для виготовлення формувальної суміші, а димові гази проходять систему очищення і викидаються в атмосферу.

Тонкий помел сировини найчастіше здійснюють на гладких вальцях тонкого помелу. Найкращі характеристики помелу отримують при послідовному подрібненні крізь 2—3 пари вальців.

Зволожувати глиняну масу доцільно два рази: один раз на початку переробки, другий — перед формуванням.

Для перемішування, гомогенізації і зволожування маси використовуються одновальні і двовальні змішувачі, в яких матеріал переміщується за допомогою лопастей, що розташовані на валу.

Для покращення фізико-механічних властивостей на 18—25 % як самої сировини, так і керамічних виробів глина витримується.

Формування керамічних мас виконують пластичним, напівсухим пресуванням або методом лиття.

Пластичне формування забезпечується застосуванням високопластичних глин або додаванням пластифікаторів.

Для пластичного формування використовують стрічкові преси — безвакуумні і вакуумні з продуктивністю 5—10 тис. шт. умовної цегли за годину. Такі преси забезпечують питомий тиск пресування до 1,6 МПа. В разі вакуумування маси в стрічковому пресі з неї виводиться повітря, внаслідок чого густина сирцю підвищується на 6—8 %. Це дає змогу зменшити час сушіння виробів, підвищити міцність випалюваної цегли майже в 2 рази і зменшити її водопоглинання на 10—15 %. При пластичному формуванні цегли і каменів вакуумування забезпечується розрідженням до межі не менше 93,5 Па. Вологість маси при формуванні повинна бути не більше 20%.

На стрічковому пресі, прикладом якого може бути прес СМК-168, за допомогою шнекового механізму маса подається, ущільнюється і продавлюється крізь головку і мундштук, який надає форми і розмірів глиняному брусу. Останній потім розрізається на цеглу-сирець.

При напівсухому пресуванні застосовують пісні глини і в значній кількості домішки золи, шлаків. Технологію супроводжують складні фізико-хімічні процеси.

Прес-порошки повинні мати певну гранулометрію, яка забезпечує мінімальний вміст повітря в суміші і потрібну сипучість. При підвищенні вмісту в них крупних фракцій (до 1,5 мм) отримують сипучий порошок, який рівномірно ущільнюється при пресуванні, але потребує підвищеного тиску при формуванні виробів. Вміст фракцій менш 0,06 мм в кількості 10 % по відношенню до часток з розміром 0,5—0,75 мм веде до зростання рухливості маси. При значному вмісті тонких фракцій повільно виводиться повітря під час пресування, зростає в'язкість маси, нерівномірність ущільнення.

Тривалість пресування виробів в середньому становить 0,5—3,5 с.

Параметри діючого навантаження при пресуванні залежать від типу глин: для пластичниих глин тиск становить 7—10 МПа, для суглинків— 11—15, для лесовидних суглинків— 12—15 МПа.

Затиснене повітря і залишкова волога в формувальній масі є реальними причинами розшарування виробів, у зв'язку з чим є необхідність використання пресів підвищеної потужності. Крім того, для видалення затиснутого повітря і залишкової вологи збільшують час пресування, застосовують двостороннє пресування багатоступеневої дії, підбирають гранулометричний склад маси, вводять опіснюючі добавки, використовують вакуумування порошку.

Метод лиття (шлікерне лиття) заснований на властивості глин за наявності води утворювати коагуляційні структури. Такі суспензії здатні віддавати вологу капілярам пористої гіпсової (керамічної і т.ін.) форми з утворенням на її поверхні твердого шару. Швидкість зростання товщини стінки виробу залежить від швидкості поглинання рідкої фази шлікера формою, гранулометричного складу твердої фази, співвідношення твердої і рідкої фаз, а також від швидкості дифузії води скрізь шар виробу, що утворився.

Методом лиття виготовляють як невеликі керамічні плитки, так і корозійностійкі вироби складної форми.

Відформовані пластичним або шлікерним способом вироби перед випалюванням сушаться. Вироби напівсухого пресування найчастіше не сушать, а безпосередньо подають на випалювання.

Надмірна волога в матеріалі під час випалювання може призвести до зниження фізико-механічних показників керамічного черепка, розтріскування, тобто до браку. Для попередження цих процесів застосовують сушіння сирцю.

