Студопедия
Случайная страница | ТОМ-1 | ТОМ-2 | ТОМ-3
АрхитектураБиологияГеографияДругоеИностранные языки
ИнформатикаИсторияКультураЛитератураМатематика
МедицинаМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогика
ПолитикаПравоПрограммированиеПсихологияРелигия
СоциологияСпортСтроительствоФизикаФилософия
ФинансыХимияЭкологияЭкономикаЭлектроника

Співвідношення кваліфікації і складу злочину.



Читайте также:
  1. Аналіз факторів впливу та визначення місця розташування складу в логістичному ланцюгу поставки товарів
  2. Аналіз якісного складу персоналу підприємства
  3. Вибір земельної ділянки під територію складу пально-мастильних матеріалів
  4. Види складів злочину.
  5. Визначення передаточних функцій ланок, що входять до складу САР
  6. Вина як обов’язкова ознака суб’єктивної сторони злочину. ЇЇ сутність, форми, ступінь та види
  7. Закон в англійській правовій системі. Співвідношення закону і прецеденту

Кваліфікація злочину є центральним питанням вирішення будь-якої кримінальної справи. Відповіді на питання, який саме злочин вчинено, хто його вчинив, винний він у цьому чи невин­ний, на яке заслуговує покарання, можна одержати тільки в ре­зультаті правильної кваліфікації.

До визначення поняття кваліфікації злочину зверталися і звертаються фахівці теорії кримінального права.
A. А. Герцензон визначив кваліфікацію як встановлення відповідності конкретного діяння ознакам того чи іншого складу злочину, передбаченого кримінальним законом.

B. М. Кудрявцев, Б. А. Курінов, С А. Тарарухін та В. О. Навроцький розглядають кваліфікацію не тільки як процес встановлення точної відповідності між ознаками діяння й ознаками складу злочину, передбаченого кримінальним законом, а ще і як юридичне закріплення в офіційному документі результату встановленої чи невстановленої відповідності.

Найбільш повним є визначення поняття кваліфікації, сфор­мульоване В. О. Навроцьким. На його думку, кваліфікація злочинів - це результат кримінально-правової оцінки діяння органами дізнання, попереднього розслідування (досудового слідства), прокуратури й суду, внаслідок чого констатовано, що скоєне є злочином, визначено норму(и) кримінального закону, яка(і) передбачає(ють) відповідальність за скоєне, і встановлено відповідність між юридично значущими ознаками посягання й ознаками злочину, передбаченими законом, та процесуально закріплено висновок про наявність такої відповідності.

Кваліфікація - це певний розумово-логічний процес, що здій­снюється за законами формальної логіки з використанням таких прийомів і методів, як індукція й дедукція, аналіз і синтез, сход­ження від абстрактного до конкретного.

Необхідно зазначити, що в російській юридичній літературі іс­нує тенденція щодо взяття за основу для розгорнутого розкриття змісту поняття кваліфікації злочинів саме визначення поняття кваліфікації, поданого В. М. Кудрявцевим: кваліфікація - встанов­лення і юридичне закріплення точної відповідності між ознаками вчиненого діяння і ознаками складу злочину, передбаченого кри­мінально-правовою нормою. Інший дослідник Л. Д. Гаухман визначає кваліфікацію злочину як встановлення та юридичне зак­ріплення точної відповідності фактичних ознак скоєного діяння ознакам складу злочину, передбаченого кримінальним законом, а також іншими законами та (або) іншими нормативно-правовими актами, посилання на які містяться у бланкетних диспозиціях ста­тей Особливої частини КК РФ. Тому можна впевнено стверджувати, що і в першому, і в другому визначенні відбиваєть­ся нерозривний зв'язок понять кваліфікації і складу злочину.

