Студопедия
Случайная страница | ТОМ-1 | ТОМ-2 | ТОМ-3
АрхитектураБиологияГеографияДругоеИностранные языки
ИнформатикаИсторияКультураЛитератураМатематика
МедицинаМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогика
ПолитикаПравоПрограммированиеПсихологияРелигия
СоциологияСпортСтроительствоФизикаФилософия
ФинансыХимияЭкологияЭкономикаЭлектроника

А) встановлення бажаного результату (стандарту)

Історичний розвиток передумов сучасного менеджменту. | Одножильний ланцюг | Розвиток груп. | Y- увага до персоналу. | Г) Модель Врума-Йеттона. | ТЕМА 11. ОСНОВИ МЕНЕДЖМЕНТУ ПЕРСОНАЛУ | Розроблення продукту (послуг). | Проектування виробничого процесу. |


Читайте также:
  1. Актуальність дослідження встановлення цін на продукцію.
  2. Встановлення відповідності між допустимим затуханням та критичною (мінімально допустимою) МДВ
  3. Встановлення влади директорії та її боротьба за державний суверенітет УНР.
  4. Встановлення експортної ціни. Стратегічні підходи до зниження експортних цін
  5. Встановлення колонтитулів
  6. Встановлення параметрів сторінки

Контрольна діяльність, як і вся управлінська праця, розпочи­нається з встановлення мети. Коли мета відома, необхідно відобразити. бажаний результат у вимірюваних величинах, якщо це можливо.

Під час здійснення процесу контролю мета конкретизується, уточнюється, перетворюючись на норми функціонування - критерії, за якими оцінюється дія системи управління або хід виконання вироб­ничого процесу.

До основних вимог, які ставляться до норм функціонування, на­лежать: обґрунтованість, зручність, можливість порівняння та ін.

Основні види норм і нормативів:

Ø норми витрат живої праці;

Ø норми витрат предметів праці (витрати сировини і матеріалів, пального, енергії);

Ø нормативи використання засобів праці (виробничих потужно­стей, машин, обладнання та устаткування);

Ø норми і нормативи функціонування організації, виробництва (тривалість виробничого циклу, обсяг незавершеного виробництва).

Під нормами розуміють максимально допустиму величину аб­солютних витрат сировини, матеріалів, пального, енергії для виготов­лення одиниці продукції (або виконання роботи встановленої якості при умовах виробництва планового періоду).

Параметри контролю - це рівні досягнення норм функ­ціонування, відображені у величинах, що підлягають виміру.

Б) вимірювання фактичного результату виконання

Процедура виміру фактичного результату виконання - це засіб отримання необхідної інформації для суб'єкта управління та контро­лю. Цю процедуру можна визначити як зіставлення фактичної величи­ни з еталоном.

До основних типів виміру в процесі виробництва належать фізичний та динамічний виміри. Фізичний вимір відображає форму, розмір, зовнішній вигляд об'єкта контролю. Основні одиниці фізич­ного виміру - штуки, метри, тонни, гривні тощо. Динамічний вимір ха­рактеризує рівень використання тих чи інших ресурсів за відповідною якістю чи властивістю, наприклад, інтенсивність, темп, питома вага, повторюваність. Прикладами одиниць динамічного виміру можуть бу­ти показники фондовіддачі, енергоозброєності, рівня продуктивності.

В) оцінка результатів виконання

Стадія порівняння та оцінки фактичного та очікуваного резуль­татів безпосередньо стосується ходу виконання господарської опера­ції. При цьому відбувається не тільки оцінка контрольної ситуації, а й вироблення альтернативних рішень для застосування коригуючих дій.

Завдання даної фази процесу контролю:

Ø визначення адресата тієї чи іншої інформації (кому призна­чається?):

Ø отримання інформації, що відповідає таким характеристикам швидкість її передачі чи надходження, точність, достатність, надлишковість, регулярність, корисність та ін.;

Ø адекватне відображення отримання інформації у звітності (звітах, доповідях, довідках).

Г) коригуючі дії

Контрольні звіти є індикаторами відхилень від плану. За резуль­татами цих звітів досліджуються причини проблем, розробляються ва­ріанти їх подолання і виправляється стан справ застосуванням кори­гуючих дій.

Існує два типи коригуючих дій:

1) за рахунок внутрішніх зусиль і резервів, без зміни показників за­твердженого плану, виконання виробничої програми досягається в повно­му обсязі;

2) змінюються плани, їх обсяги, номенклатура продукції.

Корекція може бути негайною чи відстроченою.

Якщо при порівнянні та оцінці результатів фактичний показник тільки порівнюється з нормою функціонування і знаходиться величина будь-якого відхилення, тобто контроль здійснюється автоматично, то Встановлення значущості відхилень для діяльності підприємства - най­важливіше завдання для особи, що здійснює контроль.

Обрати відповідну лінію поведінки при застосуванні коригую­чих дій - значить визначити вид коригуючого впливу. Тут можливі такі варіанти:

Ø ліквідація причин відхилення (наприклад, зміна профілю продукції, що випускається при її моральному застарінні);

Ø пошуки кращого способу пристосування до зовнішніх умов;

Ø перегляд планів і стандартів;

Ø відсутність впливу-при нормальному функціонуванні.