Ефективні режими сушіння повинні забезпечувати мінімальну його тривалість, а також мінімальні витрати теплоносія. Режим сушіння відформованих пластичним способом виробів повинен виключати конденсацію вологи на поверхні. З цією метою забезпечують рециркуляцію теплоносія. Вологість цегли після сушіння не повинна перевищувати 8 %.

Як теплоносій певної вологості, за допомогою якої регулюють швидкість випаровування вологи з матеріалу, використовують повітря, димові гази, суміш нагрітого повітря і димових газів.

Процес сушіння умовно можна розподілити на три періоди: період нагрівання, період постійної швидкості сушіння та період, під час якого зменшується швидкість сушіння.

Сушіння здійснюється в сушильних агрегатах періодичної або безперервної дії. Його тривалість визначається конструкцією сушарок, параметрами теплоносія і властивостями виробу, що сушиться.

У сушарках періодичної дії параметри теплоносія змінюються в часі, в сушарках безперервної дії ці показники в часі не змінюються, але змінюються по її довжині. За характером руху теплоносія сушарки ділять на рециркулярні і безрециркулярні. В залежності від конструкції матеріал може бути нерухомим або переміщуватися.

За конструктивними особливостями сушарки можуть бути камерними, тунельними, одно- і двоярусними, конвейєрними, радіаційними і щільними.

Коефіцієнти корисної дії деяких з них: камерна сушарка з використанням відпрацьованого тепла або димових газів печей 15— ЗО %; камерна сушарка з обігрівом парою і рециркуляцією 37— 51 %; тунельна сушарка 23—43 %.

При порушенні режимів сушіння в структурі виробу утворюються дефекти, наприклад, нерівномірність обігріву сторін сирцю спричиняє його жолоблення; при швидкості сушіння вище припустимої, утворюється матеріал з підвищеною ламкістю. Попередити брак, що утворюється в процесі сушіння, можливо введенням домішок і регулюванням параметрів теплоносія.

Після завершення процесу сушіння вироби подаються на випалювання.

Мета випалювання — надання виробу водостійкості і необхідних фізико-механічних показників.

Під час випалювання протікають складні фізико-хімічні процеси.

Існує умовний розподіл процесу випалювання на чотири стадії— досушування (до 200 °С); підігрівання або обкурювання (700—800 °С), власне випалювання (900—1050 °С) і охолодження (до 40 °С).

Під час першої стадії відбувається повне висушування виробів.

Під час другої стадії випалюються органічні домішки, виводиться хімічно зв'язана вода з глини (при 500—600°С), що супроводжується аморфізацією речовини, починається дисоціація вапняку (при 700—800 °С). Пористість виробів наприкінці другого періоду зростає.

Третя стадія пов'язана з початком кристалізації аморфізованої під час другого періоду речовини, що супроводжується підвищенням її щільності. При цьому розвиваються процеси кристалізації безводних утворень. Вони можуть супроводжуватися утворенням розплаву багатого оксидами кальцію, заліза, лужних металів. Підвищення щільності речовини приводить до інтенсивної усадки, зниження в'язкості маси і пористості виробу.

Під час останнього періоду випалювання температуру знижують поступово, аби запобігти внутрішнім напруженням і розтріскуванню виробів. Вогнева усадка становить 4—8 % залежно від типу сировини, її вологості, ступеня густини при пресуванні сирцю і температури випалювання.

Випалювання здійснюють у печах безперервної дії— кільцевих, тунельних, щілинних. Тривалість випалювання залежно від типу виробу і конструкції печі знаходиться в межах 15—60 годин.

З метою зменшення часу сушіння, а також трудовитрат на перекладку сирцю часто поєднують в одному агрегаті сушіння і випалювання виробів у випадку використання мало- або середньочутливих до сушіння глин. Таким способом досягається економія трудовитрат на 35 %, палива — на 20—25 %, зменшується собівартість виробів на 25—30 %. Спільний процес сушіння і випалювання триває до 63 год., з них сушіння — 28 год., випалювання — 21 год., охолоджування — 14 год.

