Вчення про примару

"Наше вчення про очищення розуму для того, щоб він був здатний до істини, полягає в трьох викриття: викритті філософій, викритті доказів і викритті природженого людського розуму", - пише Бекон. Відповідно цьому Бекон розрізняє чотири роду "привидів" - перешкод, що перешкоджають справжнього, істинного пізнання:

· примари роду, що мають підставу "в самій природі людини, в племені чи самому роді людей";

· привиди печери, омани окремої людини або групи людей, зумовлені "малим світом", "печерою" індивіда чи групи;

· примари ринку, що виникають з взаємного спілкування людей, і, нарешті,

· привиди театру, "які вселилися в душі людей з різних догматів філософії, а також з перекручених законів доказів".

Привиди роду, по Бекону, невід'ємно притаманні людському пізнанню, якому властиво "домішувати до природи речей свою природу", через що речі постають "у викривленому та спотвореному вигляді". Які ж ці привиди? Людський розум схильний, по Бекону, приписувати речам більше порядку і одноманітності, ніж він здатний дійсно відшукати в природі. Розум людини, далі, дотримується одного разу прийнятих положень, прагне штучно підігнати нові факти і дані під ці свої або загальнопоширені переконання. Людина зазвичай піддається тим доводам та аргументів, які сильніше вражають його уяву. Безсилля розуму виявляється і в тому, що люди, не затримуючись належним чином на вивченні приватних причин, спрямовуються до загальних пояснень, не з'ясувавши одного, хапаються за пізнання іншого. "Жаден розум людський. Він не може ні зупинитися, ні перебувати в спокої, а поривається все далі". Розум за своєю природою схильний розсікати природу на частини і плинне мислити як постійне. Розум людини найтіснішим чином пов'язаний з світом почуттів. І звідси випливає, по Бекону, величезна "псування" пізнання.

Привиди печери виникають тому, що "властивості душі" різних людей дуже різноманітні; одні люблять приватні науки і заняття, інші більше здатні до загальних міркувань; "одні уми схильні до шанування старовини, інші охоплені любов'ю до сприйняття нового". Ці відмінності, виникають і з індивідуальних схильностей, і з виховання і звичок, істотно впливають на пізнання, замутнят і спотворюючи його. Так, самі по собі установки на нове чи старе відхиляють людини від пізнання істини, бо останню, як переконаний Бекон, "треба шукати не в успішності якого-небудь часу, яка непостійна, а в світлі досвіду природи, який вічний".

Привиди ринку породжуються неправильним вживанням слів та імен: слова можуть звернути свою силу проти розуму. Тоді, підкреслює Бекон, науки та філософія стають "софістичних і бездіяльними", "гучні й урочисті" спори вироджуються в словесні перепалки. При цьому зло, що випливає від неправильного вживання слів, буває двох пологів. По-перше, назви даються неіснуючим речей і з приводу цих фікцій, вигадок створюються цілі теорії, настільки ж порожні і помилкові. У зв'язку з цим Бекон згадує про слова і поняттях, породжених марновірством або виникли в руслі схоластичної філософії. Вигадки на час стають реальністю, і в цьому полягає їх паралізує вплив на пізнання. Однак відкинути цей рід привидів легше: "для їх викорінення досить постійного спростування і старіння теорій" - Але є, по-друге, примари більш складні. Це ті, які виникають "з поганих і неосвічених абстракцій". Тут Бекон має на увазі невизначеність того сенсу, який зв'язується з цілим рядом слів і наукових понять, пущених в широкий практичний і науковий обіг.

Відмінність примар театру полягає в тому, що вони "не вроджені і не проникають в розум таємно, а відкрито передаються і сприймаються з вигаданих теорій і перекручених законів доказів". Тут Бекон розглядає і класифікує ті типи філософського мислення, які вважає принципово помилковими і шкідливими, перешкоджають формуванню неупередженого розуму. Мова йде про три форми помилкового мислення: софістиці, емпіризму і марновірстві. Бекон перераховує негативні наслідки для науки та практики, викликані догматичної, фанатичною, "докторальной" прихильністю до метафізичним міркувань або, навпаки, до суто емпіризму. Корінь незадовільне споглядально-метафізичної філософії-нерозуміння або свідоме нехтування тією обставиною, що "вся користь і придатність практики полягає у відкритті середніх істин". Шкода крайнього емпіризму полягає в тому, що через щоденні дослідів, що породжують неосвічені судження, "розбещує уяву" людей. Теологія і "філософія" забобонів, зрозуміло, визнаються головним з усіх філософських зол. Шкода теології і забобони очевидний: "людський розум не менш схильний враженням від вигадки, ніж вражень від звичайних понять". Отже, "філософські примари" розглядаються тут Беконом не стільки з точки зору їх змістовної помилковості, скільки у світлі негативного впливу на формування пізнавальних здібностей і устремлінь людини.

Перерахування привидів закінчено. Бекон висловлює гарячу віру і переконання, що "вони повинні бути спростовані і відкинуті твердим і урочистим рішенням і розум повинен бути абсолютно звільнений і очищений від них". Загальний сенс вчення про привидів визначається цієї його соціальної виховної функцією. Перерахування привидів, визнає Бекон, ще не дає гарантії руху до істини. Такою гарантією може бути тільки ретельно розроблене вчення про метод. "Але і перерахування привидів багато чому служить": його мета - "підготувати розум людей для сприйняття того, що послідує", очистити, пригладити і вирівняти площа розуму, "затвердити розум у хорошому положенні і сприятливому аспекті". Мова йде про створення нових суспільних і одночасно індивідуальних установок, нових принципів підходу до вивчення і розвитку науки, про забезпечення тих соціально-психологічних умов, які аж ніяк не самодостатні, але в якості вихідних і попередніх необхідні і бажані. І в цьому сенсі значення теорії привидів Бекона виходить далеко за межі породили його конкретно-історичних завдань. У ньому укладено і общесоциальное зміст. Бекон правильно перераховує тут небезпеки, які загрожують науці за часів масового поклоніння авторитетам, у періоди особливої догматизації знань і принципів. Прав Бекон і в тому, що особисті, індивідуальні інтереси, схильності, весь лад звичок і устремлінь чинять певний і часто негативний вплив на діяльність даного індивіда в науці, а в деякій мірі - на розвиток знання взагалі.

Дата добавления: 2015-10-13