Зміст кримінально-правової кваліфікації полягає у визначен­ні кримінально-правової норми, яка передбачає скоєне діяння. У свою чергу, це передбачає:

- оцінку фактичних обставин, виділення з них тих, які мають кримінально-правове значення;

- «вибір» статті (статей, їхніх частин або пунктів) КК, яка містить відповідну кримінально-правову норму;

- обґрунтування необхідності застосування саме даної статті (статей, їх частин або пунктів) КК. Це здійснюється шляхом до­ведення того, що фактичні ознаки діяння, яке кваліфікується, повністю відповідають ознакам злочину, передбаченого КК;

- процесуальне закріплення висновку про те, що діяння пе­редбачене певною статтею КК та відповідно, що воно є/не є зло­чином чи іншим діянням, передбаченим КК.

За допомогою кваліфікації дається правильна юридична й соціально-політична характеристика вчиненого суспільно небез­печного діяння.

Необхідною умовою правильної кваліфікації єточне іі досто­вірне встановлення усіх фактичних обставин вчиненого суспіль­но небезпечного діяння, а також глибоке знання чинного кримі­нального законодавства.

При цьому встановлення складу злочину як підстави кримі­нальної відповідальності є головним завданням кваліфікації, а сам склад злочину становить юридичну підставу кваліфікації. У цьому положенні відбивається нерозривний зв'язок понять складу злочину і кваліфікації.

У складі злочину, як і в кваліфікації, можуть бути помилки. Про наявність помилки в кваліфікації можна стверджувати, якщо:

- порушення закон)' допущено ненавмисно, поза або всупе­реч волі особи, яка її допустила (орган дізнання, слідчий, проку­рор, суддя);

- вона полягає в інкримінуванні особі порушення кримі­нальних норм, які вона насправді не допустила, або, навпаки, в незастосуванні норм, які передбачають фактично вчинене по­сягання;

- наявність помилки зафіксовано в установленому кримінально-процесуальним законом порядку, про що свідчить на­самперед зміна кваліфікації вищими інстанціями.

Для запобігання помилкам у кримінально-правовій кваліфі­кації, зменшення їх кількості потрібна активна, цілеспрямована робота з вивчення положень нового КК України, при цьому важ­ливо визначити, які постанови Пленуму Верховного Суду Укра­їни зберігають свою чинність.

Кваліфікуючи злочин, ми визначаємо ту статтю КК, в якій закріплено склад вчиненого злочину. Тим самим за допомогою кваліфікації дається точна юридична і соціальна характеристика вчиненого діяння. Інакше кажучи, проведенням квалі­фікації підтверджується склад злочину як підстава кримінальної відповідальності.

Кожен злочин завжди є певною єдністю об'єктивного і суб'єк­тивного. Причому об'єктивні ознаки будь-якого злочину завжди становлять єдність з його суб'єктивними ознаками. Сам же про­цес кваліфікації полягає в послідовному встановленні точної відповідності об'єкта, об'єктивної сторони, суб'єкта і суб'єктив­ної сторони вчиненого злочину об'єкту, об'єктивній стороні, суб'єкту і суб'єктивній стороні складу злочину, закріпленого за­коном.

Отже, це свідчить про те, що відсутність у діянні особи скла­ду конкретного злочину унеможливлює правильну і повну ква­ліфікації вчиненого злочину. Тому склад злочину є підставою для правильної кваліфікації злочинного діяння.
Таким чином, правильним у юридичній літературі є визнання підставою або основою кваліфікації діяння складу злочину. Оз­наки складу злочину встановлюються кримінальним законом, а ознаки злочину, вчиненого особою, встановлюють спеціальні державні органи - слідства, суду, прокуратури. Кваліфікація певного діяння і полягає у встановленні тотожності ознак скла­ду злочину, встановлених законом, і ознак вчиненого діяння. Іншими словами, кваліфікувати діяння означає встановити на­явність складу злочину у вчиненому особою діянні, тобто засто­сувати до вчиненого діяння певну кримінально-правову норму.


Дата добавления: 2015-07-11; просмотров: 105 | Нарушение авторских прав






mybiblioteka.su - 2015-2024 год. (0.007 сек.)