Економія паливно-енергетичних ресурсів при сушінні і випалюванні керамічних виробів можлива за рахунок:

• застосування енергомістких відходів з речовинами в нестабільному стані, застосування маловологих сировинних сумішей;

• використання швидкісних способів сушіння і випалювання;

• поєднання сушіння і випалювання;

• заміни звичайного випалювання (при сумісному сушінні і випялюванні виробів) гідротермальною обробкою в середовищі перегрітої пари і підвищеного тиску (при такому способі отримання виробів температура їх обробки знижується майже на 200 °С);

• розробки і впровадження нових конструкцій сушильних і пічних агрегатів з високим ККД;

• проведення заходів, які забезпечують інтенсивний теплообмін в каналах печі і сушильних агрегатах.

Декорування виробів — технічна операція, яка полягає в нанесенні декору або спеціального шару матеріалу для надання виробу декоративних властивостей.

Існують такі види декорування виробів: рельєфне, кольорове однотонне, мармурове, штамп, друк (серіографія), декалькоманія, нанесення декору в електростатичному полі.

Рельєфне декорування утворюється при нанесенні рельєфного малюнка під час пресування виробів.

Кольорові однотонні вироби отримують звичайним поливом, а мармуровидні плитки — набризком різних полив, які при зміщуванні на черепку утворюють мармуровидний малюнок.

Оздоблювання штампом виконують валиком з рельєфним малюнком, який прокочують по плитці із свіжонанесеною поливою. Під час такої операції частина поливу знімається валиком і утворюється контрастний малюнок. Метод штампа дозволяє наносити фарбу на керамічний черепок, який потім повторно випалюють.

Друк (серіографія) передбачає отримання однокольорових або багатокольорових малюнків. Включає такі технологічні операції: отримання фотознімка малюнка, виготовлення сіток (трафаретів), виготовлення зв'язуючих та мастик, нанесення малюнка на кераміку за допомогою трафаретів, поливи та випалювання. Із заданого малюнка отримують діапозитиви, відповідають кожному кольоровому його елементу. Потім за допомогою фотомеханічного способу на капронових або шовкових сітках виготовляють сітки-трафарети, які покриті світлочутливою емульсією. Діапозитив світлокопіюється контактним способом за допомогою верстата на сітку-трафарет, яка обробляється спеціальним складом з метою закріплення малюнка. Таким чином готується для однокольорового малюнка одна сітка, а для багатокольорових — кілька, для кожного кольору окремо. Потім продавлюють фарбу крізь кожну сітку-трафарет. Так наносять малюнок на кераміку, яка потім випалюється.

Декалькоманія (перенесення малюнка з паперу на керамічний виріб) дає змогу отримувати кольорову кераміку з візерунками будь-якої складності. Малюнки наносять на паперову стрічку у вигляді рулону за допомогою спеціального клею. Потім папір з малюнком притискується до гарячої поверхні кераміки з температурою 125—145 °С, за якої клей розм'якшується і малюнок переноситься на черепок.

При оптимальній організації виробництва досягається маловідхідна технологія і з'являється можливість використання відходів інших виробництв.

Реалізація маловідхідних технологій розширює галузі застосування керамічних матеріалів. Так, відходи (бій, брак), що виникають при виробництві керамічних виробів, можуть використовуватися в основному виробництві не тільки як опіснюючі домішки, айв технології в'яжучих речовин як активні гідравлічні добавки.

Безумовними вимогами, - що підвищують техніко-економічну ефективність керамічних виробів в індустріальному будівництві, є підвищення якості виробів і зниження трудомісткості при їх виготовленні і використанні. Це досягається зменшенням і припиненням виробництва дрібноштучних виробів і зростанням виробництва личкувальних великорозмірних полегшених (з підвищеною порожнистістю) керамічних каменів і плит, а також виготовленням на заводах великих блоків і стінових панелей з них. Так, при використанні таких блоків витрати праці зменшуються на 15—20 %, терміни будівництва скорочуються на 10—15 %, продуктивність праці зростає в 2—3 рази. Застосування керамічних панелей замість штучної цегли зменшує витрати цегли, цементу, знижує масу і вартість стіни.


Дата добавления: 2015-11-16; просмотров: 138 | Нарушение авторских прав


<== предыдущая страница | следующая страница ==>
Будівельні вироби із кераміки та сировина для її виготовлення| Виробництво скла та скловиробів технічного призначення

mybiblioteka.su - 2015-2024 год. (0.012 сек.)