Студопедия
Случайная страница | ТОМ-1 | ТОМ-2 | ТОМ-3
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Самобутні риси духовної культури укр народу.

Читайте также:
  1. Досягнення та втрати української культури в 1920- ті, 1930 – ті рр.
  2. Завдання критерії культури мовлення
  3. Заклади культури
  4. Запровадження християнства і його вплив на розвиток культури Київської Русі.
  5. Наука як феномен культури і об'єкт філософського дослідження. Специфіка і основні функції науки.
  6. Обращение президента к народу.
  7. Ознаки культури мовлення.

Духовна культура стосується області свідомості, пізнання, моралі, виховання, освіти, науки, мистецтва, літератури та інших сторін духовної діяльності людини.Сюди також належать релігія і міфологія, світоглядні, політичні, моральні та інші уявлення людей. Між матеріальною і духовною культурою існує тісна органічна єдність.

Найбільшим надбанням кожного народу є його духовна культура. Саме його власна, а не завезена поневолювачем, не нав'язана імперським центром, не імпортована з-за кордону. Взявши за зразок чужу культуру для творення власної, народ виглядатиме нижче-вартісним і провінційним. Так було з українцями в "інтернаціональній сім'ї братніх народів", культура якої зводилася до теорії "злиття всіх націй і народів" із їхньою усередненою духовністю. Так було в Російській імперії, коли зразком для українця вважалося тільки "великоросійське"; так було за Польщі, коли значна частина українського панства відцуралася свого народу, забувши своє рідне коріння; так було й за часів Київської Русі, коли з волі князівсько-боярської верхівки русичів-українців загнали до візантійського духовного ярма.

Тисячолітнє нищення духовної культури українців зробило свою чорну справу. Та чи все так безнадійно втрачено? Огляньмося навколо — адже це ми колядами зустрічаємо Різдво, це ми співаємо в колі друзів та рідних українську пісню, це ми вітали нашу незалежну державу й зі слізьми на очах освячували наш блакитно-жовтий прапор.

Що ж готує доля нам, українцям, нині? Невже наша історія так нічому нас і не навчила? Вивчаймо досвід і мудрість своїх Предків, щоб не втратити самобутність, не розчинитися в круговерті часу, не згубити своє майбутнє.

4.Рані форми культури на українських землях (від айдавніших археологічних культур до антів)

ЗАЛІЗНИЙ ВІК (І тис. до н.е.)

Прадавнє населення на території України почало використовувати залізо. Воно було доступніше за бронзу, його легше добувати й обробляти. Залізні вироби міцніші за вироби з міді й бронзи. Застосування заліза спричинило прогрес у всіх сферах виробництва, зумовило появу ремісників-ковалів. У період раннього залізного віку кольорові метали та камінь поступаються місцем залізу.З раннього залізного віку територія сучасної України перебувала під значним впливом племен, які приходили переважно зі сходу.

КІММЕРІЯ (ІХ – VІІ ст. до н.е.)

Кіммерійці – кочовий іраномовний народ, який примандрував із Нижнього Поволжя у Причорноморські степи в ІХ ст. до н.е. й панував тут упродовж двох століть. Це перші з найдавніших жителів сучасної України, назву яких до нас донесли письмові джерела. Самі кіммерійці писемності не мали. Усі писемні згадки про кіммерійців пов’язані з їхніми військовими походами. Військо кіммерійців складалось з рухливих загонів вершників. Як свідчать археологічні знахідки, кіммерійці були для свого часу неперевершеними майстрами військового спорядження. Головною зброєю кіммерійських воїнів був потужний далекобійний лук. У ближньому бою вони застосовували залізні мечі завдовжки понад метр. Уміли користуватися й списами, але ця зброя не набула значного поширення. Археологічні данні дають підставу вважати, що кіммерійці походять від племен зрубної культури, з якими змішалися вихідці зі сходу. Це був численний і сильний народ, до складу якого входило кілька племен. У кіммерійців існували патріархальні роди та сім’ї, вони об’єднувалися у племена, які в свою чергу складалися в племінні союзи з вождями-царями на чолі.

ТАВРИКА (ІХ – І ст. до н.е.) Майже одночасно з Кіммерією на півдні Криму існувала держава Таврика.

Давньогрецький вчений Геродот писав, що таври на гірських плато займалися скотарством, у долинах річок землеробством, а на узбережжі Чорного моря – рибальством. Займалися вони також і ремеслами, гончарством, ткацтвом. Обробляли камінь, виробляли з металів різні знаряддя праці.

Влада у Тавриці належала родовій аристократії.

ДЕРЖАВА ВЕЛИКА СКІФІЯ (VІІ – ІІІ ст. до н.е.) Як і кіммерійці, скіфи були кочовиками, основу господарства яких складало конярство. Скіфія являла собою складне політичне об’єднання, до якого входили різні племена – іраномовні скіфи, праслов’яни, фракійське населення. Населення Скіфії поділялося на кілька народів, що різнилися між собою формами господарювання та побутом.

РАННЬОДЕРЖАВНЕ УТВОРЕННЯ САРМАТІВ (ІІІ ст. до н.е. – ІІІ ст. н.е.) У ІІІ ст. до н.е. скіфів у Причорноморських степах заступили сармати. Ці споріднені зі скіфами іраномовні кочовики походили з Приуральсько-Поволзьких степів. Йменням «сармати» їх нарекли греки та римляни. Вчені припускають, що ця назва походить від давньоіранського слова «саоромант», що означало «оперезаний мечем». Сармати жили племенами, кожне з яких мало свою назву, як от: язиги, роксолани, сіраки, аорси, алани тощо. На близькість сарматів і скіфів вказують й інші джерела. Подібними були їх життя і побут – вони були скотарями-кочовиками, часто перебували в воєнних походах.

АНТИЧНА ЕПОХА В ПРИЧОРНОМОР’Ї (VІІ ст. до н.е. – ІV ст. н.е.)

Антична епоха в Причорномор’ї пов’язана насамперед із Великою грецькою колонізацією, спричиненою перенаселеністю Греції, відсутністю вільних земельних наділів, розвитком торгівлі. Зокрема греків спонукало до переселення


Дата добавления: 2015-10-16; просмотров: 194 | Нарушение авторских прав


Читайте в этой же книге: Функції культури | Міфологія давніх словян. Культи, обряди, свята. | Грецька колонізація північного Причорномор’я та її культурно-історичне значення. | Культура і релігія дохристиянської Русі. Перша релігійна реформа київського князя Володимира Великого. | Запровадження християнства і його вплив на розвиток культури Київської Русі. | Література Київської Русі | Архітектура Київської Русі. Собор святої Софії. | Образотворче мистецтво Київської Русі: іконопис, фреска, мозаїка. | Становище освіти і наукових знань в Київській Русі. Організація книжної справи. |
<== предыдущая страница | следующая страница ==>
Поняття ментальності та нац. Характеру. Архетипи укр. Культури| Особливості скіфської культури, її вплив на культуру давніх словян.

mybiblioteka.su - 2015-2024 год. (0.007 сек.)