6. Системи контролю та механізм їх взаємодії

Системи контролю - це сукупність суб'єкта, об'єкта та засобів контролю, взаємодіючих як єдине ціле в процесі встановлення бажаних результатів виконання, вимірювання стану об'єкта контролю, аналізу та оцінки даних вимірювання, вироб­лення заходів коригуючого впливу.

Складні системи контролю мають багато характеристик, що відображають їх властивості, а саме: ефективність контролю, його достовірність, точність, продуктивність, тривалість часу роботи системи, швидкодія, витрати на здійснення контролю, час, необ­хідний на приведення системи до робочого стану, обсяг контролю, універсальність і гнучкість програм контролю, кількість і характер сигналів, на які повинна реагувати система, зміст і форми відображення результатів контролю, режим роботи системи, сту­пінь автоматизації, віддаленість від об'єктів контролю, конструктивне виконання, кількість персоналу, що обслуговує роботу системи, його кваліфікація та ін.

При проектуванні системи контролю необхідно враховувати ер­гономічні, естетичні, технічні, технологічні характеристики, зовнішні умови тощо. Рис. 8.1. Основні елементи системи контролю.

Мета, завдання та характеристики системи контролю є основ­ними та вихідними показниками, на основі яких розробляються вимо­ги до системи на стадії її проектування. Незалежно від ступеню склад­ності система контролю завжди передбачає наявність хоча б чотирьох основних елементів, які реалізують її мету - підтримування бажаного стану об'єкта контролю та управління. До таких елементів належать: детектор, селектор, диспетчер та інформатор (рис.8.2).

Детектор фіксує значення характеристик об'єкта контролю і показує, що з ними відбувається.

Селектор отримує зафіксовану інформацію та обробляє її - по­рівнює фактичний стан з заздалегідь визначеними нормами функ­ціонування чи очікуваннями і оцінкою того, що відбувається. Селектор відбирає лише ту інформацію, яка необхідна для цілей управління, і на цій основі оцінює значущість того, що відбулося. Відібрана інформація надходить до суб'єкта контролю або диспетчера.

Диспетчер, якщо це необхідно, надсилає управлінські сигнали у всі складові частини системи контролю.

Передача інформації між детектором, селектором, диспетчером і об'єктом контролю здійснюється інформатором.

Виділення чотирьох елементів системи контролю є зручним для побудови моделі системи контролю. Типи систем визначаються залеж­но від складності цих елементів, їх здатності вирішувати завдання для досягнення цілей системи контролю, від техніки та технології конт­ролю, його видів, типів та методів, що реалізуються в системі та ін.

Рис.8.2. Механізм дії системи контролю.

 

7. Контроль та контролінг.

Контролінг - це система управління процесом досягнення кінцевої мети підприємства та результатів його діяльності, як система управління прибутком підприємства.

Функціонування системи контролінгу можна показати за допо­могою схеми (рис.8.3):

Контролінг виник внаслідок того, що з плином часу різко збільшується обсяг інформації, яка надходить не лише з внутрішнього середовища (виробництво), але й з зовнішнього, у вигляді даних про конкурентів, соціально-економічних досліджень, змін у податковій по­літиці держави, вивчення ринкового середовища та ін. Для системати­зації цієї інформації необхідно було створити систему, яка б дозволила класифікувати та розподілити цю інформацію по тих структурних підрозділах організації, де вона необхідна.

Рис. 8.3. Елементи контролінгу та їх взаємодія

 

Різниця між термінами "контроль" і "контролінг" полягає у тому, що контроль спрямований у минуле і зорієнтований на виявлення помилок, відхилень, на пошук винних; а контролінг - у майбутнє, прагне так керувати процесами поточного аналізу і регулювати пла­нові і фактичні показники, щоб виключити помилки та відхилення.

Рис. 8.4. Цикл контролінгу.

Метою контролінгу є розробка економічних показників ефек­тивності використання об'єктів управління, відстеження цих показни­ків та забезпечення інформацією усіх зацікавлених осіб щодо викорис­тання ресурсів у процесі постачання, виробництва і збуту продукції.

Контролінг є синтетичною дисципліною, яка на основі менедж­менту, маркетингу, бухгалтерського обліку, аналізу господарської діяльності, систем контролю забезпечує спостереження, оцінку та ко­ригування економічних процесів, що відбуваються на підприємстві.

Об'єктами контролінгу є:

І. Господарські процеси (постачання, виробництво, збут);

II. Ресурси підприємства (матеріальні ресурси, засоби виробництва,

жива праця);

III. Економічна ефективність (собівартість, прибуток, фінансовий

стан підприємства).

Контролінг дозволяє досягти ясного у меті та правильного у дії управління, яке характеризується такими ознаками:

Ø розуміння істинної природи і обов'язків менеджменту;

Ø старанність відбору і розвитку членів команди менеджерів;

Ø тверда віра у те, що продукція і послуги підприємства є засо­бами, за допомогою яких працівники можуть чесно служити суспільству з почуттям особистого задоволення.

 


Дата добавления: 2015-11-16; просмотров: 90 | Нарушение авторских прав


<== предыдущая страница | следующая страница ==>
Види контролю.| Контроль та аудит

mybiblioteka.su - 2015-2024 год. (0.009 сек.)